Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №331/5662/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

19.03.2026

Справа № 331/5662/25

Провадження № 2-о/331/29/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І M Е Н Е M У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

розглянувши у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1265505 від 25 вересня 2025 року, заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заяви зазначено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 29.07.2023 року, та з 08.10.2003 року проживають разом в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання ОСОБА_3 постійно підіймає руку на заявника, висловлюється нецензурною лайкою, завдає їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона змушена систематично викликати поліцію та фіксувати вказані обставини. Постійні психологічне та фізичне насилля з боку ОСОБА_3 , а також спричинення ним заявнику фізичних ушкоджень стали підставою розриву відносин, втім він весь час її переслідує, принижує в очах спільних дітей та оточення, останній навіть пише смс-повідомлення, в яких містяться погрози. Агресивні дії з боку ОСОБА_3 в сторону заявника щоразу посилюються. З огляду на вище викладені факти та оцінюючи поведінку кривдника, заявниця впевнена, що такі дії щодо неї будуть продовжуватист, що у подальшому може призвести до тяжких наслідків. У заявника існують реальні побоювання за своє життя та здоров`я. Зазначені вище обставини змусили заявника звернутись до суду із даною заявою про видачу обмежувального припису. Посилаючись на зазначені обставини, заявник просить суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців, яким вжити до ОСОБА_3 заборону на приближення до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ближче ніж на 2 метри та заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 30 вересня 2025 року заяву було залишено без руху та надано заявнику п`ятиденний строк для усунення недоліків заяви (а.с.26-27).

07 жовтня 2025 року, на виконання вимог ухвали суду від 30 вересня 2025 року, представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Плецькою Ю.В. було подано до суду заяву про усунення недоліків та уточнену заяву про видачу обмежувального припису (а.с.29-32).

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження (а.с.63).

11 березня 2026 року представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Плецькою Ю.В. було подано до суду заяву про зміну предмету вимог, відповідно до якої заявник просив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців, яким: заборонити ОСОБА_3 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 - квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , вжити до ОСОБА_3 заборону на приближення до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ближче, ніж на 2 метри; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 19 березня 2026 року заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Плецької Юлії Вікторівни про зміну предмета заяви, задоволено. Прийнято заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Плецької Юлії Вікторівни про зміну предмета вимог заяви та ухвалено розглядати справу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, з урахуванням заяви про зміну предмета вимог заяви.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 і її представник - адвокат Плецька Ю.В., будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, заявник ОСОБА_1 подала до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її участі, заяву про видачу обмежувального припису підтримує і просить її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

29 липня 2023 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджуєься копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) серія НОМЕР_3 від 29 липня 2023 року, актовий запис № 137 (а.с.14).

Згідно висновку спеціаліста №/1898с від 24.10.2024 року, складеного лікарем-спеціалістом Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради Шпіковим Д.П. на підставі заяви ОСОБА_1 , відповідно до якої 23.10.2024 року близько 10-30 год. за адресою мешкання освідувана була побита відомим. Відомий неодноразово завдавав удари кулаками по тулубу та лівій верхній кінцівці. Обставини випадку пам`ятає добре. За медичною допомогою не зверталась. Скарги на біль в грудній клітці при глибокому подиху, біль у місцях ушкоджень.

За результатами проведеного судово-медичного обстеження 24.10.2024 року у ОСОБА_1 було виявлено множинні синці грудної клітки та верхніх кінцівок. Синці утворились за механізмом тупої травми в термін, що не суперечить заявленому освідуваної. Синці, самі по собі, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.с.19).

Згідно висновку спеціаліста № 2221/с від 27.12.2024 року, складеного лікарем-спеціалістом Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради Риженко О.Ю. на підставі заяви ОСОБА_1 , відповідно до якої 25.12.2024 року приблизно 20-30 год. у квартирі, де вона проживає, відомий чоловік наносив удари руками та ногами по голові, тулубу, верхнім та нижнім кінцівкам. Від ударів падала. Свідомість втрачала. Відмічала нудоту та блювання. Допомога надана співробітниками ШМД на місці події, від госпіталізації відмовилась. Скарги на головокружіння, біль у місцях ушкодження.

За результатами проведеного судово-медичного обстеження у ОСОБА_1 було виявлено синці на правій скроневій з розповсюдженням на праву виличну ділянку і основу правої вушної раковини, в ділянці носа, на верхньому повіку правої ділянки очної ямки, на верхній губі праворуч, на зовнішній поверхні правого плеча, на задній поверхні правого ліктьового суглоба та правового передпліччя, на передній та задній поверхнях правого променево-зап`ястного суглоба, в ділянці 4-го пальця правої кисті, на задній поверхні грудної клітки ліворуч, на бічній поверхні грудної клітки праворуч, на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній та середній третинах, на задній поверхні лівого ліктьового суглоба з розповсюдженням на задньо-зовнішню поверхні лівого плеча, на зовнішній передній поверхні лівого передпліччя, в ділянках правої молочної залози, на зовнішній поверхні лівого стегна, в ділянках лівої та правої сідничних ділянок; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губ у гр. ОСОБА_1 самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета (предметів). Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить терміну, вказаному зі слів освідуваної (а.с.20-21).

Працівниками поліції відносно ОСОБА_3 було складено наступні термінові заборонні приписи стосовно кривдника та постраждалої ОСОБА_1 : 02.12.2023 року серія АА № 411686; 25.12.2023 року серія АА № 275547; 05.03.2025 року серія АА № 414674; 01.05.2025 року серія АА № 412835; 11.06.2025 року серія АА № 312979; 12.09.2025 року серія АА № 430812; 16.09.2025 серія АА № 476900.

Так, 01.05.2024 року відносно кривдника ОСОБА_3 , який вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 412835 строком на 5 діб, яким його зобов`язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці її проживання, а також заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.52).

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 липня 2024 року у справі № 331/3106/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.74-75).

Так, 11.06.2025 року відносно кривдника ОСОБА_3 , який вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, було винесено терміновий заборонний припис (серія АА № 312979) строком на 10 діб, яким його зобов`язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці її проживання, а також заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.16).

Постановою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 03 липня 2025 року у справі №331/3523/25 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок (а.с.44).

Так, 16.09.2025 року стосовно кривдника ОСОБА_3 , який вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 476900 строком на 10 діб, яким його зобов`язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці її проживання, а також заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.15).

Постановою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 19 листопада 2025 року у справі № 331/5844/25 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 331/5844/25 постанову судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 19 листопада 2025 року у цій справі щодо ОСОБА_3 залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з частин 3, 4 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Суд вважає необхідним звернути увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 щодо необхідності оцінки судом пропорційності втручання у права та свободи особи при застосуванні обмежувального припису.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання (пункт 2 частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку, на який видається обмежувальний припис, належить до компетенції суду.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 та від 29 вересня 2025 року у справі № 760/31644/24.

У даній справі, суд на підставі наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив психологічне та фізичне насильство в сім`ї щодо заявника ОСОБА_1 .

Оцінюючи ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 , суд враховує, що такі дії з його боку повторювалися. Зокрема, після видання термінового заборонного припису від 16.09.2025 року.

Таким чином, після винесення поліцейським термінового заборонного припису ОСОБА_3 не надав критичної оцінки агресивності своїх дій, продовжував вчиняти психологічне та фізичне насильство відносно заявника, що вказує на високий ступінь ризику повторення ним таких дій, що може поглибити (збільшити) психоемоційні страждання заявниці та членів її сім`ї.

Суд дійшов висновку, що заявник, звернувшись до суду, має на меті вжиття заходів попередження вірогідного продовження чи повторення вчинення насильства з боку ОСОБА_3 , запобігти настанню тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а тому видача такого припису направлена на забезпечення першочергової безпеки ОСОБА_1 .

Водночас слід приймати до уваги, що тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19).

З урахуванням вищевикладених норм матеріального та процесуального права, наданих ОСОБА_1 доказів, суд дійшов висновку про те, що заявником доведено наявність обставин, які, відповідно до положень Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дають підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 на п`ять місяців та встановлення заходів тимчасового обмеження певних прав останнього, а саме: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань ближче ніж на 2 (два) метри до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, і таке втручання в особисті права ОСОБА_3 є пропорційним, відповідає меті його застосування та забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України, у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

З огляду на наведене та з урахуванням наданих заявником доказів, суд приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо заявника, тому з метою забезпечення дієвого та ефективного захисту її інтересів доцільно встановити відносно ОСОБА_3 обмежувальний припис строком на п`ять місяців.

На підставі ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264-265, 350-5, 350-6 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань ближче ніж на 2 (два) метри до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк обмежувального припису п`ять місяців.

У задоволенні іншої частини заяви, відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

представник заявника: адвокат Плецька Юлія Вікторівна, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Космічна, будинок № 122/32;

заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Повний текст рішення суду складено 19 березня 2026 року.

Суддя О.О. Яцун