Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №756/20660/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 Справа №756/20660/25 Провадження №2/607/4035/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», позивач) звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 26 312,50 грн та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що20 березня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_2 укладено Договір № 4487492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2 500,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 20 березня 2024 року по 15 березня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало їй кредит в сумі 2 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно інформації, зазначеної в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», 20 березня 2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2 500,00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 , яку під час укладання договору було особисто зазначено відповідачем.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

04 квітня 2024 року відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 25 жовтня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача.

До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 25 жовтня 2024 року №25/10/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 4487492 від 20 березня 2024 року, загальна сума заборгованості склала 17 500,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 2 500,00 грн, заборгованості за процентами - 13 780,00 грн, штрафні санкції - 1 250,00 грн, комісії за надання кредиту - 850,00 грн.

25 листопада 2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, строк дії Договору № 4487492 від 20 березня 2024 року не закінчився.

Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за Договором № 4487492 від 20 березня 2024 року в загальній сумі 26 312,50 грн, яка складається з тіла кредиту - 2 500,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 13 750,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»за 141 календарних днів - 8 812,50 грн, штрафні санкції - 1 250,00 грн.

Невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, які полягали у поверненні отриманих у кредит коштів та сплаті відсотків у розмірі та у строки, передбачені вищеописаним Договором, стали причиною звернення ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до суду.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 26 312,50 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору - 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу - 10 000,00 грн.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва Ткач М. М. від 12 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Каапітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за підсудністю.

20 березня 2026 року було здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким головуючим суддею визначено суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківську О. Я.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 756/20660/25 та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року клопотання представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про витребування доказів - задоволено, витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію щодо карткового рахунку ОСОБА_2

14 вересня 2026 року на адресу суду, на виконання ухвали суду від 10 серпня 2026 року, від АТ «Ощадбанк» надійшла запитувана інформація стосовно карткового рахунку ОСОБА_2 , зарахування на картку кредитних коштів, що відображено у платіжній інструкції.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`являлася, хоча про день та час слухання справи була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідачка про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Як вбачається з інформації відділу з питань реєстрації місця проживання фізичної особи Оболонської РДА та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , УНЗР: НОМЕР_15, змінила прізвище на ОСОБА_1 .

20 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір № 4487492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір), за умовами якого відповідачу надано кредит в національній валюті у розмірі 2 500,00 грн, на умовах, передбачених кредитним договором, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 267 949,65% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 25 000,00 грн. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Пунктом 9.7. Договору визначено порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін.

Так, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

У розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначені: ПІБ: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , Паспорт: НОМЕР_4 , виданий 6133, 2023-02-27 року. Місце реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , додаткові контактні дані Клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_16 Email: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_1 Контактні дані третьої особи: НОМЕР_12 ( ОСОБА_2 , Мій другий номер) Цим підтверджую, що мені відомо про передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб, дані яких я зазначив вище. Підписано електронним підписом 40283 20.03.2024 16:33:58 ОСОБА_2 .

Зі змісту Договору вбачається, що його підписано позичальником ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором 40283 20.03.2024 16:33:58

Крім того, 20 березня 2024 року ОСОБА_2 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 37712 Паспорт споживчого кредиту.

Також до позову було додано Правила надання коштів у позику, в тому числі та на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Водночас вказані Правила не містять підпису відповідача.

20 березня 2024 року ТОВ «ПЕЙТЕК» за дорученням ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснило переказ коштів в розмірі 2 500,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - d2aefbd6-b421-4237-8b79-dac781415a5f, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - НОМЕР_3, Session ID - 023639354247, про що свідчить лист за № 20241101-6093 від 01 листопада 2024 року.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 08 вересня 2026 року № 46/12-11/12375/2026, на виконання ухвали суду надано інформацію щодо рахунку ОСОБА_2 , а саме: на картку відповідачки № НОМЕР_1 банківський рахунок, який обслуговується за допомогою цієї банківської платіжної картки НОМЕР_14 (980), 21 березня 2024 року було здійснено зарахування коштів у сумі 2 500,00 грн.

25 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору факторингу № 31/07/2025 від 24 жовтня 2024 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників кількістю 6091. Після цього, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року, від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4487492 в сумі 17 500,00 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» № 251124/1 від 25 листопада 2024 року змінено найменування Товариства на ТОВ « ФК «Фінтраст Капітал».

За змістом розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за період з 20 березня 2024 року до 25 жовтня 2024 року, та розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», за період з 26 жовтня 2024 року по 15 березня 2025 року, ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала. Протягом вказаних періодів відповідачка не здійснював платежі на погашення заборгованості. Заборгованість за відсотками нараховувалася протягом періоду з 20 березня 2024 року по 15 березня 2025 року включно, поза межами строку Договору.

Враховуючи, що Договором був встановлений строк кредитування тривалістю 360 днів (до 14 березня 2025 року), нарахування процентів проводилося поза межами цього строку.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит на загальну суму 2 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «Ощадбанк», які відповідачка отримала на власні потреби, однак не повернула їх у повному обсязі та не сплатила погоджені сторонами відсотки.

Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За змістом ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отож, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» стало кредитором по відношенню до відповідача за Договором, а оскільки взятих на себе кредитних зобов`язань ОСОБА_1 не виконала, це і стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд, проаналізував зміст спірних правовідносин та встановив, що договір між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надіслало ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку, на вказаний нею номер телефону, одноразовий ідентифікатор, який відповідачка використав для підтвердження.

Без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому описаний вище правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та його укладення у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Волевиявлення позичальника на час укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит) не міг би бути укладеним.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Отож, до стягнення з відповідачки на користь нового кредитора - позивача заборгованість за Договором № 4487492 від 20 березня 2024 року, проте суд не погоджується з доводами позивача щодо стягнення суми заборгованості, її загального розміру, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у урахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у відповідності до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, із аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що періоди дії максимально дозволених денних процентних ставок згідно з Законом (що набрав чинності 24 грудня 2023 року) будуть становити: 24 грудня 2023 року - 22 квітня 2024 року: не більше 2,5% на день; 23 квітня 2024 року - 20 серпня 2024 року: не більше 1,5% на день; з 21 серпня 2024 року і далі: не більше 1% на день.

За період із 20 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року (15 днів) нараховувалися відсотки у розмірі 0,01% в день від суми боргу на суму 3,75 грн.

За період із 04 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року (19 днів) нараховувалися відсотки у розмірі 2,50% в день від суми боргу на суму 1 187,50 грн.

За період із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (120 днів) повинні нараховуватися відсотки у розмірі 1,50% в день від суми боргу на суму 4 500,00 грн.

За період із 21 серпня 2024 року по 14 березня 2025 року (206 днів) повинні нараховуватися відсотки у розмірі 1,00% в день від суми боргу на суму 5 150,00 грн.

Отже, розмір відсотків за весь період кредитування не може перевищувати 10 841,25 (3,75 + 1 187,50 + 4 500,00 + 5 150,00) грн.

Щодо вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення 1 250,00 грн штрафних санкцій, то суд вважає її також такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Водночас з системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 362/2159/15-ц, а тому до спірних правовідносин суд застосовує саме норми ЦК України.

З огляду на вказане та те, що з 24 лютого 2022 року і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що підстав нараховувати відповідачці штрафних санкцій у розмірі 1 250,00 грн немає, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Отже, до стягнення з відповідача на користь нового кредитора - позивача підлягають тільки: сума кредиту - 2 500,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 10 841,25 грн, а всього - 13 341,25 грн.

Згідно платіжної інструкції № 8338 від 04 грудня 2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 228,23 грн (13 341,25 * 2 422,40 : 26 312,50), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що повноваження адвоката Столітнього М. М. підтверджені договором № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року та ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 2062887 від 04 грудня 2025 року.

Як вбачається з Договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М. М. та Клієнтом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно заявки № 13501 від 05 листопада 2025 року, адвокат Столітній М. М. надав, а Клієнт ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняв надані послуги вартістю 10 000,00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату № 13501-04/12-2025 від 04 грудня 2025 року, за Договором № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має сплатити послуги на суму 10 000,00 грн.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат ОСОБА_1 не скористалася.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, відсутність заперечень відповідача проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 070,31 грн (13 341,25 * 10 000,00 : 26 312,50), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №4487492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 березня 2024 року у сумі 13 341 (тринадцять тисяч триста сорок одна),25 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1 228 (одна тисяча двісті двадцять вісім),23 грн та 5 070 (п`ять тисяч сімдесят),31 грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 44559822, адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська