Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №592/13736/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/13736/26

Провадження №2-а/592/137/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Титаренко В.В., за участю секретаря судового засідання Жабко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

встановив:

до Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся ОСОБА_1 з уточненим позовом до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7625507 від 28.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; закрити провадження у справі; стягнути понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.07.2026 інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області молодшим лейтенантом поліції Ліщинським О.І. винесено постанову серії ЕНА №7625507, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 гривень. Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з істотним порушенням вимог законодавства. 28.07.2026 приблизно о 10 годині 00 хвилин він керував автомобілем Toyota C-HR, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався автомобільною дорогою М-06 Київ - Чоп. Після зупинки транспортного засобу інспектор повідомив, що особисто спостерігав порушення ПДР та припускає, що зазначена подія також зафіксована камерою відеоспостереження, встановленою над автомобільною дорогою. При цьому інспектор повідомив, що самого відеозапису він ще не переглядав та лише звернеться із відповідним запитом для його отримання. ОСОБА_1 одразу повідомив інспектора, що не погоджуюся з інкримінованим адміністративним правопорушенням. Зважаючи на те, що позивач проживає у місті Суми, а розгляд справи здійснювався на території Львівської області, він заявив клопотання про передачу матеріалів справи для її розгляду за місцем мого проживання (або місцем обліку транспортного засобу), щоб реалізувати гарантоване законом право на професійну правничу допомогу та належним чином підготувати свій захист. Інспектор відмовив у задоволенні зазначеного клопотання. Мотивом відмови стало те, що, на думку інспектора, камера відеоспостереження обов`язково підтвердить факт правопорушення. Отже, підставою для відмови у реалізації його права на захист стала попередня оцінка доказу, який на той момент ще навіть не був отриманий та досліджений посадовою особою. Лише після відмови в задоволенні клопотання інспектор звернувся до відповідного підрозділу із запитом щодо надання відеозапису. Після отримання зазначеного відеозапису він був продемонстрований, водночас відеозапис, який йому було продемонстровано, не дозволяв беззаперечно встановити, що транспортним засобом, який зафіксований камерою відеоспостереження, є саме автомобіль Toyota C-HR, д.н.з. НОМЕР_1 . Попри це інспектор дійшов висновку про доведеність його вини та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого. Свої заперечення мотивував тим, що інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР України, тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інспектор зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинки транспортного засобу з дотриманням вимог ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю отримання правничої допомоги за місцем свого проживання (м. Суми). У задоволенні клопотання було відмовлено з огляду на територіальну віддаленість місця проживання, проте йому було запропоновано скористатися правничою допомогою безпосередньо за місцем розгляду справи. Зазначає про те, що було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Поліцейським Управління було з`ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання для початку розгляду справи. Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції № 1395, з дотриманням вимог пункту 9, а саме було оголошено, яка справа розглядається, ознайомлено з правами та обов`язками. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача до суду не з`явився. У відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі сторони відповідача в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив такі обставини та зміст спірних правовідносин.

28.07.2026 інспектор 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області молодший лейтенант поліції Ліщинський О.І. виніс постанову серії ЕНА №7625507, якою на позивача ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст.122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (а.с. 5).

Зі змісту постанови вбачається, що 28.07.2026 о 09 год 55 хв Добряна, дорога М-06 Київ-Чоп 610 км, водій керуючи тз Toyota C-HR, р.н. НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху на автодорозі з двома смугами в одному напрямку, чим порушив п. 11 ПДР України.

ОСОБА_1 звертався до УПП у Львівській області зі скаргою щодо скасування постанови та рішенням № 180 по скарзі на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7625507 від 28.07.2026 від 05.08.2026 постанову серії ЕНА № 7625507 від 28.07.2026 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 13-14).

Разом з відзивом на позовну заяву, представником Департаменту патрульної поліції надано три відеофайли clip-0, clip-1, clip-2.

Зазначені відеофайли містять запис з нагрудної бодікамери працівників поліції, відео містить події, які відбувались вже після зупинки автомобіля позивача. Також зафіксована процедура складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7625507 від 28.07.2026. З наданих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не погоджувався з інкримінованим адміністративним правопорушенням, а також клопотав про передачу матеріалів справи для її розгляду за місцем мого проживання (або місцем обліку транспортного засобу), щоб реалізувати гарантоване законом право на професійну правничу допомогу та належним чином підготувати свій захист. Також зафіксована відмова поліцейського у задоволенні клопотання про передачу матеріалів справи та надання часу для отримання правовою допомогою.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву надано відеозапис з камер де вбачається рух транспортного засобу Toyota C-HR, д.н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі М-06 Київ-Чоп 610 км.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи у їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).

Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 цієї ж статті Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п. 11.1. ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Згідно з п. 11.4. ПДР на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Суд не бере до уваги, посилання відповідача Департаменту патрульної поліції на відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників поліції та відеозапис з камер системи «Безпечне місто» з огляду на таке.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідач надав до матеріалів справи відеозаписи з камери та відеозапис з нагрудної відеокамери працівників поліції здійсненим на бодікамеру, однак, як убачається з оскаржуваної постанови, остання не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено ці записи, та взагалі не містить будь-які посилання на те, що на момент розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови такі відеозаписи існували та були досліджені.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, згідно з ч. 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

З огляду на викладене, відеозаписи, надані відповідачем, Департаментом патрульної поліції, на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, не можуть вважатися належними доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, серед іншого, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.

Отже, право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Так, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заявив про намір скористатись правовою допомогою, однак при розгляді справи за ч. 2 ст. 122 КУпАП працівником патрульної поліції не вжито заходів щодо забезпечення можливості особі реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини є достатньою та самостійною підставою для висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наслідком чого є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп., які підлягають з стягненню з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Керуючись статтями 5, 9, 72-77, 246, 255, 271, 286 КАС України, суд

постановив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі, задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області молодшого лейтенанта поліції Ліщинського Олега Івановича серії ЕНА № 7625507 від 28.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО