Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №177/3204/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1888/26 Справа № 177/3204/25 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В. за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Вірка В.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Вірка Віктора Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Нові Білокоровичи Олевського району Житомирської області, непрацюючого, пенсіонера, особи з інвалідністю 3 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду ОСОБА_1 , 28.05.2025 о 14 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по автодорозі траси Н-23 біля 86 км, у Криворізькому районі Дніпропетровської області, у напрямку м. Кропивницького, у порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 12.1 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з транспортним засобом MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом марки Schwarzmueller SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_4 , так як створив небезпеку чи перешкоду для руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, своїми діями створив загрозу в безпеці дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Окрім того, ОСОБА_1 , 28.05.2025 о 14 год. 30 хв., у порушення п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом марки Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по автодорозі траси Н-23 біля 86 км, у Криворізькому районі Дніпропетровської області, у напрямку м. Кропивницького, у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-токсикологічної експертизи від 17.07.2025 № 1748, згідно з яким у зразку крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,64% проміле.

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року матеріали справ № 177/3204/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та № 177/3205/25 за ст. 124 КУпАП об`єднано в одне провадження. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн. Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Вірко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу подано 11 червня 2026 року.

В обґрунтування апеляційних вимог вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, принципів змагальності, презумпції невинуватості та права на захист. Вказує, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, а протоколи про адміністративні правопорушення ґрунтуються на однобічно сформованих матеріалах кримінального провадження та викривлених, як стверджує захисник, фактичних обставинах ДТП. Зазначає, що у вступній частині постанови судом вказано про участь у судовому засіданні 03 червня 2026 року потерпілого ОСОБА_2 , хоча останній у цьому засіданні фактично присутнім не був, що, як вважає захисник, свідчить про неналежне оформлення судового рішення. Вказує на фальсифікацію протоколу допиту ОСОБА_2 від 02 червня 2025 року. Зазначає, що під час його безпосереднього допиту в судовому засіданні 23 березня 2026 року ОСОБА_2 повідомив, що 02 червня 2025 року на допиті у поліції не перебував, слідчого Яблочного В.В. бачив лише у день ДТП та йому невідомо, за яких обставин було складено відповідний протокол. Також вказує на недостовірність протоколу допиту ОСОБА_1 від 10 червня 2025 року, посилаючись на те, що внаслідок ДТП останній мав перелом пальця правої кисті, яка перебувала у гіпсовій пов`язці, а тому, як стверджує захисник, фізично не міг підписати цей документ. Вважає необґрунтованим висновок про порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху та заперечує встановлений механізм ДТП. Вказує, що висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/112-25/8172-ІТ від 12 червня 2025 року складений на підставі наперед сформованих слідчим вихідних даних, при цьому експерту було надано лише три аркуші матеріалів, без фототаблиць та відеозаписів, а версія іншого учасника ДТП не перевірялась. Зазначає, що пояснення ОСОБА_2 , надані безпосередньо в суді, суперечать вихідним даним експертизи. Вказує, що ОСОБА_2 повідомив про рух автопоїзда MAN із завантаженим напівпричепом зі швидкістю близько 70 км/год, маневр вправо перед зіткненням та контакт із Volkswagen Caddy в районі задньої частини тягача. Вважає, що судом та експертом не враховано геометрію руху великогабаритного автопоїзда на заокругленні дороги, можливе зміщення напівпричепа, характер і локалізацію пошкоджень транспортних засобів та напрямок розвороту автомобіля Volkswagen Caddy після контакту. Вказує на недоліки протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, зокрема відсутність чіткої прив`язки зазначених у схемі слідів до нерухомих об`єктів, відсутність цих слідів на фототаблиці, незазначення радіуса заокруглення дороги, незаповнення окремих граф протоколу та відсутність зафіксованих слідів заносу автомобіля Volkswagen Caddy. Зазначає, що поняті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зазначені у протоколі огляду місця ДТП, у судовому засіданні допитані не були. Вважає помилковою відмову у призначенні додаткової комплексної комісійної транспортно-трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відеозапису. Зазначає, що без застосування спеціальних знань не усунуто суперечності щодо місця та кута зіткнення, траєкторії руху транспортних засобів, можливого динамічного винесення напівпричепа на зустрічну смугу та технічної можливості водіїв уникнути ДТП. Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП вважає висновок судово-токсикологічної експертизи № 1748 від 17 липня 2025 року недопустимим та недостовірним доказом. Вказує на розбіжність між часом госпіталізації ОСОБА_1 до відділення політравми о 15 год. 37 хв. та зазначеним у матеріалах експертизи часом відібрання крові у приймальному відділенні о 15 год. 40 хв., а також на те, що зразок крові передано експерту лише через 50 днів після ДТП. Зазначає про відсутність, за твердженням захисту, належних документів щодо місця, умов та температурного режиму зберігання зразка протягом цього часу. Вказує, що на бирці зразка крові не було належним чином збережених ідентифікаційних даних ОСОБА_1 , а експерт ОСОБА_5 підтвердила, що частина напису була розмита конденсатом. Зазначає, що після дослідження залишок крові у кількості 0,4 мл було знищено, у зв`язку з чим захист був позбавлений можливості провести незалежне повторне дослідження цього біологічного зразка. Звертає увагу на суперечність у хронології отримання слідчим біологічного матеріалу, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено про вилучення та передачу крові 17 липня 2025 року на виконання ухвали слідчого судді від 28 серпня 2025 року. Вважає, що така хронологія свідчить про відсутність належного процесуального порядку отримання біологічного зразка. Також вказує, що у висновку судово-медичної експертизи № 1126 від 22 липня 2025 року зазначено про відсутність у наданих медичних документах результату аналізу на алкоголь, а протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить клінічних ознак алкогольного сп`яніння. Зазначає, що під час руху до місця проживання ОСОБА_1 проходив перевірки на блокпостах, де ознак сп`яніння у нього не виявляли. Вважає протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП неналежно оформленим, оскільки інспектор ОСОБА_6 під час допиту підтвердив, що ОСОБА_1 залишив місце складання протоколу, проте запис про його відмову від участі у складанні та підписання протоколу зроблено не було. Зазначає про порушення права сторони захисту на безпосереднє дослідження доказів, оскільки судом не допитано понятих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , медичного працівника ОСОБА_7 , який зазначений у документах щодо біологічного зразка, а також експерта ОСОБА_8 . Вважає, що їх допит необхідний для перевірки достовірності первинних матеріалів огляду ДТП, походження біологічного зразка та вихідних даних автотехнічної експертизи. Окремо вказує на порушення строків накладення адміністративного стягнення. Зазначає, що інкриміноване за ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення мало місце 28 травня 2025 року, тоді як постанову про накладення стягнення винесено 03 червня 2026 року, тобто після закінчення одного року з дня події. Також посилається на те, що кримінальне провадження № 12025041230001266 було закрито 29 серпня 2025 року, а тому на час постановлення оскаржуваного рішення минув і тримісячний строк з дня його закриття. Просить викликати для участі в апеляційному розгляді прокурора; визначити обсяг і порядок дослідження доказів із технічною фіксацією судового засідання; викликати та допитати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , медичного працівника ОСОБА_7 та експерта Гвоздика В.О.; безпосередньо дослідити технічний звукозапис судового засідання від 23 березня 2026 року в частині показань ОСОБА_2 ; визнати висновок судово-токсикологічної експертизи № 1748 від 17 липня 2025 року недопустимим доказом; призначити додаткову комплексну комісійну транспортно-трасологічну, автотехнічну, фототехнічну експертизу та експертизу відеозапису із зупиненням апеляційного провадження до одержання висновку; скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень. Альтернативно просить скасувати постанову в частині ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а також постановити окрему ухвалу щодо дій слідчого ОСОБА_9 .

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції в частині встановлення обставин правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримані, а висновок про винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні є правильним та підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 28 травня 2025 року о 14 год. 30 хв. ним не заперечується.

Перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується, насамперед, висновком судово-токсикологічної експертизи від 17.07.2025 № 1748, згідно з яким у дослідженому зразку його крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,64 проміле, а також іншими матеріалами справи у їх сукупності.

З пояснень експерта ОСОБА_5 , вбачається, що зразок крові надійшов до експертної установи у замороженому вигляді в опечатаній пробірці, під час дослідження не встановлено ознак його неналежного зберігання, а дослідження проведено за чинною методикою із застосуванням приладу, який мав чинне свідоцтво про повірку. Експерт підтвердила висновок № 1748 у повному обсязі.

Матеріалами справи також підтверджено, що після ДТП ОСОБА_1 був госпіталізований до закладу охорони здоров`я, де у нього було відібрано біологічні зразки, які в подальшому були отримані та направлені для експертного дослідження.

Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про підміну зразка крові, його належність іншій особі або такі порушення умов зберігання, які могли вплинути на результат дослідження, матеріали справи не містять.

Посилання захисника на окрему суперечність у зазначенні дати ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ не спростовує встановленого сукупністю доказів походження дослідженого біологічного зразка та достовірності результату експертного дослідження.

Не спростовує висновку про стан алкогольного сп`яніння і зазначення у висновку судово-медичної експертизи № 1126 про те, що в наданих медичних документах результату аналізу на алкоголь не виявлено, оскільки така вказівка свідчить лише про відсутність відповідного результату серед медичних документів, наданих для тієї експертизи, та не заперечує результатів окремого судово-токсикологічного дослідження.

Посилання на відсутність у протоколі опису клінічних ознак сп`яніння та проходження ОСОБА_1 перевірок на блокпостах також не спростовують об`єктивно встановленої за результатами лабораторного дослідження наявності етилового спирту в крові у концентрації 1,64 проміле.

Не є підставою для визнання доказів недопустимими і доводи щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 , оскільки з досліджених матеріалів, у тому числі відеозапису, встановлено, що йому було повідомлено про складання адміністративних матеріалів, роз`яснювалися процесуальні права та надано можливість спілкування із захисником, після чого він сам залишив місце їх оформлення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 , недопустимість висновку судово-токсикологічної експертизи та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його дії правильно кваліфіковані за цією нормою.

Щодо доводів апеляційної скарги, пов`язаних з обставинами ДТП та притягненням ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуваною постановою провадження у цій частині вже закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Наведені захисником доводи не дають підстав для зміни встановленої судом підстави закриття провадження на п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тому постанова в цій частині підлягає залишенню без змін.

Заявлені стороною захисту клопотання про виклик прокурора, додаткових свідків та експерта, дослідження додаткових доказів, призначення комплексної експертизи, зупинення провадження та постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягають, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги, а необхідності у вчиненні зазначених процесуальних дій судом апеляційної інстанції не встановлено.

Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 38 КУпАП при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Крім того, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинено 28 травня 2025 року.

Кримінальне провадження № 12025041230001266 від 28 травня 2025 року постановою слідчого закрито 29 серпня 2025 року, після чого матеріали направлено для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, як річний строк з дня вчинення правопорушення, так і тримісячний строк з дня закриття кримінального провадження на момент постановлення судом першої інстанції рішення 03 червня 2026 року закінчилися.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Отже, дійшовши правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції безпідставно наклав на нього адміністративне стягнення після спливу встановленого законом строку.

За таких обставин оскаржувана постанова в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Оскільки відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір сплачується особою у разі прийняття судом постанови про накладення адміністративного стягнення, у зв`язку зі скасуванням постанови в частині накладення такого стягнення підлягає скасуванню і рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовують та підстав для скасування постанови з мотивів, наведених захисником, не дають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Вірка Віктора Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнення з нього судового збору в сумі 665 гривень 60 копійок - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В іншій частині постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя