Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №216/5766/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10559/26 Справа № 216/5766/25 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/5766/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк Михайло Вадимович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит за № 4357960, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит із зобов`язанням повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами договору.

У порушення положень договору та вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач, користуючись коштами, наданими банком, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 32 387,35 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 794 грн, заборгованості за процентами - 24 073,35 грн; заборгованості за комісією - 1 520 грн.

18 жовтня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №78-МЛ, за умовами якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4357960 від 11 липня 2021 року.

Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносив платежі на повернення кредиту, що свідчить про суттєве порушення ним взятих на себе договірних зобов`язань.

На підставі наведенного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4357960 від 11 липня 2021 року у загальному розмірі 32 387,35 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 794 грн, заборгованості за процентами - 24 073,35 грн; заборгованості за комісією - 1 520 грн; стягнути ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року позовні вимоги задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4357960 від 11 липня 2021 року, у загальному розмірі 32 387,35 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 794 грн, заборгованості за процентами -24 073,35 грн; заборгованості за комісією - 1 520 грн; та в рахунок відшкодування судового збору 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу 8 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк М.В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4357960 від 11 липня 2021 року у розмірі 12 520 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованості за тілом кредиту; 3 000 грн - заборгованості за відсотками; 1 520 грн - заборгованості за комісією, змінити розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу встановленого договором строку кредитування.

Зазначив, що строк кредитування за договором становив 15 днів та закінчився 26 липня 2021 року, а тому нарахування процентів після цієї дати є безпідставним.

Також апелянт заперечує проти застосування положень договору щодо автоматичного продовження строку користування кредитом посилаючись на те, що така умова не є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України та не може змінювати визначений сторонами строк виконання зобов`язання.

Вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу - 8 000 є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовленню, з наступних підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4357960, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор R49183 в якості аналога власноручного підпису позичальника. Ідентифікацію позичальника товариством було проведено належним чином, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі - 8 000 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 50986795 від 11 липня 2021 року, платник - ТОВ «Мілоан».

На виконання ухвали суду від 03 вересня 2025 року, в частині витребування доказів, до суду надійшли запитувані відомості, з яких вбачається, що карту № НОМЕР_2 емітовано на ОСОБА_1 . Крім того, на рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 8 000 грн від 11 липня 2021 року, платник: переказ коштів; коментар: viplata zaima Miloan (а.с.34-35).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 32 387,35 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 794 грн, заборгованості за процентами в сумі 24 073,35 грн та заборгованості за комісією в сумі 1 520 грн.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається із матеріалів справи, 18 жовтня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 78-МЛ, відповідно до умов якого до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за договором про споживчий кредит № 4357960 від 11 липня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за № 4357960 про надання споживчого кредиту, укладеного 11 липня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , яка відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Доводи апеляційної скарги про те, що строк кредитування за договором становив 15 днів та закінчився 26 липня 2021 року, а тому нарахування процентів після цієї дати є безпідставним, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», які є складовою частиною кредитного договору та визначають порядок і умови надання, обслуговування та повернення кредиту, регламентовано, зокрема, механізм укладення кредитних договорів, порядок користування кредитними коштами, а також умови та порядок продовження строку кредитування (пролонгації), у тому числі на пільгових та стандартних умовах із визначенням відповідних фінансових наслідків для позичальника. Зазначені Правила є обов`язковими для сторін кредитного договору та застосовуються у взаємозв`язку з його індивідуальними умовами.

Відповідно до п.6.1. Правил, позичальник зобов`язується повернути Товариству кредит або його частину, сплатити комісію за надання кредиту (якщо застосовується) та проценти за користування кредитом у дату(и) платежу, що встановлена(і) договором та/або графіком розрахунків (платежів).

Відповідно до п.6.2. Правил, нарахування процентів за користування кредитом за ставкою, визначеною кредитним договором, здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по останню дату строку правомірного користування кредитом (з урахуванням пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.. Товариство використовує фіксовані відсоткові/процентні ставки при наданні фінансових кредитів.

Я передбачено п.6.7. Правил, у разі недостатності суми здійсненого платежу для сплати заборгованості в повному обсязі, кошти сплачені Позичальником спрямовуються на погашення Заборгованості у такій послідовності: нараховані прострочені проценти, комісії; прострочена заборгованість за кредитом; нараховані проценти; нарахована комісія за надання кредиту; заборгованість за кредитом; нарахована неустойка, проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання. Заборгованість кожної наступної черги погашається після повного погашення заборгованості попередньої черги. Товариство має право в будь-який момент змінити чергу (пріоритет) для погашення заборгованості за кредитом в односторонньому порядку, якщо це не суперечить законодавству. Після прийняття Товариством часткового виконання/погашення Заборгованості графік розрахунків (платежів) може коригуватись (оновлюватись), в частині визначення залишку суми кредиту, комісії (якщо застосовується), процентів за користування кредитом та може (необов`язково) передбачати розмір нарахованої неустойки та інших платежів або лише інформація щодо актуального розміру заборгованості в особистому кабінеті позичальника. Зазначена черговість погашення заборгованості не поширюється на випадок сплати Позичальником комісії (винагороди) за управління та обслуговування кредиту необхідної для продовження строку кредитування, оскільки здійснення позичальником часткового/повного погашення заборгованості за кредитом не передбачає сплати такої комісії (винагороди)

Пунктом 6.10. Правил передбачено, що за кредитами PDL позичальник має право продовжити строк кредитування, далі - пролонгація, на стандартних (базових) або пільгових умовах.

Пунктом до п. 6.10.2. Правил встановлено порядок Пролонгації на стандартних (базових) умовах: 1) п.6.10.2.1. позичальник може збільшити строк кредитування на кількість днів визначену кредитним договором (індивідуальною частиною) шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати визначену договором (індивідуальною частиною) максимальну кількість днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить визначену договором максимальну кількість днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах визначеної договром максимально можливої кількості днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту); 2) п.6.10.2.2. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 індивідуальної частини Договору.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, умови договору щодо строку кредитування та порядку його продовження є частиною свободи договору (ст.627 ЦК України), а тому підлягають застосуванню у разі, якщо вони є чіткими, зрозумілими та погодженими сторонами. У разі якщо договором передбачено механізм продовження строку кредитування, такий механізм є обов`язковим для сторін і не може бути проігнорований судом, якщо його застосування підтверджується фактичними діями сторін у межах договірних умов.

Враховуючи вищезазначене, а також з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки руху коштів за кредитним договором № 4357960 від 11 липня 2021 року, суд першої інстнації вірно виснував, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово ініціював продовження строку кредитування (пролонгацію) шляхом вчинення передбачених умовами договору дій, зокрема шляхом здійснення платежів у вигляді комісії за пролонгацію, а також часткового погашення тіла кредиту та процентів, а саме: 26 липня 2021 року, 02 серпня 2021 року, 09 серпня 2021 року та 12 серпня 2021 року.

Такі платежі здійснювалися з використанням належних відповідачу платіжних інструментів та відображені в обліковій системі кредитодавця як окремі добровільні операції з призначенням «сплата комісії за пролонгацію», що відповідає умовам п.2.3.1 Правил та кредитного договору, які передбачають можливість продовження строку кредитування за ініціативою позичальника та за умови сплати визначеної комісії. Доказів примусового списання коштів або відсутності волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на вчинення зазначених платежів суду не надано. Навпаки, характер операцій свідчить про їх здійснення самим відповідачем у рамках виконання умов договору, що виключає висновок про неправомірне нарахування чи безпідставне стягнення відповідних сум у цій частині.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 61-2086св18 та від 10 квітня 2019 року у справі № 161/13293/16-ц, укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання та не може бути змінений або припинений в односторонньому порядку, крім випадків, прямо передбачених законом або договором.

Отже, продовження строку кредитування відбувалося в межах договірного механізму пролонгації, погодженого сторонами, а комісія за таку пролонгацію фактично сплачувалася самим позичальником як умова реалізації ним відповідного права, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами.

Доводи апелянта про нарахування процентів за користування кредитом підлягає обмеженню строком до 26 липня 2021 року ґрунтуються на власному тлумаченні умов кредитного договору та не враховують узгоджений сторонами порядок пролонгації строку кредитування.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить, а наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк Михайло Вадимович, - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: