Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №587/2999/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2999/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Бузової Т.І., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Суми справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 мотивуючи його тим, 04.05.2026 суддею Сумського районного суду Сумської області по справі №587/1603/26 видано судовий наказ згідно якого стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 30.04.2026 (дня подачі заяви про видачу судового наказу) і до повноліття дитини. Після відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до органу державної виконавчої служби, де йому стало відомо, що при здійсненні розрахунку заборгованості та визначенні розміру аліментів державним виконавцем застосовано показник середньої заробітної плати для відповідної місцевості, у зв`язку з чим сума щомісячних відрахувань фактично становить 6 300,00 грн. Однак застосування зазначеного порядку розрахунку у даному випадку призводить до очевидно неспівмірного фінансового навантаження на позивача, оскільки фактичний щомісячний дохід останнього становить лише 7 315,00 грн, тоді як сума аліментних відрахувань складає близько 6 300,00 грн, що становить понад 86 % його реального доходу. За таких обставин після здійснення аліментних відрахувань у розпорядженні позивача залишається близько 1015,00 грн на місяць, що є недостатнім навіть для забезпечення найнеобхідніших життєвих потреб. Позивач повинен забезпечувати себе продуктами харчування, одягом, засобами особистої гігієни, нести витрати на проїзд, оплату житла та комунальних послуг, придбання медикаментів та інші повсякденні витрати. Фактично визначений розмір стягнення позбавляє Позивача можливості забезпечити собі мінімальний рівень існування. Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на підставі судового наказу Сумського районного суду Сумської області від 04.05.2026 по справі №587/1603/26, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 756 (тисяча сімсот п`ятдесят шість гривень) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ Сумського районного суду Сумської області від 04.05.2026 по справі №587/1603/26 - відкликати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача і відповідач у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю, підтримавши відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, з`ясувавши правові позиції сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.05.2026 року Сумським районним судом Сумської області по справі №587/1603/26 видано судовий наказ згідно якого стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 30.04.2026 (дня подачі заяви про видачу судового наказу) і до повноліття дитини. ( а.с.9).

27.01.2023 року між ОСОБА_3 та командиром добровольчого формування № НОМЕР_1 Ворожбянської територіальної громади ОСОБА_6 , укладено контракт добровольця територіальної оборони, відповідно до якого позивач проходить службу у складі добровольчого формування територіальної громади ( а.с.7-8).

Згідно довідки-розрахунку Сумського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області від 21.07.2026 року ОСОБА_7 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 1879, 58 грн . При здійсненні розрахунку заборгованості та визначенні розміру аліментів державним виконавцем застосовано показник середньої заробітної плати для відповідної місцевості, у зв`язку з чим сума щомісячних відрахувань фактично становить 6 301,75 грн. ( а.с.6 зі звороту).

Норми ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст.51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, в силу положень ст.192 СК України розмір аліментів не є незмінним.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У вказаній нормі наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.\

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

З урахуванням викладеного, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

В якості підстави для звернення до суду з позовом представник позивача посилається на ту обставину, що після відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до органу державної виконавчої служби, де йому стало відомо, що при здійсненні розрахунку заборгованості та визначенні розміру аліментів державним виконавцем застосовано показник середньої заробітної плати для відповідної місцевості, у зв`язку з чим сума щомісячних відрахувань фактично становить 6 300,00 грн. Однак застосування зазначеного порядку розрахунку у даному випадку призводить до очевидно неспівмірного фінансового навантаження на позивача, оскільки фактичний щомісячний дохід останнього становить лише 7 315,00 грн, тоді як сума аліментних відрахувань складає близько 6 300,00 грн, що становить понад 86 % його реального доходу.

За таких обставин після здійснення аліментних відрахувань у розпорядженні позивача залишається близько 1015,00 грн на місяць, що є недостатнім навіть для забезпечення найнеобхідніших життєвих потреб. Позивач повинен забезпечувати себе продуктами харчування, одягом, засобами особистої гігієни, нести витрати на проїзд, оплату житла та комунальних послуг, придбання медикаментів та інші повсякденні витрати. Фактично визначений розмір стягнення позбавляє Позивача можливості забезпечити собі мінімальний рівень існування. Разом з тим, ні позивач , ні його представник не надали до суду жодного доказу на підтвердження того, що змінився матеріальний стан позивача.

Натомість позивач надав суду копію контракту добровольця територіальної оборони, де зазначено що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України. Жодної довідки про дохід позивача суду не надано.

Враховуючи подані сторонами докази, суд не вбачає зміну ані зміни сімейного стану у платника аліментів, ані погіршення стану його здоров`я, ані зміну (погіршення) матеріального стану позивача.

Так, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення 04.05.2026 судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання дитини.

Сам по собі факт незгоди позивача з сумою нарахувань державним виконавцем аліментів, не свідчить про погіршення його матеріального становища та зміну сімейного становища чи про інші обставини які б могли бути підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, позивач не позбавлений можливості оскаржити дії державного виконавця в частині суми нарахувань аліментів.

Посилання відповідача на те, що він з 2023 року не має роботи оскільки з 27.01.2023 між позивачем та командиром добровольчого формування № НОМЕР_1 Ворожбянської територіальної громади ОСОБА_6 укладено контракт добровольця територіальної оборони, відповідно до якого позивач проходить службу у складі добровольчого формування територіальної громади, також не є тією обставиною для зменшення розміру аліментів, офіційно не працевлаштування не дає платнику аліментів можливість для безпідставного їх зменшення.

Крім того, суд вкотре звертає увагу, що позивачем не зазначено навіть розміру його доходів, не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, що позбавляє можливості суд визначитися із співрозмірністю доходів позивача із розміром сплачуваних ним аліментів.

Посилання на мінімально гарантований розмір встановлений чинним законодавством, також не є тією обставиною, яка є підставою для зменшення аліментів, більш того законодавець в такий спосіб гарантує право дитини на утримання батьками, обмежуючи мінімальний розмір, а не дає платнику аліментів можливість для безпідставного їх зменшення нижче гарантованої суми.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, та дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зменшення аліментів, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 191 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів за їх необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко