Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №348/2338/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2338/26

Провадження № 33/4808/589/26

Категорія ч. 2 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, військовослужбовця, старшого стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні молодший сержант, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративні стягнення:

відповідно до ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу,

На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, призначеного за цією постановою, приєднано невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, визначеного постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року по справі № 348/3285/25, та остаточно визначено для ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (роки) 6 (шість) місяців 10 (десять) днів, стягнуто з судовий збір.

ВСТАНОВИВ:

Суддя суду першої інстанції встановив, що 30 липня 2026 року о 18 год. 45 хв. в с. Пасічна по вул. Софії Галечко, 351, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив з`їзд у кювет, чим порушив п. 12.1 ПДР. Внаслідок чого, автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, 30 липня 2026 року о 18 год. 45 хв. в с. Пасічна по вул. Софії Галечко, 351, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Драгер 6810». Відповідно до тесту 7577 результат огляду 3,33 проміле, чим порушив п. 2.9. а) ПДР. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.

Вважає, що рішення суду є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що подія не містить об`єктивної сторони та складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки як вбачається з матеріалів справи, у них відсутні будь-які докази заподіяння матеріальної шкоди третім особам, балансоутримувачам доріг чи державній інфраструктурі. Будь-які цивільно-правові претензії від третіх осіб відсутні. Пошкодження власного транспорту не підтверджено а ні фото, а ні відео фіксацією, більш того на записі з бодікамер жодного разу працівниками поліції не озвучено що транспортний засіб зазнав пошкоджень. Єдиним доказом є запис поліцейського в схемі дорожньо-транспортної пригоди, з яким він не погодився і підписувати відмовився. На відео з бодікамер видно що він неодноразово намагався звернути увагу поліції на те що складу правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП немає але отримував вперте та неаргументоване ігнорування.

Також наголошує, що суб`єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП може бути виключно водій, але матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Патрульні поліцейські прибули на місце, коли автомобіль уже перебував у нерухомому стані, і особисто факту руху не фіксували. Відеозапис із нагрудних камер (бодікамів) поліції фіксує лише статичне положення автомобіля та присутність ОСОБА_1 у ньому.

Звертає увагу, що фіксація моменту руху чи показання свідків-очевидців, які б бачили його за кермом під час руху, у матеріалах справи повністю відсутні. На відео з бодікамер, чітко видно, що поруч з місцем проведення слідчих дій розташований магазин та альтанка де на момент відеофіксації перебувають люди, але працівники поліції не звертаються до них, щоб отримати додаткові свідчення, а навпаки ігнорують.

Вказує, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, а саме: суд першої інстанції взяв до уваги слова ОСОБА_1 , сказані в стані алкогольного сп`яніння та під тиском працівників поліції, що наштовхували його на потрібні їм відповіді. Будь-які зізнання сказані в стані сп`яніння є юридично не чинними, тим паче, що ОСОБА_1 в кінці від них відмовився.

Також вказує, що суд взяв до уваги слова пасажира, який немає досвіду керування транспортними засобами, а саме про те що автомобіль не може виїхати і потрібна допомога. В справі відсутнє відео передачі транспортного засобу іншому водію, де можна було б побачити, що автомобіль без жодних зусиль та допомоги виїхав на дорогу.

В судове засідання апеляційного суду з`явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП. Він підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просив скасувати постанову судді, закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративних правопорушень.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Провадження щодо ОСОБА_1 складається з двох обвинувачень, що містяться в трьох протоколах про адміністративне правопорушення – від 30 липня 2026 року серії ЕПР1 №733132 (том 1 а.с. 2) за ч. 2 ст. 130 КУпАП та за ст. 124 КУпАП та 30 липня 2026 року серії ЕПР1№733139 (Том 2 а.с. 1) які об`єднані суддею суду першої інстанції в одне провадження з присвоєнням номеру справи №348/2338/26 та винесенням одного процесуального рішення суду - постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»).

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 липня 2026 року серії ЕПР1 №733132 (том 1 а.с. 2) 30 липня 2026 року о 18 год. 45 хв. в с. Пасічна по вул. Софії Галечко, 351, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Драгер 6810». Відповідно до тесту 7577 результат огляду 3,33 проміле. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року, чим порушив п.2.9. а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Обвинувачення є зрозумілим та таким, що не підлягає будь-якому подвійному тлумаченню.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – поліцейським Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Псаруком Р.В. з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним.

ОСОБА_1 від підпису та дачі пояснень відмовився.

Роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (том 1 а.с. 1), щодо ОСОБА_1 засвідчує результат тесту, проведеного за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» - 3,33 ‰ проміле, який значно перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле). ОСОБА_1 підписав роздруківку.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (том 1 а.с. 10) вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками, такими як: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, порушення координації рухів, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою «Drager Alcotest 6810», з результатом 3,33 ‰ проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився та підписав акт.

Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП «Надвірнянську ЦРЛ» (том 1 а.с. 11), вбачається, що водій ОСОБА_1 , в якого виявлені ознаки сп`яніння – різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, порушення координації рухів не пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки такий огляд було проведено на місці зупинки з яким він погодився.

На відеозаписах, які містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (том 1 а.с. 27), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано, як працівники поліції прибули на місце події де ОСОБА_1 та пасажир перебувають в автомобілі, який знаходиться в кюветі. ОСОБА_1 вказує поліцейському, що він просто став, зупинився, він заїхав, нікого не збивав, вказує, що саме він керував цим автомобілем, просто так невдало зупинився. Далі працівники поліції встановили особу водія ОСОБА_1 та встановили, що останній позбавлений права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 повідомив, що не керував транспортним засобом і спиртні напої не вживав. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, але ОСОБА_1 спочатку вказує, що не готовий пройти такий, після того як працівник поліції роз`яснив наслідки відмови, останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На запитання поліцейського чи розуміє ОСОБА_1 , що сталося, той відповідає, що він добре розуміє, що сталося, він зупинився тут в фосі, він нічого нікому не зробив, нічого не зробив поганого. Також на місце події прибула карета швидкої медичної допомоги, але ОСОБА_1 та пасаж вказали, що з ними все в порядку і відмовились від огляду. Далі працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 вказує, що не був за кремом, його поліцейські не зупинили, він нічого не вживав. Далі ОСОБА_1 все ж пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з результатом 3,33 ‰ проміле. На запитання поліцейського чи хоче останній проїхати в заклад охорони здоров`я для проведення огляду, ОСОБА_1 вказує, що нікуди їхати не буде. Далі зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 вказує що не був за кермом, зазначаючи, що автомобіль стояв у фасі, на запитання як він там опинився та хто керував автомобілем відповіді не надає, а також відмовився від надання письмових пояснень. Також зафіксовано складання процесуальних документів, оголошення їх змісту після складання ОСОБА_1 , який відмовився від дачі пояснень, підписав одні документи та відмовився підписувати інші.

Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.

Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не є слушним, оскільки працівники поліції прибули за викликом очевидців, на місці події ОСОБА_1 перебував в автомобілі на водійському кріслі, а автомобіль знаходився в кюветі. ОСОБА_1 спочатку сам пояснив працівникам поліції, що саме він керував транспортним засобом, зупинився і заїхав з дороги, але нікого не збивав лише просто так невдало зупинився. Вже в подальшому розуміючи наслідки своїх дій ОСОБА_1 казав працівникам поліції, що транспортним засобом не керував, проте таке суперечить наявним в матеріалах справи доказам та підлягає критичному ставленню, оскільки такі висловлювання були озвучені з метою уникнення відповідальності.

Крім того причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом в стані сп`яніння.

Також не є слушним твердження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги слова ОСОБА_1 , сказані в стані алкогольного сп`яніння та під тиском працівників поліції, що наштовхували його на потрібні їм відповіді.

Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з відеозаписів вбачається ввічливе та коректне спілкування працівників поліції з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому відсутні причини ставити обставини полії під сумнів.

Твердження апелянта про те, що суд взяв до уваги слова пасажира, який немає досвіду керування транспортними засобами не є слушним, оскільки суддя при прийнятті рішення бере до уваги всі наявні в матеріалах справ докази та досліджує їх в своїй сукупності, а тому показання свідка не мають заздалегідь визначеної законом сили.

Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводить, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу та керував ним у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог п.п. 2.9. б) Правил дорожнього руху керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу;

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні приписи містить Інструкція.

Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що водій ОСОБА_1 у якого поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, на пропозицію поліцейського пройшов огляд на місці зупинки, за результатом якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 3,33 ‰ проміле. На запитання поліцейського чи хоче останній проїхати в заклад охорони здоров`я для проведення огляду, ОСОБА_1 вказує, що нікуди їхати не буде, що було розцінено працівниками поліції, як відмова від повторного огляду.

Таким чином, вважаю, що в даному випадку дотримано приписів Інструкції, Порядку та ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважається таким, що пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП доходжу наступних висновків.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 липня 2026 року серії ЕПР1 №733139 (Том 2 а.с. 1) 30 липня 2026 року о 18 год. 45 хв. в с. Пасічна по вул. Софії Галечко, 351, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив з`їзд у кювет, чим порушив п. 12.1 ПДР. Внаслідок чого, автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 відмовився від підпису та дачі пояснень відмовився.

До протоколу поліцейськими долучено схему ДТП, та інші документи.

З план-схеми дорожньо-транспортної пригоди в с. Пасічна по вул. Софії Галечко, 351 о 18:45 год. 30 липня 2026 року (Том 2 а.с. 5) вбачається ділянка дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, дорожня обстановка, розташування транспортного засобу марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 та його пошкодження.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП є правильною, оскільки він порушив п. 12.1 ПРД, в наслідок чого пошкодив транспортний засіб який йому не належить, а саме транспортний засіб марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В матеріалах провадження містяться: протоколи, відеозаписи, копії матеріалів ДТП, які підтверджують факт вчинення такого правопорушення саме ОСОБА_1 та поза розумним сумнівом доводять причетність ОСОБА_1 до вказаного адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30 липня 2026 року серії ЕПР1 №733139.

Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази заподіяння матеріальної шкоди третім особам, балансоутримувачам доріг чи державній інфраструктурі, а також відсутні цивільно-правові претензії від третіх осіб не є слушним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить вказівку, що в наслідок ДТП, транспортний засіб марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, а в план схемі дорожньо-транспортної пригоди зазначено, що транспортний засіб марки Сузукі, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не є власністю ОСОБА_1 , отримав пошкодження бампера та лако-фарбового покриття.

Таким чином, доводи апелянта про недоведеність скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не знайшли свого підтвердження.

За результатами апеляційного розгляду, оцінивши встановлені обставини, проаналізувавши ухвалене судове рішення, врахувавши норми права, що підлягали застосуванню, доходжу висновку, що сукупність доказів, наявних у матеріалах розглянутих справ, свідчать про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції і закриття провадження в справі.

Виходячи з наведеного, вважаю висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ст. 124 КУпАП законними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та ч. 2 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло