Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №466/7523/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7523/26

Провадження № 2/466/4522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

відповідачка ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

18 серпня 2026 року, ТОВ «Фінансова Компанія Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №100337-09/2023 від 01.09.2023 року в загальному розмірі 75 445 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №00337-09/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано фінансовий кредит у розмірі 7 900,00 грн , на умовах строковості, зворотності та платності. Позивач стверджує, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, однак відповідачка належним чином зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 75 445,00 грн, а також понесені судові витрати. Ціна позову визначена позивачем у сумі 75 445,00 грн, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила та просила у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2023 року у справі 914/3537/23 відкрито провадження у справі про її неплатоспроможність, а ухвалою цього ж суду від 02 квітня 2024 року процедуру погашення боргів завершено та її звільнено від боргів перед кредиторами. Також відповідачка зазначила, що кредитний договір, на підставі якого заявлено цей позов, укладений 01 вересня 2023 року, тоді як право вимоги за ним було відступлено на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29 січня 2024 року, тобто вже після відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність. На думку відповідачки, після завершення процедури неплатоспроможності її зобов`язання за кредитним договором припинилися. Крім того, відповідачка просила стягнути з позивача на її користь понесені судові та поштові витрати у розмірі 8 000,00 грн.

26 серпня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника. Водночас позивач заперечив проти стягнення на користь відповідачки 8 000,00 грн судових та поштових витрат, зазначивши, що відповідачкою не подано договору про надання правничої допомоги, квитанцій, чеків, платіжних документів, актів приймання-передачі послуг чи інших доказів понесення таких витрат.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні відповідачка, ОСОБА_1 заперечила проти задоволення позовних вимог, підтримала доводи, викладені у відзиві, та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того зазначила, що позивачеві було відомо про ухвали Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2023 року та 02 квітня 2024 року, так як копії вказаних документів вона особисто скеровувала для відома. Між тим, не маючи жодних підстав для пред`явлення вимог, позивач звернувся до суду з даним позовом .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00337-09/2023, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 7 900,00 грн.

З наданих позивачем документів вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до його умов кредит надано на засадах строковості, зворотності та платності.

Водночас під час розгляду справи відповідачкою надано суду документи, які підтверджують існування та завершення щодо неї судової процедури неплатоспроможності.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2023 року у справі №914/3537/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації її боргів та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У подальшому ухвалою Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №914/3537/23 припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією, звільнено ОСОБА_1 від боргів, крім боргів, передбачених частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства, та закрито провадження у справі про неплатоспроможність.

Цією ж ухвалою Господарський суд Львівської області встановив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

У цій справі зобов`язання ОСОБА_1 перед первісним кредитором виникло 01 вересня 2023 року, тобто до відкриття 19 грудня 2023 року провадження у справі №914/3537/23 про її неплатоспроможність.

Отже, вимоги за кредитним договором №00337-09/2023 за своєю правовою природою є вимогами, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідачки.

При цьому суд враховує, що подальше відступлення права вимоги за таким зобов`язанням іншому кредитору не змінює моменту виникнення самого грошового зобов`язання та його правової природи.

Як вбачається з відзиву та наданих до нього матеріалів, право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29 січня 2024 року, тобто після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не створює нового зобов`язання: до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перетворює таку вимогу на поточну та не усуває наслідків завершення процедури неплатоспроможності боржника.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено вичерпні за своєю природою вимоги, від подальшого виконання яких фізична особа не звільняється після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність, зокрема вимоги щодо відшкодування певної шкоди, сплати аліментів та інші вимоги, нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Заборгованість, яка виникла з договору про надання фінансового кредиту №00337-09/2023, до зазначеної категорії вимог не належить.

Крім того, правові наслідки завершення процедури неплатоспроможності щодо відповідачки вже безпосередньо визначені ухвалою Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року, яка набрала законної сили.

Таким чином, встановивши, що грошове зобов`язання, стягнення якого є предметом цього спору, виникло до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , що процедура неплатоспроможності завершена, відповідачку звільнено від боргів, а відповідна вимога не належить до передбачених частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства винятків, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для примусового стягнення з відповідачки заявленої позивачем заборгованості.

Посилання позивача на укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, невиконання нею первісного зобов`язання та подальше набуття позивачем права вимоги не спростовують зазначеного висновку, оскільки предметом оцінки у цій справі є також правові наслідки процедури неплатоспроможності, яка була завершена після виникнення відповідного грошового зобов`язання.

З огляду на наведене позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на її користь 8 000,00 грн судових та поштових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення таких витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

За правилами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення з позивача 8 000,00 грн судових та поштових витрат, відповідачка не надала суду договору про надання професійної правничої допомоги, доказів надання їй адвокатом відповідних послуг, документів щодо обсягу та вартості таких послуг, рахунків, актів виконаних робіт чи інших документів, з яких можливо було б встановити виникнення у неї обов`язку зі сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи також не містять належних доказів понесення відповідачкою поштових чи інших витрат саме у заявленому розмірі 8 000,00 грн.

Як вбачається з поданого 21 серпня 2026 року відзиву, такий сформований та поданий від імені безпосередньо ОСОБА_1 . У переліку додатків до відзиву відповідачка зазначила копії документів, пов`язаних із процедурою неплатоспроможності та кредитним зобов`язанням, однак доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до відзиву не долучила.

Суд враховує, що для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу визначальним є не лише факт фактичної сплати відповідних коштів, оскільки компенсації можуть підлягати також витрати, які сторона відповідно до договору зобов`язана сплатити, однак існування такого обов`язку, обсяг наданих послуг та їх вартість повинні бути підтверджені належними доказами. Це випливає безпосередньо зі статті 137 ЦПК України. У даному випадку таких доказів суду не надано.

Аналогічно відсутні документи, які давали б можливість встановити конкретний розмір заявлених відповідачкою поштових витрат та їх безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи.

Саме по собі зазначення у відзиві загальної суми 8 000,00 грн без її належного розрахунку та документального підтвердження не є достатньою підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону.

Зазначені обставини були також наведені позивачем у відповіді на відзив: представник позивача вказав на відсутність квитанцій, чеків, платіжних інструкцій, договору про надання правничої допомоги, актів приймання-передачі виконаних робіт та інших документів на підтвердження заявленої суми.

Таким чином, хоча відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати за загальним правилом покладаються на позивача, необхідною передумовою їх розподілу є встановлення судом факту їх понесення або обов`язку їх сплатити та визначення їх розміру на підставі належних доказів.

Оскільки відповідачкою таких доказів не подано, суд доходить висновку, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судових та поштових витрат у розмірі 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, статтями 512, 514 ЦК України, статтею 134 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима