Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №638/17785/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/17785/25

Номер провадження 22-ц/818/2449/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2025 року в складі судді Теслікової І.І. по справі № 638/17785/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2019.0991.3265 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Вказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «Мегабанк».

Банк свої зобов`язання за договором виконав, відкрив клієнту рахунок і надав кредит у межах максимального ліміту кредитної лінії.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією не виконав, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року у нього наявна заборгованість у загальному розмірі 38 023,41 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9954,14 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 28 069,27 грн.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до відповідача за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до відповідача за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року на суму 38 023,41 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року в розмірі 38 023,41 грн і судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн.

18 листопада 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що дійсно підписував кредитний договір та визнає заборгованість за тілом кредиту. Проте, він заперечує щодо позовних вимог в частині оплати процентів та витрат на оплату професійної правничої допомоги. Вказав, що кредитний договір № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року укладений строком на 12 місяців. Таким чином, проценти за період з 20 грудня 2021 року по 03 вересня 2024 року на загальну суму 21 583,68 грн нараховано без належних правових підстав, а відтак вимоги про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у цій частині не підлягають задоволенню. Крім того, розмір заявлених ТОВ «ФК «Єврокредит» витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 11 200,00 грн не відповідає критеріям реальності та розумності їхнього розміру, оскільки такі витрати не є співрозмірними із виконаною роботою у справі, яка, з огляду на її складність та ціну позову, відноситься до малозначних.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року у розмірі 38 023,41 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість за тілом кредиту і процентами, яка підлягає стягненню з нього у повному обсязі на користь позивача як нового кредитора. Щодо нарахування процентів суд виходив з того, що у п.7.1. договору зазначено, що кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором, тож проценти нараховані у межах строку кредитування. Розмір витрат на правничу допомогу зменшено до 4000,00 грн з урахуванням предмету позову, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На вказане судове рішення 16 січня 2026 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду – змінити, зменшивши розмір стягнутої з нього заборгованості до 16 439,46 грн та судового збору до 1047,33 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений договором строк кредитування спливає 19 грудня 2020 року, отже з наступного дня право кредитодавця нараховувати проценти припинилось. Проценти за період з 20 грудня 2021 року по 03 вересня 2024 року на загальну суму 21 583,68 грн нараховано без належних правових підстав, а відтак вимоги про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у цій частині не підлягають задоволенню. Натомість суд ототожнив строк кредитування зі строком дії договору.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2019.0991.3265 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (далі – договір), що є договором приєднання до правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «Мегабанк». Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням правил, у зв`язку з чим правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом із правилами, тарифами на послуги банку (додаток № 1 до договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір (п. 1.1. договору). Вказаний договір підписано особисто представником АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 (а.с. 41).

Відповідно до п. 1.2. договору банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (далі – Картковий рахунок-1) в гривні; поточний рахунок № НОМЕР_2 (далі – Картковий рахунок-2) в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі – Картковий рахунок-3) в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі – картка). Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною системою, карткові рахунки 2 та 3 – за дебетовою системою. Картка, що видається на підставі цього договору, є власністю банку.

Пунктом 2.2. договору встановлено умови кредитування карткового рахунку-1, а саме: тип кредиту – кредитування рахунку (кредитна лінія); максимальний ліміт кредитної лінії – 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах –до 62 днів; процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована) – 0,0001% річних; процента ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована), процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям зняття готівки в термінальних пристроях – POS-термінал, банкомат (фіксована) – 56% річних (тариф todobank)/ 48% (тариф todobank+); кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі – 19 грудня 2020 року; реальна річна процентна ставка – 87,30% (тариф todobank)/ 73,30% (тариф todobank+); загальна вартість кредиту на дату укладення договору – 273 293,00 грн (тариф todobank)/ 263 391,00 грн (тариф todobank+).

Пунктами 5.1, 5.2 договору (розділ 5 «Відповідальність сторін») передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією, процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки у випадку якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 80,00% (вісімдесят процентів) річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору сторони не повідомили одна одну про його припинення, договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У додатку до договору міститься детальна інформація щодо тарифного пакету «todobank» (а.с. 43).

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 власноручно підписав Заяву-анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки (TODOBANK), та 27 грудня 2019 року підтвердив отримання ним платіжної картки № НОМЕР_4 (а.с. 40).

Як вбачається з виписок за період з 20 грудня 2019 року по 03 вересня 2024 року за рахунком НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , відповідач активно користувався грошовими коштами в межах наданого кредитного ліміту, здійснював операції. Користування коштами здійснювалось до 31 березня 2020 року, у подальшому лише нараховувались відсотки: до 02 грудня 2022 року нараховано 14 120,83 грн відсотків, у подальшому до 02 вересня 2024 року ще 13 948,44 грн, всього 28 069,27 грн (а.с. 34-39, 46-52, 82-96).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року, складеною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», станом на 03 вересня 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 38 023,41 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 9954,14 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 28 069,27 грн (а.с. 31).

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року переможцем електронних торгів за номером лота GL1N426240 (власник – АТ «Мегабанк») стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (а.с. 19).

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор), відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору) (а.с. 13-15).

Згідно з п. 4 договору за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн.

На підтвердження оплати ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за вказаним договором надано копію платіжної інструкції № 66895 від 31 липня 2024 року на суму 23 425 777,00 грн (а.с.18).

Відповідно до копії витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року у розмірі 38 023,41 грн, з яких 9954,14 грн основного боргу та 28 069,27 грн відсотків (а.с. 61).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого за цим договором первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору) (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 2 договору № 1/12 від 27 грудня 2024 року права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1 (реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами). Вказаний додаток № 1 до договору підписується сторонами одночасно з текстом договору.

Як вбачається з копії витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, від ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло до ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року у розмірі 38 023,41 грн, з яких 9954,14 грн основного боргу та 28 069,27 грн відсотків (а.с. 32).

Згідно з копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1074 від 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Єврокредит» перерахувало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти у розмірі 8 030 000,00 грн як аванс згідно з договором № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування індивідуальними банківськими сейфами та за кредитними договорами без ПДВ (а.с. 17).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено укладення та підписання ОСОБА_1 договору № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено безпосередньо в договорі.

На підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Єврокредит» надано належні та допустимі докази, а саме договори про відступлення права вимоги з витягами з реєстрів боржників, докази оплати за вказаними договорами. Договори про відступлення права вимоги є чинними, не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позивач довів факт укладання кредитного договору між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 та невиконання відповідачем умов договору щодо повернення суми грошових коштів, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

З доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що він визнає факти укладення договору і наявності у нього заборгованості та не заперечує проти стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, проте вважає, що проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами передбаченого договором строку кредитування, тому розмір стягнутої з нього заборгованості слід зменшити.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погоджується та вважає помилковим висновок суду щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 28 069,27 грн, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Єврокредит» надало розрахунок заборгованості, відповідно до змісту якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року станом на 03 вересня 2024 року складає 38 023,41 грн, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 9954,14 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 28 069,27 грн (а.с. 31).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

З аналізу наведених постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, тобто у випадку неповернення грошових коштів у визначений кредитним договором строк такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Умовами кредитного договору передбачено, що максимальний ліміт кредитної лінії становить 200 000,00 грн, кінцевий строк сплати заборгованості за доступним лімітом кредитної лінії 19 грудня 2020 року (а.с. 41).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 99 років, але у будь-якому разі до повного виконання обов`язків.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії договору про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток з відкриттям кредитної лінії, тоді як строк саме кредитування (як однієї з надаваних послуг) становить 12 місяців.

Таким чином, з огляду на строк кредитування 12 місяців, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою 56,00% річних до 19 грудня 2020 року.

Водночас, пунктами 5.1, 5.2 договору (розділ 5 «Відповідальність сторін») передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією, процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки у випадку якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 80,00% (вісімдесят процентів) річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, договором передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення, у виді 80,00% річних за користування кредитом понад строк кредитування, тобто після 19 грудня 2020 року.

Як вбачається з виписок по рахунку ОСОБА_1 , до 02 грудня 2022 року йому нараховано 14 120,83 грн відсотків, у подальшому до 02 вересня 2024 року ще 13 948,44 грн, всього 28 069,27 грн. Після спливу строку кредитування проценти нараховувались за передбаченою розділом 5 договору ставкою 80,00% річних, тобто по 21,82 грн в день (654,52 грн за 30 днів), що відображено у виписках.

Однак, з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").

У пункті 6 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у вказаний період.

Тлумачення наведеної норми щодо звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит свідчить, що вона поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення такого виконання (невиконання, часткове виконання). Тому споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю і платежів, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц, провадження № 61-7284св24.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжується та наразі триває.

З виписок по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з 20 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року (після закінчення строку кредитування за договором та під час запровадження карантину) йому нараховані проценти у розмірі 4348,02 грн, надалі з початку запровадження воєнного стану 24 лютого 2022 року по 02 грудня 2022 року нараховані проценти у розмірі 6130,01 грн та з 12 січня 2023 року по 02 вересня 2024 року ще 13 948,44 грн, тобто загалом 24 426,47 грн.

Беручи до уваги вказані вимоги закону, а також те, що позивачем порушується питання про стягнення відсотків за користування кредитом понад строк кредитування, тобто що нараховані на підставі розділу 5 договору та ст. 625 ЦК України, за період після запровадження в Україні карантину і воєнного стану, правові підстави для стягнення відсотків у розмірі 24 426,47 грн з відповідача відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню лише частково, у розмірі 3 642,80 грн (28 069,27 – 24 426,47).

Частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням розміру заборгованості, що піддягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит», з 38 023,41 грн до 13 596,94 грн, з яких 9954,14 грн заборгованості за тілом кредиту, 3642,80 грн заборгованості за відсотками. В іншій частині позовні вимоги товариства задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 59). Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 35,76 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 866,25 грн (2422,40* 35,76%).

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 з урахуванням часткового оскарження рішення суду сплачено судовий збір у розмірі 1997,00 грн (а.с. 135). Оскільки апеляційну скаргу задоволено, то відповідачу позивачем підлягає відшкодуванню вказаний судовий збір.

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 130,75 грн (1997,00 – 866,25).

Крім того, у позовній заяві ТОВ «ФК «Єврокредит» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. Судом першої інстанції вимоги позивача в цій частині задоволено частково, зменшено розмір судових витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди з висновками суду у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу. Позивач рішення суду також не оскаржував. Отже, колегія суддів вбачає підстави для пропорційного зменшення вказаної суми з урахуванням часткового задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1 430,40 грн (4000,00*35,76%).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2025 року змінити.

Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» за договором № TDB.2019.0991.3265 від 20 грудня 2019 року, з 38 023,41 грн до 13 596 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 94 коп, з яких 9954,14 грн заборгованість за тілом кредиту, 3642,80 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» в іншій частині – відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 10) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) грн 75 коп.

Зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», з 4000,00 грн до 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова