Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №577/3788/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3788/26

Провадження № 2-а/577/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. розглянувши у порядку письмового позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Моргун Дмитро Миколайович, до Управління Державної міграційної служби в Сумській області, Конотопського відділу Управління Державної міграційної служби в Сумській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: заступник начальника Конотопського відділу Управління Державної міграційної служби у Сумській області Гніденко Яна Іванівна про визнання протиправними дій по безпідставному доставлянню та оформленню постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання вказаного рішення нечинним,-

ВСТАНОВИВ:

У поданому зверненні ставиться питання про визнання протиправними дії Конотопського відділу міграційної служби Сумської області по безпідставному доставлянню та оформленню постанови про накладання адміністративного стягнення (ПН МСМ 002035), а також визнання вказаного рішення ПН МСМ 002035 Конотопського відділу міграційної служби Сумської області нечинним. Відшкодувати Позивачу судові витрати у сумі 1 331,20 грн.

На обґрунтування вимог у позові зазначено наступне.

24.06.2026р. о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 (далі - Позивач), знаходячись у своєї дружини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , був затриманий працівниками Конотопського відділу міграційної служби Сумської області (далі - Відповідач) та доставлений за адресою: м. Конотоп, пр-кт. Степана Бендери, 26.

При цьому підстави для такого затримання відсутні.

За результатами затримання складено протокол про адміністративне правопорушення (ПР МСМ 002027), яке кваліфіковане за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Водночас, окрім протоколу, оформлено ще й постанову про накладання адміністративного стягнення (ПН МСМ 002035) відповідно до якої, Позивач має сплатити штраф у розмірі 3400,00 грн.

Проте, на переконання ініціатора звернення, відсутній склад правопорушення, тобто мають місце протиправні дії та рішення Відповідача - суб`єкта владних повноважень. Виходячи із зазначеного і постанова про накладення штрафу є нечинною.

Фактичні обставини правовідносин.

ОСОБА_1 проживає в Україні з 2017 року, але через вік (був неповнолітнім) не міг отримати документів, що засвідчують цей факт.

Натомість, Позивач з 2017 р. постійно проживає і працює в Україні, а з 04.04.2024 року отримав картку платника податків № НОМЕР_1 . При цьому, за цей час Позивач одружився (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 17 лютого 2023 року) та проживає з дружиною ОСОБА_3 в Україні.

07 квітня 2025 року ним було подано заяву на отримання дозволу на імміграцію в Україну, яка зареєстрована за № 400052137. Проте, 07.12.2025 року Позивач отримав рішення від 07.10.2025р. за № 80115300026091 про відмову в продовженні строку перебування в Україні.

Беручи до уваги наявність порушень при його прийнятті, Позивачем у грудні 2025 року подано позов про неправомірні дії посадовців Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській обл. та зобов`язання вчинити дії. На даний час позов розглядається Київським окружним адміністративним судом під головуванням судді Марича Є.В. (справа № 320/52291/25). Юрисдикція визначається місцем реєстрації Машаріпова ОСОБА_4 , а саме, АДРЕСА_2 . Тобто, вже наявність такого факту, як реєстрація за вказаною адресою свідчить про дотримання Позивачем норм законодавства. При цьому, при винесенні оскаржуваного рішення від 07.10.2025 р. за № 80115300026091, Позивачу не було нічого пояснено та вилучено всі наявні у нього документи, що дають право перебувати на території України до винесення рішення судом. Даний факт також є предметом розгляду у справі № 320/52291/25.

Однак, у зв`язку із відкриттям провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та розглядом судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі станом на день затримання відсутні дані про рух справи. Відсутні вказані дані й у представника Позивача. При цьому, повідомляємо суд, що Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській обл. подавався відзив на позов та на нього надавалася відповідь. Отже, органи міграційної служби повідомлені про ситуацію з Позивачем, тобто достеменно знають про наявність оскарження рішення та дію приписів ст. 291 КУпАП.

Таким чином, у продовження своїх порушень, забравши осіб, що перебували за адресою: АДРЕСА_1 та доставивши їх за адресою: м. Конотоп, пр-кт. Степана Бендери, 26, Відповідачем порушено всі можливі вимоги законодавства при оформлені адміністративного правопорушення. Однозначно, що вказані дії Відповідача направленими на здійснення тиску не тільки на Позивача та його сім`ю, а й на суд, що є втручанням в дискрецію суду з метою підштовхнути суд для ухвалення рішення, яке виправдає незаконні дії Відповідача, у зв`язку з відсутністю Позивача на території України.

Підтвердженням цьому є винесене Відповідачем рішення № 5917130100021642 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 24.06.2026 року. В даному рішенні фактично повторюються обставини, викладені в незаконному рішенні що оскаржується на даний час. Більше того, у ньому викладені обставини, що не набрали законної сили, не є чинними у зв`язку з їх оскарженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це означає, що будь-яка інформація має бути отримана з відповідних офіційних джерел, а на додаток до того, ще й перевірена на її достовірність.

Проте, Відповідачем не було проведено перевірки обставин, які на його думку мають місце. Зокрема, не здійснювалося офіційного звернення з намаганням прояснити ситуацію та встановити істину. Тобто, порушено вимоги ст. 280 КУпАП.

Правове обґрунтування позову.

У протоколі про адміністративне правопорушення (ПР МСМ 002027) зазначається, що Позивача звинувачують у тому, що ОСОБА_1 проживає на території України, будучи громадянином Узбекистану, без документів на право проживання, а саме, перевищивши дозволений термін перебування більш як 30 днів.

Отже, як зазначено в протоколі, на думку Відповідача, має місце правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.

Однак, дане твердження не відповідає вимогам КУпАП.

В даному випадку порушені вимоги ст. 254-256 КУпАП. Зокрема, як зазначено в ч. 1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Звертають увагу, що абз. 2 ч. 1 ст. 254 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, як зазначено вище з грудня 2025 року до червня 2026 року однозначно минуло більш ніж двадцять чотири години. Водночас слід звернутися до самого тексту протоколу, в якому зазначено, що правопорушення скоєно за місцезнаходженням самого Відповідача, тобто за адресою: м. Конотоп, пр-кт. Степана Бендери, 26.

Отже, Відповідач знав про порушення раніше. Проте, протокол не містить відомостей, як і коли було виявлено правопорушення. Натомість, відповідно до вимог ч. 7 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 203, 203-1, 204-1, 204-2 і 204-4 КУпАП, розглядаються за місцем їх виявлення. Отже, ні хто, ні кого не має ні куди доставляти, лякати та погрожувати.

Також, не дотримано і вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, а саме, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Звертають увагу, що про скоєння не йдеться у викладених нормах.

Навіть, якщо брати синонім «вчинення», то особу мають затримувати та доставляти для складення протоколу при намаганні особи переховуватися або втекти з місця правопорушення, а також при неможливості встановити ідентифікаційні дані особи. Обидві вказані підстави відсутні в даному випадку.

Таким чином, відповідно до протоколу особу доставляють до місцезнаходження Відповідача (при цьому забувають вказати в протоколі місце вчинення правопорушення/зважаючи на місце реєстрації Позивача це важливо/та місце виявлення правопорушення) навіть суть викладена розширено, а не конкретно щодо діянь особи. Слід брати до уваги, що відповідно до ч.1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, як мінімум у протоколі має бути відображено, що відбулося винна дія чи бездіяльність та на що вона посягає.

Фактично Відповідачем не розглянуте виявлене на його думку правопорушення.

Окрім, зазначених формальних недоліків протокол містить і недоліки по суті. Так, у протоколі зазначається, що Позивач проживає на території України без документів на право проживання, а саме: будучи громадянином країни з безвізовим порядком в`їзду перевищив дозволений термін перебування більш як на 30 днів. Зокрема, беручи до уваги, що саме Відповідач незаконно вилучив у Позивача наявний документ і саме ці дії є предметом розгляду судом є досить дивним сама фабула протоколу. Оскільки Відповідач має доступ до реєстрів та міг перевірити будь-яку надану Позивачем інформацію. При цьому, Відповідачем порушено ч. 3 ст.256 КУпАП, в частині саме роз`яснення при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Так, мається відмітка у протоколі, однак Позивачу прав ні хто не роз`яснював, навпаки посадові особи Відповідача примушували Позивача до негайної сплати грошових коштів.

Однак, Позивач, не вважаючи себе винним, так і не зрозумів, що він підписує, а просто виконував вказівки, оскільки безпідставно перебував у підрозділі Відповідача. Це засвідчує перевищення повноважень Відповідачем, вчинення тиску на Позивача та втручання у дискрецію суду.

Розповідаючи Позивачу про його вину, Відповідач так і не зазначив конкретики, а саме чому ним вирішено, що є адміністративне правопорушення. Як вказано у ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу. Себто,оскарження постанови Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській обл. не набрало законної сили і вказаний адміністративний орган (його посадові особи) мали б зупинити беззаконня та повернути до вирішення судом документи Позивачу. Однак, цього не зроблено, що не дає права Відповідачу вказувати, що щодо Позивача діють якісь обмеження.

На даний момент, щодо Позивача відсутнє будь-яке рішення, що набрало законної сили та давало б право стверджувати про наявність в його діянні (дії чи бездіяльності із протоколу не зрозуміло) протиправної, винної поведінки, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Дане дає підстави стверджувати про відсутність складу правопорушення. Отже, має місце п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Виходячи із зазначеного, а саме відсутності правопорушення, як такого, протокол ПР МСМ 002027, про його виявлення (рішення суб`єкта владних повноважень) має бути визнаний протиправним, як і дії по його складенню та визнано нечинним рішення Конотопського відділу міграційної служби Сумської області.

Крім того, визнання вказаного рішення протиправним та нечинним робить нечинним і інше рішення Конотопського відділу міграційної служби Сумської області, а саме, постанову про накладання адміністративного стягнення ПН МСМ 002035, що є результатом протоколу про адміністративне стягнення ПР МСМ 002027 та накладалося згідно нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 289 КУпАП, а саме, що скаргу на рішення по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення вважають строк оскарження не пропущеним.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Сумській області подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні вимог зазначивши таке.

24.06.2026 працівниками Конотопського відділу УДМС в Сумській області складено адміністративний протокол серії ПР МСМ № 002027 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 2 статті 203 КУпАП та винесено постанову серії ПН МСМ №002035 про застосування до Позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.

До Конотопського відділу УДМС у Сумській області Позивача доставили працівники Служби безпеки України для з`ясування питання законності перебування іноземця на території України.

Проведеними перевірками встановлено, що дружина Позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала дозвіл на імміграцію в Україну разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (як неповнолітня дитина іммігранта). На сьогоднішній день має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 .

17.02.2023 ОСОБА_2 на території Республіки Узбекистан уклала шлюб з гр. ОСОБА_6 . У зв`язку з укладанням шлюбу прізвище чоловіка змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

У подальшому, 07.04.2025 ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області подано заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Того ж дня (07.04.2025), ОСОБА_1 продовжено строк перебування в України на строк необхідний для розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію, а саме до 07.10.2025.

07.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення № 80114300026083/270 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, а також рішенням № 80115300026091 відмовлено Позивачу у продовжені строку подальшого перебування в Україні.

Відтак, станом на 24.06.2026, Позивач будь-яких документів на підтвердження законності перебування на території України або документів на право проживання в Україні не мав, то в силу вимог діючого законодавства ОСОБА_1 є нелегальним мігрантом.

У зв`язку з чим, 24.06.2026 відносно Позивача складено адміністративний протокол серії ПР МСМ № 002027 за частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (проживання на території України без документів на право проживання) та заступником начальника Конотопського відділу УДМС у Сумській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн., відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МСМ № 002035 від 24.06.2026.

Накладений на Позивача штраф не сплачено.

У свою чергу доводи представника Позивача щодо застосування положень статті 291 КУпАП до рішення ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області про відому у продовженні строку перебування не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

03.10.2025 ОСОБА_1 вдруге звернувся до ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області з питання продовження строку перебування в Україні.

07.10.2025 ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80115300026091 про відому в продовженні строку перебування в Україні на підставі підпункту 3 пункту 25 Порядку продовження строку перебування чи тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства на території України або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150.

Тобто, ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області, як суб`єктом владних повноважень прийнято рішення за результатами розгляду заяви про отримання адміністративної послуги.

В той же час, положення статті 291 КУпАП стосуються питання набрання постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення законної сили.

На сьогоднішній день, будь-які норми, що передбачали б зупинення дії рішення про відмову в продовженні строку перебування в Україні, національним законодавством не передбачені.

З тексту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №320/52291/25 про оскарження ОСОБА_1 рішення ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області рішення № 80115300026091 від 07.10.2025, вбачається, що Позивачем заходи забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України, не застосовувались.

При цьому рішення про відому в наданні дозволу на імміграцію, ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку взагалі не оскаржувалось, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 спору щодо законності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відтак, позовна заява не містить доказів на спростування встановлених Конотопським відділом УДМС у Сумській області фактів, як і доказів незаконності оскаржуваної постанови.

Щодо представництва інтересів Відповідачів, то інформують, що Конотопський відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області не є окремою юридичною особою і входить до структури Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі – УДМС у Сумській області).

Представництво інтересів УДМС у Сумській області та його підрозділів в судах, здійснюється Сектором юридичного забезпечення в порядку само представництва (а.с. 36-38).

У відповіді на відзив представник позивача вказав наступне.

У відзиві Відповідачем Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області зазначається щодо доводів позовної заяви.

«… У подальшому, 07.04.2025 ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області подано заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну. Того ж дня (07.04.2025), ОСОБА_1 продовжено строк перебування на території України на строк необхідний для розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію, а саме до 07.10.2025…» Дане засвідчує неодноразове надання ОСОБА_9 права на перебування на території України.

В подальшому Відповідач не беручи вказаного факту до уваги зазначає, що «…07.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80114300026083/270 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, а також рішенням № 80115300026091 відмовлено Позивачу у продовжені строку подальшого перебування в Україні…». Так, звертає увагу, що ОСОБА_1 відмовлено в дозволі на імміграцію. Вказане рішення оскаржено до суду і на даний час, як зазначається в позові, справа ще не розглянута. Звертає увагу суду, що як зазначає Відповідач Позивачу «….продовжено строк перебування на території України на строк необхідний для розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію…».

Однак, 07.10.2025р. строк не закінчився, оскільки з`явився лише результат розгляду самої заяви Позивача, яка є незаконною у зв`язку з відсутністю будь-якої аргументації рішення органу, що зобов`язаний надати таку аргументацію. Отже, почався другий етап, а саме, встановлення підстав відмови з метою їх усунення.

Законне право особи, що не може бути знехтуваним у правовій державі.

Так, враховуючи позицію міграційної служби, вказаний етап почався з оскарження незаконних дій. Проте, Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області продовжуючи зловживання безпідставно вилучили документи, у особи, яка оскаржує їх рішення, очевидно з метою не допуску до суду. І на сьогодні продовжуються дії саме з метою не допуску до правосуддя. Чи можуть незаконні дії породити законний результат. Очевидно, що ні, саме тому і існує правова доктрина,що невід`ємною частиною самого права є оскарження його порушення. Наголошує, що за звичай виконання певних приписів породжує неможливість поновлення правового статусу, що був до цього. В даному випадку саме така ситуація і склалася.

Виїзд особи за межі країни без поновлення порушеного стану підтвердить дії посадовців міграційної служби. Натомість, якщо суд захистить його права та зазначить про наявність порушення, Позивача просто не впустять на територію України і він із за кордону не зможе поновити свого права. При цьому, можлива інша ситуація, коли Позивача впустять і зазначать про те, що поновити права вже не можливо у зв`язку з початком нових правовідносин після нового перетину ним кордону.

Варто зазначити про наявність порушеного права у Позивача та намагання його захистити у будь-який законний спосіб.

Звертає увагу суду, що Відповідач зазначає, «…Відтак, за станом на 24.06.2026, Позивач будь-яких документів на підтвердження законності перебування на території України або документів на право проживання в Україні не мав, то в силу вимог діючого законодавства ОСОБА_1 є нелегальним мігрантом…», цим самим підтверджуючи вказані вище тези про зловживання.

Наполягає на врахуванні судом факту про законність прибуття та перебування на території України у зв`язку з наданням Позивачу належних документів структурними підрозділами, що є складовою системи міграційної служби України.

Проте, як отримання дозволу так і його відкликання може мати місце на встановлених законом підставах. Натомість таких підстав у відкликанні дозволу немає.

Себто, має місце свавілля органу, що має виключну функцію у даних правовідносинах, тобто спонукання до надання неправомірної вигоди. При цьому, дії Позивача, у відкликанні дозволу кваліфікуються як адміністративне правопорушення (не дивлячись на відсутність таких дій з боку Позивача).

Отже, застосовується при оскаржені ст. 291 КУпАП. Завантаженість суду та інші підстави за яких розгляд справи затягнувся не змінює самого припису, тобто правової природи документу, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Звертає увагу суду, що є намагання, в порушення норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, діяти не на підставі та не в межах повноважень, а також не в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, є пряме порушення норм прямої дії.

Так, Відповідачем плутається (навмисно чи ні не має значення) суть правовідносин, а саме, ним зазначається у відзиві «…Тобто, ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області, як суб`єктом владних повноважень прийнято рішення за результатами розгляду заяви про отримання адміністративної послуги…» і якби не було подальших незаконних дій то на цьому можна було б погодитися із Відповідачем. Дійсно прийняте рішення № 80114300026083/270 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну це адміністративна послуга, а от незаконне позбавлення дозволу на перебування це вже не адміністративна послуга. При цьому, обидва ці факти оскаржуються. Себто, Позивач оскаржує як індивідуальний правовий акт так і порушення процедури відкликання (яка викладена в постанові) дозволу.

Дане засвідчує наявність правовідносин в частині КУпАП. Цікаву позицію займає Відповідач притягує до відповідальності не за надання адміністративної послуги, а за те, що сам незаконно позбавив дозволу. При цьому, зазначає, що «…З тексту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 320/52291/25 про оскарження ОСОБА_1 рішення ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області рішення № 80115300026091 від 07.10.2025, вбачається, що Позивачем заходи забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України, не застосовувались…», знов таки хочеться зазначити, що не Позивач застосовує чи не застосовує заходи забезпечення, це вирішує суд. Позивач може хіба що клопотати про це, а суд вирішує це питання виходячи із своєї правової позиції.

Отже, висловлювання Відповідача «…При цьому рішення про відому в наданні дозволу на імміграцію, ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку взагалі не оскаржувалось, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 спору щодо законності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення…» є неправдою, про що вище зазначено, як неправомірними є і інші сентенції відзиву на позов.

Висновок з цього можна зробити єдиний. Так, дійсно Відповідач спочатку безпідставно та з порушенням закону забирає у Позивача документи, а потім намагається маючи на це повноваження застосувати до нього адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 203 КпАП України.

Відповідач не проаналізував саму норму КУпАП, яку застосовано в оскаржуваній постанові. Так, згідно ч. 2 ст. 203 КУпАП, зазначено, що перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, жодна із цих дефініцій не є застосовною до Позивача. Відповідач застосовує дефініцію перевищення іноземцем встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів. Дана дефініція не може бути застосована у зв`язку з відсутністю у особи документу, в якому вказано такий строк. Лише Відповідач за своїми даними може чи не може вказати надумані строки, що не можна перевірити у зв`язку із зловживаннями повноваженими по незаконному вилученню документів у Позивача.

Дане підтверджується розглядом цього питання судом. Отже, чи 30 чи 20 чи взагалі має місце перевищення не може братися до уваги без кінцевого рішення суду.

Найблищим після цього складом, є проживання на території України без документів, однак, в даному випадку доктринально мається дефініція коли іноземець чи особою без громадянства проживають на території України без документів більш як на 30 днів без будь-яких правових підстав. Тобто ними ці документи не отримувалися. Саме таке тлумачення має місце, оскільки в подальшому зазначається інша правова конструкція, а саме, мова йде про документи «…за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився…».

Дане свідчить про те, що якби ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області не вилучили без правових підстав документів то Позивач міг би бути притягнутим до відповідальності за проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився. На даний час документи у нього фактично вилучені незаконно (законно викрадені), що оскаржується в суді.

Таким чином, до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) не може бути застосована дефініція ч. 2 ст. 203 КУпАП (а.с. 56-60).

Співвідповідач Конотопський відділ УДМС України в Сумській області відзиву не надав.

Третя особа заступник начальника Конотопського відділу УДМС в Сумській області Гніденко Я.І. правом надання письмових пояснень не скористалася.

Суд, ознайомившись з доводами викладеними по суті вимог, дослідивши представлені докази дійшов такого висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи, що Постанова, яка є предметом судової перевірки, винесена 24.06.2026 року, а до суду з позовом про її оскарження ОСОБА_1 звернувся 03.07.2026 року, то строк звернення до суду не пропущений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 24.06.2026 року заступником начальника Конотопського відділу УДМС України в Сумській області Гніденко Я.І. винесено постанову ПН МСМ 002035 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3400 грн. Із фабули правопорушення викладеної у Постанові видно, що 24.06.2026 р. о 16:30 за адресою: м. Конотоп, проспект Степана Бандери, 26 встановлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на території України без документів на право проживання, а саме: будучи громадянином країни з безвізовим порядком в`їзду перевищив дозволений термін перебування більш як на 30 днів, що є порушенням п. 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322 (а.с. 12-13).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення факту скоєння особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що повинно доводитись шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із матеріалів справи видно, що за рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.10.2025 року №80114300026083/270 громадянину Узбекистану ОСОБА_1 , на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 10 Закрону України «Про імміграцію», було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну (а.с. 40).

Слід зазначити, що дане рішення не скасоване, його дія не зупинена, а відтак воно підлягає виконанню не залежно від оскарження в судовому порядку.

За положеннями п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземці або особи без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 15 ст. 4 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

За змістом ст. 9 Закону № 3773-VI – іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.

Приписами підпункту 2.2. п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, унормовано, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Оскільки, на день винесення оскарженої Постанови, Позивач жодних документів на підтвердження законності перебування на території України або на право проживання в Україні не мав, то, з урахуванням зазначених вище норм, є нелегальним мігрантом, а відтак притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП правомірно.

За таких обставин посилання представника Позивача на ст. 291 КУпАП, з проведенням певної аналогії права, не заслуговує на уваги.

Також, за встановлених обставин, є безпідставним твердження представника Позивача про незаконне вилучення документів у ОСОБА_1 , притягнення останнього до адмінвідповідальності без встановлення законності оскарженого в судовому порядку рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну та не визначеність 30-денного строку про який ведеться мова в Постанові про адміністративне правопорушення, яка є предметом судової перевірки.

Відтак, суд дійшов переконання, що Постанова відносно позивача була винесена у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом.

Частиною 3 ст. 286 КАС передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись: ст.ст. 286, 72-77, 271, 272 КАС України, ст.ст. 122, 222, 251, 252 КУпАП,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Моргун Дмитро Миколайович, до Управління Державної міграційної служби в Сумській області, Конотопського відділу Управління Державної міграційної служби в Сумській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: заступник начальника Конотопського відділу Управління Державної міграційної служби у Сумській області Гніденко Яна Іванівна про визнання протиправними дій по безпідставному доставлянню та оформленню постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання вказаного рішення нечинним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання.

Суддя Кравченко В. О.