Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №592/12564/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/12564/25

Провадження №2/592/208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

23 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенка В.Г., з участю секретаря судового засідання Кириченко В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

УСТАНОВИВ:

14.08.2026 Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення по справі за даним позовом. Позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 78 053 грн 39 коп., грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 20 000 грн 00 коп., відшкодування витрат у сумі 980 грн 51 коп., а всього 99 033 (дев`яносто дев`ять тисяч тридцять три) грн 51 коп.. Відмовлено у задоволенні позову у іншій частині.

При ухваленні рішення суду було допущено описку, а саме в резолютивній частині рішення невірно зазначено, що відшкодування шкоди слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 , замість вірного стягнути відшкодування шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

15.09.2026 ухвалою суду виправлено вказану вище описку.

При розгляді справи позивач повідомляв суд, що у зв`язку з розглядом справи, ним були понесені судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн 00 коп. Проте при ухваленні рішення судом не вирішувалося питання відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 21.09.2026 призначено судовий розгляд без повідомлення сторін для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ураховуючи наведене вбачається, що є підстави для ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі комплексного аналізу зазначених норм суд констатує, що суд розподіляє судові витрати, зокрема додатковим рішенням. Розмір витрат на адвоката не може бути довільним, а суворе дотримання принципу співмірності є обов`язковим для їхнього повного відшкодування.

Позивач у зв`язку зі зверненням до суду залучав представника, адвоката Муйдінова Р.М. Сума заявленого позову становила 121 923 грн 51 коп.. Судовим рішенням позов задоволений частково на суму 98 053 грн 39 коп.. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу становить 17 000 грн 00 коп.. На підтвердження понесених витрат надано ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Муйдіновим Р.М. на підставі договору №112 від 18.03.2025 та розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач та які очікує понести в зв`язку із розглядом справи на загальну суму 17 000 грн 00 коп..

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім того, виконуючи норми процесуального закону, суд вважає правильним зазначити, що вимоги про відшкодування судових витрат не відносяться до позовних вимог і не оплачуються судовим збором, а відтак до процесуальних обов`язків суду належить розподіл витрат незалежно від позовних вимог та вирішення чи підлягають судові витрати відшкодуванню, а якщо так, то якою саме стороною.

Отже, суд вважає, що надані стороною позивача документи є належними та допустимими в розумінні статей 137-138 ЦПК України.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуватися принципами справедливості, пропорційності та верховенством права. Якщо суд установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Суд зазначає, що адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

З наданих доказів вбачається, що заявлені витрати фактично понесені позивачем. Зі змісту позову та ухваленого рішення вбачається, що позивач потребував правової допомоги для звернення до суду.

Разом з цим суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в цій справі, виходячи зі змісту і смислового наповнення позовної заяви та обсягу додатків до них, тобто виконаної роботи адвоката. З додатків доданих до справи вбачається, що адвокат не вчиняв дій для отримання доказів, а використовував документи надані позивачем. За своїм змістом характер правовідносин та сама справа не становлять складності.

Ураховуючи наведене суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 17 000 грн 00 коп., є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання. З огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума є надмірною, і такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 10 000 грн 00 коп..

Підстав для стягнення з відповідача ще 7 000 грн 00 коп. суд не вбачає.

Ураховуючи наведене та на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію витрат у сумі 10 000 грн 00 коп..

Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

У іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.09.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО