Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №644/5710/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 644/5710/23

Номер провадження 22-ц/818/1892/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року в складі судді Сітало А.К. по справі № 644/5710/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просило стягнути заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 серпня 2012 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 69 944,79 грн; інфляційні втрати в розмірі 7451,88 грн; 3 % річних в сумі 1183,90 грн, а всього стягнути – 78 580,57 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення та являються споживачами послуг, які надаються КП «Харківські теплові мережі», користуються послугами опалення та гарячого водопостачання, але за отримані послуги в повному обсязі не сплачують, що привело до утворення заборгованості.

За період з 01 серпня 2012 року по 23 лютого 2022 року відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг з централізованою опалення та гарячого водопостачання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 69 944,79 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 57 785,60 грн, інфляційні втрати в сумі 7451,88 грн та 3 % річних від простроченої суми в сумі 1183,90 грн, а всього стягнуто – 66 421,38 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2268,79 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано строк позовної давності. Також, незважаючи на те, що ухвалою суду першої інстанції було замінено померлого відповідача ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , як особу, яка прийняла спадщину, ухвалою суду провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито.

Зазначає, що позивач сам, безоплатно надавав послуги та не надав документи, які свідчать про те, що відповідачі бажали користуватись послугами позивача, так як згідно діючого законодавства позивач повинен укладати договір у письмовій формі, а без його укладення право на вимогу у позивача виникає тільки після направлення вимоги про сплату боргу в порядку ст. 530 ЦК України та яку позивач не направляв відповідачам.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідача зі сплати послуг з теплопостачання. При цьому, суд на заяву відповідача застосував позовну давність, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Харківського міськвиконкому від 23 грудня 1998 року № 1407 «Про призначення виконавців послуг у житловому фонді» (зі змінами, внесеними рішенням від 30 вересня 2001 року № 946), КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова.

Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 обладнаний централізованою системою опалення та постачання гарячої води, постачання яких здійснює КП «Харківські теплові мережі», яке здійснює діяльність з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів по тарифам, що регулюються згідно діючого законодавства.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери позивач здійснюється на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води цілодобово.

Послуга з централізованого опалення в житловому будинку АДРЕСА_2 , у тому числі і на квартиру АДРЕСА_3 , подається протягом всього опалювального періоду.

Згідно довідки з реєстру територіальної громади міста Харкова від 04 серпня 2023 року, на момент звернення позивача до суду за адресою: АДРЕСА_4 , були зареєстровані 2 особи – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У даній квартирі прилади обліку гарячої води – не встановлені, тому нарахування за гарячу воду здійснювалось на фактичну кількість зареєстрованих осіб – 2 особи, за нормами споживання до зняття їх з реєстрації.

З будь якими заявами, щодо коригування нарахувань, жоден з відповідачів до КП «Харківські теплові мережі» не звертався.

Договір про надання послуг між КП «Харківські теплові мережі» та відповідачем не укладався, але послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання фактично надавалась позивачем за вказаною адресою. Таким чином, між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року замінено вибулого відповідача у справі ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 , як спадкоємця за заповітом.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито.

Як на підставу позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що зобов`язання з оплати послуг з теплопостачання відповідачем належним чином не виконується, тому наявні підстави для стягнення з нього суми заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

З огляду на фактичне споживання відповідачем наданих позивачем послуг, відповідно до ст. 11 ЦК України між сторонами склалися правовідносини щодо надання та отримання вищевказаних послуг, та у відповідачів виникло грошове зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Встановивши, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання у квартирі АДРЕСА_5 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з урахуванням строків позовної давності, про застосування яких було зазначено відповідачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, заборгованість у розмірі 57 785,60 грн за послугу з теплопостачання та гарячу воду за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року заявлені в межах строку позовної давності.

Також, судом було вірно стягнуто заборгованість за період з серпня 2020 року по лютий 2022 року з інфляційних витрат у розмірі 7451,88 грн та заборгованість з 3 % річних у розмірі 1183,90 грн.

Загальна сума заборгованості – 66 421,38 грн.

Отже, посилання апеляційної скарги на незастосування судом першої інстанції строків позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, не можуть бути взяті до уваги судової колегії доводи ОСОБА_1 стосовно не залучення у якості співвідповідача ОСОБА_3 , з огляду на наступне.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року замінено вибулого відповідача у справі ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 , як спадкоємця за заповітом.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З позовом КП «Харківські теплові мережі» звернулось 08 серпня 2023 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судового збору і витрат на правничу допомогу за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова