Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №750/5314/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5314/26

Провадження № 2/750/2895/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю представника позивача Криворученка Д.П.,

прокурора Абдужабарової І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Київської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями прокуратури,

в с т а н о в и в:

05 травня 2026 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України 314666 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів прокуратури, та 56600 грн. у відшкодування витрат на надання юридичної допомоги, а всього 371266 грн.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 04.01.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 42022112330000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за фактом заволодіння службовими особами грошових коштів територіальної громади м. Славутич при проведенні процедури закупівлі товару на відкритих торгах. 29.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12022111150000696 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за фактом внесення посадовими особами ТОВ «Рембуд Ком» неправдивих відомостей в офіційні документи. 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. 27 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 начальником Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області Нестеренком О.М. складено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, який 18 листопада 2022 року скеровано на розгляд до Славутицького міського суду Київської області. Разом з тим, згідно ухвали Славутицького міського суду Київської області від 19 грудня 2025 року прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року за № 12022111150000696, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Вказане кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України було закрито. Ухвала суду першої інстанції набрала законної сили 29 грудня 2025 року. Таким чином, починаючи з 19 вересня 2022 року і до 29 грудня 2025 року, тобто протягом 39 місяців і 10 днів, відбувалось кримінальне переслідування позивача за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, проводились слідчі (розшукові) дії, приймались процесуальні рішення, у тому числі по забезпеченню кримінального провадження, що суттєво обмежувало права та свободи позивача, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів прокуратури згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Так, незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності і пред?явлення йому обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину спричинило те, що компаньйони позивача почали уникати співпраці з очолюваним ним підприємством, а дружина позивача змусила його подати позов про розірвання шлюбу, після чого позивач вимушений був залишити їх спільне місце проживання та спілкуватися з сином тільки на вихідних. Позивач піддавався психологічному навантаженню протягом трьох років, відвідуючи 24 судові засідання в іншому населеному пункті, залишаючи свою роботу невиконаною, що не тільки зганьбило його честь і гідність, а завдало непоправної шкоди престижу та його діловій репутації, як підприємця, чоловіка і батька, суттєво обмежило всі можливі його життєві та соціальні зв?язки, чим було підірвано також і його психологічне здоров?я. Позивач був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканність, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань; у нього погіршилися відносини зі знайомими людьми, близькими та рідними, і на даний час він вимушений їх відновлювати та доводити перед ними свою непричетність до тих злочинів, які йому інкримінувались. Також, ускладнилися спілкування і взаємостосунки з оточуючими людьми через обвинувачення у тяжкому злочині - розкрадання державних коштів. При цьому, мали місце істотні перешкоди у здійсненні активної діяльності, зустрічах з колегами, близькими та рідними, що погіршило також і матеріальне становище, як позивача, так і очолюваного ним підприємства. Враховуючи душевні страждання позивача, їх глибину та тривалість, розмір завданої йому моральної шкоди з урахуванням визначеного законом мінімального розміру, який гарантований державою, становить 314666 грн. Крім того, позивач поніс витрати на юридичну допомогу, надану йому захисником у вказаному кримінальному провадженні в сумі 56600 грн., які також підлягають стягненню, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

В установлений судом строк Вишгородська окружна прокуратура Київської області подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві Вишгородська окружна прокуратура Київської області зазначає, що не має статусу окремої юридичної особи, а є структурним підрозділом Київської обласної прокуратури, а тому не є належним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2026 року клопотання позивача – задоволено. Замінено орган, який здійснює функції держави у даній справі, а саме: Вишгородську окружну прокуратуру на Київську обласну прокуратуру.

