Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №194/582/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7944/26 Справа № 194/582/25 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Тернівське житлово-комунальне підприємство»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Корягін В.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2025року Комунальне підприємство «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (далі – КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство») подало в суд позов проти ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 106 505,02грн, з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) – 1 215,60грн; абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) – 65,91грн; абонентське обслуговування (теплопостачання) – 665,43грн; водопостачання та водовідведення – 29 650,66грн; теплопостачання – 47 126,14грн; поводження з побутовими відходами – 8 305,14грн; управління багатоквартирним будинком – 19 476,14грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що рішенням Тернівської міської ради від 28 березня 2007року № 140 КП «ТЖКП» є виконавцем житлово-комунальних послуг у місті Тернівка Дніпропетровської області. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . Позивачем своєчасно надаються житлово-комунальні послуги, а відповідачі відповідно оплату отриманих послуг не здійснюють в зв`язку з чим у відповідачів виникла заборгованість по оплаті за отримані комунальні послуги за період з 01 листопада 2015року по 01 квітня 2025року, яка станом на 01 квітня 2025року складає 106 505,02грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025рокупозов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» станом на 01 квітня 2025року, заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 106 505,02грн, з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) – 1 215,60грн; абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) – 65,91грн; абонентське обслуговування (теплопостачання) – 665,43грн; водопостачання та водовідведення – 29 650,66грн; теплопостачання – 47 126,14грн; поводження з побутовими відходами – 8 305,14грн; управління багатоквартирним будинком – 19 476,14грн.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини того, що відповідачі є споживачами комунальних послуг за спірною адресою, а тому наявні підстави для стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27 травня 2026року ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивачем пропущений строк позовної давності. Також стверджувала, що вона жодного дня не проживала за спірною адресою, оскільки перебувала за кордоном, а тому не повинна нести солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

01 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу, та 12 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025року.

30 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 15?? год 22 вересня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Рішенням Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 28 березня 2007року за № 140 виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді місті Тернівка Дніпропетровської області визначено КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» /а.с.6/.

Відповідно до протоколу зборів співвласників (власників квартир та нежитлових приміщень) будинку АДРЕСА_2 від 26 травня 2016року, КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство»визнано управителем вказаного багатоквартирного будинку /а.с.7-10/.

Згідно акту перевірки обліку водопостачання № 5306 від 29 березня 2006року у квартирі АДРЕСА_3 встановлений лічильник води ЛК-15х № 5277442.

Відповідно виписки з адресної картки, наданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 ,зареєстровані: з 2004року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з 1988року ОСОБА_1 , з 1999року ОСОБА_4 , з 2006року ОСОБА_2 /а.с.11/.

Згідно копії акту №71 від 18 січня 2016року, з 2005року у квартирі АДРЕСА_4 мешкають без реєстрації: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 /а.с.45/.

Відповідно до довідки абонентського відділу КП «ТЖКП» № 6404 станом на 01 квітня 2025року, за адресою: АДРЕСА_1 ,заборгованість складає 106 505,02грн, з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) – 1 215,60грн; абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) – 65,91грн; абонентське обслуговування (теплопостачання) – 665,43грн; водопостачання та водовідведення – 29 650,66грн; теплопостачання – 47 126,14грн; поводження з побутовими відходами – 8 305,14грн; управління багатоквартирним будинком – 19 476,14грн/а.с.17/. Вказана заборгованість також підтверджується випискою з особового рахунку за період з листопада 2015року по квітень 2025року /а.с.12-16/.

Згідно довідки КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство»№ 1017 від 23 вересня 2025року в період проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,приватизували дане житлове приміщення: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 у рівних долях /а.с.82/.

Отже, ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 є співвласниками вказаного вище житлового приміщення.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачем підтверджені належними та допустимим доказами обставини щодо існування між сторонами фактичних договірних правовідносин.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004року № 1875-IV (який був чинним по 01 травня 2019року), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 14-280цс18.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017року № 2189-VIII (який набрав чинності 10 грудня 2017року), до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII).

Частиною першою статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017року № 2189-VIII встановлено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (абзац 4 частини першої статті 15 Закону від 09 листопада 2017року № 2189-VIII).

За змістом пунктів 1, 2 частини другої статті 8 вказаного вище Закону, виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України № 2189-VIII).

Згідно частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частина перша статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015року № 417-VIII визначає, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 417-VIII, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги доведеність факту неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_2 обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 ,та наявність заборгованості, – апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно на користь позивача з ОСОБА_2 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01 листопада 2015року по 01 квітня 2025року у загальному розмірі 106 505,02грн, з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) – 1 215,60грн; абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) – 65,91грн; абонентське обслуговування (теплопостачання) – 665,43грн; водопостачання та водовідведення – 29 650,66грн; теплопостачання – 47 126,14грн; поводження з побутовими відходами – 8 305,14грн; управління багатоквартирним будинком – 19 476,14грн.

Вказана вище заборгованість підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку та не спростована відповідачами.

Щодо доводів відповідачки ОСОБА_2 про пропуск позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України відносно неустойки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідачів сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що даний позов пред`явлений до суду 10 квітня 2025року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви /а.с.1/.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020року до 22 травня 2020року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023року №383 до 30 червня 2023року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12 березня 2020року до 30 червня 2023року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Також слід враховувати, що згідно з Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025року № 4434-IX, з Цивільного Кодексу України було виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон набув чинності 04 вересня 2025року.

Отже, строк визначений статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022року і до 03 вересня 2025року.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 02 квітня 2017року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли з 02 квітня 2017року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Крім того, частини першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Установлено, що відповідачами частково вносились платежі зі сплати житлово-комунальних послуг, зокрема, у листопаді 2015року - 258,59грн, у грудні 2015року - 258,59 грн, у січні 2016року - 659,99 грн, у листопаді 2016року - 659,99грн, у червні 2017року - 216,07грн /а.с.14-16/.

Тож за наведених умов, перебіг позовної давності переривався, у зв`язку зі сплатою частково наданих житлово-комунальних послуг по червень 2017 року, а з цього часу цей строк продовжувався на строк дії карантину та зупинявся на строк дії воєнного стану.

Отже, строки позовної давності відносно заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за період з 01 листопада 2015року по 01 квітня 2025року позивачем не пропущені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона жодного дня не проживала за спірною адресою, оскільки перебувала за кордоном, а тому не повинна нести солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг, є безпідставними, оскільки відповідачка ОСОБА_2 є співвласником житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1017 від 23 вересня 2025року, виданою відділом приватизації КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство».

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні платіжні документи на підтвердження останньої оплати за житлово-комунальні послуги в розмірі 216,07грн у червні 2017року, то в матеріалах справи є роздруківка оборотного рахунку та роздруківка звірки оборотного рахунку. Роздруківка оборотного рахунку та роздруківка звірки оборотного рахунку була надана по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була ознайомлена з усіма доказами у справі, є необґрунтованими та неконкретизованими. Так, апелянтка не зазначає, з яким саме доказом вона не мала можливості ознайомитися, який доказ був відсутній у матеріалах електронної справи та яким чином це вплинуло на реалізацію її процесуальних прав чи правильність вирішення спору. Крім того, ОСОБА_2 не була позбавлена можливості на ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо у приміщенні місцевого суду шляхом подання відповідної заяви про ознайомлення з матеріалами справи.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування непогодження ОСОБА_2 з розміром нарахованої позивачем заборгованості. Також ОСОБА_2 не має повноважень на представлення інтересів інших відповідачів у справі. А тому суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026року.

Судді: