Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №314/1462/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1462/25

Провадження № 1-кп/314/311/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районий суд Запорізької області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі Вільнянського районного суду Запорізької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024050000003305 від 03.10.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Шевченко Тельманівського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, депутат Тельманівської районної ради Донецької області від 31 жовтня 2010 року, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 14.12.1999 Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,

в с т а н о в и в :

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року - Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн - засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь - якої держави, так і будь - яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь - якій формі або з будь — якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь - яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.

Жодні міркування будь - якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2 - 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько - російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно - правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії Російської Федерації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно - політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі і шляхом вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48 - СФ за результатами звернення Президента Російської Федерації, нібито виходячи з інтересів безпеки життя громадян Російської Федерації, особового складу військового контингенту ЗС Російської Федерації, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту Російської Федерації на використання ЗС Російської Федерації на території України.

Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на тимчасово окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади Російської Федерації, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207 - УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС Російської Федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 «референдум», проведений B АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337 - VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим підтверджено невизнання анексії.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і ЗС Російської Федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет, здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України. В подальшому у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до змін, внесених Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738- ІХ, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3654-ІХ, Указом Президента України від 23 червня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 червня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно з ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24 лютого 2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 - від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України № 428 - p від 05 травня 2015 року, селище міського типу Тельманове Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками т. зв. «Донецької Народної Республіки» за вказівки невстановлених представників Російської Федерації створено не передбачені законодавством України державні адміністрації. З метою надання вигляду законності їх діяльності органами влади «Донецької Народної Республіки» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:

- Конституцію «Донецької Народної Республіки» від 14 травня 2014 року, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно - територіальними одиницями «Донецької Народної Республіки» є райони та міста республіканського значення;

- Постанову «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях ДНР» від 08.09.2014 № 32-6, у якій зазначено, що голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням голови ради міністрів «ДНР»;

- Указ «Голови ДНР» від 06.05.2015 № 178 «Про впорядкування структури республіканських органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій»;

- Указ «Голови ДНР» «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» від 19.01.2015 № 13, відповідно до якого з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР», створюються так звані «державні адміністрації».

Так, згідно з п. 2 ст. 14 закону Донецької Народної Республіки від 31.03.2023 «Про утворення на території Донецької Народної Республіки місцевих та муніципальних округів, встановленні їх кордонів» утворено «Тельманівський муніципальний округ (адміністративний центр - селище міського типу Тельманове).

При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території селища міського типу Тельманове (в подальшому відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.07.2016 № 1351VIII - смт. Бойківське) Тельманівського району Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.

Далі, в невстановлений слідством час, але не раніше вересня 2023 року громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на тимчасово окупованій території селища міського типу Тельманове (Бойківське) Тельманівського району Донецької області, більш точне місце не встановлено, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, переслідуючи єдиний кримінально протиправний намір, направлений на сприяння державі, яка здійснює збройну агресію проти України, в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, добровільно зареєструвався кандидатом у депутати так званої «Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки», розташованої за адресою: Донецька область, Тельманівський район, селище міського типу Тельманове (Бойківське), вул. Леніна, буд. 142, з метою бути обраним до вказаного органу окупаційної влади від партії «Єдина Росія», тобто взяв участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території у Донецькій області.

У подальшому, після 10.09.2023, будучи обраним у якості депутата, перебуваючи в тимчасово окупованому селище міського типу Тельманове (Бойківське) Тельманівського району Донецької області, продовжуючи свій умисел, спрямований на сприяння державі, яка здійснює збройну агресію проти України, в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, добровільно, без фізичного примусу, рішенням від 19.09.2023 № 5 «Тельманівської муніципальної ради ДНР» ОСОБА_5 обраний «заступником голови Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки».

Розпочавши свою діяльність у незаконно створеному органі державної влади ОСОБА_5 відповідно до ч. 6, 7 ст. 28 «Статуту Муніципального об`єднання «Тельманівський муніципальний округ Донецької Народної Республіки» (далі - Статут), прийнятого рішенням від 25.10.2023 № 22 Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки, у разі відсутності голови Тельманівської муніципальної ради (перебування у відпустці, відрядженні, хвороби, дострокового припинення повноважень, взяття під варту і т.д.) виконує його повноваження згідно із розпорядженням голови або рішенням ради.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 28 Статуту голова Тельманівської муніципальної ради ДНР:

- представляє Тельманівську муніципальну раду в межах своїх повноважень у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об`єднаннями, засобами масової інформації та громадянами, без довіреності діє від імені Тельманівської муніципальної ради;

- скликає чергові та позачергові засідання Тельманівської муніципальної ради, доводить до відома депутатів і населення місце і час їх проведення, а також проєкт порядку денного;

- здійснює керівництво підготовкою засідань Тельманівської муніципальної ради та питань, що вносяться на розгляд Тельманівської муніципальної ради;

- веде засідання Тельманівської муніципальної ради відповідно до Регламенту Тельманівської муніципальної ради;

- підписує протоколи засідань Тельманівської муніципальної ради та прийняті на них рішення;

- сприяє депутатам Тельманівської муніципальної ради у здійсненні ними своїх повноважень, організовує забезпечення їх необхідною інформацією, розглядає питання, пов`язані зі звільненням депутатів від виконання ними службових або виробничих обов`язків для роботи в Тельманівській муніципальній раді, її органах або виборчих округах;

- координує діяльність постійних органів Тельманівської муніципальної ради, дає їм доручення на виконання рішень Тельманівської муніципальної ради;

- вживає заходів щодо забезпечення гласності та врахування громадської думки в роботі Тельманівської муніципальної ради;

- організовує в Тельманівській муніципальній раді прийом громадян, розгляд їхніх письмових та усних звернень;

- відкриває і закриває розрахункові та поточні рахунки Тельманівської муніципальної ради в банках і є розпорядником за цими рахунками;

- розпоряджається бюджетними коштами на забезпечення діяльності Тельманівської муніципальної ради;

- від імені Тельманівської муніципальної ради підписує позовні заяви та направляє їх до судів у випадках, передбачених законом;

- затверджує кошторис видатків Тельманівської муніципальної ради в межах асигнувань, передбачених у бюджеті округу;

- затверджує штатний розпис апарату Тельманівської муніципальної ради;

- на принципах єдиноначальності керує апаратом Тельманівської муніципальної ради;

- вирішує інші питання, доручені йому Тельманівською муніципальною радою або покладені на нього відповідними нормативно-правовими актами.

Отже, ОСОБА_5 є депутатом та заступником голови Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки, тобто обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і здійснює свою діяльність адміністративній будівлі «Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки» за адресою: Донецька область, Тельманівський район, селище міського типу Тельманове (Бойківське), вул. Леніна, 142.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду не надходило.

ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.

Обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).

До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).

Таким чином, інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.

Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.

Ураховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом на виконання вимог ч. 5 ст. 374 КПК України досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, у результаті чого судом встановлено наступне.

В період досудового розслідування постановою прокурора від 27.02.2025 року доручено керівнику Південно Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_5 .

За дорученням Південно Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої від 27.02.2025 року, призначено адвоката ОСОБА_4 до участі у кримінальному провадженні № 22024050000003305 від 03,.10.2024 року в якості захисника ОСОБА_5 .

Постановою прокурора від 10.03.2025 року ОСОБА_5 оголошений у державний та міжнародний розшук у зв`язку з тим, що він не з`являвся на виклики прокурора та переховується від органів досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.03.2025 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, запровадженням воєнного стану в Україні та проведенням бойових дій, а також беручи до уваги наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює вручення йому повістки про виклик особи у встановленому порядку, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України в газеті «Урядовий кур`єр» № 57 (7982) від 18.03.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано повідомлення про підозру та повістку про виклик ОСОБА_5 , на 09 год. 00 хв. 24.03.2025, 25.03.2025, 26.03.2025 до Волноваської окружної прокуратури Донецької області для вручення письмового повідомлення про підозру, участі у допиті в процесуальному статусі підозрюваного та проведення інших слідчих і процесуальних дій у межах кримінального провадження №22024050000003305 від 03.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.

Жодного разу у призначений час ОСОБА_5 не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Захиснику підозрюваного вручене повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Отже, в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

ОСОБА_5 належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно матеріалів перебуває на тимчасово окупованій території. Також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано повідомлення про завершення досудового розслідування та повістки про виклик ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 25.09.2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111 - 1 КК України, визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні, у відсутності обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Суд вважає, що стороною обвинувачення вжито передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.

Кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечена державою.

З метою дотримання прав обвинуваченого на захист та доступу до правосуддя, обвинувачений ОСОБА_5 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч.3 ст. 323 КПК України, зокрема, шляхом публікації змісту повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті суду, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті суду і офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), судом були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося. При цьому, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Вказана позиція висловлена в Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 25.04.2024 у справі № 296/8416/21 (провадження № 51-7860км23).

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчить про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник обвинувачуваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав, що не мав можливості спілкування з обвинуваченим, та з`ясувати його позицію щодо пред`явленого обвинувачення та сформулювати і узгодити позицію захисту.

Захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду.

У судових дебатах захисник висловив свою позицію з приводу призначення підзахисному покарання.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за викладених у вироку обставинах, і у межах висунутого обвинувачення, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, якими є:

- протокол огляду від 30.10.2024 року, відповідно до якого об`єктом огляду є Веб-сайт - «Миротворець» (https://lite.myrotvorets.center/), було обрано анкету під назвою « ОСОБА_5 », проведеним оглядом встановлено, « ОСОБА_6 / ОСОБА_5 / Melashhuk Sergej Nikolaevich Дата рождения 27.10.1974, Страна: Украина, Адрес: Донецька обл., Тельманівський р-н, смт Тельманове, вул. Первомайська, 134, кв. 7, ОСОБА_7 . Покушение на суверенитет и территориальную целостность Украины. Соучастник преступлений российской власти против Украины и ее граждан. Член террористической организации “днр". Участник т.н. «предварительного голосования в кандидаты «Единой россии» на временно оккупированной части Донецкой области. Директор «Тельмановское ПУВКХ ГУП ДНР «Вода Донбасса» ИНН: Код ДРФО: 2732807798 Дата рождения: 27.10.1974 Место рождения: Україна, Донецька обл., Тельманівський р-н, с. Шевченко. Страница в соцсетях: https://vk.com/id681366997 Источники: https://pg.er.ru/candidate/7904 #Vybory Pidarov2023. (т.2 а.с.8-12);

- протокол огляду від 30.10.2024, відповідно до якого об`єктом огляду є загальнодоступна сторінка Всесвітньої мережі Інтернет, а саме сторінка у месенджері «Telegram» за посиланням: ( ІНФОРМАЦІЯ_3 де у загальному доступі розміщено канал із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Канал « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), що створений ІНФОРМАЦІЯ_7 . На момент огляду канал містив ряд публікацій (дописів), що розміщені в період з 21.02.2024 по 29.10.2024, серед яких розміщено наступні пости (публікації): 1. Посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_3 Дата розміщення публікації: ІНФОРМАЦІЯ_8 об 14 год 55 хв. На момент огляду публікація містить 60 переглядів. Зміст публікації дослівно: «Сегодня, заместитель председателя Тельмановского муниципального совета ОСОБА_6 , принял участие в досрочном голосовании. Призвал принять активное участие в выборах Президента Российской Федерации, так как это является важнейшим решением для дальнейшей судьбы всей страны. Мы голосуем за будущее нашей страны!» 2. Посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_3 Дата розміщення публікації: ІНФОРМАЦІЯ_9 об 15 год 15 хв. На момент огляду публікація містить 283 перегляда. Зміст публікації дослівно: «11 сентября состоялась встреча депутата Тельмановского муниципального совета ОСОБА_8 с коллективом ГУП ДНР Комтел. Поднимались вопросы подвоза детей в детский сад на территории Михайловского совета организации общественного туалета на территории Тельмановской автостанции. В ходе встречи на все вопросы даны разъяснения.» 3. Посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_3 Дата розміщення публікації: ІНФОРМАЦІЯ_10 об 15 год 10 хв. На момент огляду публікація містить 270 переглядів. Зміст публікації дослівно: «14.10.2024 состоялась встреча депутата Тельмановского муниципального совета ОСОБА_8 с трудовым коллективом ГБОУ "Коньковская школа Тельмановского МО". Поднимались вопросы: обслуживание водопроводных сетей по улице Набережной с. Коньково; - ремонт дорог в с. Коньково; восстановление моста через реку Грузской Еланчик в направлении с. Заречное. (т.2 а.с.13-34);

- протокол огляду від 30.10.2024, відповідно до якого об`єктом огляду є загальнодоступна сторінка Всесвітньої мережі Інтернет, а саме сторінка у месенджері «Telegram» за посиланням: ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_9 ) де у загальному доступі розміщено канал із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Канал « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), створений ІНФОРМАЦІЯ_12 . На момент огляду канал містив ряд публікацій (дописів), що розміщені в період з 20.01.2023 по 30.10.2024, серед яких розміщено наступні пости (публікації): 1. Посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_13 Дата розміщення публікації: ІНФОРМАЦІЯ_10 об 17 год 29 хв. На момент огляду публікація містить 175 переглядів. Зміст публікації дослівно: «02.10.2024 состоялась встреча депутата Тельмановского муниципального совета ОСОБА_8 с трудрвым коллективом Тельмановский РЭС. Поднимались следующие актуальные вопросы: - вывоз мусора с. Свободное ;- состояние стихийной свалки в с. Свободное; - замена бордюр по ул. Октябрьской п. Тельманово; - ремонт канализационного коллектора по ул. Лесной п. Тельманово; - перспективный план по благоустройству Тельмановского МО; об упорядочении движения мотоциклов, скутеров, электросамокатов в черте населенного пункта.» 2. Посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_13 Дата розміщення публікації: ІНФОРМАЦІЯ_9 об 15 год 46 хв. На момент огляду публікація містила 148 перегляд. Зміст публікації дослівно: «В ходе проведения личного приема граждан обратились жители райцентра с просьбой обратить внимание на состояние ливневки по АДРЕСА_2 . Совместно с председателем муниципального совета ОСОБА_10 , депутатом совета ОСОБА_11 , специалистами отдела ЖКХ и капстроительства, представителями профильных ведомств, выехали на объект, который действительно давно уже нуждается в расчистке. Обследовав территорию, было принято решение незамедлительно создать рабочую группу, которая приступит к решению данной проблемы..». (т.2 а.с.14-52);

- протокол огляду інтернет - сторінки від 31.10.2024 року, здійснено огляд всесвітньої мережі Інтернет на предмет наявності відомостей щодо протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території у смт.Тельманове, Донецької області, у період часу з 2013 по 2023 рік займав посаду в окупованій адміністрації «Тельмановского муниипального района ДНР», а саме: «Директора «Тельмановское ПУВКХ ГУП ДНР «Вода Донбасса», з осені 2023 року відповідно до рішення від 19.09.2023 №5 «Тельмановского муніципального совета» призначений на посаду «Заместителя председателя Тельмановского муниципального совета ДНР», тобто добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій терниторії, у тому числі окупаційній адміністрації держави-агресора.

Проведеним оглядом встановлено: в строку пошуку внесено запит «Тельмановский муниципальный совет», знайдено одну сторінку з даними «Тельмановский муниципальный совет», у графі «Описание канала», зазначене наступне « Информационный телеграм-канал Тельмановского муниципального совета. Подписывайтесь и будьте в курсе важных событий, актуальных новостей!»

Далі, здійснено перегляд інформація, яка розміщена на каналі шляхом гортання з теперішнього часу до минулого часу.

Встановлено, що 27.10.2024 о 07:40 розміщено пост наступного змісту: «Сегодня свой день рождения отмечает депутат Тельмановского муниципального совета – ОСОБА_12 ».

15.10.2024 о 15:10 розміщено пост наступного змісту; «14.10.2024 состоялась встреча депутата Тельмановского муниципального совета ОСОБА_8 с трудовым коллективом ГБОУ "Коньковская школа Тельмановского МО". Поднимались вопросы: - обслуживание водопроводных сетей по улице Набережной с. Коньково; - ремонт дорог с. Коньково; - восстановление моста через реку Грузской Еланчик направлении с. Заречное».

08.10.2024 о 14:59 розміщено пост наступного змісту: «07.10.2024 депутат Тельмановского муниципального совета ОСОБА_13 провел прием граждан в с. Свободное. На встрече обсудили проблемные вопросы: - аварийное состояние внутренней системы канализации школьной столовой; - ремонт дороги Дерсово - Свободное - Чумаки; - уборка стихийной мусорной свалки с. Свободное».

03.10.2024 о 17:25 розміщено пост наступного змісту: «02.10.2024 состоялась встреча депутата Тельмановского муниципального совета ОСОБА_8 с трудрвым коллективом Тельмановский РЭС. Поднимались следующие актуальные вопросы: - вывоз мусора с. Свободное ; - состояние стихийной свалки в с. Свободное; замена бордюр по ул. Октябрьской п. Тельманово; - ремонт канализационного коллектора по ул. Лесной п. Тельманово; - перспективный план по благоустройству Тельмановского МО; - об упорядочении движения мотоциклов, скутеров, электросамокатов в черте населенного пункта».

03.10.2024 о 13:54 розміщено пост з наступним змістом: «Во исполнение протокольного поручения Главы Донецкой Народной Республики ОСОБА_14 составлен график встреч депутатов Тельмановского муниципального совета с населением на подведомственной территории на октябрь 2024 года» До посту додано файл формату Word з назвою: График встреч_с_населением на подведомственной территории на октябрь» Шляхом функції збереження, файл скопійовано (загальний розмір 25 кб.)

ГРАФИК встреч с населением депутатов Тельмановского муниципального совета на подведомственной территории октябрь 2024- містить:

- Прием граждан: « Дата и время: 02.10.2024 13-00; ФИО депутата: ОСОБА_6 ; Место проведения: пгт.Тельманове, ул.Ленина, д.142. Местная общественная приемная Всеросийской политичиской партии «ЕДИНАЯ РОССИЯ»;

- Встреча в трудовом колективе: « Дата и время: 02.10.2024 08-15; ФИО депутата: ОСОБА_6 ; Место проведения: Тельмановский РЭС.».

17.10.2024 o 22:46 розміщено пост наступного змісту: «Председатель Тельмановского муниципального совета ОСОБА_15 совместно с депутатом Тельмановского муниципального совета ОСОБА_11 приняли участие в рабочем совещании Главы муниципального округа, на котором обсуждалось состояние ливневок в райцентре. Был разработан план по приведению данных участков в надлежащее состояние. За каждым этапом работы закреплены ответственные специалисты и депутаты.»

13.03.2024 о 13:55 розміщено пост наступного змісту: «Сегодня, заместитель председателя Тельмановского муниципального совета ОСОБА_6 , принял участие в досрочном голосовании. Призвал принять активное участие в выборах Президента Российской Федерации, так как это является важнейшим решением для дальнейшей судьбы всей страны. Мы голосуем за будущее нашей страны!»

ІНФОРМАЦІЯ_14 о 21:44 розміщено пост наступного змісту: «Дорогие наши женщины! Поздравляю вас с замечательным весенним праздником! Будьте счастливы и любимы. Сегодня хочется подчеркнуть вашу отвагу и самоотдачу, с которой вы подходите к любому делу - будь то защита Родины или укрепление семьи, служение людям и делу, которое на вас возложено Богом. Не исключением являются женщины ГУП "ВОДА ДОНБАССА". Сегодня посетил водопроводноую насосную станцию в пгт Тельманово, на которой трудится не один десяток лет самая опытная женщина - машинист насосных установок. Не смотря на неоднократные обстрелы водопроводной насосной станции ей удалось сохранить силу духа, стойкость и оптимизм. Так ОСОБА_16 ! Так держать милые женщины! С уважением, заместитель председателя Тельмановского муниципального совета ОСОБА_13 .»

Проведеним оглядом встановлено, що в соціальній мережі «Тelegram Web», каналі з назвою: «Тельмановский муниципальный совет» наявні фотозображення чоловіка, який за зовнішніми ознаками співпадає з статурою ОСОБА_5 .

В подальшому в браузері «Google Chrome», застосунку «Proton VPN». в пошуковій системі внесено наступні відомості «закон об образовании на территории Донецкої Народной Республики городских и муниципальных. округов, установления их границ» при натисканні «Пошук» здійснено переход до сайту «Донецкая Народная республика официальный сайт» за посиланням:

Відповідно до вказаного «закону» та статті 14 встановлений текст наступного змісту «Образовать на территории Донецкой Народной Республики следующее муниципальные округа» в пункті 14 вказано про утворення «Тельмановский муниципальный округ»

Відповідно до вказаного «закону» та статті 33 встановлений текст наступного змісту «Установить границы территорий муниципальных образований согласно приложениям к настоящему Закону, содержащим текстовые, графические описания месторасположения границ муниципальных образований» в пункті 28 вказано про встановлення меж «Тельмановского муниципального округа».

В подальшому в браузері «Google Chrome», застосунку «ProtonVPN». в пісковій системі внесено наступні відомості «Муниципальное образование Тельмановский муниципальный округ Донецкая Народная Республика», в пошуковій системі внесино дані «Решение № 25 от 10.11.2023 Об утверждении Регламента Тельмановского муниципального совета Донецкой Народной Республики первого созыва» рішення роздруковане та додане до матеріалів справи;

В подальшому в браузері «Google Chrome», застосунку «ProtonVPN». в пісковій системі внесено наступні відомості «Муниципальное образование Тельмановский муниципальный округ Донецкая Народная Республика», в пошуковій системі внесино дані «Решение № 22 от 25.10.2023 О принятии Устава муниципального образования Тельмановского муниципального округа Донецкой Народной Республики» рішення роздруковане та додане до матеріалів справи. (т.2 а.с.53-155);

- висновок Експерта №716/1 від 17.01.2025, відповідно до якого на зображеннях наданих як порівняльні матеріали – зображена одна й та сама особа, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с. 192-203).

Також відповідно до інформації про особу Державної міграційної служби, ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України від 14.12.1999 року та паспортом громадянина України для виїзду за кордон від 21.09.2016 року. Відомості щодо виходу або втрати громадянства України ОСОБА_5 відсутні (т.2 а.с. 158).

Суд не бере до уваги в якості доказів інші матеріали та процесуальні документи (постанови про призначення і зміни групи прокурорів, визначення слідчого, повідомлення про злочин, доручення про проведення слідчих дій, супровідні листи, тощо) що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.

Оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними та допустимим, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, та отримані в порядку встановленому КПК України, відомості, що містяться в них, повністю узгоджуються між собою. Підстав сумніватися в правдивості, достовірності та об`єктивності вказаних доказів у суду немає, тому він приймає їх за основу при ухваленні вироку.

Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого, які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Суд вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні було проведено уповноваженими посадовими особами з дотриманням правил та процедур, встановлених для проведення слідчих дій. У суду немає сумнівів в його об`єктивності та достовірності, а добуті в його ході докази є належними та допустимими.

Судом визнається загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що починаючи з 24.02.2022 року Указом Президента України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Починаючи з 05.05.2015 року селище міського типу Тельманове входить до переліку населених пунктів Донецької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації.

З досліджених доказів судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи на окупованій території України, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію Російської Федерації на території України, добровільно зареєструвався кандидатом у депутати так званої «Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки» від політичної партії «Єдина Росія», взяв участь у незаконних виборах на тимчасово окупованій території, був обраний депутатом до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, та був обраний заступником головою так званої «Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки» і виконував обов`язки також пов`язані з питаннями організації діяльності незаконного органу влади.

Електронні (цифрові) докази, до яких належать матеріали фотознімки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет, різноманітні засоби масової інформації, соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм- канали, особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флешнакопичувачі, карти пам`яті тощо), у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є основними доказами у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року по справі 569/1908/23.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи огляду веб сайтів та протоколи огляду інтернет-видань, якими підтверджується, що останній обраний від політичної партії «Єдина Росія» депутатом до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, був обраний заступником голови незаконного органу влади.

Правовий акт індивідуальної дії розміщений в мережі «Інтернет», сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації, однак підстав для визнання таких доказів недопустимими і неналежними не вбачається, оскільки інформація взята з офіційних інтернет-сайтів органів державної влади РФ, які загальнодоступні в мережі «Інтернет».

Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 237 КПК та зафіксовано (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи логічність, послідовність, узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані задокументовані дані про діяльність ОСОБА_5 , як заступника голови так званої «Тельманівської муніципальної ради Донецької Народної Республіки» окупаційних органів влади РФ, достовірними доказами обвинувачення.

Фактичні дані, що містяться протоколах огляду телеграм-каналів, сторінок Інтернет мережі, які з урахуванням відсутності доказів, що підривають довіру до них, узгоджуються із встановленими судом обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Оцінивши надані докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, зазначені в них відомості узгоджуються між собою та в сукупності доводять обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що обвинувачений усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ, створення окупаційною владою незаконних органів, зайняття посади у незаконному органі, створеному на тимчасово окупованій території в умовах війни здійснював свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням.

В матеріалах провадження відсутні об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв не добровільно, вчинив дії і виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави.

Також суд враховує і те, що обвинувачений заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, не вживав.

Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними, та в їх сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Суд дії обвинуваченого громадянина України ОСОБА_5 кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційнорозпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, та добровільному обранні до таких органів, участі у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 раніше не судимий, на диспансерному обліку лікарів нарколога/психіатра не знаходиться, депутат Тельманівської районної ради Донецької області від 31 жовтня 2010 року.

Обставин, відповідно до вимог ст. 66 КК України, які б пом`якшували покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції встановленої ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Призначення обвинуваченому мінімального покарання суд вважає необґрунтованим та такими, що не узгоджуються з вимогами статей 50 та 65 КК України.

Так, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, вчиненим на тимчасово окупованій території та з використанням умов воєнного стану. Характер діяння, його спрямованість на забезпечення функціонування незаконно створеного органу влади та фактичне сприяння державі-агресору зумовлюють підвищену суспільну небезпеку вчиненого.

Як вже зазначалося, обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено, і з урахуванням ступеня тяжкості злочину, форми вини, мотивів та обстановки його вчинення, суд дійшов висновку, що призначення мінімального покарання не відповідало б засадам справедливості та не забезпечило б досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття під варту.

Санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, суд враховує, що додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

Крім того, ОСОБА_5 вчинив злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Виходячи з наведеного, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах та підприємствах та з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з організацією та проведенням виборів та референдумів.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

Санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, тому суд вважає за необхідне призначити останньому покарання з конфіскації його майна, яке належить йому на праві власності.

Даних щодо наявності речових доказів, прокурором не надано. Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта під час досудового розслідування, а саме проведення судової портретної експертизи №716/1 від 17.01.2025 року, у розмірі 12033,9 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ст. 124 КПК України.

Враховуючи, що Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12.03.2025 року, в порядку визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, то зазначений запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, слід залишити.

Керуючись ст.368, 370, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України, у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах та підприємствах та з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з організацією та проведенням виборів та референдумів строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити незмінним.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах та підприємствах та з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з організацією та проведенням виборів та референдумів, рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 12 033,9 грн.

Речові докази відсутні.

Документи та інформаційні носії, приєднані судом до матеріалів справи - залишити в матеріалах кримінального судового провадження (справа № 314/1462/25).

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та захисникові.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суддя ОСОБА_17

17.09.2026