Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №206/5439/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2535/26 Справа № 206/5439/26 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А. В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника Андрієнка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

яку визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 08 липня 2026 року о 15-16 год. в м. Дніпро по вул. Молодогвардійська біля будинку №16 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Jeep Patriot, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоанізатору Drager та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху України за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Також вона, 08 липня 2026 року о 15-16 год. в м. Дніпро по вул. Молодогвардійська біля будинку №16 керуючи транспортним засобом Jeep Patriot, номерний знак НОМЕР_1 на вимогу командира 3 батальйону майора поліції ОСОБА_2 , щодо зупинки, з використанням спеціальних світлових приладів, а саме: проблискових маячків синього та червоного кольору, звукових сигналів пристроїв та гучномовного пристрою не зупинилась, чим порушила п. 2.4 ПДР України за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, які постановою судді були об`єднані в одне провадження.

Постановою Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Звертає увагу, що відповідно до фабули протоколу водій ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та від проходження огляду в медичному закладі в установленому порядку, що не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом.

Також вказує на те, що рапорт інспектора поліції не може бути доказом.

Крім того, інспектор поліції ОСОБА_3 , з метою придання своїм діям законності, вказала в рапорті, що після проходження огляду на стан сп"яніння, водій ОСОБА_1 з результами огляду не погодилась, а на пропозицію прослідувати для медичного огляду до закладу охорони здоров`я, відмовилась, що не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом з нагрудних камер інспекторів поліції, долучених до матеріалів справи.

Також, інспектор поліції ОСОБА_3 , долучила до матеріалів адміністративної справи направлення до закладу охорони здоров`я. У вказаному направленні у графі «час складання» - вказано — 15 година 25 хвилин, що не відповідає дійсності, та спростовується відеозаписом, на якому чітко видно, що у зазначений час інспектор поліції вказане направлення не виписувала, а спілкувалась з ОСОБА_1 , після чого ще на протязі 15 хвилин до 15-40 (часу, коли ОСОБА_1 покинула місце зупинки) такого направлення не виписувала і водію ОСОБА_1 для ознайомлення не надавала.

Провина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУПАП належними та допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, згідно стандарту доведення «поза розумним сумнівом», не знайшли свого підтвердження, проте суд першої інстанції не надав цьому факту належної правової оцінки.

Жодних належних доказів провини водія, таких як наприклад - відеозапис, на якому було б зафіксовано намагання працівників поліції зупинити транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , переслідування цього транспортного засобу, пояснення свідків, пояснення самої водія ОСОБА_1 - до матеріалів

справи додано не було.

Також, немає жодних доказів того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було ознайомлено із складеним відносно неї адміністративним протоколом.

Крім того, суду не було надано жодних доказів відмови ОСОБА_1

підписати протокол, оскільки вона не могла з ним ознайомитись і підписати, так як у вказаний час складання протоколу ОСОБА_1 взагалі була відсутня на місці складання протоколу за адресою: вул. Молодогвардійська 16, так як покинула вказане місце за 40 хвилин до цього - о 15 годині 40 хвилин, що підтверджується відеозаписом, доданим до матеріалів справи.

Не дивлячись на те, що протокол було складено у відсутності ймовірного правопорушника, працівники поліції всупереч вимог закону, жодних повідомлень про складанні протоколу та копію складеного протоколу ОСОБА_1 не направили, а внесли до протоколу неправдиві дані у виді надпису «Відмовилась» у відповідних графах протоколу.

Зазначає, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною, відповідно до чого усі подальші дії працівників поліції не відповідають вимогам діючого законодавства.

Будучи увідомленою про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилася, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у її відсутність.

В суді апеляційної інстанції захисник Андрієнко С.В. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №714059 та ЕПР1 №714078 від 08.07.2026 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.07.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведений у зв`язку з виявленими ознаками: поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота;

- роздруківкою за результатами проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 ОСОБА_1 08.07.2026, результат – 2,14 ‰;

- відеозаписом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно із якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, ґрунтується на сукупності належних і допустимих доказів, яким суд надав відповідну оцінку.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а в разі незгоди водія з результатами огляду на місці або незгоди з його проведенням огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в Україні регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду, оскільки фактично пройшла огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», у цій частині відповідають фактичним обставинам справи, однак не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознаками відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, виходячи із такого.

Так, із матеріалів справи та безпосередньо з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно пройшла огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого встановлено 2,14 ‰ алкоголю. Разом з тим, після проведення зазначеного огляду ОСОБА_1 не погодилася з його результатом. Як зафіксовано на відеозаписі, вона пояснює, що напередодні святкувала день народження та вживала алкоголь до першої години ночі, тобто не підтверджує наявність у неї стану алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом та фактично не погоджується з результатом проведеного огляду, до автомобіля поліцейських після запрошення для складання документів не підходить, а залишає місце її зупинки. Таким чином, ОСОБА_1 на документах не підписує згоду із результатом.

За таких обставин відповідно до положень ст. 266 КУпАП та встановленого нормативно-правовими актами порядку проведення огляду наступним етапом мало бути проведення огляду у закладі охорони здоров`я.

Однак подальша фактична поведінка ОСОБА_1 свідчить про її відмову від продовження процедури огляду та проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я.

Зокрема, з відеозапису вбачається, що після проведення огляду за допомогою «Драгера» працівники поліції відійшли до службового автомобіля для оформлення матеріалів. ОСОБА_1 підійшла до працівників поліції, просила вирішити питання іншим шляхом, дозволити їй поїхати додому або доставити автомобіль додому. Після цього вона повернулася до свого автомобіля, у якому перебувала дитина.

Надалі, не дочекавшись завершення оформлення матеріалів та продовження процедури огляду, ОСОБА_1 завела двигун, почала рух транспортного засобу, незважаючи на вимоги працівників поліції не робити зазначених дій, та залишила місце події, рухаючись по зустрічній смузі. У подальшому працівники поліції здійснювали переслідування транспортного засобу.

Таким чином, хоча ОСОБА_1 первинний огляд за допомогою «Драгера» пройшла, її подальші дії — після незгоди з результатом цього огляду — об`єктивно свідчать про фактичну відмову від подальшого проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Така поведінка у сукупності з іншими доказами свідчить не про просте незавершення оформлення матеріалів, а про свідоме припинення процедури огляду та залишення місця її проведення.

При цьому відсутність на відеозаписі окремої фрази ОСОБА_1 «відмовляюся від медичного огляду» сама по собі не спростовує встановлених обставин. Факт відмови може встановлюватися не лише шляхом фіксації буквального словесного формулювання особи, а й з урахуванням її фактичної поведінки та інших доказів у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 огляд пройшла, не спростовують висновку про наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки предметом оцінки у цій частині є не відмова від проведеного огляду за допомогою «Драгера», а фактичні дії, що свідчать про подальшу відмову від проходження огляду у закладі охорони здоров`я після незгоди з результатом первинного огляду, оскільки саме відмова від проходження огляду у встановленому порядку становить склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, зазначення у протоколі про відмову від проходження огляду на місці зупинки, тоді як ОСОБА_1 такий огляд пройшла, не свідчить про відсутність складу адміністративногь правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи про фальсифікацію направлення на огляд у зв`язку із зазначенням у ньому часу його складання — 15 год. 25 хв., тоді як на відеозаписі у цей час працівники поліції ще здійснюють спілкування з ОСОБА_1 , також не свідчать про недостовірність доказів у справі. Саме по собі зазначення у направленні часу його оформлення, яке може не збігатися до хвилини з окремими моментами розвитку події, не спростовує ані факту проведення ОСОБА_1 огляду за допомогою «Драгера», ані встановленого результату такого огляду, ані її подальшої поведінки, внаслідок якої огляд у закладі охорони здоров`я фактично не було проведено. Наведена обставина не має визначального значення для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення.

Так само не є підставою для скасування постанови твердження про те, що протокол було складено після того, як ОСОБА_1 залишила місце події. Час складання протоколу не є часом вчинення адміністративного правопорушення. Сам по собі факт складання протоколу після залишення особою місця події не свідчить про його фальсифікацію чи недостовірність наведених у ньому відомостей.

Посилання на відсутність підпису ОСОБА_1 у протоколі та на те, що вона не мала можливості з ним ознайомитися, також не спростовують фактичних обставин справи. ОСОБА_1 було запрошено для складання документів, однак вона не скористалась цим, а добровільно залишила місце зупинки транспортного засобу.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність первинної зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції зазначає, що у протоколі та матеріалах справи зазначено, що рішення про зупинку транспортного засобу було прийнято працівником поліції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно із цією нормою поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до відеозапису події будь-яких заперечень щодо незаконності зупинки ОСОБА_1 не висловлювала.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-2 КУпАП невиконання водіями вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого цією нормою.

Доводи апеляційної скарги про відсутність відеозапису, який би підтверджував невиконання ОСОБА_1 вимоги про зупинку, також є необґрунтованими.

Відеозапис міститься у матеріалах об`єднаної справи та стосується тієї самої події, у зв`язку з якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Матеріали щодо зазначених правопорушень об`єднані та розглянуті судом у межах одного провадження, у зв`язку з чим відеозапис підлягає оцінці щодо всіх обставин події, які на ньому зафіксовані.

Зі змісту відеозапису вбачається рух працівників поліції за транспортним засобом ОСОБА_1 із застосуванням звукових сигналів, його зупинка, а також подальший початок руху ОСОБА_1 всупереч вимогам працівників поліції та повторне її переслідування.

Крім того, приблизно о 15 год. 34 хв. на запитання працівника поліції, чому вона не зупинилася, ОСОБА_1 відповідає, що не бачила працівників поліції. Зазначені пояснення узгоджуються з іншими матеріалами справи та підтверджують, що вимога про зупинку мала місце.

За таких обставин відсутність показань сторонніх свідків не спростовує факту вчинення правопорушення, оскільки відповідні обставини можуть бути встановлені на підставі інших належних та допустимих доказів, зокрема відеозапису та письмових матеріалів справи.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо неналежності рапорту чи інших документів працівників поліції також не можуть бути прийняті як підстава для скасування постанови, оскільки суд першої інстанції не поклав їх в основу своїх висновків як єдиний доказ. Зазначені документи оцінені у сукупності з відеозаписом, протоколами, актом огляду, роздруківкою результату «Драгера» та іншими доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до вибіркової оцінки окремих доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас окремі неточності чи розбіжності в оформленні документів самі по собі не спростовують установленої сукупності обставин, коли основні фактичні дані узгоджуються між собою та безпосередньо підтверджуються відеозаписом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав, дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку.

З урахуванням положень ст. 36 КУпАП суд першої інстанції також правильно визначив адміністративне стягнення за сукупністю вчинених адміністративних правопорушень.

Отже, за результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, або про недоведеність її вини.

Підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст.122-2 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко