Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №740/3480/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3480/26

Провадження № 1-кп/740/379/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ніжині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170040003145 від 25.11.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ніжина Чернігівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2015 та 2023 року народження, з вищою освітою, в силу вимог ст.89 КК України не судимий, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Ніжина Чернігівської області, громадянина України, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, учасника бойових дій, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_8

установив:

06 квітня 2026 року близько 23 години 10 хвилин, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебуваючи разом у нетверезому стані за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Батюка, буд.№ 9, поблизу входу до ТЦ «Ніжин Сіті», зустріли громадянина ОСОБА_9 та під час спілкування з останнім, використовуючи надуманий, малозначний привід, спровокували словесну суперечку в ході якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи спільно наздогнали тікаючого від них ОСОБА_9 та нанесли йому під час перебування останнього у лежачому положенні на землі, не менше чотирьох ударів ногами в область голови, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: багатофрагментарного перелому правої лобної та правої лобної гайморової пазухи, альвеолярного виростка верхньої щелепи, лобного виростка правої виличної кістки, травматичного геморагічного гаймориту, внутрішньомозкового крововиливу лобної долі правої півкулі, забій м`яких тканин обличчя, підшкірну емфізему ділянки обличчя, закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу з легкою цефалгією, забій повіки та очного яблука правого ока, підконюктивальний крововилив правого ока, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04.06.2026 № 46, по ступеню тяжкості за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 , у судовому засіданні вину визнав та показав, що 06 квітня 2026 разом із ОСОБА_4 та іншими особами святкував день народження товариша. Після закінчення святкування вони з ОСОБА_4 збиралися йти додому та біля торговельного центру «Ніжин Сіті» зустріли ОСОБА_9 . Між ними виникла словесна суперечка. Точного змісту розмови та її приводу не пам`ятає. Потерпілий будь-яких погроз на його адресу не висловлював. Після словесного конфлікту ОСОБА_9 почав тікати, а вони з ОСОБА_4 побігли за ним та наздогнали його. Попередньої домовленості між ним та ОСОБА_4 про побиття потерпілого, за його словами, не було. Підтвердив, що удари потерпілому наносили вони обоє. Особисто він завдавав потерпілому ударів руками та ногами по обличчю і тулубу. Спочатку потерпілий перебував у положенні стоячи, а після того, як упав, нанесення йому ударів продовжилося. Ніхто з них не намагався припинити дії іншого. Побиття припинилося, після чого вони залишили місце події та поїхали на таксі. Потерпілого залишили на місці, бачив як той підіймався. На момент події дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак заперечив, що алкоголь зазвичай спонукає його до агресивної поведінки, та зазначив, що агресивною людиною себе не вважає.

Щодо ставлення до вчиненого пояснив, що щиро кається, усвідомив неправильність своїх дій та зробив для себе висновок. Визнав, що конфлікту можна було уникнути.

Особисто перед потерпілим не вибачався, оскільки відповідно до рішення суду мав утримуватися від спілкування з останнім. Разом із тим пояснив, що його дружина допомагала потерпілому купувала йому ліки, продукти харчування та, на його прохання, цигарки.

Щодо заявленого потерпілим цивільного позову зазначив, що визнає його частково, оскільки вважає заявлену до стягнення суму значно завищеною та необґрунтованою.

Також повідомив, що добровільно здійснив грошовий внесок на потреби Збройних Сил України та має намір повернутися до проходження військової служби. Пояснив, що бажання повернутися на службу не пов`язане з наміром уникнути кримінальної відповідальності. Раніше добровільно пішов на військову службу, проходив відповідну підготовку та отримував відзнаки. За час проходження служби конфліктів, за його словами, не мав.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину визнав та показав, що усвідомлює неправильність своїх дій і шкодує про те, що сталося.

Щодо обставин події пояснив, що того вечора перебував на святкуванні дня народження свого друга дитинства, який є військовослужбовцем та на той час приїхав у відпустку з району бойових дій. Під час святкування вживав алкогольні напої.

Раніше з потерпілим знайомий не був, він на святкуванні не перебував, а знаходився біля магазину. Першим розпочав із ним розмову. Спочатку вони нормально спілкувалися та курили. У подальшому попросив потерпілого сходити до магазину, на що останній, за його словами, грубо відповів. Під час суперечки ОСОБА_9 кинув у нього стаканчик із гарячою кавою, після чого конфлікт продовжився. Будь-якої попередньої домовленості із ОСОБА_3 про побиття ОСОБА_9 не було, а конфлікт виник спонтанно. Хто саме першим завдав потерпілому удару, точно не пам`ятає.

Підтвердив, що потерпілому було завдано декілька ударів. Точної їх кількості не пам`ятає. За його словами, удари наносилися в ділянки голови, тулуба та по ногах, унаслідок чого ОСОБА_9 впав. Коли вони залишали місце події та сідали в таксі, потерпілий уже почав підніматися, тому він вважав, що з ним усе нормально.

Зазначив, що не очікував настання у потерпілого таких серйозних наслідків, у тому числі закритої черепно-мозкової травми та забою головного мозку. Визнав, що нанесення декількох ударів у голову та тулуб могло спричинити тілесні ушкодження, однак на той момент не думав, що наслідки будуть настільки серйозними.

Свою поведінку пояснював емоційним станом після конфлікту. При цьому визнав, що спричинення іншій людині тілесних ушкоджень через подібний привід є недопустимим.

Щодо спільності дій із ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтвердив, що вони обоє переслідували ОСОБА_9 , який від них тікав, та ніхто з них не намагався зупинити іншого під час побиття.

Стосовно свого ставлення до вчиненого пояснив, що кається та шкодує про подію. Має намір допомагати потерпілому та попросити у нього вибачення. Раніше, за його словами, не міг цього зробити, оскільки вважав, що для контакту з потерпілим під час кримінального провадження необхідний відповідний дозвіл.

Щодо цивільного позову зазначив, що готовий відшкодовувати потерпілому заподіяну шкоду, у тому числі моральну, однак заявлений розмір моральної шкоди вважає значно завищеним та необґрунтованим, зокрема таким, що, на його думку, недостатньо підтверджений відповідними документами.

Повідомив, що проходив військову службу та брав участь у бойових діях. Перебував, зокрема, в районі Бердянська, а згодом - Покровська. Під час служби отримав травму та контузію, проходив стаціонарне лікування у Запоріжжі та подальшу реабілітацію. Зазначив, що продовжує лікування та постійно приймає призначені препарати. Також повідомив про наявність ПТСР та проблем із хребтом.

Пояснив, що у разі, якщо стан здоров`я та висновок ВЛК дозволятимуть подальше проходження військової служби, має намір повернутися до служби.

Після події до поліції прибув самостійно та надав пояснення щодо обставин спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_9 у заяві від 21.09.2026 просив проводити судовий розгляд без його участі, покарання призначити на розсуд суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити повністю.

Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового засідання без участі потерпілого.

За вказаних обставин, враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст.325 КПК України, суд визнав можливим за відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд без вказаної особи.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачені повністю визнали свою винуватість у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинувачених та кваліфікацію їх дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинувачених, дослідженням доказів, які характеризують їх особи, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як кожного окремо так і в їх сукупності, є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту пред`явленого обвинувачення та обставин вчиненого злочину, добровільності та істинності їх позиції, а інкриміноване обвинуваченим діяння доведене у повному обсязі.

Умисні дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб.

Згідно з вимогами ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти життя людини.

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який є не судимим в силу ст.89 КК України, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, за місцем проживання негативні характеристики відсутні, враховує його молодий вік, має родину, на утриманні двох неповнолітніх дітей 2015 та 2023 року народження, має зареєстроване та фактичне місце проживання, на диспансерному обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки, беззаперечному визнані вини та готовністю нести покарання, активне сприяння розкриттю злочину, а також звернення обвинуваченого з проханням продовжити проходження військової служби у військовій частині та здійснення благодійної грошової допомоги на підтримку ЗСУ.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Визнаючи обставини, що пом`якшують покарання як виняткові, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, враховуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 , необхідним та достатнім покаранням для його виправлення та перевиховання необхідно призначити покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини другої цієї статті.

Водночас, враховуючи відомості, що характеризують особу ОСОБА_3 , в сукупності зі ставленням останнього до вчиненого ним злочину, зважаючи на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України, з огляду на суспільно-політичну ситуацію в країні, нагальність та необхідність участі ОСОБА_3 у здійсненні заходів щодо забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії, беручи до уваги позицію потерпілого щодо призначення покарання, думку прокурора, який вважав за можливе призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим суд призначає покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ч.1,2 ст.76 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання буде відповідати принципу справедливості покарання та відповідати його меті – виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з дня ухвалення вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 08.04.2026 до 30.06.2026, з моменту затримання до дня звільнення з-під варти під заставу з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з огляду на покладений на нього ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.09.2026 обов`язок невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби, суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироку законної сили.

З огляду на вищевикладене, та на підставі ч.11 ст.182 КПК України суд вважає за можливе повернути грошові кошти в розмірі 266 240 грн, внесені на рахунок ТУ ДСА в Чернігівської області заставодавцю ОСОБА_10 , після набрання вироку законної сили.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти життя людини.

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, є учасником бойових дій, за місцем проживання негативні характеристики відсутні, враховує його молодий вік, має зареєстроване та фактичне місце проживання, на диспансерному обліку в наркологічному диспансері не перебуває, внаслідок отриманих захворювань пов`язаних із проходженням військової служби є інвалідом ІІІ групи та перебуває під наглядом лікаря-психіатра (станом на 10.04.2026).

Відповідно до висновку експерта від 21.04.2026 № 161, ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для даного кримінального правопорушення та давати про них правильні свідчення. За його психічним станом, застосування примусових заходів медичного характеру не показане.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки, беззаперечному визнані вини обвинуваченим та готовністю нести покарання, та здійснення благодійної грошової допомоги на підтримку ЗСУ.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Визнаючи обставини, що пом`якшують покарання як виняткові, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, враховуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, суд дійшов висновку що обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідним та достатнім покаранням для його виправлення та перевиховання необхідно призначити покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини другої цієї статті.

Водночас, враховуючи відомості, що характеризують особу ОСОБА_4 , в сукупності зі ставленням останнього до вчиненого ним злочину, з огляду на участь ОСОБА_4 у здійсненні заходів щодо забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії, беручи до уваги позицію потерпілого щодо призначення покарання, думку прокурора, який вважав за можливе призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим суд призначає покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ч.1,2 ст.76 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання буде відповідати принципу справедливості покарання та відповідати його меті – виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Строк відбування покарання ОСОБА_11 слід рахувати з дня ухвалення вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 08.04.2026 до 21.08.2026, з моменту затримання до дня звільнення з-під варти включно з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк цілодобового домашнього арешту з 22.08.2026 по 23.09.2026 включно з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають три дні домашнього арешту.

З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним залишити до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту але у певний період доби з 22.00 по 06.00 годину ранку наступного дня.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із положеннями ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Потерпілим ОСОБА_9 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов в якому останній просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 536,20 грн, та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог потерпілим надано копії документів що понесення ним матеріальних витрат на лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. В обґрунтування розміру моральної шкоди зазначено, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він зазнав фізичних та моральних страждань, які виразились у тривалому процесі лікування, та невідворотних негативних наслідків від отриманих травм для його здоров`я та зміни у зв`язку з цим його життєвого устрою та способу життя.

Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди на користь потерпілого суд приходить до наступного висновку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди пов`язаної із лікуванням, суд зазначає наступне.

Потерпілим були надані квитанції та призначення, дослідженням яких встановлено, що придбані потерпілим ліки відносяться до періоду проходження лікування та їх сума відповідає заявленій.

Добровільне придбання тютюнових виробів та продуктів харчування для потерпілого не звільняє обвинувачених від обов`язку відшкодувати витрати на лікування.

Окрім відшкодування матеріальної шкоди потерпілий також просив стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди.

Суд враховує, що потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Встановлені фактичні обставини справи вказують на те, що потерпілий в результаті отриманих тілесних пошкоджень, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, тривалий час перебував на лікуванні.

Вказане ушкодження здоров`я безумовно потягнуло за собою заподіяння потерпілому моральної шкоди, яка полягає у порушенні його звичного способу життя, нормальних життєвих зв`язків, у фізичному болю та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо стягнення заподіяної моральної шкоди із обвинувачених у сумі 200 000 гривень, суд приходить до наступного висновку.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У зв`язку з цим, суд вважає, що заявлений потерпілим розмір відшкодування моральної шкоди відповідає принципу розумності, справедливості, доцільності та характеру діянь винних та характеру і глибині його моральних страждань.

Арешт, накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 13.04.2026 підлягає скасуванню.

Речові докази у кримінальному провадженні підлягають вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню солідарно із обвинувачених на користь держави.

Керуючись ст.ст.373,374,615 КПК України суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, проходження служби; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_3 , до набрання вироку законної сили залишити без змін, з покладенням обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає, проходить службу без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, проходження служби.

На підставі ч.11 ст.182 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внесену нею в інтересах ОСОБА_3 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернігівській області, встановлену ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.06.2026 заставу у розмірі 266 240 (двісті двадцять шість тисяч двісті сорок) гривень.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 08.04.2026 до 30.06.2026, з моменту затримання до дня звільнення з-під варти під заставу з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з дня ухвалення вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 08.04.2026 до 21.08.2026, з моменту затримання до дня звільнення з-під варти включно з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк цілодобового домашнього арешту з 22.08.2026 по 23.09.2026 включно з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають три дні домашнього арешту.

Застосувати до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з 22.00 по 06.00 годину ранку наступного дня, з покладенням обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування матеріальної шкоди 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 20 коп. та в відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13.04.2026 арешт на майно скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів в розмірі 8 664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 48 коп.

Речові докази після набрання вироку законної сили:

-кросівки, запаковані до паперового конверта, вилучені під час затримання ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_4 ;

-чоловічі кросівки зеленого з білим кольору, 42,5 розміру, запаковані до паперового конверта, вилучені під час затримання ОСОБА_3 – повернути ОСОБА_3 ;

-оптичний диск CD-R, що упакований до спеціального пакету № 3932545 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1