Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №727/10726/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10726/26

Провадження № 3/727/1587/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Чернівецькій області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 25.07.2026 о 03.03 год., у м. Чернівці, по вул. Сторожинецькій, 126, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Ніссан» днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п.2.5 правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, надала суду покази та подала клопотання про закриття провадження по справі, в якому заперечувала вчинення вказаного правопорушення, вини у вчиненому не визнала, вказувала на порушення процедури, тиск на неї з боку працівників поліції, ознак сп`яніння не було встановлено, зазначала про відсутність причин зупинки.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.

Згідно п.1 розділу 1 Інструкції, цим нормативним актом визначена процедура проведення огляду водіїв на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.3розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Перелік таких ознак є вичерпним.

При цьому, згідно п.6 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби).

Тобто, нормами законодавства передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, поліцейський зобов`язаний запропонувати провести на місці зупинки огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (ч.2 ст.266 КУпАП), а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами поліцейський повинен направити водія в найближчий заклад охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння за встановленою законом формою направлення (ч.3 ст.266 КУпАП).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.

Отже, згідно закону, для притягнення водія до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп`яніння, передбачені п.3 розділу 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку.

Недотримання цієї процедури має наслідком її недійсність, як те передбачено ч.5 ст. 266 КУпАП.

Як вбачається із досліджених судом відеозаписів, працівники поліції, як підставу для направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння посилалась на запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.

Проте, відповідно до відеозаписів, такі ознаки алкогольного сп`яніння не озвучувались працівниками поліції та не встановлювались під час спілкування із ОСОБА_1 .

Мовлення ОСОБА_1 було чітким та послідовним, вонанаводив аргументи на підтвердження своїх доводів та оспорюваладії працівників поліції належним чином аргументуючи свої твердження чіткою, правильною, зрозумілою вимовою.

Щодо висновків поліцейських, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, то відеозаписом підтверджено відсутність такої ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки поведінка ОСОБА_1 була адекватною та контрольованою, їїдії були послідовними та логічними в конкретних обставинах, спрямованими на захист своїх прав.

Оскільки наданими суду доказами не доведена наявність у водія ОСОБА_1 ознак лкогольного сп`яніння, як підстави для проведення огляду, які у водія не встановлювались та не вбачається на досліджених відеозаписах, такий огляд із фіксацією відмови є недійсним, а тому доводи ОСОБА_1 в цій частині є слушними.

Вивчивши, відео обставин та подій (ID реєстратора 470239, 476850), яке долучено до матеріалів адміністративної справи, слід звернути увагу, на те, що відеофіксація містить переривання фіксації подій, тому не можливо встановити чи всі події та дії були зафіксовані на вказаному відео.

Також, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 не було надано в передбаченому законодавством порядку акт огляду на стан сп`яніння та направлення на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, що в свою чергу свідчить про безпідставність проведення такого огляду та відповідно недопустимість в подальшому як доказу в розумінні ст.251 КУпАП.

Суду із наданих відеоматеріалів є незрозумілим, які документи пропонувалися для підпису ОСОБА_1 , працівники поліції пояснень водію щодо цього не озвучили.

Також поліцейськими було порушено п.10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було, вручено примірник акту огляду водієві, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію.

Тобто поліцейськими не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_1 керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння.

Диспозиція норми ч.1 ст.130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння наркотичного сп`яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов`язку проходити огляд на стан, зокрема алкогольного, наркотичного сп`яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.

Щодо твердження ОСОБА_1 про відсутність підстав зупинення транспортного засобу слід зазначити наступне.

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена в нічну пору доби – о 03.03 год. не маючи спеціальних, передбачених законом, документів.

Згідно ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» під час воєнного стану запроваджуються та здійснюються в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема комендантська година (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень).

Згідно ч.4 ст.8 ЗУ «Про національну поліцію» під час дії воєнного стану, поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Статтею 24 вказаного закону передбачено додаткові повноваження поліції, зокрема забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Таким чином, підстави вважати її зупинку у комендантську годину в період воєнного стану неправомірною у суду відсутні, щопідтверджує правомірність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

Так, порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, у зв`язку із чим її результати є недійсними, свідчить про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вищенаведеного, вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, не доведено належними доказами.

Відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Суд не має права перебирати на себе визначений ст.251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Перевіркою матеріалів провадження встановленні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, крім того, судом встановлено порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на вищезазначені істотні процесуальні порушення, відсутність достатніх та належних доказів доведення вини ОСОБА_1 , з огляду на всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи, суд вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 130, 221, 247, 266, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя П.С. Гавалешко