Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №344/7543/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/7543/26

Провадження № 22-ц/4808/1961/26

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І.О.,

секретаря Шемрай Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – адвоката Істамової Ірини Володимирівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року, постановлену у складі судді Пастернак І. А. в місті Івано-Франківськ у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.12.2024 року у розмірі 30576,22 грн, що складається із: 24580,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 5 995,62 грн – заборгованість за простроченими відсотками та 2 662,40 грн судового збору.

10 серпня 2026 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Савіхіна А.М. подала заяву, в якій вказала, що станом на 07.08.2026 заборгованість відповідача перед Банком повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмета спору та є підставою для закриття провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Зважаючи на вказане, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 576,22 грн, стягнення судових витрат закрито. У задоволенні заяви представника позивача про повернення сплаченого судового збору відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник АТ КБ «ПриватБанк» – адвокат Істамова І.В. на ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви про повернення сплаченого судового збору подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив заборгованість після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Проте суд першої інстанції не погодився з такою правовою кваліфікацією та постановив ухвалу про закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову. Водночас суд зауважив, що за нормами ч. 3 ст. 142 ЦПК України позивач мав право стягнути ці витрати безпосередньо з відповідача, який сплатив борг після подачі позову, однак відповідної заяви про присудження стягнення витрат з відповідача Банк суду не надав, тому це питання взагалі не вирішувалось.

Апелянт вважає, що суд самовільно змінив підстави поданої позивачем заяви про закриття провадження по справі, чим порушив принцип диспозитивності. Таким чином, суд першої інстанції помилково послався на ч. 3 ст. 142 ЦПК України, оскільки така стосується випадків у разі відмови позивача від позову, а в даному випадку позивач звертався з заявою про закриття провадження та про повернення судового збору у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Закриття провадження у зв`язку із відмовою позивача від позову внаслідок задоволення вимог відповідачем та закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору мають окремі підстави закриття та є різними фактами за своєю правовою природою. Таким чином, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення АТ КБ «ПриватБанк» судового збору не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржену ухвалу скасувати в частині відмови у поверненні сплаченого судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ КБ «ПриватБанк» про повернення сплаченого судового збору в повному обсязі, в іншій частині ухвалу залишити без змін.

Позиція інших учасників справи

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання у зв`язку з відсутністю предмету спору є необґрунтованим. Натомість, суд розцінює подану представником позивача заяву як заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову. Тому вважає можливим прийняти відмову від позову, при цьому закрити провадження у справі. Разом з тим, вимога представника позивача про повернення сплаченого судового збору задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, суд не може заставляти учасника процесу діяти процесуально якимось іншим чином, ніж поступає цей учасник процесу.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 369/7426/24 (провадження № 61-780св26).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Правові підстави для закриття провадження у справі регламентовано статтею 255 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10, від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20 та інших.

Вказане дає підстави для висновку про те, що відсутність предмету спору і відмова від позову є різними підставами для закриття провадження у справі, а також різними є і правові наслідки вирішення таких заяв у контексті розподілу судового збору.

У частині другій статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. (частина перша статті 142 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25), від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26).

У справі, яка переглядається, АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору та про повернення АТ КБ «ПриватБанк» сплаченого судового збору.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Однак, судом не враховано, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тоді як заяви про відмову від позову позивач в цій справі не подавав.

Враховуючи визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі (відсутність предмета спору), визначене законом право позивача щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, розпорядження своїми правами та обов`язками на власний розсуд, обов`язок суду вирішити заяву із заявлених у ній підстав, у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження у справі з підстав, які не заявлялися. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при розгляді заяви банку.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, ухвала суду підлягає скасуванню повністю з направленням справи для продовження розгляду та вирішення заяви банку в порядку визначеному ЦПК України. Відповідно, в залежності від процесуального вирішення заяви по суті, слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 серпня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 серпня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І.О. Максюта