Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №204/9245/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2540/26 Справа № 204/9245/26 Суддя у 1-й інстанції - Некрасов О. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника Язана О.О. (приймає участь в режимі відеоконференції),

представника потерпілої Андрієнка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Язана О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 серпня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 18 червня 2026 року о 14 годині 45 хвилин у м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, в районі електроопори № 18 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Вольво, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Chereau, номерний знак НОМЕР_2 , перед початком зміни напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим вимусив водія транспортного засобу Мазда, номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , яка слідувала у попутному із ним напрямку з правого боку, змінити напрямок свого руху вправо, внаслідок чого транспортний засіб Мазда виїхав за межі проїжджої частини і скоїв наїзд на дерево. Внаслідок пригоди транспортний засіб Мазда пошкоджено, а водій ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, чим завдано збитків, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Язан О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

-вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм матеріального і процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи, без дослідження всіх доказів по справі та невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи;

-зазначає, що суд повністю спотворив доводи та покази ОСОБА_1 , які він надавав у суді, оскільки ОСОБА_1 зазначив, що в ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль МАЗДА, свою вину він не визнає;

-автомобіль МАЗДА з незрозумілих причин змінила напрямок руху і в`їхала в дерево, яке росло на узбіччі, при цьому ОСОБА_1 зазначав, що права смуга руху була вільною і автомобіль МАЗДА міг безпечно проїхати прямо. Зазначені обставини повністю узгоджуються із фотознімками і відеозаписом даної ДТП;

-висновки, зроблені судом, повністю не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, у вказаних матеріалах справи наявні беззаперечні докази відсутності вини в діях ОСОБА_1 , а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП;

-зазначає, що транспортні засоби, які стояли у правого краю проїзної частини, перешкоджали руху автомобілю МАЗДА, а суд зазначив, що жодного транспортного засобу не має, тоді як на фото та відео вони є;

-велику швидкість руху та маневру автомобіля МАЗДА з лівої смуги на праву, незважаючи на те, що попереду неї великогабаритний транспортний засіб виконує маневр повороту праворуч, однак в постанові зазначено що автомобіль МАЗДА рухався в правій смузі руху і ОСОБА_1 повинен був її бачити;

-контакту транспортних засобів не було і відповідно до схеми та фото ширина смуги, по якій рухався автомобіль МАЗДА, дозволяла їй проїхати безпечно;

-згідно із висновком експерта водієм автомобіля МАЗДА було перевищено швидкість руху в населеному пункті, і те, що саме невідповідні дії водія автомобіля МАЗДА знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

В запереченнях до апеляційної скарги захисник Андрієнко С.В. зазначив, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити в повному обсязі, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи.

Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, відомостей про поважні причини неявки суду не надав, клопотання про відкладення розгляду чи особистої участі не надавав, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність.

В суді апеляційної інстанції захисник Язан О.О. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник потерпілої Андрієнко С.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №720754;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 червня 2026 року;

-схемою до протоколу огляду місця події від 18 червня 2026 року;

-фототаблицею;

-відеозаписом;

-довідкою № 2671 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР, відповідно до якої у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено забій м`яких тканин голови, ЗТГК, забій грудної клітини.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 10.1. ПДР України передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав для скасування постанови.

Доводи щодо неповноти судового розгляду є безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції, суд дослідив усі наявні у справі докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 червня 2026 року; схему до протоколу огляду місця події від 18 червня 2026 року; фототаблицю та інші матеріали справи, після чого надав їм оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Сам по собі факт незгоди сторони захисту з оцінкою доказів не свідчить про неповноту судового розгляду.

Посилання на те, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини та що суд першої інстанції нібито спотворив його пояснення, не відповідають змісту оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції навів пояснення ОСОБА_1 , у тому числі щодо обставин руху транспортних засобів, здійснення ним повороту праворуч, відсутності контакту між транспортними засобами, руху потерпілої позаду нього та наявності, за його твердженням, припаркованих транспортних засобів у правій смузі. Вказаним поясненням суд надав оцінку та зазначив, які з них спростовуються іншими доказами у справі.

При цьому сам ОСОБА_1 у суді першої інстанції зазначав, що перед здійсненням маневру повороту праворуч він дивився у дзеркало заднього виду, що потерпіла рухалася позаду нього, а також визнав порушення ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Таким чином, твердження апеляційної скарги про повне заперечення ним обставин порушення Правил дорожнього руху не відповідає наведеним ним самим поясненням.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується дослідженим відеозаписом, транспортний засіб Volvo з напівпричепом Chereau під керуванням ОСОБА_1 здійснював рух у напрямку, в якому рухався автомобіль Mazda CX-5, та розпочав маневр повороту праворуч, у той час як автомобіль Mazda CX-5 рухався крайньою правою смугою. Після початку зазначеного маневру автомобіль Mazda CX-5 змінив напрямок руху вправо, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини та допустив наїзд на дерево.

За таких обставин саме перед початком зміни напрямку руху ОСОБА_1 повинен був переконатися у безпечності такого маневру та в тому, що ним не буде створено перешкод або небезпеки іншому учаснику дорожнього руху, однак цього зроблено не було.

Доводи про те, що права смуга була вільною і водій автомобіля Mazda CX-5 міг безпечно продовжити рух прямо, не спростовують зазначеного висновку. Наявність певного простору для руху автомобіля Mazda CX-5 не звільняла ОСОБА_1 від обов`язку, встановленого п. 10.1 ПДР України, переконатися у безпечності свого маневру. Навпаки, з відеозапису вбачається, що до початку повороту ОСОБА_1 автомобіль Mazda CX-5 рухався своєю смугою, а зміна його напрямку руху відбулася після початку маневру Volvo.

Необґрунтованим є і посилання захисника на те, що руху автомобіля Mazda CX-5 перешкоджали транспортні засоби, припарковані біля правого краю проїзної частини. Те, що такі транспортні засоби перебували біля правого краю проїзної частини, ця обставина сама по собі не свідчить про неможливість руху автомобіля Mazda CX-5, оскільки припарковані автомобілі були на певній відстані до автомобіля Вольво, що дозволяло рух автомобілю Mazda, та не змінює обов`язку ОСОБА_1 дотримуватися вимог п. 10.1 ПДР України. З досліджених судом фотознімків та відеозапису вбачається, що зазначені транспортні засоби не перекривали траєкторію руху Mazda настільки, щоб унеможливити її подальший рух, а тому цей довід не спростовує встановлених обставин ДТП. При цьому сам факт наявності або відсутності припаркованих транспортних засобів не є визначальним для вирішення питання про дотримання ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР України, оскільки предметом оцінки є його дії безпосередньо перед зміною напрямку руху та створення внаслідок такого маневру перешкоди для іншого учасника дорожнього руху.

Не заслуговує на увагу й твердження захисника про те, що автомобіль Mazda CX-5 рухався з великою швидкістю та нібито здійснював маневр із лівої смуги на праву, незважаючи на рух попереду великогабаритного транспортного засобу.

Зазначені твердження не узгоджуються з об`єктивними даними, зафіксованими на відеозаписі, відповідно до якого автомобіль Mazda CX-5 безпосередньо перед виникненням небезпечної ситуації рухався крайньою правою смугою. Доказів того, що перед початком маневру Volvo автомобіль Mazda здійснював перестроювання з лівої смуги у праву, матеріали справи не містять.

Посилання захисника на швидкість руху автомобіля Mazda CX-5 також не спростовує факту порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України. Навіть за умови руху іншого учасника дорожнього руху з порушенням установленої швидкості це не звільняло ОСОБА_1 від обов`язку перед початком зміни напрямку руху переконатися у безпечності свого маневру.

Крім того, питання щодо наявності у діях іншого учасника дорожнього руху окремого порушення Правил дорожнього руху не є предметом вирішення цієї справи, у якій встановлюється наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення саме в діях ОСОБА_1 . Тому посилання захисника на можливе перевищення водієм Mazda допустимої швидкості саме по собі не спростовує встановленого факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР України.

Твердження про відсутність контакту між транспортними засобами також не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. Диспозиція ст. 124 КУпАП не ставить наявність відповідальності у залежність від безпосереднього зіткнення транспортних засобів. Для встановлення складу правопорушення має значення встановлення порушення Правил дорожнього руху, причинного зв`язку між таким порушенням та наслідками у вигляді пошкодження транспортного засобу чи іншого майна.

У цьому випадку причинний зв`язок підтверджується встановленою послідовністю подій: ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Вольво з напівпричепом Chereau, розпочав маневр повороту праворуч, не переконавшись у його безпечності; у цей момент автомобіль Mazda CX-5 рухався правою крайньою смугою; унаслідок зміни дорожньої обстановки водій Mazda змінила напрямок руху вправо, виїхала за межі проїзної частини та допустила наїзд на дерево, внаслідок чого транспортний засіб було пошкоджено, а водій отримала тілесні ушкодження.

Щодо посилання захисника на висновок експерта № 10704260 від 31 липня 2026 року, то такий висновок не спростовує встановлених судом обставин.

Як вбачається зі змісту висновку експерта, відповідно до пункту 8 вихідних даних моментом виникнення небезпеки для водія автомобіля Mazda CX-5 експерт прийняв момент початку виконання водієм автопоїзда правого повороту. При цьому зазначений момент не встановлювався експертом самостійно за результатами дослідження матеріалів справи, а був прийнятий як вихідна умова, надана для проведення експертизи. Таким чином, експерт не встановлював та не перевіряв достовірність зазначеної обставини, а виходив із неї при формулюванні подальших висновків. Відтак висновок про технічну можливість водія Mazda CX-5 запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України та про те, що невиконання цих вимог є технічною причиною ДТП, залежить від прийнятих експертом вихідних даних щодо моменту виникнення небезпеки.

Пункт 10.6. ПДР України передбачає, якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

ОСОБА_2 рухалась в попутному напрямку з правої сторони, а тому ОСОБА_1 при виконанні повороту з крайнього положення мав переконатись, чи не створює він небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

За таких обставин висновок експерта не може мати визначального значення для встановлення обставин ДТП та не спростовує об`єктивних даних, зафіксованих на відеозаписі, який безпосередньо відображає послідовність дій учасників дорожнього руху.

Посилання захисника на окремі положення висновку експерта не спростовує сукупності інших доказів, якими підтверджується порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР України.

При цьому відсутність безпосереднього контакту між транспортними засобами не виключає причинного зв`язку між неправомірним маневром ОСОБА_1 та подальшим наїздом автомобіля Mazda CX-5 на дерево, оскільки саме зміна траєкторії руху ОСОБА_1 створила для водія Mazda необхідність змінити напрямок власного руху для уникнення зіткнення.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо вільної правої смуги, наявності припаркованих транспортних засобів, швидкості руху Mazda CX-5, нібито здійснення нею маневру з лівої смуги, відсутності контакту між транспортними засобами, ширини смуги руху та посилання на висновок експерта не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суддя апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поясненням ОСОБА_1 , матеріалам огляду місця ДТП, схемі, фотоматеріалам та відеозапису, а його висновок про порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку з настанням наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку доказам.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпосередньою причиною виникнення даного ДТП та його наслідків стало недотримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 п. 10.1. ПДР України.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, дослідив в судовому засіданні наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв мотивоване законне рішення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

У контексті вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його зміни або скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу захисника Язана О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , на постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко