Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №607/16095/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа №607/16095/26 Провадження №1-кп/607/1746/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №1202621104000662 від 05.05.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тернополя, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, не працевлаштованого, одруженого, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2026 року у справі №607/24905/25, яка набрала законної сили 16 березня 2026 року, оскільки залишена Тернопільським апеляційним судом без змін, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Досудовим розслідування встановлено, що 03.05.2026 у ОСОБА_3 винник злочинний умисел на умисне невиконання вищевказаної постанови суду, що набрала законної сили. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2026 року, яка набрала законної сили 16 березня 2026 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, маючи реальну можливість її виконувати, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», усвідомлюючи, що протягом 1 року він зобов`язаний утриматися від керування транспортними засобами, з метою невиконання постанови суду, керував 03.05.2026 транспортним засобом.

Так, 03.05.2026 року близько 12:35 год. ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки Ford S-Max, р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Миру, 8, в м. Тернопіль, де за порушення Правил Дорожнього Руху був зупинений працівниками Управління Патрульної Поліції Департаменту Патрульної Поліції в Тернопільській області та в ході проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції відносно ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7129981 від 03.05.2026

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, надав показання, що він знав про прийняту судом відносно нього постанову про позбавлення його права керування транспортними засобами, однак в силу певних обставин обов`язки судового рішення проігнорував та здійснював керування автомобілем, так як змушений був супроводжувати свою хвору матір та під час керування його було зупинено працівниками патрульної поліції. Про вчинене він щиро шкодує, просить суд його суворо не карати та призначаючи йому за даним кримінальним правопорушенням покарання обмежитись штрафом в мінімальному розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що його підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Тому суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який відноситься до нетяжкого злочину, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, одружений, є не судимим, думку державного обвинувача з приводу виду покарання, яка висловлена в судових дебатах, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання не встановлено.

Таким чином суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень у майбутньому.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_1