Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №642/5438/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 642/5438/25

Номер провадження 22-ц/818/2600/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2025 року в складі судді Цибульської С. В. по справі № 642/5438/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» укладено Договір № TDB.2020.0991.15887 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Вказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «Мегабанк».

Банк свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, надавши їй можливість користуватись кредитним лімітом.

Відповідачка, в свою чергу, свої зобов`язання за договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитної лінією не виконала, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року її заборгованість складає 44 745,14 грн, з яких 15 995,03 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 750,11 грн - заборгованість за процентами.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до відповідачки за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 на суму 44 745,14 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 44 745,14 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, а також на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 11 200,00 грн.

06 жовтня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказала, що з наданих ТОВ «ФК «Єврокредит» доказів неможливо достовірно встановити наявність заборгованості у зазначеній ним сумі. Надані позивачем письмові докази не містять повного обрахунку заборгованості за кредитним договором із чітко вказаним періодом і відсотковою ставкою, а також із врахуванням внесених сум. Також позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до нього прав вимоги в сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу, зокрема, реєстри прав вимоги не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату, на яку розраховано розмір заборгованості та відомості про передачу кредитної справи; витяги з реєстрів не мають підписів та печаток; позивач не надав докази сплати за договорами факторингу за усім факторинговим ланцюгом. Крім того, з наданих документів не вбачається, що гонорар адвоката в сумі 11 200,00 грн стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості з неї. У платіжному дорученні про сплату гонорару не вказано її прізвища або номеру кредитного договору. Обсяг виконаних адвокатом робіт не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду цієї справи.

08 жовтня 2025 року до суду від ТОВ «ФК Єврокредит» надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2025 року позовну заяву ТОВ «ФК Єврокредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року у загальному розмірі 44 745,14 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (в т.ч. прострочена) у розмірі 15 995,03 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в т.ч. прострочена) у сумі 28 750,11 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів, що підлягає стягненню з неї на користь позивача як нового кредитора. Судові витрати на правничу допомогу зменшені до 6000,00 грн з урахуванням обставин справи, заперечень відповідачки та принципів розумності та справедливості.

На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 23 січня 2026 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду – скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факт її повідомлення про відступлення права вимоги. До позову надано лише витяг з реєстру боржників, а не сам Додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги. До кредитного договору включені несправедливі умови щодо автоматичного ознайомлення споживача з правилами надання банківських послуг. Проценти нараховані після закінчення строку дії договору, а також позивачем застосовано різні розміри нарахувань відсотків за місяць.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 вересня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0991.15887 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (далі – договір), що є договором приєднання до правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «Мегабанк». Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням правил, у зв`язку з чим правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом із правилами, тарифами на послуги банку (додаток № 1 до договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір (п. 1.1. договору). Вказаний договір підписано особисто представником АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 (а.с. 46 зворот-47).

Відповідно до п. 1.2. договору банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (далі – Картковий рахунок-1) в гривні; поточний рахунок № НОМЕР_2 (далі – Картковий рахунок-2) в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі – Картковий рахунок-3) в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі – картка). Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною системою, карткові рахунки 2 та 3 – за дебетовою системою. Картка, що видається на підставі цього договору, є власністю банку.

Пунктом 2.2. договору встановлено умови кредитування карткового рахунку-1, а саме: тип кредиту – кредитування рахунку (кредитна лінія); максимальний ліміт кредитної лінії – 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах –до 62 днів; процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована) – 0,0001% річних; процента ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована), процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям зняття готівки в термінальних пристроях – POS-термінал, банкомат (фіксована) – 56% річних (тариф todobank)/ 48% (тариф todobank+); кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі – 21 вересня 2021 року; реальна річна процентна ставка – 87,30% (тариф todobank)/ 108,40% (тариф todobank+); загальна вартість кредиту на дату укладення договору – 273 293 грн (тариф todobank)/ 288 694 грн (тариф todobank+).

Пунктами 5.1, 5.2 договору (розділ 5 «Відповідальність сторін») передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією, процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки у випадку якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 80,00% (вісімдесят процентів) річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору сторони не повідомили одна одну про його припинення, договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У додатку до договору міститься детальна інформація щодо тарифного пакету «todobank».

24 вересня 2020 року ОСОБА_1 власноручно підписала Заяву-анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки (TODOBANK), чим підтвердила отримання нею платіжної картки № НОМЕР_4 (а.с. 37).

Як вбачається з виписок за період з 22 вересня 2020 року по 03 вересня 2024 року за рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , відповідачка активно користувалася грошовими коштами в межах наданого їй кредитного ліміту, здійснювала операції, частково погашала заборгованість за кредитним договором. Користування коштами здійснювалось до 21 вересня 2022 року, у подальшому лише нараховувались відсотки: до 20 грудня 2022 року нараховано 6336,77 грн відсотків, у подальшому до 02 вересня 2024 року ще 22 413,34 грн, всього 28 750,11 грн (а.с. 30-35, 38-45).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року, складеною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», станом на 03 вересня 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 44 745,14 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 15 995,03 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 28 750,11 грн (а.с. 49).

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року переможцем електронних торгів за номером лота GL1N426240 (власник – АТ «Мегабанк») стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (а.с. 19).

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор), відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору) (а.с. 13-15).

Згідно з п. 4 договору за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн.

На підтвердження оплати ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за вказаним договором надано копію платіжної інструкції № 66895 від 31 липня 2024 року на суму 23 425 777,00 грн (а.с.18).

Відповідно до копії витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року у розмірі 44 745,14 грн, з яких 15 995,03 грн основного боргу та 28 750,11 грн відсотків (а.с. 57).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого за цим договором первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору) (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 2 договору № 1/12 від 27 грудня 2024 року права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1 (реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами). Вказаний додаток № 1 до договору підписується сторонами одночасно з текстом договору.

Як вбачається з копії витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, від ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло до ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року у розмірі 44 745,14 грн, що складається з: основного боргу у розмірі 15 995,03 грн та відсотків у сумі 28 750,11 грн (а.с. 29).

23 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 4 договору № 1/12 від 27 грудня 2024 року у наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені в цьому договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 грн; в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 грн (а.с. 16).

Згідно з копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1074 від 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Єврокредит» перерахувало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти у розмірі 8 030 000,00 грн як аванс згідно з договором № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування індивідуальними банківськими сейфами та за кредитними договорами без ПДВ (а.с. 17).

Як вбачається з копій платіжних інструкцій № 1091 від 31 січня 2025 року та № 1822 від 22 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «Єврокредит» перерахувало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти у сумі 9 200 000,00 грн та 5 500 000,00 грн відповідно, призначення платежів – сплата згідно з договором № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами (а.с. 104, 105).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено укладення та підписання ОСОБА_1 договору № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено безпосередньо в договорі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позивач довів факт укладання кредитного договору між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 та невиконання відповідачкою умов договору щодо повернення суми грошових коштів, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

На підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідачки ТОВ «ФК «Єврокредит» надано належні та допустимі докази, а саме договори про відступлення права вимоги з витягами з реєстрів боржників, докази оплати за вказаними договорами. Договори про відступлення права вимоги є чинними, не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Доводи ОСОБА_1 щодо неповідомлення її про відступлення права вимоги колегія суддів відхиляє, адже це не звільняє її від виконання обов`язків за кредитним договором.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед первісним кредитором АТ «Мегабанк» або наступними кредиторами, відповідачкою не надано.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у розмірі 28 750,11 грн, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Єврокредит» надало розрахунок заборгованості, відповідно до змісту якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року станом на 03 вересня 2024 року становить 44 745,14 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 15 995,03 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 28 750,11 грн.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

З аналізу наведених постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, тобто у випадку неповернення грошових коштів у визначений кредитним договором строк такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Умовами кредитного договору передбачено, що максимальний ліміт кредитної лінії становить 200 000,00 грн (п.2.2.2), кінцевий строк сплати заборгованості за доступним лімітом кредитної лінії 21 вересня 2021 року (п.2.2.7).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 99 років, але у будь-якому разі до повного виконання обов`язків.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії договору про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток з відкриттям кредитної лінії, тоді як строк саме кредитування (як однієї з надаваних послуг) становить 12 місяців.

Таким чином, з огляду на строк кредитування 12 місяців, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою 56,00% річних до 21 вересня 2021 року.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 проценти за користування кредитом до 21 вересня 2021 року нараховувались за ставкою 56,00% річних та заборгованість за процентами станом на вказану дату відсутня (а.с. 38, 45 зворот).

Водночас, пунктами 5.1, 5.2 договору (розділ 5 «Відповідальність сторін») передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією, процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки у випадку якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 80,00% (вісімдесят процентів) річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, договором передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення, у виді 80,00% річних за користування кредитом понад строк кредитування, тобто після 21 вересня 2021 року.

З виписок по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що після 21 вересня 2021 року і до 02 вересня 2024 року проценти нараховувались їй саме за ставкою 80,00 % річних. Наприклад, 29 липня 2022 року нараховано 6,47 грн відсотків (а.с. 38), що становить 80,00% річних за 1 день від суми заборгованості у розмірі 2953,46 грн (2953,46 * 80% / 365). Аналогічним чином нараховані відсотки на суму всього тіла кредиту 15 995,03 грн, а саме 15 995,03 * 80% /365 *30 = 1051,73 грн за 30 днів, що відповідає ставці 80% річних і відображено у виписці (а.с. 33 зворот).

Однак, з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").

У пункті 6 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у вказаний період.

Тлумачення наведеної норми щодо звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит свідчить, що вона поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення такого виконання (невиконання, часткове виконання). Тому споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю і платежів, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц, провадження № 61-7284св24.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжується та наразі триває.

З виписок по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 24 лютого 2022 року непогашеної заборгованості за відсотками вона також не мала (а.с. 38, 45 зворот).

Беручи до уваги вказані вимоги закону, а також те, що позивачем порушується питання про стягнення відсотків за користування кредитом понад строк кредитування, тобто що нараховані на підставі розділу 5 договору та ст. 625 ЦК України, за період після запровадження в Україні карантину та воєнного стану, правові підстави для стягнення відсотків з відповідачки відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають.

Крім того, зі змісту виписок по рахунку відповідачки також вбачається що первісним кредитором здійснювалось періодичне списання грошових коштів на погашення процентів. Зокрема, за період з 29 вересня 2021 року по 05 квітня 2022 року списано на погашення процентів 886,35 грн (а.с. 45 зворот). Оскільки проценти у цей період не мали нараховуватись, АТ «Мегабанк» безпідставно здійснило списання вказаної суми коштів в загальному розмірі 886,35 грн, які колегія суддів вважає за необхідне зарахувати до тіла кредиту, зменшивши його до 15 108,68 грн (15 995,03 – 886,35).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням розміру заборгованості, що піддягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит», з 44 745,14 грн до 15 108,68 грн заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовні вимоги товариства задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 56). Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 33,8 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 818,77 грн (2422,40*33,8%).

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн (а.с. 127). Апеляційну скаргу задоволено частково, відповідно на 66,2%, отже відповідачці позивачем підлягає відшкодуванню 3 006,80 грн судового збору (4542,00*66,2%).

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 188,03 грн (3 006,80 – 818,77).

Крім того, у позовній заяві ТОВ «ФК «Єврокредит» просило стягнути з відповідачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. Судом першої інстанції вимоги позивача в цій частині задоволено частково, зменшено розмір судових витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди з висновками суду у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу. Позивач рішення суду також не оскаржував. Отже, колегія суддів вбачає підстави для пропорційного зменшення вказаної суми з урахуванням часткового задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2028,00 грн (6000,00*33,8%).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2025 року змінити.

Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» за договором № TDB.2020.0991.15887 від 22 вересня 2020 року, з 44 745,14 грн до 15 108 (п`ятнадцять тисяч сто вісім) грн 68 коп заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» в частині стягнення відсотків – відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн 03 коп.

Зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», з 6000,00 грн до 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова