Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №688/2702/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2702/26

№ 1-кп/688/241/26

Вирок

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за №12026244000000308 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шепетівки Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого на посаді начальника групи психологічної підтримки персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

в с т а н о в и в:

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2025 року (справа №688/602/25), яка набрала законної сили 28 березня 2025 року, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Маючи реальну можливість виконувати постанову в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.1 ст.129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, ОСОБА_4 , ухилився від виконання постанови суду, що набрала законної сили та продовжував керувати транспортним засобом, а саме 12 березня 2026 року о 12год 40хв, на автодорозі О-231901 «Шепетівка – Пліщин», керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «E-220» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись ним в сторону с.Пліщин Шепетівського району Хмельницької області, де був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Таким чином, своїми протиправними діями, що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю, дав показання, в яких підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно 12 березня 2026 року близько 12год 40хв, він керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «E-220», номерний знак НОМЕР_1 , та рухався по автодорозі з м.Шепетівки в напрямку с.Пліщин Шепетівського району Хмельницької області, при цьому знаючи, що позбавлений права керування транспортними засобами. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому та просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст.ст.50, 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання Ї конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, вчиненим умисно; особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштованого, під динамічним спостереженням у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з наведеного, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.382 КК України.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Підстав, передбачених ст.176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 368-371, 373-375 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200грн.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувати.

Речовий доказ: оптичний диск на якому міститься відеозапис із портативного відеореєстратора патрульної поліції за 12 березня 2026 року моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: