Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №201/8617/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7161/26 Справа № 201/8617/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Покопцева Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023року ОСОБА_1 подав позов в суд проти ОСОБА_3 та уточнивши позов і до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , остаточно вимагав: визнати за собою переважне право на придбання у власність квартири у АДРЕСА_1 та застосувати переведення прав покупця щодо квартири за договором для захисту порушеного переважного права; визнати недійсним договір купівлі продажу за № в реєстрі 1052 від 17 червня 2022року квартири за адресою АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі продажу за № в реєстрі 1370 від 03 листопада 2022року вказаної квартири.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (рідна сестра матері ОСОБА_2 ), яка на момент своєї смерті проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_5 за законом і з 2020року власницею вказаної квартири.

Оскільки ОСОБА_2 знаходиться за межами України, 01 листопада 2021року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_2 , терміном на 3 роки. Згідно п. 4.2 цього договору позивач та ОСОБА_2 домовились про те, що в разі реалізації квартири застереження про продовження оренди квартири з новим власником, на умовах цього договору буде внесено до договору купівлі- продажу. В квартирі АДРЕСА_2 знаходяться особисті речі та грошові кошти позивача.

Вказував, що 27 листопада 2022року в цю квартиру намагалися потрапити невідомі позивачу особи, які представились новими власниками квартири. В подальшому позивач не зміг потрапити до орендованого ним житла через заблоковані двері. Він звернувся до поліції і впродовж розгляду його заяви з`ясувалося, що квартира продана ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 пояснила позивачу, що з листопада 2021року знаходиться поза межами України і не продавала орендовану ним квартиру, рівно як не видавала довіреність на право розпорядитися квартирою, не підписувала договір купівлі-продажу, і не отримувала грошових кошів за неї.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 разом із невідомою особою, яка, користуючись підробленим паспортом, представлялась ОСОБА_2 , 17 червня 2022року звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального міського округу Сущенко О.В. та оформили договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 надав нотаріусу Сущенко О.В. копію платіжного доручення №1 від 17 червня 2022року, що нібито перерахував зі свого рахунку на рахунок ОСОБА_2 в ПАТ «Кристал банк» 1 097 500грн. Але згідно довідки банку № 230/168 від 11 листопада 2022року, ОСОБА_2 рахунків в ПАТ «Кристалбанк» не має, вказані в платіжному дорученні рахунки в ПАТ «Кристалбанк» не відкривалися. В подальшому ОСОБА_3 здійснив переоформлення квартири, уклавши фраудаторний договір з ОСОБА_4 .

Наголошував, що приватним нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири, за підробленим паспортом ОСОБА_2 та підробленим дорученням про отримання коштів. За даних обставин ОСОБА_2 є законним володільцем квартири, не здійснювала і не мала наміру здійснювати її продаж, не отримувала за свою нерухомість грошових коштів, а житло вибуло з її володіння противоправним шляхом.

Вважав, що договори купівлі-продажу спірної квартири мають бути визнані недійсними з вказаних підстав, а він як орендар мав переважне право на придбання у власність квартири, а тому слід застосувати переведення прав покупця квартири за договором для захисту його порушеного переважного права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач не довів, що наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму; власник (наймодавець) продав майно іншій особі з порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна; наймач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що є гарантією отримання коштів за таким договором для продавця.

Суд також виснував про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

04 травня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та просив про задоволення позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що положення ч. 4 ст. 362 ЦК України регулюють відносини виключно з переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі продажу, укладеним із порушенням переважного права, а в разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки. Саме тому на встановлені у справі правовідносини положення цієї статті щодо необхідності внесення депозиту не розповсюджуються.

Наголошував, що висновки суду щодо невиконання позивачем умов договору оренди є неправильними, оскільки будь-які претензії від ОСОБА_2 з цього приводу відсутні. Позивачем, за домовленістю з ОСОБА_2 , сплачені податки та інші платежі. ОСОБА_2 має дискреційні повноваження щодо умов договору оренди і саме вона може пред`являти претензію. Вважав, що суд не мав права втручатися в договірні відносини.

Інший довід апеляційної скарги зводився до того, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому ОСОБА_1 як особа права якої очевидно порушені укладеними договорами купівлі-продажу квартири, має право заявляти вимоги про визнання цих договорів недійсними.

З-поміж іншого ОСОБА_1 просив витребувати докази та допитати свідків, чого не було здійснено судом першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що не погоджується з викладеною в апеляційній скарзі позицією позивача, обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені у скарзі не спростовують висновків суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, а також підтримала клопотання позивача про витребування доказів та допит свідків.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

07 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу №201/8617/23; та 21 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

08 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026року справу призначено до судового розгляду на 22 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Довіреністю від 10 червня 2021року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О.М., ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_6 представляти її інтереси з оформлення її спадкових прав на будь-яке майно після смерті її рідної тітки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1, а.с.8/.

21 жовтня 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , є її племінниця ОСОБА_2 , у зв`язку з відмовою спадкоємці другої черги - сестри ОСОБА_7 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 /т.1, а.с.6/.

01 листопада 2021року між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір оренди вказаної квартири /т.1, а.с.9/.

Строк оренди приміщення, що орендується, складає до трьох років з моменту прийняття приміщення, що орендується (п.4.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг з 01 листопада 2021року та закінчується 25 жовтня 2024року Мета оренди квартира, що орендується – надається для проживання (п. 2.1 договору). Орендодавець домовилась з Орендарем, що в разі реалізації квартири, застереження про продовження оренди квартири з новим власником на умовах цього договору буде внесено до договору купівлі–продажу (пункт 4.2 договору). Розмір місячної плати складає 1000грн (п. 5.1 договору). Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати (п.5.5 договору). Усі витрати за користування комунальними послугами, телефонами, послугами інтернет оплачуються орендарем самостійно (п.5.6 договору).

17 червня 2022року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сущенко О.В. за р.№ 1052 був посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_2 /т.1, а.с.11-12/. Продаж нерухомого майна, згідно положень цього договору, вчинено за погоджено сторонами ціну 1 097 500грн, які покупець сплатив у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів до моменту підписання та укладання цього договору, які складають ціну продажу майна, на рахунок продавця до укладання та підписання цього договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 17 червня 2022року ПАТ «Кристалбанк» /т.1, а.с.14/.

Довідкою № 230/168 від 11 листопада 2022року АТ «Кристалбанк» повідомило про відсутність відкритих поточних рахунків станом на 01 грудня 2020року та по теперішній час на ім`я ОСОБА_2 /т.1, а.с.15/.

Слідче управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 24 квітня 2023року повідомило ОСОБА_8 , що 14 листопада 2022року слідчим відділенням відділення поліції номер 5 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_1 про заволодіння шахрайським шляхом квартирою по АДРЕСА_1 розпочато кримінальне провадження номер № 12022041650001629 за ч.2 ст. 190 КК України; 26 квітня 2023року слідчим відділенням відділення поліції № 5 Дніпровського району управління поліції в Дніпропетровській області на виконання ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2023року розпочато кримінальне провадження номер №120203041650000630 за фактом підробки документу за ч.3 ст.358 КК України; 30 червня 2023року постановою прокурора Правобережної окружної прокуратури матеріали цих кримінальних проваджень об`єднані; ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2023року заборонено усім реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири по АДРЕСА_1 /т.1, а.с.94/.

Згідно висновку експерта №1-14/11 від 14 листопада 2023року /т.1, а.с.157-165/ за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 14 листопада 2023року, складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 :

- рукописний запис « ОСОБА_9 », зображення якого міститься в графі «підписи» у рядку «продавець» у технічній копії договору купівлі-продажу квартири від 17.06.2022р., укладеного від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сущенко Ольгою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за номером № 1052, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою;

- підпис від імені ОСОБА_2 , зображення якого міститься у графі «підписи» у рядку «продавець» у технічній копію договору купівлі-продажу від 17.06.2022р., укладено від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сущенко Ольгою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за номером № 1052, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивач не довів правових підстав для задоволення його позову зокрема про порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна; та водночас, суд вважав, що відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини другої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Конституційний Суд України у пункті 3.5 Рішення у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «Автосервіс» щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 ЦК України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна), від 10 грудня 2009року № 31-рп/2009 зазначив, що у статті 777 ЦК України визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік /частина четверта статті 362 ЦК України/.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019року у справі № 201/10030/17 (провадження № 61-39220св18) зробив такі висновки: «чинне цивільне законодавство не регламентує процедуру реалізації переважного права на викуп об`єкта оренди, передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України, а тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України (аналогія закону) до спірних правовідносин застосовуються положень статті 362 ЦК України, як до подібних за змістом правовідносин, що виникають при реалізації переважного права на купівлю частки у справі спільної часткової власності. Умовами задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, яке він наймає, є наступні обставини: наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму; власник (наймодавець) продав майно іншій, третій особі, з порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна; наймач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020року у справі №909/337/19 (провадження № 12-35гс20) дійшла висновку, що до правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила: «Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу речі сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі. Адже в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Натомість відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Однак цивільне законодавство не передбачає права орендаря звернутись до суду за визнанням права власності, яке він бажає набути в порядку захисту переважного права на придбання предмета оренди згідно із частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України. Договір оренди частини спірного павільйону, укладений позивачкою та відповідачем, також не закріплює права орендаря звернутись до суду з позовом про визнання права власності».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 червня 2025року у справі № 192/553/21 (провадження № 61-16526сво23), зазначив, що переважне право наймача на купівлю речі, яка передана в найм (частина друга статті 777 ЦК України) є організаційним, відносним та вторинним.

Переважне право на купівлю предмета договору найму є організаційним, оскільки завдяки йому створюється передумова для набуття його носієм права власності на предмет найму внаслідок укладення договору купівлі-продажу. Саме по собі переважне право не надає його суб`єктові будь-яких майнових прав (речових, зобов`язальних та ін.), які зумовлювали б виникнення або перехід права власності. Причому відповідне майнове право виникає тільки в результаті переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу. Відносність переважного права співвласника полягає в тому, що це право реалізується в організаційних відносинах, учасники яких є персоніфікованими. Вторинність переважного права проявляється в тому, що його виникнення зумовлене «перебуванням» у відносинах найму, завдяки чому особа має статус наймача. За умови припинення правовідносин найму припиняється й переважне право.

Оскільки у частині другій статті 777 ЦК України не визначено процедуру здійснення та способу захисту переважного права купівлі предмета договору найму наймачем. Як наслідок це потребує застосування на підставі аналогії закону (частини першої статті 8 ЦК України) правил, що регулюють подібні за змістом відносини /стаття 362 ЦК України/.

Тож безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на встановлені у справі правовідносини положення щодо необхідності внесення депозиту на рахунок суду не розповсюджуються.

Водночас, умовами задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, є такі факти:

- наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму;

- власник (наймодавець) продав майно іншій особі з порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна;

-наймач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що є гарантією отримання коштів за таким договором для продавця.

У даній справі суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано жодного доказу того, що він належним чином виконував свої обов`язки відповідно умов договору оренди та закону. Як він сам пояснив, комунальні платежі за орендовану квартиру він не платив. Доказів сплати відповідачці ОСОБА_2 орендної плати він також не подав, як власне і доказів того, що взагалі проживав у орендованій квартири.

Також позивач не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, мотивуючи тим, що грошові кошти за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 не передавав, а ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем квартири. Разом із цим слід врахувати, що гроші на депозит суду вносяться як гарантія отримання коштів за таким договором для продавця, а не для покупців.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновки суду щодо невиконання позивачем умов договору оренди є неправильними, оскільки будь-які претензії від ОСОБА_2 з цього приводу відсутні. Позивачем, за домовленістю з ОСОБА_2 , сплачені податки та інші платежі. ОСОБА_2 має дискреційні повноваження щодо умов договору оренди і саме вона може пред`являти претензію, є необґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що суд не мав права втручатися в договірні відносини щодо виконання умов договору оренди, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки однією з умов задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, є факт того, що наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму. Тож суд під час розгляду таких справ зобов`язаний перевірити вказані обставини та надати їм відповідну оцінку.

Отже, у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 належно виконував свої обов`язки за договором оренди. Відсутні докази того, що ОСОБА_2 як власник (наймодавець) продала квартиру іншій особі з порушенням переважного права ОСОБА_1 як наймача на купівлю цієї квартири, та у цій же справі ОСОБА_1 бажаючи захистити своє порушене право переважної купівлі квартири шляхом переводу прав покупця за цим договором (як дійсним), водночас оспорює цей договір, як такий, що не укладався власником. І позивач не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Тож відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позову ОСОБА_1 як наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна.

Апеляційний суд також наголошує, що належним способом захисту переважного права наймача (орендаря) на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі, тому інші вимоги є неефективними, та задоволенню не підлягають.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач оскаржує укладений перший у часі договір купівлі-продажу квартири від 17 червня 2022року, з підстав того, що відповідачка ОСОБА_2 його не підписувала і, як продавець, грошових коштів за квартиру не отримала, відтак спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_2 не з її волі.

Заразом такий позов спрямований на захист прав власника житла, яким позивач не є.

В даному конкретному випадку за захистом своїх прав як власника з відповідним позовом має звертатися ОСОБА_2 , що вона й зробила, пред`явивши позов до ОСОБА_4 про витребування квартири з чужого незаконного володіння, який наразі розглядається іншим складом суду (справа № 201/9662/22).

Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він як особа права якої очевидно порушені укладеними договорами купівлі-продажу квартири, має право заявляти вимоги про визнання цих договорів недійсними, є безпідставними.

Щодо клопотань ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 про витребування оригіналу висновку експертизи та допит свідків, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, оскільки пояснення свідків чи то оригінал висновку експертизи не вплинуть на висновки суду щодо відмови у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав не доведення позивачем виконання ним усіх умов для задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, а також з тих підстав, що інші вимоги, за встановлених правовідносин між сторонами, є неефективними, отже допит свідків та витребування доказів, які стосуються саме умов укладення договорів купівлі-продажу квартири не матимуть правового значення для вирішення даної справи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням підстав та змісту позову позивачем не доведено порушення будь -яких його прав.

Отже встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

По суті, підстави позову й доводи апеляційної скарги свідчать про відсутність правових підстав та достатніх умов для задоволення позовних вимог. Інших вимог позивачем з приводу його прав що витікають із договору оренди останнім не було заявлено.

Тож інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026року.

Судді: