Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №641/7970/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 641/7970/25

Номер провадження 22-ц/818/2351/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в складі судді Курганникової О.А. по справі № 641/7970/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 03 червня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-Договір № TDB.2021.0165.15704 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі – Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

На виконання договору банк відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. На поточний рахунок у гривні Банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії.

Відповідачка, в свою чергу, свої зобов`язання за договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитної лінією не виконала, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року її заборгованість складає 28 756,31 грн, з яких 9999,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 756,40 грн - заборгованість за процентами.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до відповідачки за кредитним договором № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до відповідачки за кредитним договором № TDB.2021.0165.15704 на суму 28 756,31 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 28 756,31 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, а також на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 11 200,00 грн.

Відповідачка 26 листопада 2025 року подала заяву про визнання позову (а..с 77).

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Єврокредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» заборгованість за договором про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриття кредитної лінії № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року в розмірі 28 756,31 грн, сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України ТОВ «ФК «Єврокредит» 50 відсотків понесених ним судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн, сплачених згідно платіжної інструкції № 3028 від 16 жовтня 2025 року.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів, що підлягає стягненню з неї на користь позивача як нового кредитора. Судові витрати на правничу допомогу зменшені до 5000,00 грн з урахуванням складності справи та обсягу наданих послуг.

На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 06 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мушка Н.М., до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду – скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Вказала, що не заперечує проти стягнення заборгованості у розмірі 9999,91 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заява-договір не містить посилання на номер кредитного договору і номер кредитної картки, що дало б підстави стверджувати, що відповідачка шляхом її підписання приєдналась до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів з метою укладення саме кредитного договору, а не будь-якого іншого. Позивачем не було надано первинні документи, які підтверджують суму заборгованості 28 756,31 грн за кредитним договором та не надано документів, які підтверджують видачу кредитних коштів. З наданої виписки по рахунку неможливо встановити суму боргу, його складові, період утворення, що унеможливлює задоволення позову банку. Виписка оформлена з порушенням правил документообігу, не засвідчена належним чином, а тому не може слугувати доказом. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення умов договору, неможливо встановити, які саме умови договору порушено. Заявлений до стягнення розмір судових витрат на правничу допомогу – 11 200,00 грн не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг і критерію розумності.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір шляхом підписання заяви-договору (індивідуальна частина) № TDB.2021.0165.15704 про приєднання до договору про комплексе банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (а.с. 44-45).

Згідно заяви-договору ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточні рахунки в гривні, доларах США, у Євро та надати картку міжнародної платіжної системи, встановити на її поточний рахунок у гривнях ліміт кредитної лінії в розмірі до 200 000,00 грн на умовах згідно з Тарифами Банку та Паспортом споживчого кредиту.

Пунктом 2 договору передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Пунктом 4. договору встановлено умови кредитування, а саме: максимальний ліміт кредитної лінії – 200 000,00 грн; строк кредиту 12 місяців, базова процентна ставка фіксована 56,00% річних, пільговий період 62 дні, процентна ставка у пільговий період 0,0001%, обов`язковий мінімальний платіж 5% від використаного доступного ліміту.

У п. 5 як відповідальність сторін передбачена процентна ставка 80,00% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Згідно п. 8 договір набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору і діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з умовами договору, свою волю на його укладення та отримання картки № 4653694328410693 (а.с. 45 зворот).

У додатку до договору міститься детальна інформація щодо тарифного пакету «todobank» (а.с. 40-41).

Аналогічні умови кредитування викладені у паспорті споживчого кредиту, підписаному ОСОБА_1 03 червня 2021 року (а.с. 42).

З довідки про відкриття рахунків вбачається, що 03 червня 2021 року ОСОБА_1 відкриті рахунки, зокрема, НОМЕР_4 (а.с. 43).

Як вбачається з виписок за період з 03 червня 2021 року по 03 вересня 2024 року за рахунком НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , відповідачка активно користувалася грошовими коштами в межах наданого їй кредитного ліміту, здійснювала операції, частково погашала заборгованість за кредитним договором. Користування коштами здійснювалось до 25 лютого 2022 року, у подальшому лише нараховувались відсотки: до 02 грудня 2022 року нараховано 4557,88 грн відсотків, у подальшому до 02 вересня 2024 року ще 14 198,52 грн, всього 18 756,40 грн (а.с. 31-37, 46-53).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року, складеною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», станом на 03 вересня 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 28 756,31 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 9999,91 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 18 756,40 грн (а.с. 39).

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року переможцем електронних торгів за номером лота GL1N426240 (власник – АТ «Мегабанк») стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (а.с. 15).

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор), відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору) (матеріали «Електронного суду»).

Згідно з п. 4 договору за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн.

На підтвердження оплати ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за вказаним договором надано копію платіжної інструкції № 66895 від 31 липня 2024 року на суму 23 425 777,00 грн (а.с.14).

Відповідно до копії витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року у розмірі 28 756,31 грн, з яких 9999,91 грн основного боргу та 18 756,40 грн відсотків (а.с. 54).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого за цим договором первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору) (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 2 договору № 1/12 від 27 грудня 2024 року права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1 (реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами). Вказаний додаток № 1 до договору підписується сторонами одночасно з текстом договору.

Як вбачається з копії витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, від ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло до ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року у розмірі 28 756,31 грн, що складається з: основного боргу у розмірі 9999,91 грн та відсотків у сумі 18 756,40 грн (а.с. 30).

Згідно з копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1074 від 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Єврокредит» перерахувало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти у розмірі 8 030 000,00 грн як аванс згідно з договором № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування індивідуальними банківськими сейфами та за кредитними договорами без ПДВ (а.с. 27).

Як вбачається з копій платіжних інструкцій № 1091 від 31 січня 2025 року та № 1822 від 22 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «Єврокредит» перерахувало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти у сумі 9 200 000,00 грн та 5 500 000,00 грн відповідно, призначення платежів – сплата згідно з договором № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами (а.с. 27).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено укладення та підписання ОСОБА_1 договору № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

У вказаному договорі ОСОБА_1 просила відкрити їй рахунки, зокрема, поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 , на який встановити кредитний ліміт. Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила ознайомлення і згоду з його умовами, а також отримання нею платіжної картки.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заява-договір не містить посилання на номер кредитного договору і номер кредитної картки, що дало б підстави стверджувати, що вона приєдналась до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів з метою укладення саме кредитного договору, а не будь-якого іншого, є неспроможними.

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено безпосередньо в договорі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позивач довів факт укладання кредитного договору між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 та невиконання відповідачкою умов договору щодо повернення суми грошових коштів, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності доказів надання їй кредитних коштів спростовуються наданими до позовної заяви виписками по рахунку № НОМЕР_1 , вказаному у кредитному договорі, які містять дані про списання коштів у торгових POS-терміналах і здійснення переказів. Виписки засвідчені підписом посадової особи АТ «Мегабанк» і печаткою банку та є належними первинними документами і доказами отримання та користування кредитними коштами.

На підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідачки ТОВ «ФК «Єврокредит» також надано належні та допустимі докази, а саме договори про відступлення права вимоги з витягами з реєстрів боржників, докази оплати за вказаними договорами. Договори про відступлення права вимоги є чинними, не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед первісним кредитором АТ «Мегабанк» або наступними кредиторами, відповідачкою не надано.

При цьому, у прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що не заперечує проти стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у сумі 9999,91 грн, тож її доводи щодо відсутності доказів наявності такої заборгованості колегія суддів оцінює критично - як такі, що суперечать вимогам самої ж відповідачки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у розмірі 18 756,40 грн, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Єврокредит» надало розрахунок заборгованості, відповідно до змісту якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року станом на 03 вересня 2024 року становить 28 756,31 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 9999,91 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 18 756,40 грн (а.с. 39).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

З аналізу наведених постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, тобто у випадку неповернення грошових коштів у визначений кредитним договором строк такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Умовами кредитного договору передбачено, що максимальний ліміт кредитної лінії становить 200 000,00 грн, а строк надання кредиту – 12 місяців (п. 4).

Згідно п. 8 договір набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору і діє протягом 3 років з автоматичною пролонгацією, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії договору про комплексне банківське обслуговування, тоді як строк саме кредитування (як однієї з надаваних послуг) становить 12 місяців.

Таким чином, з огляду на строк кредитування 12 місяців, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою 56,00% річних до 03 червня 2022 року.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 проценти за користування кредитом до 03 червня 2022 року нараховувались за ставкою 56,00% річних, та заборгованість за процентами станом на вказану дату відсутня (а.с. 48 зворот, 52 зворот). Заборгованість за відсотками у розмірі 4557,88 грн (а.с. 50) нарахована за період з 29 липня 2022 року по 02 грудня 2022 року

Разом з тим, у п. 5 договору як відповідальність сторін передбачена процентна ставка 80,00% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, договором передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення, у виді 80,00% річних за користування кредитом понад строк кредитування, тобто після 03 червня 2022 року.

З виписок по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що після 03 червня 2022 року і до 02 вересня 2024 року проценти нараховувались їй саме за ставкою 80,00 % річних. Наприклад, 29 липня 2022 року нараховано 5,32 грн відсотків (а.с. 48 зворот), що становить 80,00% річних за 1 день від суми заборгованості у розмірі 2428,24 грн (2428,24 * 80% / 365). Аналогічним чином нараховані відсотки на суму всього тіла кредиту 9999,91 грн, а саме 9999,91 * 80% /365 *30 = 657,53 грн за 30 днів, що відповідає ставці 80% річних і відображено у виписці (а.с. 31 зворот).

Однак, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжується та наразі триває.

Як вже зазначалось, з виписок по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на кінець строку кредитування - 03 червня 2022 року, непогашеної заборгованості за відсотками вона не мала (а.с. 48 зворот, 52 зворот).

Беручи до уваги вказані вимоги закону, а також те, що позивачем порушується питання про стягнення відсотків за користування кредитом понад строк кредитування, тобто що нараховані на підставі п. 5 договору та ст. 625 ЦК України, за період після запровадження в Україні воєнного стану, правові підстави для стягнення відсотків з відповідачки відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають.

Колегія суддів бере до уваги, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 надала заяву про визнання позову у повному обсязі (а.с. 77), проте з урахуванням того, що сума процентів за кредитним договором нарахована позивачем всупереч вимогам ЦК України, визнання відповідачкою позову суперечить закону, тож підстав для його прийняття немає.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням розміру заборгованості, що піддягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит», з 28 756,31 грн до 9999,91 грн заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовні вимоги товариства задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 29). Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 34,77%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 842,27 грн (2422,40* 34,77%).

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 (з урахуванням часткового оскарження рішення) сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн (а.с. 133). Апеляційну скаргу задоволено, отже відповідачці позивачем підлягає відшкодуванню 1816,80 грн судового збору.

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 974,53 грн (1816,80 – 842,27).

Крім того, у позовній заяві ТОВ «ФК «Єврокредит» просило стягнути з відповідачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. Судом першої інстанції вимоги позивача в цій частині задоволено частково, зменшено розмір судових витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди з висновками суду у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, відповідачка лише виклала заперечення проти початково заявленого позивачем розміру судових витрат 11 200,00 грн. Позивач рішення суду також не оскаржував. Отже, колегія суддів вбачає підстави для пропорційного зменшення вказаної суми з урахуванням часткового задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1 738,50 грн (5000,00*34,77%).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року змінити.

Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» за договором № TDB.2021.0165.15704 від 03 червня 2021 року, з 28 756,31 грн до 9999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 91 коп заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» в частині стягнення відсотків – відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 974 (дев`ятсот сімдесят чотири) грн 53 коп.

Зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», з 5000,00 грн до 1 738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова