Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №741/273/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/663/26

Єдиний унікальний номер 741/273/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року адвокат Ващенко Марина Олександрівна, представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернулася до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивача мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті заведена спадкова справа № 110/2025. Спадщину після її смерті за законом прийняв її син ОСОБА_1 . 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом. 11 вересня 2025 року державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_3 . Спадкове майно складається із житлового будинку АДРЕСА_2 . Станом на 01.01.2013 житловий будинок не було зареєстровано.

Саме тому представник позивача просила судовим рішенням визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 24 лютого 2026 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано з Носівської державної нотаріальної контори інформаційні довідки зі Спадкового реєстру та копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 березня 2026 року до суду з Носівської державної нотаріальної контори надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 22 вересня 2026 року.

У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Носівської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, але до початку підготовчого судового засідання подала до суду заяву, у якій указала, що Носівська міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розглянути цивільну справу без участі свого представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить судове засідання за відсутності представника відповідача та вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідачем визнано позов.

Вислухавши позивача, представника позивача, вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 30).

Відповідно до довідки, виданої Носівською міською радою Чернігівської області № 4892 від 03 листопада 2025 року на день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована по АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_1 (а. с. 72, зворот).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 75-83). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 (а. с. 11), Отже, він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Судом встановлено, що до майна померлої ОСОБА_3 . Носівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 110/2025, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 74). Із копії спадкової справи вбачається, що в силу ст. 1261 ЦК України, ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері як спадкоємець першої черги за законом. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні. 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю ОСОБА_3 (а. с. 72-73).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом установлено, що позивач звертався до Носівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок, оскільки у спадкоємця відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 378/02-31 від 11 вересня 2025 року) (а. с. 32-33).

Як роз`яснено в ч. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з п.3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом № 91 від 24.06.2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі – Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі – декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

За приписами абзацу 2 п. 3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

У ході розгляду справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Носівської міської ради народних депутатів від 28 лютого 1992 року № 24 було вирішено дозволити гр. ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку і видати паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а. с. 57).

28 лютого 1992 року на підставі рішення виконкому Носівської районної ради народних депутатів від 28 лютого 1992 року № 24 і у відповідності з рішенням міськвиконкому районним архітектором складено акт про виділення в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника, затверджений головним архітектором Носівського району, яким встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки, виділеної гр. ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку, площею 1500 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 58), затверджено план забудови земельної ділянки (а. с. 59), складено пояснювальну записку до проекту забудови земельної ділянки гр. ОСОБА_3 (а. с. 60), виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 (а. с. 62).

Однак, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за даними інвентаризаційної справи КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради не зареєстровано (а. с. 27).

12 серпня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , за даними якого житловий будинок загальною площею 43,9 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м. було збудовано у 1990 році. Окрім того, на території домоволодіння у 1990 році було споруджено ганок, сарай, гараж, навіс, вбиральню, погріб під будівлею, у 1995 році – ворота з хвірткою, огорожу (а. с. 22-26).

З огляду на викладене вище, з урахуванням встановлених судом обставин справи та враховуючи особливості оформлення права власності на житлові, садові, дачні будинки та господарські будівлі, які побудовані до 05 серпня 1992 року, відповідно до наведених вище нормативних актів, суд уважає, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, указане нерухоме майно ввійшло до складу спадкової маси після її смерті.

З досліджених у ході розгляду справи документів вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину в установленому законом порядку. Позивач отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а тому позбавлений можливості оформити свої спадкові права у визначеному законом порядку. А, отже, єдиним способом реалізації ним своїх спадкових прав є визнання права власності на спадковий житловий будинок у судовому порядку.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд уважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 200, 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 43,9 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Носівська міська рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 20, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області.

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА