Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №389/682/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/339/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.

Справа № 389/682/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю представника потерпілої адвоката Макєєва О.В. та захисника – адвоката Урсаленка О.М. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника потерпілої адвоката Макєєва О.В. на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602775 від 28.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , 28.02.2026 об 11:50 годині, у с.Суботці Кропивницького району Кіровоградської області, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території, не надав переваги в русі транспортному засобу RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул.Шкільній та допустив зіткнення з ним, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п.10.2 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Рішення суду мотивовано тим, що з досліджених доказів вбачається, що зіткнення було здійснено на полосі руху яка являється для автомобіля RENAULT MEGANE зустрічною і перешкод які слугували б підставою для виїзду автомобіля RENAULT MEGANE на зустрічну полосу судом не встановлено. Крім того, як вбачається зі схеми ДТП водій автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN при виїзді з прилеглої території не створював перешкод для автомобіля RENAULT MEGANE.

У апеляційній скарзі представник потерпілої адвокат Макєєв О.В. просить скасувати постанову районного суду, вказуючи на незаконність закриття справи, безпідставність та необґрунтованість висновків суду, які не відповідають дійсності і спростовуються наявними у справі об`єктивними даними, які на думку адвоката з достовірністю свідчать про те, що водій ОСОБА_2 рухалася по головній дорозі по вул. Шкільна с. Суботці, в той час водій іншого транспортного засобу ОСОБА_1 виїхав на проїжджу частину з прилеглої території та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 .

Крім того, адвокат Макєєв О.В. стверджує, що згідно протоколу огляду місця події та транспортних засобів, виявлено пошкодження транспортних засобів, які свідчать про їх виникнення при зіткненні лівої бокової частини автомобіля ОСОБА_2 та передньої частини автомобіля ОСОБА_1 , та вказують саме на боковий удар.

Зазначає, що покази ОСОБА_1 є бездоказовими та хибними, крім того п.10.2 ПДР України містить чіткі вимоги до водія, що він повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній.

Крім того, у апеляційній скарзі адвокат Макєєв О.В. просить поновити пропущений з незалежних від нього, об`єктивних причин строк на апеляційне оскарження постанови, вказуючи на те, що ОСОБА_2 під час проголошення постанови присутня не була та про постанову від 05.05.2026 дізналась 21.06.2026, після чого і звернулась з апеляційною скаргою.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час проголошення постанови присутня не була та про постанову від 05.05.2026 дізналась 21.06.2026 потім 26.06.2026 заключила договір з адвокатом Макєєвим О.В.

26 червня 2026 року представник потерпілої адвокат Макєєв О.В. звернувся з апеляційною скаргою на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року та клопотанням про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови.

В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови представнику потерпілої адвокату Макєєву О.В. слід поновити.

З`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника потерпілої адвоката Макєєва О.В., який підтримав апеляційну скаргу, захисника – адвоката Урсаленка О.М. в інтересах ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга представника потерпілої адвоката Макєєва О.В. підлягає задоволенню, за таких підстав.

За змістом положень ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 10.2 ПДР України.

Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вищевказаних вимог ПДР України, які зазначені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.

Так, за правилами п. 10.2 Правил дорожнього руху України, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги – велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602775 від 28.02.2026, ОСОБА_1 поставлено за провину те, що він 28.02.2026 об 11:50 годині, у с.Суботці Кропивницького району Кіровоградської області, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території, не надав переваги в русі транспортному засобу RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул.Шкільній та допустив зіткнення з ним, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п.10.2 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

У поясненнях до протоколу ОСОБА_1 , на місці пригоді вказав про те, що він керуючи своїм авто VOLKSWAGEN TIGUAN при виїзді з прилеглої території сільської ради повертаючи праворуч здійснив зіткнення з RENAULT MEGANE, який рухався у зустрічному напрямку по вул.Шкільна (а.с. 5).

Очевидно, що ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації, для того щоб своєчасно відреагувати на будь-яку зміну дорожньої обстановки на даній ділянці дороги, повинен був виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній, при цьому не залежно від того по якій частині дороги рухався транспортний засіб RENAULT MEGANE, це дозволяло б йому своєчасно вжити заходи гальмування або маневрування.

Рух транспортного засобу RENAULT MEGANE по зустрічній смузі, на думку апеляційного суду не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і не звільняють від адміністративної відповідальності.

Виконання ОСОБА_1 вимог п.10.2 ПДР України, дозволяло б йому безперешкодно надати дорогу транспортному засобу RENAULT MEGANE, який рухався по ній та безпечно виконати виїзд з прилеглої території на дорогу, однак саме ОСОБА_1 при виїзді з прилеглої території не надав дорогу транспортному засобу RENAULT MEGANE, який рухався по ній і сам допустив зіткнення.

Не дотримання ОСОБА_1 елементарних правил безпеки дорожнього руху та здатність завчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки і призвело до зіткнення транспортних засобів.

Тобто, саме дії ОСОБА_1 , а не іншого учасника ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією даної пригоди та наслідками у виді технічних пошкоджень.

Вина ОСОБА_1 у недотримання правил безпеки дорожнього руху, передбачених п. 10.2 ПДР підтверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів, у тому числі даними: протоколу про адміністративне правопорушення від 28.02.2026 року, схеми ДТП, на якій зафіксовано місце розташування автомобіля на проїзній частині дороги, наявність дорожньої розмітки, погодні умови, стан покриття тощо; на зворотній стороні схеми зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів в результаті ДТП, письмовими поясненнями учасників одразу ж після ДТП (а.с.1-7).

Наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанову районного суду не можна вважати законною та обґрунтованою.

Окремо слід відмітити, замість того щоб розібратися і вирішити справу по суті у межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, суд на думку апеляційного суду не виконав свою функцію, вийшов за межі предмету доказування, оскільки ОСОБА_2 не ставиться за провину порушення ПДР України, тим самим суд привласнив не притаманну правосуддю функцію сторони обвинувачення, що є недопустимим.

За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд дійшов однозначного висновку про те, що саме дії ОСОБА_1 безпосередньо знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією даної пригоди та наслідками у виді технічних пошкоджень, а тому дії ОСОБА_1 з об`єктивної та суб`єктивної сторони утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі.

Однак суд звертає увагу на те, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч.2 ст. 283 КУпАП, є обов`язковим і для цього виду постанов.

Із урахуванням вищенаведеного та враховуючи відповідні положення ЦПК України та КАС України щодо обов`язковості висновків суду у справі про адміністративне правопорушення при розгляді цивільного чи адміністративного позову в частині висновків про те, чи мали місце певні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, виходячи із принципів верховенства права та однієї із засад судочинства, передбаченої п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України, якою є забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про те, що визнання вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, у рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Аналіз диспозиції та санкції 124 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов`язковим відповідно до положень ст. 17, ч.4 ст.374 КПК України, п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України.

Аналіз положень ст. 38 та п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зважаючи на викладене та враховуючи зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про те, що закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що указує на необхідність визнання вини.

В даному випадку, апеляційним судом встановлено і доведено факт порушення ОСОБА_1 п.10.2 ПДР України, дії ОСОБА_1 за висновком апеляційного суду знаходяться у прямому причинному зв`язку із подією ДТП та наслідкам у виді технічних пошкоджень транспортних засобів, а тому постанова районного суду підлягає безумовному скасуванню, з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Закінчення на момент апеляційного розгляду строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП, не значить що ОСОБА_1 невинуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а закриття у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, як в даному випадку є нереабілітуючою підставою.

Керуючись ст.ст. 38, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Макєєву О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Макєєва О.В. – задовольнити.

Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2026 року про закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП – скасувати.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрити, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов