Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №596/1687/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа № 596/1687/25

Провадження № 1-кп/596/140/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі:головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин угоду про примирення від 22 вересня 2026 року у кримінальних провадженнях №12025216140000098 від 11 листопада 2025 року та №12026211140000001 від 02 січня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Гримайлів, Гусятинського району, Тернопільської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої а АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, маючої на утримані неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, раніше судимої: 25.07.2025 Гусятинським районним судом Тернопільської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. ст. 3, 28, 29 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або їдкому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканність.

Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль в репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захисти ти себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Обвинувачена ОСОБА_6 у період часу з 10 квітня 2024 року по 27 травня 2025 року, діючи умисно, керуючись єдиним злочинним наміром, перебуваючи за місцем свого проживання на території домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , маючи умисел на заподіяння фізичних та психологічних страждань своїй матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, умисно, систематично вчиняла психологічне та фізичне насильство щодо своєї матері ОСОБА_4 , з якою разом проживає, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя останньої.

За вказані діяння, ОСОБА_6 вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25.07.2025 визнано винуватою за ст.126-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Продовжуючи свої умисні дії спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, обвинувачена ОСОБА_6 , будучи особою, засудженою за вчинення насильства в сім`ї, на шлях виправлення та перевиховання не стала, а 10.11.2025, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи в будинку за місцем спільного проживання із матір`ю, що за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що життя та здоров`я кожної людини охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально-караним діянням, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, всупереч вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року, вчинила психологічне та фізичне насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме, під час сварки ображала її нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою та лівою рукою схопила та потягнула її за волосся. Після цього, не відпускаючи волосся, обвинувачена ОСОБА_6 правою рукою нанесла два удари у ліву ділянку обличчя потерпілої ОСОБА_4 , чим завдала фізичного болю і не спричинила тілесних ушкоджень.

Надалі, 18.12.2025 обвинувачена ОСОБА_6 , приблизно о 18:00 год., перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає спільно із матір`ю ОСОБА_4 , а саме, перебуваючи у житловому будинку, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, діючи умисно та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, на ґрунті неприязних відносин, вчинила щодо матері ОСОБА_4 дії психологічного насильства, що виразилися в словесних образах нецензурною лайкою та демонстрації своєї фізичної переваги, тим самим завдала шкоду психологічному здоров`ю потерпілої. Систематичні протиправні дії ОСОБА_6 , призвели до психологічних страждань ОСОБА_4 та погіршення якості її життя, вона перебуває у пригніченому тривожному стані, потребує постійної медичної та психологічної допомоги, хоче захиститись від насильства.

Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст.126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.02.2026 об`єднано в одне провадження матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ст.126-1 КК України №12025216140000098 від 11 листопада 2025 року (Справа № 596/1687/25) та матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ст.126-1 КК України №12026211140000001 від 02 січня 2026 року (Справа № 596/108/26), присвоївши єдиний унікальний номер справи №596/1687/25.

Під час судового провадження, а саме 22 вересня 2026 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_6 за участю захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України було укладено угоду про примирення, згідно якої обвинувачена ОСОБА_6 щиро покаялася, визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України. Згідно з умовами угоди про примирення сторони угоди дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст.126-1 КК України, істотних для даних кримінальних правопорушень обставин та покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України. Крім того, на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України – застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на визначений строк (1 місяць). Угодою також передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, встановлені ст.476 КПК України, які їм зрозумілі.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що угода про примирення укладена за її ініціативою, просила її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання. Також вказала, що розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст.473 КПК України та наслідки невиконання угоди, визначені ст.476 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні щиро покаялась у вчиненому, повністю визнала вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України, підтвердила добровільність укладення угоди про примирення між потерпілою та нею, просила затвердити вказану угоду та призначити її узгоджену угодою міру покарання. Вказала, що наслідки укладення та затвердження угоди про примирення її зрозумілі, також зрозумілі її і наслідки невиконання угоди. Не заперечувала щодо направлення її для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць.

Захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченою, яка була укладена за його участі 22.09.2026.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти затвердження судом угоди про примирення між сторонами та призначення обвинуваченій узгодженої міри покарання, а також застосування до ОСОБА_6 обмежувального заходу та покладення на останню обов`язку, передбаченого п.5 ч.1 ст.91-1 КК України – направлення ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що угода підлягає до затвердження з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ч.ч.1,3 ст.469 КПК України угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого.

Угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ч.5 ст.469 КПК України укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Частиною 3 ст.474 КПК України визначено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України, які відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжким злочином. Міра покарання узгоджена сторонами угоди відповідає санкції, яка передбачена ст.126-1 КК України та загальним засадам призначення покарання.

Разом з тим, встановлено, що укладення угоди про примирення здійснювалося у відповідності до вимог абз.2 ч.1 ст.469 КК України, а саме, за ініціативою потерпілої. Потерпіла ОСОБА_4 розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.

При цьому, судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6 розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 визнала вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України та повністю підтвердила обставини їх вчинення.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили у судовому засіданні.

Крім того судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України. Підстави для відмови в затвердженні угоди, передбачені ч.ч.6-7 ст.474 КПК України, відсутні.

За умовами угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст.65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, обставину, яка пом`якшує покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При призначенні покарання суд враховує обставину, яка пом`якшує покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Посилання сторони обвинувачення на те, що обставина, яка обтяжує покарання є - вчинення кримінального праопорушення щодо особи з якою винна перебуває у сімейних відносинах, суд не приймає до уваги, оскільки вона є кваліфікаційною ознакою, а тому не може ще раз врахувати її як обтяжуючу при призначенні покарання.

Узгоджене сторонами угоди покарання є таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої.

Отже, оскільки умови угоди про примирення, її форма і зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_4 , які згідно з положеннями ст.12 КК України відносяться до нетяжкого злочину і не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжке правопорушення, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення цієї угоди про примирення, враховуючи дані про особу винної, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, її ставлення до вчиненого, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність в останньої на утриманні неповнолітньої дитини, стан здоров`я, яка перебуває під спостереженням у наркологічному кабінеті КНП «Гусятинська КЛ» з діагнозом «F10.3», має постійне місце проживання, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що угода про примирення може бути укладена у даному провадженні відповідно до ч.3 ст.469 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення та призначення ОСОБА_6 узгодженої сторонами міри покарання за ст.126-1 КК України у виді 1 рік позбавлення волі з її звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов`язків передбачених ст.76 КК України, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, дане покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої.

Разом з цим, суд враховуючи фактичні обставини справи, вищевказані дані про особу обвинуваченої, вважає за можливе її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши її покарання пов`язане з позбавленням волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України.

Суд вважає за належне визначити обвинуваченій узгоджену міру покарання в угоді та в порядку ч.3 ст.75 КК України вважає за необхідне визначити обвинуваченій термін іспитового строку – 1 рік, поклавши на неї обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.

Тому, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченої, а саме те, що остання раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення систематичного домашнього насильства відносно своєї матері, враховуючи тривалість її протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 обмежувальний захід, поклавши на неї обов`язок, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, що на думку суду сприятиме виправленню обвинуваченої та покращенню психологічного здоров`я потерпілої.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 468, 469, 473-476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 22 вересня 2026 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_6 , за участю захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України та призначити її узгоджене сторонами угоди про примирення від 22 вересня 2026 року покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

В силу п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В силу п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_6 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць до комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Гримайлівської селищної ради, що за адресою селище Гримайлів, вул. Мазепи І., 8, Чортківського району, Тернопільської області.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст..476 КПК України потерпіла та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити обвинуваченій, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченою може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженою в той же строк з дня вручення її копії вироку.

Обмеження права оскарження вироку визначені ч.1 ст.473 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1