Київська обласна прокуратура подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві Київська обласна прокуратура вказала, що 04.01.2022 Вишгородською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022112330000002 за ч. 3 ст. 191 КК України за фактом заволодіння коштами державного бюджету начальником управління інфраструктури та капітального ремонту Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області. 29.06.2022 з матеріалів кримінального провадження № 4202211233000002 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування № 12022111150000696 щодо вчинення посадовими особами ТОВ «РЕМБУД КОМ» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке 19.09.2022 об?єднано з кримінальним провадженням № 42022112330000591 від 19.03.2022 за ч. 3 ст. 191 КК України за фактом заволодіння коштами державного бюджету посадовими особами ТОВ «РЕМБУД КОМ». У ході досудового розслідування 19.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. У подальшому, 27.09.2022 начальником Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області Нестеренком О.М. відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, який 18.11.2022 скеровано до Славутицького міського суду Київської області. На стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався. В ході судового розгляду стороною захисту надано до суду та досліджено документи, які стороною обвинувачення під час проведення розслідування не вилучалися, та, як наслідок, не враховувалися під час призначення та проведення судово-будівельних експертиз. Вказані документи містять інформацію про проведення ТОВ «РЕМБУД КОМ» будівельних робіт в рамках гарантійних зобов?язань, а також робіт щодо усунення недоліків по об?єктах будівництва. З метою повного та об?єктивного розгляду справи в судовому засіданні прокурором призначено додаткову будівельно-технічну експертизу. Висновком будівельно-технічної експертизи від 20.08.2025 № 58/24-24 встановлено, що обсяги фактично виконаних будівельних робіт громадських вбиралень модульного типу в району будівлі «Центр професійного розвитку», Центрального міського парку, Центрального міського стадіону, які були перевірені під час обстеження, відповідають обсягам, зазначеним в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В № 7, 8, 9 від 24.12.2021 за договором підряду № 77/12 2021 від 13.12.2021. Враховуючи викладене, 19.12.2025 прокурор Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури оголосив у судовому засіданні постанову про відмову від підтримання публічного обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні, погоджену керівником Вишгородської окружної прокуратури. Сторони кримінального провадження не заперечували проти закриття провадження у зв?язку із відмовою прокурора від державного обвинувачення та в подальшому не оскаржували вказану ухвалу в апеляційному порядку, у зв?язку із чим 29.12.2025 судове рішення набрало законної сили. Позивач стверджує, що оскільки мало місце закриття кримінального провадження у зв?язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації, моральних переживаннях. Зміст норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» містить вичерпний перелік підстав відшкодування державою шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, з огляду на що відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України не передбачає виникнення у особи права на відшкодування моральної шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, оскільки закриття кримінального провадження № 12022111150000696 здійснене на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України (відмова прокурора від обвинувачення), а жодна з підстав, визначених пунктом 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», перелік яких є вичерпним, у даних правовідносинах не застосовувалася, а тому у позивача не виникло право на відшкодування шкоди в силу вимог вказаного закону. Водночас, відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Повідомлення про підозру ОСОБА_1 було складене слідчим органу досудового розслідування на підставі матеріалів кримінального провадження № 12022111150000696 та містило детальний опис обставин вчинення кримінальних правопорушень. У даному випадку відсутні будь-які рішення, якими встановлено порушення вимог статей 276-278 КПК України або визнано повідомлення про підозру ОСОБА_1 незаконним, з огляду на що не заслуговують на увагу доводи позивача про незаконність оголошеної йому підозри та як наслідок відсутні підстави для відшкодування шкоди на його користь. Позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022111150000696, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки органів досудового розслідування або прокуратури в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження чи його судового розгляду. Також, вказане не підтверджується і жодним судовим рішенням щодо визнання незаконними дій та рішень органів прокуратури. З урахування викладеного, за відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивач, обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, зазначає, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь, має складати 314666 грн. Однак, вказана сума розрахована позивачем на власний розсуд, не обґрунтована жодними доказами, а сам позивач не є особою, яка може претендувати на відшкодування моральної шкоди у даних правовідносинах. Також, необгрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь 56600 грн. у відшкодування витрат на юридичну допомогу, понесених у кримінальному провадженні, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що наступне питання відшкодування процесуальних витрат, понесених стороною в кримінальному провадженні, повинно вирішуватися під час ухвалення вироку, ухвали. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли. Чинним законодавством України не передбачено можливості відшкодування витрат на правову допомогу, понесених стороною під час розгляду справи в іншому провадженні. У кримінальному провадженні № 12022111150000696 позивач скористався своїм конституційним правом на вільний вибір захисника та самостійно, на власний розсуд, виходячи з особистих фінансових можливостей, обрав конкретного адвоката для представництва його інтересів. З позовної заяви та додатків до неї слідує, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об?єднанням «ПІВНІЧНА ФОРТЕЦЯ» в особі адвоката Криворученка Д.П. укладено договір від 16.02.2022 № 40 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні. Тобто, укладення договору про надання правничої допомоги на визначених сторонами умовах є результатом виключно двосторонньої домовленості між позивачем та його адвокатом. Той факт, що позивач погодився на вартість послуг (гонорар та інші витрати) обраного ним представника, є його суб?єктивним рішенням, фінансування якого не може покладатися на Державу та здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Також, необхідно звернути увагу суду на те, що ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 19.12.2025 кримінальне провадження № 12022111150000696 закрите. Проте, акт наданих послуг за договором від 16.12.2020 № 40 та рахунок-фактура складені лише 29.04.2026. У графі «Призначення платежу» наданої платіжної інструкції № КАHЗ-1EE5-0К88-РРОН від 29.04.2026 вказано про оплату послуг адвоката у межах кримінального провадження № 4202211233000002. Водночас, матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_1 29.06.2022 виділено в окреме кримінальне провадження № 12022111150000696. Отже, частина послуг щодо відшкодування яких позивач звернувся до суду, фактично надавалися адвокатом вже після здійснення процедури виділення та стосувалися процесуальних дій у межах окремого кримінального провадження № 12022111150000696.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 серпня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

04.01.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 42022112330000002 за ч. 3 ст. 191 КК України за фактом заволодіння коштами державного бюджету начальником управління інфраструктури та капітального ремонту Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.

Також, 29.06.2022 з матеріалів кримінального провадження № 4202211233000002 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування № 12022111150000696 щодо вчинення посадовими особами ТОВ «РЕМБУД КОМ» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке 19.09.2022 об?єднано з кримінальним провадженням № 42022112330000591 від 19.03.2022 за ч. 3 ст. 191 КК України за фактом заволодіння коштами державного бюджету посадовими особами ТОВ «РЕМБУД КОМ».

У ході досудового розслідування 19.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У подальшому, 27.09.2022 начальником Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області Нестеренком О.М. відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, який 18.11.2022 скеровано до Славутицького міського суду Київської області.

На стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

У ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, 19.12.2025 прокурор Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури оголосив у судовому засіданні про відмову від підтримання державного обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні та надав постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12022111150000696, погоджену керівником Вишгородської окружної прокуратури.

Указана постанова прокурора мотивована тим, що сторона обвинувачення позбавлена можливості довести винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у зв?язку із відсутністю достатніх доказів, якими можливо було б підтвердити заподіяння кримінальним правопорушенням майнової шкоди та факт видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вичерпних можливостей додаткового їх отримання.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 19 грудня 2025 року в справі № 377/561/22 прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року за № 12022111150000696, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року за № 12022111150000696, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України було закрито (а.с. 15-16).

Вказана ухвала набрала законної сили 29 грудня 2025 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 серпня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 988 (а.с. 23).

16 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об?єднанням «ПІВНІЧНА ФОРТЕЦЯ» в особі адвоката Криворученка Д.П. укладено договір № 40 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні з додатком до нього (а.с. 17-18, 19).

Відповідно до копії рахунку-фактури від 29.04.2026 вартість юридичних послуг адвоката згідно договору № 40 від 16.02.2022 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 4202211233000002, наданих позивачу, становить 56600 грн. (а.с. 20)

Копією платіжної інструкції № КАHЗ-1EE5-0К88-РРОН від 29.04.2026 підтверджується сплата позивачем за юридичні послуги в сумі 56600 грн. згідно із вказаним рахунком-фактурою від 29.04.2026 (а.с. 21).

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина право на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто, право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 522/2493/18.

Реабілітуючі підстави, на відміну від нереабілітуючих, для застосування наведеного вище Закону України, пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

У даній справі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року за № 12022111150000696, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, закрито ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 19 грудня 2025 року у зв`язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Постановляючи вказану ухвалу, суд у ній вказував про те, що подана постанова прокурора мотивована тим, що сторона обвинувачення позбавлена можливості довести винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у зв?язку із відсутністю достатніх доказів, якими можливо було б підтвердити заподіяння кримінальним правопорушенням майнової шкоди та факт видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вичерпних можливостей додаткового їх отримання.

Враховуючи викладене, закриття кримінального провадження за обвинуваченням позивача відбулося з реабілітуючих підстав, а тому він має право на отримання відшкодування шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду з розгляду справ указаної категорії, яка є сталою. Зокрема, подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 522/11959/19, від 26 квітня 2023 року в справі 201/223/21, від 12 червня 2023 року в справі № 127/15952/22.

Факт закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України не є визначальним, оскільки правове значення у такому випадку мають саме підстави, з яких прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення у суді, які, у цій справі, відносяться до реабілітуючих.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених у статті 1 Закону випадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Зазначені правові висновки також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19)

Враховуючи те, що позивач безпідставно перебував під слідством та судом з 19 вересня 2022 року і до 29 грудня 2025 року, тобто протягом 39 місяців і 10 днів, у зв`язку з чим зазнав моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує обсяг завданої шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом, а тому приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 314666 грн., яка визначена позивачем з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством (8000 грн.), та конкретних обставин справи.

Вказаний розмір відшкодування, враховуючи конкретні обставини цієї справи, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року в справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року в справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року в справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 19 вересня 2018 року в справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

Щодо стягнення на користь позивача витрат на надання юридичної допомоги, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

На підтвердження вказаних витрат позивач надав такі докази:

- копію договору № 40 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні з додатком до нього 16 лютого 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об?єднанням «ПІВНІЧНА ФОРТЕЦЯ»;

- копією акта наданих послуг від 29 квітня 2026 року;

- копію рахунку-фактури від 29.04.2026;

- копію платіжної інструкції № КАHЗ-1EE5-0К88-РРОН від 29.04.2026.

Доводи прокурора про те, що у вказаних рахунку-фактурі та платіжній інструкції вказано, що оплата за юридичні послуги адвоката здійснюється у кримінальному провадженні № 4202211233000002, а не № 12022111150000696, яке ухвалою суду було закрите, не є підставою для не стягнення таких витрат, враховуючи, що такі витрати були фактично понесені ОСОБА_1 у кримінальному провадженні та те, що 29.06.2022 з матеріалів кримінального провадження № 4202211233000002 було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування № 12022111150000696 щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, наявні підстави для відшкодування позивачу сум, сплачених ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, оскільки сукупність наявних в матеріалах справи доказів свідчить про надання адвокатом юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Київської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями прокуратури – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 314666 грн. у відшкодування моральної шкоди та 56600 грн. за надання юридичної допомоги, а всього 371666 грн. (триста сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач - Київська обласна прокуратура, місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 272/2, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 02909996.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Суддя