Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №680/800/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/800/26

3/680/248/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. селище Нова Ушиця

Суддя Новоушицького районного суду Хмельницької області Олійник А.О., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч.1 ст.130 КУпАП,

установив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №764754 06 вересня 2026 року о 20 год 00 хв у с. Заміхів по вул. Миру, 45, ОСОБА_1 керував мотоблоком «Zubr», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 726325 06 вересня 2026 року близько 20 год 30 хв ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї падчерки ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайко та погрожував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим порушив п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав. Пояснив, що в той день він вечеряв на кухні разом із ОСОБА_3 – братом ОСОБА_2 , в цей час до кухні зайшла ОСОБА_4 і він зробив їй зауваження, щоб вона не вдягала його одяг, внаслідок чого між ними виникла сварка, проте він її нецензурними словами не ображав. За ОСОБА_5 заступився ОСОБА_6 , почав його бити, розбив йому носа і вони почали дертись. Він сказав дружині ОСОБА_7 , що йде, взяв свій одяг і скинув на мотоблок, який перебував біля воріт. Проте на мотоблоці він не їхав, оскільки була ніч, а там відсутнє світло. Після цього приїхала поліція. Зазначив, що він не вчиняв відносно ОСОБА_8 домашнє насильство, а лише постійно їй вказував на те, що їй потрібно жити зі своїм чоловіком, оскільки він працює, потрібно поратись по господарству, а не сидіти з дітьми у мами.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона з чоловіком та двома неповнолітніми дітьми проживає у с. Пилипківці, Камянець-Подільського району, хоча зареєстрована в АДРЕСА_1 , де проживає мати зі співмешканцем та братом ОСОБА_3 . Час від часу вона з дітьми залишається у будинку матері, оскільки там залишає дітей, в час коли йде на роботу. 06 вересня 2026 року вона з роботи поїхала до матері, оскільки там були діти, та пішла до кухні, де перебували ОСОБА_1 та брат ОСОБА_6 . Їй щось сказав ОСОБА_1 , а що саме не пам`ятає, брат за неї вступився і між ОСОБА_1 і ОСОБА_9 виникла бійка, яку вони не могли розборонити, тому вона і викликала поліцію. Чи ображав її ОСОБА_1 нецензурними словами не пам`ятає. Також пояснила, що ОСОБА_1 в той вечір на мотоблоці не їхав, а лише склав туди речі. Окрім того, зазначила, що ОСОБА_1 не подобається те, що вона з дітьми інколи проживає у мами.

Всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод, а у випадку вчинення психологічного насильства - спричиняє невпевненість, нездатність захистити себе або завдає шкоди психічному здоров`ю особи.

В той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, врегулювання спору іншими шляхами, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Суд вважає, що при складанні протоколів про адміністративні правопорушення у цій справі не були дотримані положень статей 245, 251, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом МВС від 06.11.2015 № 1376.

Зокрема, поліцейський Дзісяк Д.О. не врахував, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, яке покладає на осіб уповноважених на складання протоколів обов`язок щодо збирання доказів, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому поліцейські, які прибули за викликом зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини, які слугували підставою для виклику поліції, в тому числі опитати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, встановити інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення, і тільки після цього, прийняти неупереджене рішення про наявність чи відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Стаття 268 КУпАП, п. 9 розділу ІІ Інструкції № 1376 надає право особі, яка притягається до адміністративної відповідальності подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД зазначено, що ОСОБА_1 умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї падчерки ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайко та погрожував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі до матеріалів адміністративної долучено: форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; терміновий заборонний припис; відеозапис з боді-камер поліцейських.

На досліджених відеофайлах зафіксовано, що працівники поліції 20:32 год прибули на виклик. Одразу по прибуттю ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що ОСОБА_9 розбив йому носа, а ОСОБА_9 повідомив, що він захищався за сестру, яку ображав ОСОБА_1 .

На долученому відеозаписі не зафіксовано факту самої нецензурної лайки, погроз, що інкримінується ОСОБА_1 , а фактично зафіксовано лише документування матеріалів про адміністративне правопорушення.

При цьому поліцейський, відібравши заяву від ОСОБА_2 про вчинення правопорушення, попередньо не опитав її щодо обставин виклику нею поліції, не з`ясував які ж власне протиправні дії були вчиненні ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , не встановив чи містять ці дії ознаки домашнього насильства, в тому числі, чи завдано ОСОБА_2 цими діями шкоди і в чому ця шкода полягає, не встановив чи проживає ОСОБА_2 однією сім`єю із ОСОБА_1 . Також поліцейський не опитав ОСОБА_1 , та присутніх очевидців події, хоча останні вимагали їх допиту.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила, що не пам`ятає, чи ОСОБА_1 ображав її нецензурною лайкою, а останній цю обставину заперечив.

Натомість ОСОБА_2 повідомила, що причиною виклику поліції стала бійка між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Отже, встановлені судом обставини виключають в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Пояснення ОСОБА_2 таОСОБА_1 , надані у судовому засіданні в цілому вказують на побутові непорозуміння між останніми.

Щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія, який керує транспортним засобом за наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння пройти огляд на встановлення такого стану.

Отже, системний аналіз вказаних норм права, свідчить про те, що за змістом диспозиції частини першої статті 130 КУпАП склад даного адміністративного правопорушення утворюється із сукупності фактів, одним з обов`язкових елементів якого є керування особою транспортним засобом.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення в провину ОСОБА_1 ставиться безпосередньо керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, до матеріалів справи долучено: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння; направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; письмові пояснення ОСОБА_9 ; відеозаписи.

Відеофайлами, які були дослідженні у судовому засіданні, зафіксовано, що працівники поліції 20:32 год прибули на виклик пов`язаний із домашнім насильством. У ході з`ясування обставин події, громадянин ОСОБА_9 під диктовку поліцейського написав письмові пояснення щодо керування ОСОБА_1 мотоблоком з ознаками алкогольного сп`яніння. У той же час сам ОСОБА_1 заперечив факт керування ним мотоблоком (відеофайли: clip_0, сlip_1) та просив його опитати також. Згодом о 21:40 год (відеофайл: clip_4, 11) поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до наданих ОСОБА_9 пояснень він керував мотоблоком напідпитку, а тому пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 категорично заперечив, пояснивши, він дійсно разом із ОСОБА_9 пив пиво, однак мотоблок він виштовхав із подвір`я на дорогу. Такі ж пояснення надала жінка, яка перебувала поруч та вказала, що вона сусідка і бачила як ОСОБА_1 виштовхував мотоблок із подвір`я, неодноразово просивши поліцейського її вислухати.

З дослідженого відеозапису суд встановив, що ОСОБА_1 , а також дві особи, які перебували на місці події неодноразово звертались до поліцейського з приводу надання ними пояснень, проте поліцейський повністю ці вимоги проігнорував.

Натомість поліцейський у приміщенні будинку, достовірно знаючи про конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , надиктував дослівно письмові пояснення ОСОБА_9 про те, що «06 вересня 2026 року о 20 год ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння та керував мотоблоком», на підставі яких прийняв рішення про складання відносно ОСОБА_1 адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За встановлених судом обставин, які наведені вище, суд вважає, що письмові пояснення свідка ОСОБА_9 є недопустимим доказом, і не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інших належних, достовірних та допустимих доказів, які б свідчити про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 06 вересня 2026 року о 20 год 00 хв у с. Заміхів по вул. Миру, 45, суду не надано.

Обставину не керування ОСОБА_1 мотоблоком підтвердила у судовому засіданні ОСОБА_2 .

Сам протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом, оскільки обставини, які викладені у ньому не були підтвердженні за допомогою інших доказів.

За відсутності доказів, які підтверджують факт керування транспортним засобом, у діях ОСОБА_1 виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, суд зауважує, що на відеозаписах зафіксовані елементи провокації поліцейським правопорушення (20:38 год.), оскільки він, вбачаючи в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, вказав останньому забрати мотоблок з проїжджої частини, на що останній відштовхав мотоблок ближче до паркану, після чого поліцейський одразу по телефону з`ясовував чи буде обставина штовхання мотоблоку достатньою для складання протоколу за статтею 130 КУпАП.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 130, 173-2, 247, 276-280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Звернути увагу командира батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області П.Бездітного на недотримання підлеглими працівниками вимог Закону при оформленні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області.

Суддя А. О. Олійник