Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №314/2727/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 314/2727/24

Номер провадження: 1-кп/336/438/2026

ВИРОК

іменем України

23 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄУН 314/2727/24 (ЄРДР за № 12023082210000846 від 26 грудня 2023 року), за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Мар`ївка Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, який має середньо-спеціальну освіту, проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника першого десантно-штурмового відділення другого десантно-штурмового взводу третьої десантно-штурмової роти другого десантно-штурмового батальйону НОМЕР_1 бригади військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого/ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України – ОСОБА_6

встановив:

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 ЗСУ, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком та який продовжено до 01 серпня 2024 року.

Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 2 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка набрала чинності до України 11 вересня 1997 року, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненій злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Положеннями ст.ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід`ємне право на життя, а також не може бути позбавлена життя.

Однак, незважаючи на наведені вимоги законодавства, ОСОБА_3 , вчинив тяжкий злочин проходячи військову службу у військовому званні «солдат», на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , 25 грудня 2023 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, знаходячись в приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з непрямим умислом, спрямованим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займає посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, взяв до рук закріплену за ним вогнепальну зброю, а саме автоматичний карабін «М4 САRВІNE» № НОМЕР_3 , калібру 5,56x45мм та перебуваючи у приміщенні спальної кімнати, здійснив із вказаної гвинтівки приблизно 37 пострілів, частина з яких була скерована в бік ОСОБА_7 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одиничного наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу з ушкодженням за ходом ранового каналу 5-го поперекового хребця, 1-4 крижових хребців, заднього відділу лівої клубової кістки, кінського хвоста спинного мозку, сигмоподібної та прямої кишок, лівої внутрішньої клубової артерії, яке ускладнилося розвитком поліорганної недостатності, що є небезпечними для життя, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, в результаті чого, потерпілий ОСОБА_7 із вказаними тілесними ушкодженнями був госпіталізований до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він проходив військову службу у військовому званні «солдат», на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , за ним закріплена вогнепальна зброя, а саме автоматичний карабін «М4 САRВІNE» № НОМЕР_3 , калібру 5,56x45мм.

В свій день народження, 25 грудня 2023 року, він вживав алкогольні напої (коньяк) з іншим побратимом, у якого також були іменини. Вони розпивали спиртне знаходячись в приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . В будинку були такі приміщення: спальня, кухня, зала, коридор. День народження святкували в залі, йому виповнилося 28 років, а побратиму 30 років. Крім нього, в будинку, було ще 4 осіб. Потерпілого ОСОБА_7 знав 2 місяця, з ним не конфліктував. У зв`язку зі святкуванням свого дня народження, він перебував в стані алкогольного сп`яніння. Потім інший іменинник поїхав до іншого будинку, а він пішов до спальні та ліг спати. Потерпілий був на кухні, йому не відомо чи вживав останній алкоголь чи ні. Вночі він проснувся, приблизно о 23-00 годині, взяв свою зброю, а саме карабін, який лежав в залі на ліжку, в ньому були набої (1,5 обойми, 45 патронів) та почав стріляти, не розумів, що відбувається. Коли прийшов до тями побачив на кухні потерпілого ОСОБА_7 , який лежав в крові та сказав, що поранений і що він в нього стріляв. Потім він побачив на стіні отвори від куль, допускає, що стріляв із зали. Він спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження від яких останній помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Він не розуміє як все відбулось, вважає, що його психоемоційний стан на це вплинув, оскільки він мав 4 бойових виходи за короткий час, належної психологічної допомоги не отримував, в будинку в якому проживав раніше, нікого з побратимів не залишилось в живих. З приводу свого стану звертався до лікаря, але той лише поспівчував, сказав тримайся, однак належної допомоги не надав. Він вважає, що на його психіку вплинули війна та вжитий алкоголь.

Виступаючи у судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що він не оспорює того факту, що стріляв із закріпленої за ним зброї, однак він не хотів вбивати потерпілого ОСОБА_7 .

Захисник під час виступу в судових дебатах наполягав на тому, що в діях ОСОБА_3 є необережна форма вини, тому вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст.119 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених з обвинувальному акті, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_8 показала, що до неї прийшли з військомату і повідомили про тяжке поранення сина, внаслідок чого він помер. Вона з сином підтримувала тісні стосунки. Він був спокійною та доброю людиною. Вона вважає, що обвинувачений заслуговує на суворе покарання.

Свідок ОСОБА_9 показав, що є військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Він, ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_3 проживали в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . 25 грудня 2023 року ОСОБА_3 вживав алкоголь, казав, що в нього день народження. Він, ОСОБА_12 та Трофа перебували у великій кімнаті. ОСОБА_3 був в спальній кімнаті. В будинку було 4 кімнати. В цей день, ввечері близько 21-00 год. - 22-00 год., ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння зайшов до кімнати зі зброєю і почав стріляти в стіну, вистріляв магазин, приблизно 30 патронів, вони в трьох сиділи в іншій частині кімнати. Коли ОСОБА_3 почав стріляти сказав: «щось покажу». Вони в нього запитали навіщо ти це робиш, він нічого не сказав. Коли ОСОБА_3 припинив стріляти вони попросили його заспокоїтись і він пішов до спальної кімнати. Після цього він та ОСОБА_12 пішли ночувати в інший будинок, Трофа з ними не пішов сказав, що хоче спати. Коли ОСОБА_3 стріляв в стіну ніяких поранень не було. В будинку залишились ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Коли вони з ОСОБА_13 пішли з будинку, він пострілів не чув, ночували в будинку, який знаходився на відстані 1-1,5 км. Наступного дня дізнався про події, а саме, що ОСОБА_3 стріляв у ОСОБА_7 . Коли зайшов до кімнати побачив кров на стіні, на ліжку, де сидів Трофа, купу гільз на підлозі. Стіна була вщент розбита, де сидів Трофа, в стіні, було кілька куль. ОСОБА_7 від отриманого тілесного ушкодження помер в лікарні, через декілька днів.

Свідок ОСОБА_14 показав, що головний сержант роти повідомив про стрільбу. ОСОБА_3 напередодні події прийшов з позиції, він добросовісно виконував свої обов`язки. 25 грудня 2023 року ОСОБА_3 сказав, що дурочка сталася. Він стріляв зі своєї штатної зброї у будинку в якому проживав. Пострілів було багато. В будинку перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Коли він приїхав, ОСОБА_7 госпіталізували. При спілкуванні з ОСОБА_3 останній повідомив, що його «чуть-чуть глюкнуло». В нього був посттравматичний синдром. У ОСОБА_3 забрали зброю. Він був учасником огляду місця події, все, що вилучалось все зазначено в протоколі та описано обстановка, яка була на момент огляду. Через декілька днів повідомили, що ОСОБА_7 помер в лікарні.

Крім того, винність ОСОБА_3 у вчиненні встановлених судом фактичних обставин, за яких настала смерть потерпілого ОСОБА_7 , доводяться письмовими та речовими доказами, наданими стороною обвинувачення, що були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26 грудня 2023 року, з додатком – фототаблицею та флеш-картою, огляд проведено з 08-43 год. до 10-37 год. слідчим в присутності понятих, спеціалістів криміналістів, за участю ОСОБА_15 , з використанням технічних засобів фотоапарату «Canon» з флеш картою «SD», відеокамери Panasonic НС-V260 з флеш картою «SD» оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . На момент огляду біля будинку та прилеглій території знаходилась різна військова техніка. При вході до будинку прямо знаходиться приміщення № 1 (коридор), в якому по ліву сторону знаходяться продукти харчування (питна вода та інше), далі за ним розташована кімната АДРЕСА_3 , в якій по ліву сторону під стіною на ліжку виявлено три магазини з маркуванням 5,56х45, PMAG30FR/M4MOE, чорного кольору, без боєприпасів. Поряд на ліжку виявлено автоматичну зброю чорного кольору, з маркуванням, яке читається як: М4А1 «CARBINE CAL» 5,56мм, № А0869050, важіль запобіжника перебуває у положенні «зачинено», автоматична стрільба без магазину, який від`єднаний. Далі зроблено змив на марлевий тампон з курка даної зброї та контроль до нього, який упаковано до паперового конверту. В даному приміщенні при вході , по праву сторону під стіною з підлоги було зроблено змив РБК, неправильної форми, розмірами 30х10 мм, який упаковано до паперового конверту. На кухонному столі виявлено мобільний телефон Redmi в чохлі прозорого кольору, під яким мається картка Укрсіббанк на ім`я ОСОБА_3 , які упаковано до паперового конверту. Далі з даної кімнати прямо розташовувалось приміщення № 3 (спальна кімната), в якій при вході з права на підлозі мається одяг, а саме: флісова кофта зеленого кольору та спортивні штани темного кольору, які упаковані до картонної коробки. При виході з кімнати № 2 по праву сторону мається вхід до приміщення № 4 (спальна кімната), в якій по праву сторону мається ліжко, трюмо з дзеркалом, по ліву три ліжка (розкладушки) шафа, по центру в кімнаті стоїть стіл з запасами продуктів харчування. При вході до даного приміщення, з ліва на поверхні лудки дверей виявлено нашарування РБК, з якого було зроблено змив та контроль до нього, упаковані до паперового конверту. При огляді спального ліжка, яке розташоване з ліва під стіною, на ньому мається спальний мішок, який з верху прошитий РБК, з нього зроблено змив та контроль, упаковано до паперового конверту. При огляді приміщення в стінах, які виконані з глини виявлено приблизно 36 отворів різного діаметру. В даному приміщенні на підлозі виявлено 36 гільз, з маркуванням WMA21, IVI20, GGG223REM, три набої з маркуванням WMA21, все калібру 5,56 мм. При огляді кімнати № 2 на підлозі виявлено 1 набій, з маркуванням WMA21. При огляді кімнати № 1 на підлозі виявлено три набої, з маркуванням WMA21, та одна гільза, з маркуванням WMA21. В загальні кількості з 3 приміщень було виявлено 37 гільз з маркуванням WMA21, IVI20, GGG223REM та 7 патронів з маркуванням WMA21, калібру 5,56 мм. Також під час огляду приміщення № 4, в отворах, які утворені в стіні виявлено 6 фрагментів, деформованих, з металу, візуально схожі на частини куль. В даному приміщенні всі чотири стіни мають кульові пошкодження, підлога візуально без пошкоджень. При проведенні огляду вказаного домоволодіння візуально проглядається, що відбулась стрільба в приміщенні № 1,2,4. В даних умовах огляду інших слідів не виявлено.

В ході огляду місця події вилучено: автомат М4А1 «CARBINE CAL» № А0869050 та три порожніх магазини (з ліжка в кімнаті №2), змив та контроль з курка автомата М4А1, змив з РБК та контроль до нього (з підлоги кімнати № 2), мобільний телефон Redmi та картку Укрсіббанку на ім`я ОСОБА_3 (зі столу в кімнаті № 2), змив РБК та контроль до нього (з поверхні лудки дверей в кімнаті № 3), змив РБК та контроль до нього (з поверхні спального мішка кімнати № 4), флісова кофта зеленого кольору та спортивні штани темного кольору (з підлоги кімнати № 3), 37 гільз з маркуванням WMA21, IVI20, GGG223REM, 7 патронів з маркуванням WMA21, калібру 5,56мм ( з приміщення № 1, 2, 4 з підлоги), 6 деформованих металевих фрагментів куль (зі стіни в приміщенні № 4). Від учасників слідчої дії зауважень не надходило (т. 2 а.пр. 30-45).

В ході огляду місця події зафіксовано обстановку про яку повідомляли допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_14 .

Автомат М4А1 «CARBINE CAL» № А0869050 вилучений в ході огляду місця події обліковується за ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з журналу обліку видачі зброї та боєприпасів 7 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 (т. 2 а.пр 182-183).

Відповідно до ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2023 року надано дозвіл на проведення огляду відкритої ділянки місцевості території двору та приміщення домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення і фіксації відомостей про обставини вчиненого правопорушення, а також виявлення та вилучення речових доказів, які можуть мати значення для кримінального провадження (т. 2 а.пр. 54).

Відповідно до ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2023 року накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів, яке вилучене 26 грудня 2023 року при проведенні огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.пр. 55).

Вилучені в ході огляду місця події речі, відповідно до постанови слідчого від 30 травня 2023 року визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери схову речових доказів ВнП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (т. 2 а.пр. 56-57).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 грудня 2023 року слідчим в присутності понятих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , з використанням фотоапарата «Сanon ixus 175», ліхтарика «Police», планшетного пристрою «Samsung» встановлено, місцем події є підвальне приміщення Запорізької обласної клінічної лікарні, де було оглянуто труп ОСОБА_7 . Вхід до приміщення здійснюється через металеві двері з одним врізним замком, який на момент огляду знаходиться в положенні відчинено. Підвальне приміщення має розміри 8х3 метра. При вході до приміщення зліва на підлозі розташована металева каталка на поверхні якої знаходиться мішок для трупів. При відкритті зазначеного мішку виявлено труп, згідно з біркою, гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Труп лежить на спині, обличчям догори. Верхні кінцівки дещо загнуті, зв`язані між собою медичними бинтами, розташовані на животі. Нижні кінцівки прямі. Труп без одягу. На тілі трупа виявлені медичні засоби, на голові трупа здавлююча медична пов`язка з трубками, на тілі трупа маються синці та садна, різними розмірами та діаметрами (т. 2 а.пр. 143-146).

Відповідно до висновку експерта № 8883 від 30 грудня 2023 року на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , даних додаткових досліджень, враховуючи обставини справи, згідно поставлених питань, експерт дійшов до наступних підсумків: 1. (Відповідь на запитання №1) причиною смерті гр. ОСОБА_7 стало одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулубу з ушкодженням за ходом ранового каналу 5- го поперекового хребця, 1-4 крижових хребців, заднього відділу лівої клубової кістки, кінського хвоста спинного мозку, сигмоподібної та прямої кишок, лівої внутрішньої клубової артерії, яке ускладнилося розвитком поліорганної недостатності.

2. (Відповідь на запитання №3) при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження: - одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулубу з ушкодженням за ходом ранового каналу 5-го поперекового хребця, 1-4 крижових хребців, заднього відділу лівої клубової кістки, кінського хвоста спинного мозку, сигмоподібної та прямої кишок, лівої внутрішньої клубової артерії; - рани та крововилив у м`які тканини шиї.

3. (Відповідь на запитання №3,4,5) тілесні ушкодження у ОСОБА_7 мають ознаки:

- одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулубу з ушкодженням за ходом ранового каналу 5-го поперекового хребця, 1-4 крижових хребців, заднього відділу лівої клубової кістки, кінського хвоста спинного мозку, сигмоподібної та прямої кишок, лівої внутрішньої клубової артерії, яке ускладнилося поліорганною недостатністю, як небезпечне для життя, - тяжких тілесних ушкоджень, які стоять в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

- рани та крововилив у м`які тканини шиї, зазвичай, у живих осіб, кваліфікуються за результатом, але не менш ніж легких, які в причинному зв`язку з настанням смерті не стоять.

4. (Відповідь на запитання №3,6,7,8,9) рана поперекової ділянки зліва у ОСОБА_7 , враховуючи морфологічні характеристики рани, руйнування підлеглих кісток, ушкодження внутрішніх органів, а також виявлення оболонки кулі (під час експертизи трупу) в глибині ранового каналу - є вхідною вогнепальною кульовою.

Враховуючи морфологічні характеристики рани лівої бічної поверхні тазу, можна зробити висновок, що вона є вихідною вогнепальною раною.

Направлення ранового каналу в тілі ОСОБА_7 - ззаду наперед, справа наліво, згори вниз.

Враховуючи морфологічні характеристики кульових поранень у ОСОБА_7 , вони були завдані з близької дистанції.

Рани та крововилив у м`які тканини шиї - утворилися від дії тупих предметів з різко обмеженою травмуючою поверхнею, вірогідніше за все є дотичним кульовим пораненням.

5. (Відповідь на запитання №3,6,13) з огляду на локалізацію, характер і вищевказаний механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , вони утворилися зажиттєво, незадовго до надходження до стаціонару та могли утворитися від пострілів зі стрілецької зброї, патрони якої були споряджені оболонковими кулями діаметром не менше 0,5 см, можливо, 26.12.2023 р., за викладених вище обставин.

6. Дати відповідь на запитання №10 не представляється можливим, у зв`язку з тим, що рани на тілі ОСОБА_7 піддавалися хірургічній обробці і для судово-криміналістичного дослідження не відбиралися.

7. (Відповідь на запитання №11) поняття «боротьба» та «самозахист» не є медичними, а тому виходять за межі компетенції судово-медичного експерта. Слід відзначити, що в даному випадку, враховуючи механізм травмування та травмуючі чинники, відповідь на це запитання не є доцільною.

8. (Відповідь на запитання №12) положення та взаєморозташування ОСОБА_7 та нападника в момент заподіяння ушкоджень, могло бути різним і змінюватися з дотриманням єдиної умови - ушкоджені ділянки повинні були бути доступними для нанесення ушкоджень.

9. (Відповідь на запитання №14) при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 будь-яких посмертних ушкоджень не виявлено.

10. (Відповідь на запитання №16) враховую масивність та важкість травми тулубу у ОСОБА_7 , здійснення ним активних дій, після її отримання – представляється маловірогідним. Здійснення активних дій ОСОБА_7 після отримання ним тілесних ушкоджень в ділянці шиї - не виключається.

11. Запитання №16 в даному випадку, не є доцільним.

12. (Відповідь на запитання №17) при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 були виявлені морфологічні ознаки енцефалопатії змішаного генезу.

13. (Відповідь на запитання №18) судово-токсикологічне дослідження крові та внутрішніх органів трупа ОСОБА_7 не проводилось, у зв`язку з тривалим перебуванням його в стаціонарі (3 ліжко-дні).

14. (Відповідь на запитання № 19) довжина тіла ОСОБА_7 складала 185 см.

15. (Відповідь на запитання №20) при судово-імунологічному дослідженні рідкої крові від трупу ОСОБА_7 виявлені антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В системи АВ0, що не виключає належності його крові до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

16. (Відповідь на запитання №2) згідно з медичною карткою № 26884 КНП «ЗОКЛ» ЗОР смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 об 11 годині 48 хвилин. Ступінь виразності трупних змін цьому не протирічить(т. 2 а.пр. 58-64).

Під час досудового розслідування відбирались у обвинуваченого біологічні зразки для експертного дослідження (т. 2 а.пр. 65-81).

Згідно з висновком експерта №КСЕ-19/108-24/6863-Д від 15 квітня 2024 року: 1. На поверхнях автоматичної штурмової гвинтівки «М4», трьох магазинів, 37 гільз та семи патронів вилучених 26.12.2023, під час огляду місця події, а саме приміщення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , сліди папілярних узорів не виявлено(т. 2 а.пр. 82-95).

Згідно з висновком експерта №КСЕ-19/108-24/6863-БЛ від 30 травня 2024 року: 1. Наданий на дослідження предмет схожий на автоматичну зброю, є бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброю - автоматичним карабіном «М4 CARBINE» № НОМЕР_3 калібру 5,56x45 мм промислового виробництва (США). Наданий на дослідження карабін виготовлений промисловим способом, сліди переробки в його конструкції відсутні.

2. Надані на дослідження тридцять сім предметів схожих на гільзи, є складовими частинами бойових проміжних патронів калібру 5,56x45 мм NАТО та мисливських патронів калібру .223Rem, промислового виробництва (США та Канада), а саме стріляними капсульованими гільзами.

3. Надані на дослідження тридцять сім гільз стріляні з наданого на дослідження карабіну «М4 CARBINE» № НОМЕР_3 .

4. Надані на дослідження сім предметів схожих на патрони, є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї - бойовими проміжними патронами калібру 5,56x45 мм NАТО, промислового виробництва (США), що призначені для стрільби з автоматів та карабінів «АR15», «М16», «М4», «Stеуr АUG», «FАМАS» та іншої зброї відповідного калібру. Дані патрони придатні до стрільби.

5. Фрагмент кулі, вилучений з трупу та наданий на дослідження є фрагментом оболонки кулі проміжного патрону калібру 5,56x45 мм NАТО.

Фрагмент металу масою 2,21 грамів, наданий на дослідження, є фрагментами оболонки та свинцевого осердя куль калібру 5,56x45 мм(.223Rem), промислового виробництва.

Фрагмент металу масою 0,8 грамів наданий на дослідження, є фрагментом оболонки кулі калібру 5,56х45мм NАТО, промислового виробництва.

Фрагмент металу масою 0,89 грамів наданий на дослідження, є фрагментами оболонки та свинцевого осердя куль калібру 5,56x45 мм(.223Rem), промислового виробництва.

Фрагмент металу масою 0,47 грамів наданий на дослідження, є фрагментом оболонки кулі промислового виробництва калібру 5,56x45 мм(.223Rem).

Фрагмент металу масою 0,78 грамів наданий на дослідження, є сталевим осердям кулі проміжного патрону калібру 5,56x45 мм NАТО, промислового виробництва.

На поверхні наданих на дослідження фрагментів куль відсутні придатні для ідентифікації сліди від зброї (т. 2 а.пр. 96-111).

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-24/1207-ФХВР від 23 січня 2024 року, на наданих на дослідження змивах з обох рук ОСОБА_3 слідів продуктів пострілу, вибухових речовин та речовин, які могли б використовуватися в якості їх компонентів не виявлено.

На поверхні наданої на дослідження тактичної флісової кофти зеленого кольору та чоловічих кальсонах чорного кольору (натільна білизна) слідів продуктів пострілу, вибухових речовин та речовин, які могли б використовуватися в якості їх компонентів не виявлено (т. 2 а.пр. 112-118).

Відповідно до висновку експерта №283 від 19 січня 2024 року, рідка кров ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.пр. 119-121).

Відповідно до висновку експерта №285 від 08 лютого 2024 року, при судово-цитологічному дослідженні марлевого тампону зі змивом «з курка автомата М4А1» наявність крові не встановлена. Епітеліальні клітини, придатні для ідентифікації дослідження, не знайдені (т. 2 а.пр. 122-124).

Відповідно до висновку експерта №284 від 08 лютого 2024 року, кров від трупа ОСОБА_7 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Кров від ОСОБА_3 , належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 та супутнім антигеном Н.

При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з пальців правої руки підозрюваного ОСОБА_3 в об`єкті № 1 знайдена кров людини і виявлений лише антиген Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_7 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_3 виключається. Статева належність крові не встановлена через відсутність в препаратах клітин крові необхідних для даного виду дослідження. Клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені.

При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з пальців лівої руки підозрюваного ОСОБА_3 в об`єкті № 2 наявність крові не встановлена. Клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені (т. 2 а.пр. 125-128).

Відповідно до висновку експерта №286 від 08 лютого 2024 року, на марлевих тампонах зі змивами в об`єктах № 1-3, вилучених з місця події, знайдена кров людини і виявлені антиген Н з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_7 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_3 виключається (т. 2 а.пр. 129-132).

ОСОБА_3 був затриманий 26 грудня 2023 року о 13-30 год., що підтверджується протоколом затримання (т. 2 а.пр. 140-142).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 427 від 26 грудня 2023 року ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп`яніння (т. 2 а.пр. 184).

ОСОБА_3 є військовослужбовцем, у військовому званні «солдат», призваний на військову службу за мобілізацією, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 ЗСУ, що підтверджується копією військового квитка та витягом з наказу № 165 від 26 жовтня 2023 року про зарахування до списків особового складу (т. 2 а.пр. 185-190, 192).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 183 від 22.04.2024 ОСОБА_3 , 1995р.н., виявляв та виявляє у теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин (алкоголь, канабіноіди, психостимулятори), синдром залежності, на даний час утримання в умовах, що виключають вживання.

У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився в стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За своїм психічним станом на даний час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує лікування залежності від психоактивних речовин (т. 2 а.пр. 133-139).

Оцінюючи в сукупності всі зібрані та досліджені докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні доведена повністю, всі досліджені докази узгоджуються між собою та з обставинами викладеними в обвинувальному акті.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Досліджені в судовому засіданні докази винуватості обвинуваченого є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Наведені судом докази підтверджують фактичні обставини, що утворюють зміст обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Вказані фактичні дані послідовні, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо їх достовірності, логічно поєднуються одне з одним, об`єктивно відтворюють події злочину.

Так, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_3 проходячи військову службу у військовому званні солдат на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , 25 грудня 2023 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, знаходячись в приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з непрямим умислом, спрямованим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займає посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, взяв до рук закріплену за ним вогнепальну зброю, а саме автоматичний карабін «М4 САRВІNE» № НОМЕР_3 , калібру 5,56x45мм та перебуваючи у приміщенні спальної кімнати, здійснив із вказаної гвинтівки приблизно 37 пострілів, частина з яких була скерована в бік ОСОБА_7 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одиничного наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу з ушкодженням за ходом ранового каналу 5-го поперекового хребця, 1-4 крижових хребців, заднього відділу лівої клубової кістки, кінського хвоста спинного мозку, сигмоподібної та прямої кишок, лівої внутрішньої клубової артерії, яке ускладнилося розвитком поліорганної недостатності, що є небезпечними для життя, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, в результаті чого, потерпілий ОСОБА_7 із вказаними тілесними ушкодженнями був госпіталізований до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, де ІНФОРМАЦІЯ_6 помер.

До такого висновку суд дійшов аналізуючи показання свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , які повідомили про обстановку в будинку, яка узгоджується з протоколом огляду місця події. Свідки повідомили, що ОСОБА_3 був стані алкогольного сп`яніння, оскільки в цей день святкував свій день народження та вживав алкоголь. Їх покази узгоджуються і з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння за№ 427 від 26 грудня 2023 року.

Свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_3 брав до рук закріплену за ним зброю, автоматичний карабін «М4 САRВІNE» № НОМЕР_3 , калібру 5,56x45мм, яка була в кімнаті та здійснював серію пострілів, без необхідності. Після того, як він і ОСОБА_18 пішли до іншого будинку, в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , залишився ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_14 показав, що при спілкуванні з ОСОБА_3 останній повідомив, що його «чуть-чуть глюкнуло», дурочка сталася.

Показання свідків є правдивими, логічними та послідовними, доповнюють одне одного, узгоджується між собою та з письмовими доказами наявними у справі.

Обвинувачений не заперечував, що вживав алкогольні напої, стріляв із закріпленої за ним зброї в приміщенні будинку, де жив він та інші військовослужбовці, тобто розумів, що його дії можуть завдати шкоди іншим особам, які перебували разом з ним в будинку. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності ОСОБА_3 не виявляв, а знаходився в стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (висновком судово-психіатричного експерта № 183 від 22.04.2024).

Алкоголь впливає на центральну нервову систему людини, вражає її свідомість і волю, розвиває моральну нестійкість, призводить до раптових випадків агресії, з`являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення різних антисоціальних цілей, що і відбулось в даному випадку.

Крім того вина ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, а саме: протоколами огляду місця події, де зафіксована обстановка про яку повідомляли свідки, протоколом огляду трупу, висновками експертиз та речовими доказами, вилученими з місця події.

Автомат М4А1 «CARBINE CAL» № А0869050 вилучений в ході огляду місця події обліковується за ОСОБА_3 і саме з цієї зброї були здійснені постріли (висновок експерта №КСЕ-19/108-24/6863-БЛ від 30 травня 2024 року). Вилучені в ході огляду місця події 26.12.2023 гільзи, патрони є складовими частинами бойових проміжних патронів калібру 5,56x45 мм NАТО та мисливських патронів калібру .223Rem, промислового виробництва. Вилучені фрагменти є фрагментами оболонки та свинцевого осердя куль калібру 5,56x45 мм. Фрагмент кулі, вилучений з трупу та наданий на дослідження є фрагментом оболонки кулі проміжного патрону калібру 5,56x45 мм NАТО.

Причиною смерті гр. ОСОБА_7 стало одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулубу з ушкодженням за ходом ранового каналу 5- го поперекового хребця, 1-4 крижових хребців, заднього відділу лівої клубової кістки, кінського хвоста спинного мозку, сигмоподібної та прямої кишок, лівої внутрішньої клубової артерії, яке ускладнилося розвитком поліорганної недостатності, що є небезпечним для життя та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті (висновок експерта № 8883 від 30 грудня 2023 року).

З огляду на локалізацію, характер і механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , вони утворилися зажиттєво, незадовго до надходження до стаціонару та утворилися від пострілів зі стрілецької зброї, патрони якої були споряджені оболонковими кулями діаметром не менше 0,5 см, можливо, 26.12.2023 р., за викладених обставин.

Враховую масивність та важкість травми тулубу у ОСОБА_7 , здійснення ним активних дій, після її отримання – представляється маловірогідним.

При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з пальців правої руки підозрюваного ОСОБА_3 в об`єкті № 1 знайдена кров людини від потерпілого ОСОБА_7 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_3 виключається (висновок експерта №284 від 08 лютого 2024 року).

На марлевих тампонах зі змивами в об`єктах № 1-3, вилучених з місця події, знайдена кров людини від потерпілого ОСОБА_7 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_3 виключається (висновок експерта №286 від 08 лютого 2024 року).

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Норма, передбачена частиною другою статті 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (кваліфікований вид складу злочину), встановлює обсяг (стан, зміст, конкретну сукупність) суспільних відносин, які охороняються її дією, разом із тим, вона визначає умови, характер, підстави застосування заходів кримінального примусу до суб`єктів, які порушили встановлений нею (нормою) обов`язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об`єктом захисту зазначеної норми є здоров`я іншої особи незалежно від її стану та аномалій.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Вчиняючи умисний злочин із матеріальним складом, особа інколи приводить у рух певні сили, які поза межами її волі тягнуть настання додаткових більш тяжких, небажаних наслідків. Ці наслідки, які перетворюють простий склад у кваліфікований, інкримінуються особі лише за умови встановлення щодо них (наслідків) необережної вини.

Складність об`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різні похідні наслідки: первинний з них (найближчий) - тяжкі тілесні ушкодження (обов`язкова ознака об`єктивної сторони) - знаходяться у необхідному причинному зв`язку з наслідками вторинними (віддаленими) - смертю потерпілої особи (кваліфікуюча ознака). У цьому злочині згідно із законом і щодо діяння, і щодо першого, обов`язкового наслідку суб`єктивна сторона виражається в умислі (прямому чи непрямому), а стосовно другого (кваліфікованого) наслідку - тільки в необережності (самовпевненості чи недбалості). У цілому цей злочин визнається умисним, бо саме умисне ставлення до діяння і найближчого наслідку визначає спрямованість злочину, його суспільну небезпечність.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7 лютого 2003 року N 2 для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

За встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Про це свідчать встановлені конкретні обставини, логіка розвитку подій, показання свідків, висновки проведених експертиз та протоколи слідчих дій.

Доводи сторони захисту щодо перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 119 КК України з посилання на постанову Верховного Суді від 15 серпня 2019 року у справі № 750/3256/17, суд відхиляє, оскільки в наведеній захисником справі встановлені зовсім інші фактичні обставини ніж в даній справі.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує часткове визнання ним вини, те, що він раніше не судимий, його вік, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

В обвинувальному акті вказано, що обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Однак судом під час розгляду кримінального провадження, такої пом`якшуючої обставини, не встановлено.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризуватися щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленням жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, однак таких даних судом не встановлено. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом встановлено: п. 12 ч. 1 ст. 67 КК України - вчинення злочину загальнонебезпечним способом та п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що злочин вчинив, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 21 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності.

Ступінь сп`яніння при здійсненні злочинів буває різним. Часто особи, що вчинили злочини у стані сильного сп`яніння, посилаються на те, що зовсім не пам`ятають, як вчинили злочин і чим були обумовлені їх дії. Дійсно, зловживання спиртними напоями, як і наркотичними чи іншими одурманюючими речовинами, знижує самоконтроль людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі й агресивні мотиви, з`являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення різних антисоціальних цілей. Мозок людини, отруєний названими речовинами, завжди дає негативні перебої у своїй діяльності.

У зв`язку з цим і виникає питання про осудність і неосудність особи, що вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного чи психотропного сп`яніння, і про правомірність їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Пояснюється це тим, що при звичайному фізіологічному сп`янінні відсутній медичний критерій - психічне захворювання, а тому немає підстави для визнання особи неосудною. При фізіологічному сп`янінні не настають ті істотні зміни у психічному стані особи, що характерні для хворобливого розладу психіки. Необхідно враховувати і те, що такі особи самі і за власною волею доводять себе до стану сп`яніння, усвідомлюючи негативний вплив спиртних напоїв, наркотиків або інших одурманюючих речовин на свою поведінку. Вони передбачають характер можливої суспільно небезпечної поведінки в результаті стану сп`яніння і можливі суспільно небезпечні наслідки. Практика свідчить, що навіть у стані глибокого фізіологічного сп`яніння особа не втрачає повністю здатності усвідомлювати характер вчинюваних діянь і керувати ними.

За загальним правилом, стан сп`яніння незалежно від його ступеня не виключає кримінальну відповідальність.

Алкоголь впливає на центральну нервову систему людини, вражає її свідомість і волю. Але у таких осіб, як правило, зберігається контакт з оточуючим середовищем, вони не втрачають можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 183 від 22.04.2024.

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що вживав алкогольні напої (коньяк).

Перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння не утворює собою частину об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, не є невід`ємною складовою суспільно небезпечного діяння, яке перебуває у причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, а характеризує суб`єкта злочину, його психофізичний стан під час вчинення суспільно небезпечного діяння як обставину, яка обтяжує покарання, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 КК України.

Крім цього, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, а також інші обставини справи, зокрема позиція потерпілої.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини вчиненого та його наслідки, особу обвинуваченого, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, наявність обтяжуючих обставин; думку потерпілої, яка просила призначити суворе покарання, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, проте суд вважає таке покарання суворим, за встановлених обставин суд дійшов до переконання про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Під час підготовчого судового засідання потерпіла, через свого представника, подала позовну заяву про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення (т. 1 а.пр. 49-62).

12 серпня 2026 року представник потерпілої подав заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про стягнення процесуальних витрат на професійну правничу допомогу.

Цивільний позов заявлено до військової частини НОМЕР_2 , третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, ОСОБА_3 . ОСОБА_8 просила суд стягнути з цивільного відповідача завдану їй злочином ОСОБА_3 моральну шкоду, яку вона оцінила у 800000,00 грн.

Обґрунтовуючи поданий нею позов, ОСОБА_8 вказувала, що оскільки злочин обвинувачений, як військовослужбовець, вчинив під час несення ним військової служби, то за завдану їй моральну шкоду через непомірну втрату її сина, ОСОБА_7 , повинна відповідати військова частина НОМЕР_2 .

В свою чергу представник цивільного відповідача, заперечуючи проти задоволення пред`явленого до військової частини НОМЕР_2 позову, вказує, що військова частина НОМЕР_2 є неналежним відповідачем, зазначаючи, що згідно з матеріалами справи смертельне поранення солдату ОСОБА_7 було завдано військовослужбовцем ОСОБА_3 близько 23-00 год. в приватному домоволодінні під час спільного вживання алкогольних напоїв, у вільний від служби час.

Причиною умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, стали виключно особисті неприязні стосунки та раптовий конфлікт між військовослужбовцями на побутовому ґрунті, в приватному домоволодінні, під час спільного вживання алкогольних напоїв, що жодним чином не пов`язано з виконанням ними службових обов`язків чи несення ними військової служби (т. 1 а.пр. 134-139).

Представник Міністерства оборони України, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надав письмові пояснення, в яких заперечували проти задоволення позовних вимог. Представник вказав, що оскільки відповідальність за скоєне кримінальне правопорушення в даному випадку має індивідуальний характер в залежності від тяжкості правопорушення, то відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватися саме особою, яка вчинила кримінальне правопорушення (т. 1 а.пр. 140-148).

Потерпіла, через свого представника, подала відповідь на відзив, де не погодилася з доводами відповідача, та просила задовольнити позовні вимоги (т. 1 а.пр. 177-229).

ОСОБА_3 не надавав письмових пояснень з приводу позовних вимог.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

На підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується, крім іншого, її батькам.

За загальними підставами відповідальності за завдану моральну шкоду, передбаченими ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому суд зауважує, що для покладення на юридичну особу такої відповідальності, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов, які обов`язково слід ураховувати (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Так під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

У разі ж завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України).

Таким чином у цьому виді деліктних зобов`язань треба доводити не тільки те, що шкода завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року по справі № 6-1693цс16 та від 22 червня 2017 року по справі № 6-501цс17.

При цьому шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України, про що було зроблено правовий висновок Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року по справі № 6-440цс16.

Судом при цьому було встановлено, що ОСОБА_3 був призваним на військову службу у зв`язку з мобілізацією та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_2 , що також підтверджується копією військового квитка ОСОБА_3 , витягом з наказу про зарахування до списків особового складу (т. 2, а. пр 185-190, 192).

За ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в ред. закону на час події) до видів військової служби відноситься військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.

На підставі ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Суд при цьому зазначає, що ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби в наступних випадках: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

25 грудня 2023 року під час протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , від яких останній помер в лікарні, обвинувачений не виконував жодних обов`язків військової служби, які передбачені законом, завдання шкоди відбулось не в зв`язку з виконанням його обов`язків як військовослужбовця, він не був на позиціях, не виконував наказ командування.

При вирішення питання щодо цивільного позову суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в подібних справах в постанові від 22 травня 2019 року у справі ЄУН 237/3076/16-к, в постанові від 03 грудня 2024 року у справі ЄУН 333/1017/23 (провадження № 51-2416км24).

Таким чином на підставі ст. 56 Конституції України, ст. 1174 ЦК України, правових позицій Верховного Суду України за заявленими вимогами ОСОБА_8 у такому випадку повинна відповідати безпосередньо винна особа, ОСОБА_3 , бо завдання ним моральної шкоди потерпілій відбулось фактично поза межами виконання ним своїх службових обов`язків, внаслідок чого у задоволенні позову потерпілої до військової часини НОМЕР_2 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

12 серпня 2026 року представник потерпілої подав клопотання про стягнення процесуальних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.

Частиною 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Частиною 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.

Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).

Потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.

У цьому провадженні йдеться про вирішення питання, пов`язаного із процесуальними витратами у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв`язку з вирішенням цивільного позову. При цьому процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та/або значення справи для сторони.

Обов`язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

КПК України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування в кримінальному провадженні.

Представником потерпілого надано: копію договору про надання правової допомоги з додатками, квитанцію про сплату 20000,00 грн. за договором, опис виконаних робіт та акт виконання робіт.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, понесених потерпілою на оплату допомоги її представника, суд дійшов до висновку, що між потерпілою та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги. Керуючись принципами справедливості та верховенством права й виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 15000,00 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої. В іншій частині витрат на правову допомогу – відмовити.

До обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ОСОБА_3 був затриманий 26 грудня 2023 року о 13-30 год., що підтверджується протоколом затримання (т. 2 а.пр. 140-142).

27 грудня 2023 року ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 23 лютого 2024 року включно.

В подальшому ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2024 року, 25 березня 2024 року, 24 травня 2024 року, 27 червня 2024 року ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою.

Відповідно до ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2024 року, 19 вересня 2024 року, 07 листопада 2024 року, 13 грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 02 квітня 2025 року, 21травня 2025 року, 07 липня 2025 року, 03 вересня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 16 грудня 2025 року, 04 лютого 2026 року, 23 березня 2026 року, 21 травня 2026 року, 15 липня 2026 року, 20 серпня 2026 року ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 17 жовтня 2026 року.

Прокурор просив залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Суд не знаходить підстав для скасування або зміни раніше обраного судом щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого для забезпечення його належної процесуальної поведінки та для запобігання ризиків, що продовжують існувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

В даному кримінальному провадженні залучались експерти, внаслідок чого наявні процесуальні витрати на проведення експертизи, а саме проведено: судово-трасологічну експертизу за експертною спеціальністю «Дактилоскопічні дослідження» (висновок експерта № КСЕ-19/І08-24/6863-Д від 15.04.2024), вартість проведення якої складає 4165 гривень 04 копійки; судово-балістичну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження вогнепальної зброї та боєприпасів» (висновок експерта № КСЕ-19/108-24/6863-БЛ від 30.05.2024), вартість проведення якої складає 15145 гривень 60 копійок; судово-хімічну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» (висновок експерта № СЕ-19/108-24/1207-ФХЕР від 23.01.2024), вартість проведення якої складає 3029 гривень 12 копійок. Загальна вартість проведених експертиз складає 22339 гривень 76 копійок.

Суд, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ст. 374 ч.4 п.2 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В матеріалах кримінального провадження є документальне підтвердження, що процесуальні витрати на проведення експертизи становлять 22339 гривень 76 копійок.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2023 року (ЄУН № 314/6063/23, пр. № 1-кс/314/1450/2023) накладено арешт на майно, з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174, п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд скасовує арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2023 року (ЄУН № 314/6063/23, пр. № 1-кс/314/1450/2023).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому за ч.2 ст.121 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 26 грудня 2023 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до військової частини НОМЕР_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 процесуальні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

В іншій частині витрат на правову допомогу – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 22339 гривень 76 копійок, а саме: судово-трасологічну експертизу за експертною спеціальністю «Дактилоскопічні дослідження» (висновок експерта № КСЕ-19/І08-24/6863-Д від 15.04.2024), вартість проведення якої складає 4165 гривень 04 копійки; судово-балістичну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження вогнепальної зброї та боєприпасів» (висновок експерта № КСЕ-19/108-24/6863-БЛ від 30.05.2024), вартість проведення якої складає 15145 гривень 60 копійок; судово-хімічну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» (висновок експерта № СЕ-19/108-24/1207-ФХЕР від 23.01.2024), вартість проведення якої складає 3029 гривень 12 копійок.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2023 року (ЄУН № 314/6063/23, пр. № 1-кс/314/1450/2023) - скасувати.

Речові докази:

- Автомат М4А1 «CARBINE» № А0869050, калібру 5,56мм, з 3-ма порожніми магазинами, що передані до камери схову при відділенні поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області - передати військовій частині НОМЕР_2 за належністю;

- 37 гільз з маркуванням WMA21, IVI20, GGG223REM, 7 патронів з маркуванням WMA21 калібру 5,56 мм – знищити;

- 6 деформованих металевих фрагментів куль – знищити;

- флісову кофту зеленого кольору та спортивні штани темного кольору з підлоги кімнати 3 – передати обвинуваченому;

- змив та контроль до нього з курка автомату М4А1, змив РБК та контроль до нього з підлоги кімнати №2, змив РБК та контроль до нього з поверхні лудки дверей в кімнаті №3, змив РБК та контроль до нього з поверхні спального ліжка кімнати №4 – знищити;

- мобільний телефон Redmi та картку УКРСІББАНК на ім`я ОСОБА_19 – передати ОСОБА_3 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1