Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №243/3304/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2281/26 Справа № 243/3304/26 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Нікітюк В.М.,

захисника, особи, що притягається

до адміністративної відповідальності адвоката Халупка С.В.,

апеляційну скаргу адвоката Халупка С.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року встановлено, що 04.04.2026 о 13 годині 50 хвилин в с. Привілля по вул.Центральна, 5, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом від 23.09.2020 року постановою Бахмутського ДВС (ВП № 7286223), чим порушив п.2.1.а ПДР України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Цією ж постановою встановлено, що 04.04.2026 о 13 годині 40 хвилин в с. Майдан по вул.Героїв України (Невського), 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер на місці зупинки відмовився, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі, поданої в інтересах ОСОБА_1 , захисник Халупко С.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року у справі №243/3304/26, скасувати вказану постанову щодо ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що сторона захисту оскаржену постанову вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню оскільки суд першої інстанції не забезпечив повної, всебічної та об`єктивної перевірки обставин справи, формально погодився з версією працівників поліції, не усунув істотні суперечності в матеріалах, не перевірив законність первинної зупинки транспортного засобу, не надав належної оцінки моменту роз`яснення прав особі та фактично визнав допустимими докази, отримані в умовах істотного порушення процесуальної форми.

Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно визнав не слушними доводи захисту щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу , що тягне незаконність послідуючих вимог поліцейського.

Наголошує, що самостійною підставою для скасування постанови є те, що суд першої інстанції формально оцінив питання роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав.

Суд першої інстанції не встановив, чи було ОСОБА_1 до першої пропозиції огляду пояснено, що відмова від огляду сама по собі утворює склад правопорушення за ст. 130 КУпАП. Суд не встановив, чи була пропозиція огляду сформульована однозначно, чи було водію запропоновано реальну альтернативу огляду в закладі охорони здоров`я, чи було забезпечено достатній час для прийняття рішення, чи не здійснювали працівники поліції психологічний тиск або не вводили особу в оману щодо правових наслідків.

Звертає увагу, що працівники поліції жодним чином не роз`яснили ОСОБА_1 процедуру проходження огляду, можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я, наслідків відмови від проходження огляду, що є грубим порушенням Інструкції №1452/73.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Халупко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 25 травня 2026 року. Як вбачається з матеріалів цієї справи, вперше з апеляційною скаргою адвокат Халупко С.Взвернувся у передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2026 року апеляційну скаргу йому було повернуто, оскільки адвокатом не було надано необхідних документів, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 .

Повторно з апеляційною скаргою з необхідними документами, що підтверджують повноваження адвоката в апеляційній інстанції, адвокат звернувся через суд першої інстанції 16 липня 2026 року.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Халупко С.В. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскарженою постановою встановлено, що 04.04.2026 о 13 годині 50 хвилин в с. Привілля по вул.Центральна, 5, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом від 23.09.2020 постановою Бахмутського ДВС (ВП № 7286223), чим порушив п.2.1.а ПДР України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

04.04.2026 о 13 годині 40 хвилин в с. Майдан по вул.Героїв України (Невського), 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер на місці зупинки відмовився, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Крім того, ч. 3 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Хоча в апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказами, дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме:

?даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631857 від 04.04.2026, складеного уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку, зі змісту якого вбачається, що 04.04.2026 о 13 годині 40 хвилин в с. Майдан по вул.Героїв України (Невського), 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер на місці зупинки відмовився, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;

?направленням, за змістом якого 04.04.2026 о 13-53 год. ОСОБА_1 був направлений до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, результати огляду - відмова;

?довідкою до протоколу, за змістом якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, протягом року до адміністративної відповідальності до ч.1 ст.130 КУпАП не притягувався;

?відеозаписом, доданим до протоколу, з якого вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, про що було повідомлено водія. На питання поліцейського ОСОБА_1 вказав, що алкоголь не вживав. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, на що він відмовився, зазначив, що поспішає. Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я водій також відмовився.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 04.04.2026 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Безпідставними є доводи захисника, що працівники поліції жодним чином не роз`яснили ОСОБА_1 процедуру проходження огляду, можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Так, зі змісту відеозаписів встановлено, що працівник поліції спочатку запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а після його відмови, запропонував пройти огляд в медичному закладі, однак водій відмовився. Надалі водія ОСОБА_1 було попереджено про відповідальність згідно пункту правил 2.5 ПДР та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.

Згідно п.1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п 1.9. ПДР)

Відповідно до п. 2.5. водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.68 Конституціх України Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З огляду на вказані правові норми слід вважати, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу повинен знати та додержуватись приписам ПДР, в тому числі і обов`язковості виконання вимоги проходження огляду на стан сп`яніння. Тому, апеляційні доводи про те, що необізнаність ОСОБА_1 про необхідність та порядок проходження огляду на стан сп`яніння, не знання про відповідальність за відмову від проходження такого огляду, не вважаю слушними, оскільки вони не гуртуються на законі.

Крім того, із дослідженого відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 оспорював законність його зупинки чи факту керування ним транспортним засобом, або ставив питання щодо порушення процедури огляду його на стан сп`яніння, його законних прав та інтересів. Апеляційний суд звертає увагу, що не лише відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а і сукупність цієї обставини з іншими доказами у даній справі підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів даних щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі.

На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими, та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається що поліцейським було дотримано встановлених законом вимог, та дії працівників поліції відповідали, встановленим у ст. 266 КУпАП вимогам.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту не надано.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Обов`язок проходження огляду на стан сп`яніння у водія виникає у випадку виявлення у нього працівником поліції ознак сп`яніння та висунення вимоги проходження такого огляду. Підстава зупинки транспортного засобу ніяким чином не впливає на необхідність виконання водієм вказаної вимоги поліцейського на проходження названого огляду, і ніяким чином не впливає на наявність або відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126КУпАП, оскільки не проаналізував та не надав належної оцінки доказам.

Частиною 3 статті 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Доводи захисника про відсутність доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП заслуговують на увагу.

Так, відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами постанова надсилається сторонам виконавчого провадження для відома, та направляється для виконання після закінчення строку, визначеного Законом України “Про виконавче провадження” для її оскарження.

Однак, твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про винесення цієї постанови, не були перевірені належним чином, цим доводам судом не надана оцінка.

У матеріалах провадження відсутні відомості щодо надсилання постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 28.07.2020 року ОСОБА_1 та про те, що її не було оскаржено.

Оскільки судді місцевого суду не надані докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність встановлених щодо нього обмежень у праві керування транспортними засобами, тому апеляційний суд дійшов висновку, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 126 КУпАП.

Таким чином, вважаю за необхідне постанову судді скасувати в частині визнання винним ОСОБА_1 за ч. 3ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а в іншій частині оскаржену постанову суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Халупко С.В. на апеляційне оскарження постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Халупко С.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення. В решті постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин