Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №347/2539/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/2539/25

Провадження № 22-ц/4808/1382/26

Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Книщука Р.М. в місті Косові, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал»- Ушакевич М.П. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 червня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С-112-006458-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до умов якої банк надав позичальниці кредит шляхом встановлення кредитної лінії з максимальним лімітом 200 000 грн, при цьому доступний на момент укладення договору ліміт становив 30 000 грн, зі сплатою 24 % річних. Кредит надано строком до 21 червня 2024 року.

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023. 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, за яким ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги за кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21 червня 2019 року.

Зазначив, що відповідачка порушила умови кредитного договору в зв`язку з чим її заборгованість становить 92606,42 грн, з яких: заборгованість за основним боргом -29 770,9 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 62 835,52 грн.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань у добровільному порядку позивач просив стягнути зазначену заборгованість, судовий збір та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019 у розмірі – 92 606,42 грн, 3028 грн оплаченого судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивач належними доказами підтвердив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та неналежного виконання нею зобов`язань за договором. Врахувавши положення законодавства щодо перебігу позовної давності в період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що позовну давність позивачем не пропущено. Відтак суд визначив заборгованість у розмірі 92 606,42 грн та задовольнив позов у цій частині. Водночас, з огляду на складність справи, порядок її розгляду та обсяг наданої правничої допомоги, суд зменшив заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 на рішення суду подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що право вимоги у позивача виникло з 01 травня 2020 року, оскільки остання операція за рахунком здійснена 21.04.2020, а згідно з пунктом 7 угоди № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019 строк її дії становив один рік та закінчився 20.06.2020.

Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 638/10895/14-ц, у якій встановлено, що за кредитним договором у формі встановленого кредитного ліміту на платіжну картку право кредитора на звернення до суду виникло після припинення внесення позичальником платежів, а звернення з позовом після спливу трирічної позовної давності є підставою для відмови у позові. Вважає, що позивач не довів збільшення позовної давності за домовленістю сторін та не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку.

На думку відповідачки, запровадження карантину з 02.04.2020 та воєнного стану з 24.02.2022 саме по собі не перешкоджало позивачу звернутися до суду в межах позовної давності.

З огляду на викладене просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» відмовити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 21 червня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-112-006458-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до п. 2 Договору банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн (п.п. 2.1 Договору). Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 30000,00 грн (п.п.2.2 Договору кредиту І).

Згідно п.п. 2.3 Договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних.

Відповідно до п. 7 сторони погодились, що ця угода є укладеною з дня її підписання та діє протягом строку кредитування, який складає 1 рік з дати укладення та з можливістю автоматичної пролонгації, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за угодою. Після спливу строку кредитування він може щоразу продовжуватися на такий самий строк (за ініціативою Банку).

Згідно з довідкою-розрахунком за кредитним договором станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки складала 92 606,42 грн, з яких: 29770,9 грн заборгованість за основним боргом, 62 835,52 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023 та 22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за Кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Як передбачено статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень статті 625 ЦК України слідує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання – сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 21 червня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № С-112-006458-19-980 про відкриття кредитної лінії, за умовами якого банк надав відповідачці кредитні кошти, а та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти згідно з умовами цього договору.

Відповідачкою умови кредитного договору належно не виконувалися, внаслідок чого її заборгованість становить 92606,42 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом -29770,9грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками -62835,52грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 0 грн. Розмір заборгованості та правильність її нарахування ОСОБА_1 не заперечує.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал», як нового кредитора, заборгованості за неповернутим кредитом та нарахованими процентами.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність – це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Разом із тим, сторони вправі за взаємною згодою збільшити цей строк.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

У разі вчинення боржником дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку, перебіг позовної давності переривається. При цьому визнавальні дії повинні бути вчинені боржником до спливу позовної давності. Після переривання строку перебіг позовної давності починається заново, а минулий час до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернувся до суду з позовом 02 грудня 2025 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.06.2019.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і продовжився з 04 вересня 2025 року.

В разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на період до 03 вересня 2025 року.

Після 04 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк 03 вересня 2025 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не пропустило строк звернення до суду за вирішенням спору.

Посилання апелянта на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 638/10895/14-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначений висновок сформульовано до запровадження законодавцем спеціального правового регулювання перебігу позовної давності на період карантину та воєнного стану.

Відтак доводи ОСОБА_1 про необхідність відмови у позові ТОВ «ФК «Профіт Капітал» через сплив позовної давності є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний тескт постанови складений 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта