Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №438/1145/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1145/26

Провадження № 1-кп/438/101/2026

В И Р О К

іменем України

22 вересня 2026 року Бориславський міський суд Львівської області

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026141110000522 від 19 червня 2026 року,

стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця хутору Хопачьова, Шовгенівського району, Краснодарського краю, російської федерації, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов`язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

за участю сторін судового провадження: прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в :

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, термін дії якого продовжено з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Обвинувачений ОСОБА_3 19 червня 2026 року близько 13 год. 14 хв., перебуваючи у приміщенні громадської вбиральні, що розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, смт. Східниця, вул. Шевченка, 55А, помітив на підлозі біля умивальника, залишену потерпілою ОСОБА_5 без нагляду сумку світло-зеленого кольору, після чого у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись єдиним прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, обвинувачений ОСОБА_3 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв та привласнив належну ОСОБА_5 сумку світло-зеленого кольору вартістю 438,67 грн., в якій знаходились: мобільний телефон марки «Apple iPhone 12 Pro Мах» кольору Pacific Blue, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 вартістю 13814,50 грн., грошові кошти в сумі 2000 гривень та грошові кошти в сумі 100 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2026 становить 5 145,63 гривень, банківська картка АТ «Райффайзен Банк» Visa Gold «Pension» № НОМЕР_3 та банківська картка АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 .

Після цього, обвинувачений ОСОБА_3 , сховавши вищезазначену сумку із викраденим майном під кофту в якій був вдягнутий, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 21399 грн. 80 коп.

Крім того, встановлено, що 19 червня 2026 року близько 13 год. 14 хв., ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні громадської вбиральні за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, смт Східниця, вул. Шевченка, 55A, помітив на підлозі біля умивальника, залишену потерпілою ОСОБА_5 без нагляду сумку світло-зеленого кольору.

В подальшому, оглянувши дану сумку, обвинувачений ОСОБА_3 виявив у ній банківські картки АТ «Райффайзен Банк» Visa Gold «Pension> № НОМЕР_3 та «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 , які відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та примітки до ст. 358 КК України є офіційними документами. Після чого, ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи з прямим умислом на викрадення банківських карток потерпілої з метою використання в особистих цілях для подальшого доступу до грошових коштів, що зберігаються на банківських рахунках ОСОБА_5 взяв і привласнив вказані банківські картки та сховавши викрадене майно під кофту в якій був вдягнутий, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що точної дати не пам`ятає, можливо це було як зазначено в обвинувальному акті, 19 червня 2026 року близько 13 год.14 хв. , зайшов у приміщенні громадської вбиральні, де на підлозі біля умивальника помітив, залишену без нагляду сумку світло-зеленого кольору, та викрав її. Викрадене помістив під футболку, в яку був одягнутий та відніс у приміщення, в якому працює. У сумці виявив мобільний телефон марки «Apple iPhone 12 Pro Мах» грошові кошти в сумі 2000 гривень, грошові кошти в сумі 100 євро та банківські картки. Через короткий проміжок часу до нього на вулиці підійшов дільничий та запропонував добровільно повернути викрадене. Обвинувачений добровільно видав працівнику поліції викрадене. Завдану потерпілій майнову суму у розмірі 21399 грн. 80 коп. визнає повністю. Просить суд суворо не карати.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, враховуючи покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, за ч.1 ст.357 КК України, як привласнення, (вчинене) з корисливих мотивів банківської картки, яка є офіційним документом.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Зазначена позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_3 обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та тяжкість вчиненого останнім кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінальних правопорушень і їх мотиви, форму вини, обстановку вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та стан його поведінки, раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, не працевлаштованого, не перебуває на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у розмірі мінімальної санкцій із звільненням від відбуття покарання, приймаючи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середній, враховуючи його вік, враховуючи наявність двох обставин, які пом`якшують покарання у відповідності до приписів статті 66 КК України та відсутність обставин, які обтяжують покарання у відповідності до приписів статті 67 КК України, що свідчать про зниження ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд погоджується із позицією сторони обвинувачення про призначення мінімальної міри покарання в межах санкції частин статей інкримінованих кримінальних правопорушень, визначивши покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ст.70 КК України; шляхом поглинання менш суворого більш суворим, у виді позбавлення волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, зокрема тяжкість злочину, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , думку державного обвинувачення щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням , а також беручи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середній, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбуття покарання у виді позбавлення волі і тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, - відсутні.

Обвинуваченому ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця хутору Хопачьова, Шовгенівського району, Краснодарського краю, російської федерації винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років .

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у справі: жіночу сумку через плече світло-зеленого (оливкового) кольору із маркуванням «YOUMEIBAOLUO», мобільний телефон марки «Apple iPhone 12 Pro Max» кольору Pacific Blue, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , дві банкноти номіналом по 1000 гривень серії БН № 9384791 та КГ № 5714892, дві банкноти номіналом по 50 євро серії WB4670366076 та UD0603124929; банківську картку АТ «Райффайзен Банк» Visa Gold «Pension» № НОМЕР_3 та банківську картку АТ «Райффайзен Банк» із маркуванням «АТБ Маркет» № НОМЕР_4 , передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 , повернути останній, DVD-диски із відеозаписом з камер спостереження, - залишити при матеріалах справи.

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_6