Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №206/4787/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2508/26 Справа № 206/4787/26 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,-

ОСОБА_1 ,

представника потерпілого – Торубарова А.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Торубарова А.В. в інтересах потерпілого, - ОСОБА_2 на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до постанови Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року встановлено, що 31.05.2026 року в м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Андрія Сахарова (Петровського) 20 о 08 год. 49 хв. на перехресті вул. Андрія Сахарова та вул. Календарна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи т.з. Lexus NX 300 д.н.з. НОМЕР_1 та перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого трапилось зіткнення з автомобілем Merсedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушила п. 10.1. ПДР України – порушення правил перестроювання, зміни напрямку руху, а за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП .

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, представник Торубаров А.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

-суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 та обставинам, які ставлять під сумнів її твердження про те, що перед зміною напрямку руху вона переконалася у безпеці маневру;

-під час судового розгляду ОСОБА_1 фактично підтвердила, що при зміні напрямку руху вона не здійснювала повторної перевірки дорожньої обстановки позаду свого транспортного засобу та не бачила автомобіль Mersedes-Benz Sprinter, який у цей момент здійснював обгін;

-зазначає, що зіткнення відбулось на початковій стадії маневру ОСОБА_1 , одразу після початку повороту та підтверджує перебування автомобіля Mersedes-Benz Sprinter в цей час вже на зустрічній смузі руху;

-не дочекавшись висновку призначеної судом автотехнічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення;

-у цій справі суд фактично обмежився констатацією наявності протилежних пояснень учасників ДТП та відсутності відеозапису, не здійснивши належної перевірки цих версій за допомогою об`єктивних даних та експертного дослідження.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні представником ОСОБА_3 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи диска із відеозаписами судових засідань від 29.07.2026 та 20.08.2026 року, фотознімків транспортних засобів із пошкодженнями, отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та їх розташування після зіткнення, а також про дослідження в судовому засіданні відеозапису допиту потерпілої ОСОБА_1 .

Суд вважає за необхідне клопотання задовольнити частково.

Надані представником диск із відеозаписами судових засідань та фотознімки транспортних засобів підлягають долученню до матеріалів справи, оскільки вони стосуються обставин, які є предметом апеляційного перегляду.

Водночас у частині клопотання про дослідження в судовому засіданні відеозапису допиту потерпілої ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілу ОСОБА_1 було безпосередньо допитано судом першої інстанції у судовому засіданні, за результатами чого її показання були досліджені та оцінені судом при вирішенні справи.

Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів. Повторне дослідження доказів, які вже були досліджені судом першої інстанції, здійснюється у разі необхідності.

Представником не наведено обґрунтованих підстав, які б зумовлювали необхідність повторного дослідження в апеляційному суді відеозапису допиту потерпілої, яка була безпосередньо допитана судом першої інстанції. За таких обставин суд не вбачає необхідності у повторному дослідженні зазначеного відеозапису, а під час ухвалення рішення враховує показання потерпілої ОСОБА_1 у сукупності з іншими доказами у справі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту порушення нею вимог Правил дорожнього руху, а й причинного зв`язку між таким порушенням та наслідками у вигляді ДТП і заподіяної внаслідок цього майнової шкоди.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення вимог пункту 10.1 ПДР України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Водночас наявні у справі докази не дають достатніх підстав для беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 перед початком виконання повороту не переконалася у безпеці маневру та саме внаслідок цього допустила зіткнення.

Так, у своїх письмових поясненнях від 31 травня 2026 року ОСОБА_1 зазначила, що перед виконанням повороту ліворуч заздалегідь переконалася у безпеці маневру, увімкнула покажчик лівого повороту, ще раз переконалася у відсутності транспортних засобів на зустрічній смузі та позаду через дзеркала, після чого розпочала виконання повороту в напрямку вул. Календарної. При цьому вона пояснила, що безпосередньо на перехресті в її автомобіль на великій швидкості здійснив зіткнення автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, водій якого виконував обгін.

Зазначені пояснення не спростовані належними та допустимими доказами.

Більше того, вони узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 , який не заперечував самого факту здійснення ним маневру обгону. ОСОБА_2 зазначив, що 31 травня 2026 року здійснював обгін на вул. Сахарова зі швидкістю близько 80 км/год, після обгону двох транспортних засобів третій автомобіль — Lexus — почав виконувати поворот, унаслідок чого відбулося зіткнення.

Таким чином, із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що безпосередньо перед ДТП він здійснював маневр обгону, а зіткнення відбулося саме під час виконання ОСОБА_1 повороту ліворуч.

При цьому зазначена самим ОСОБА_2 швидкість руху близько 80 км/год підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи, оскільки ДТП сталася в межах населеного пункту, де загальне обмеження швидкості руху становить 50 км/год. Отже, за його власними поясненнями, під час здійснення обгону він рухався зі швидкістю, яка перевищувала встановлене обмеження.

Крім того, відповідно до схеми місця ДТП місце зіткнення транспортних засобів розташоване безпосередньо на перехресті. Ця обставина має істотне значення для оцінки дій учасників дорожнього руху, оскільки ОСОБА_2 сам зазначив, що здійснював у цей момент маневр обгону.

Відповідно до пункту 1.4 ПДР України кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила.

Згідно з пунктом 14.6 «а» ПДР України обгін забороняється на перехрестях.

Отже, водій, який здійснює маневр повороту, вправі розраховувати на дотримання іншими учасниками дорожнього руху встановлених ПДР України правил та заборон, зокрема щодо здійснення обгону на перехресті.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 537/1916/18, відповідно до якої при встановленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне, у тому числі невинне, поводження інших учасників дорожнього руху, яке також може виключати відповідальність водія. При цьому підлягає встановленню наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію створено не ним, відповідальність водія виключається.

З огляду на викладене, для встановлення вини ОСОБА_1 необхідно було достовірно встановити, що саме її дії з порушенням пункту 10.1 ПДР України створили аварійну ситуацію та перебували у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Проте таких обставин матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неналежно оцінив пояснення ОСОБА_1 та обставини, які, на думку апелянта, спростовують її твердження про дотримання вимог пункту 10.1 ПДР України, є необґрунтованими.

Зі змісту її пояснень вбачається, що перед початком маневру вона перевіряла дорожню обстановку, у тому числі за допомогою дзеркал, та переконалася у відсутності транспортних засобів, які могли створити небезпеку її маневру. Саме по собі те, що після початку повороту вона не виявила автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, не свідчить про те, що такий транспортний засіб уже перебував у її полі зору на момент початку маневру та що вона мала об`єктивну можливість його виявити.

Не свідчить про протилежне і довід про те, що ОСОБА_1 фактично визнала, що не здійснила повторної перевірки дорожньої обстановки. Вимоги пункту 10.1 ПДР України не можуть тлумачитися як покладення на водія обов`язку передбачати раптову появу транспортного засобу, який здійснює заборонений правилами маневр обгону на перехресті, за відсутності доказів того, що такий транспортний засіб був об`єктивно видимим та створював небезпеку до початку маневру.

Не підтверджує вини ОСОБА_1 і довід апеляційної скарги про те, що зіткнення відбулося на початковій стадії її повороту, а тому автомобіль Mercedes-Benz Sprinter нібито вже перебував на смузі зустрічного руху до початку її маневру.

Дійсно, відповідно до схеми місця ДТП місце зіткнення розташоване на перехресті. Крім того, у схемі зафіксовано видимі зовнішні пошкодження транспортних засобів: у Mercedes-Benz Sprinter — передньої центральної, передньої лівої та бокової правої частин, а в Lexus NX 300 — передньої лівої та бокової лівої частин.

Однак самі по собі місце зіткнення та характер пошкоджень транспортних засобів не дають можливості достовірно встановити момент виїзду Mercedes-Benz Sprinter на смугу зустрічного руху, момент початку маневру ОСОБА_1 , а також наявність у неї технічної можливості виявити автомобіль ОСОБА_2 та уникнути зіткнення.

Таким чином, зазначені апелянтом обставини можуть характеризувати механізм ДТП, однак не доводять порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 ПДР України та причинного зв`язку між її діями і наслідками ДТП.

Необґрунтованим є і посилання на те, що суд першої інстанції не дочекався висновку призначеної автотехнічної експертизи. Сам факт призначення експертизи не свідчить про доведеність вини особи та не може замінити собою належні докази складу адміністративного правопорушення. Відсутність висновку експерта, за умови відсутності інших достатніх доказів порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України та причинного зв`язку, не може бути компенсована припущеннями щодо механізму ДТП.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично обмежився констатацією суперечливості пояснень учасників ДТП та відсутності відеозапису, не відповідають змісту оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції дослідив протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення учасників ДТП, схему місця ДТП та інші наявні матеріали, після чого дійшов висновку про відсутність достатніх доказів вини ОСОБА_1 .

Відсутність відеозапису сама по собі не є підставою для закриття провадження, однак у цій справі за відсутності такого об`єктивного доказу інші наявні матеріали не дозволяють усунути суперечності щодо механізму ДТП та достовірно встановити причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 і наслідками зіткнення.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП доказами можуть бути лише фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку можна достовірно встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні. Припущення щодо того, як саме розвивалася дорожня ситуація, не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться фактично до іншої оцінки доказів та припущення про те, що ОСОБА_1 повинна була передбачити рух автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, який, за поясненнями його водія, здійснював обгін та рухався зі швидкістю близько 80 км/год на перехресті.

Разом із тим сукупність наявних у справі доказів не дає можливості достовірно встановити, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 10.1 ПДР України, а таке порушення перебувало у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та необхідність закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, дослідив в судовому засіданні наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв мотивоване законне рішення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 — Торубарова А.В. без задоволення, а постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 20 серпня 2026 року, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, — без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу представника Торубарова А.В. в інтересах потерпілого, - ОСОБА_2 , на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко