Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №635/5977/16-ц — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5977/16-ц

Провадження № 2/635/734/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання – Поліщук О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Палєва Олена Миколаївна, ОСОБА_3 , про припинення договору іпотеки та зняття заборони відчуження нежитлових приміщень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Палєва О.М., в якій просить припинити іпотеку нежилих приміщень магазинів №37 та №44 за адресою: АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 28.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М. та зареєстрованого у реєстрі за №5152, зняти заборону відчуження зазначених нежилих приміщень магазинів та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження цього майна іпотекою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 28.12.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, за яким ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 138720 грн строком до 28.12.2008.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення магазинів № НОМЕР_1 та №44 за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М.

Відповідно до п. 10 Іпотечного договору від 28.12.2007 на весь період дії зазначеного договору правовстановлюючі документи, а саме: договір купівлі-продажу, а також технічний паспорт на предмет іпотеки, передано на зберігання іпотеко держателю. На предмет іпотеки накладена заборона відчуження.

В обумовлений договором позики строк, позивач не виконав свої зобов`язання, щодо повернення грошових коштів, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2014 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у солідарному порядку стягнуто суму боргу за договором позики від 28.12.2007 у розмірі 251720 грн. На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист №635/16994/13-ц та відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом про стягнення інфляційного збільшення боргу, трьох процентів річних та неустойки за договором позики, а також звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02.06.2015 вище зазначені позовні вимоги задоволено частково, в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення магазинів № НОМЕР_1 та №44 за адресою: АДРЕСА_1 .

На теперішній час у позивача відсутні будь-які непогашені боргові зобов`язання перед ОСОБА_2 .

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2014 скасовано ухвалою суду від 24.03.2016. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики за заявою представника ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 251720,00 грн закрито постановою головного державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківської області від 30.03.2016 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Також, закриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 02.06.2015 скасовано ухвалою суду від 10.05.2016 та залишено позовну заяву по даній справі за заявою представника позивача без розгляду.

Таким чином, на теперішній час позивач не має перед ОСОБА_2 будь-яких невиконаних грошових зобов`язань, невиконаних судових рішень або не закінчених виконавчих проваджень. Позивачем повністю виконані зобов`язання за договором позики грошей від 28.12.2007.

Позивач, з метою зняття заборони відчуження з належних йому приміщень магазинів, звернувся до нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Палєвої О.М., проте заборона відчуження предмета іпотеки нотаріусом не знята, оскільки позивачем не надані безспірні докази виконання основного зобов`язання.

До теперішнього часу нежилі приміщення магазинів АДРЕСА_2 та №44 за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться під обтяженням, позивач немає правовстановлюючих документів на належне йому майно, не має можливості отримати дублікат цих документів.

Крім того, наявність обтяження перешкоджає позивачу розпоряджатися належним йому нерухомим майном. На даний час позивач опинився у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку з чим вимушений продати нерухомість та отримати від продажу грошові кошти.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20.01.2017 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Палєва Олена Миколаївна, про припинення договору іпотеки та зняття заборони відчуження нежилих приміщень відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.02.2017 рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.01.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.01.2017 та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28.02.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень стало незалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2019 вищевказану цивільну справу передано в провадження суді ОСОБА_4 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16.09.2019 цивільну справу прийнято до провадження суді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 .

Відповідно до розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» справу передану для розгляду за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області, що підтверджується актом приймання-передачі справ та речових доказів від 01.04.2022.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 01.04.2024 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.07.2024 прийнято до провадження суді Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П., призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07.07.2025 підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду.

Позивач та представник позивача до судового засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали.

Відповідач та треті особи у судове засідання повторно не з`явились, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правові відносини.

18.10.2013 ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просив стягнути солідарно з боржників на його користь неповернуту суму боргу за договором позики у розмірі 105720,00 грн та неустойку за неналежне виконання зобов`язань за останній перед датою звернення в суд із вказаним позовом рік прострочки, тобто з 18.10.2012 до 18.10.2013 у розмірі 146000,00 грн, а всього – 251720,00 грн.

За результатами розгляду вказаного позову 14.03.2014 Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалив заочне рішення, яким заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. При цьому, оскільки вказане рішення не було оскаржено жодною із сторін, воно набрало законної сили.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошових коштів ані за договором позики ані за рішенням суду, що набрало законної сили, так і не повернули, 16.01.2015 ОСОБА_2 був вимушений звернутися в Харківський районний суд Харківської області із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за захистом своїх порушених прав кредитора із вимогами про солідарне стягнення з боржників на його користь суми інфляційного збільшення боргу за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року в розмірі 24527,04 грн, трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 18.10.2013 до 16.01.2015 у розмірі 3953,63 грн та неустойки, нарахованої за останній рік прострочення перед зверненням в суд із вказаним позовом, у розмірі 146000,00 грн, а всього – 174480,00 грн.

Крім того, просив в рахунок задоволення його вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за договором позики від 28.12.2007 на суму, що визначена заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2014 в загальному розмірі 254240,00 грн, та в рахунок задоволення заявлених у вказаному позові вимог щодо стягнення солідарно з боржників на його користь суму інфляційного збільшення боргу за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року в розмірі 24527,04 грн, 3% річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 18.10.2013 до 16.01.2015 в розмірі 3953,63 грн та неустойку, нараховану за останній рік прострочення перед звернення в суд із вказаним позовом, у розмірі 146000,00 грн, а всього – 174480,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення магазинів № 37 та № 44 загальною площею 185,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із застосування визначеної статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу.

До того ж ОСОБА_2 просив передати предмет іпотеки – нежитлові приміщення магазинів № 37 та № 44 загальною площею 185,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в його управління на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу та звільнити вказане нерухоме майно від майна та речей ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також від майна та речей будь-яких інших осіб, що знаходяться там з їх дозволу чи згоди або без такого дозволу чи згоди.

За результатами розгляду вказаного позову, 02.06.2015 Харківський районний суд Харківської області ухвалив заочне рішення, яким вирішив в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за договором позики грошей від 28.12.2007 у розмірі 251720 грн та судового збору у розмірі 1260,00 грн згідно заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2014 та в рахунок вимог про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 24257,04 грн, трьох процентів річних в розмірі 3953,63 грн за період з 18.10.2013 до 16.01.2015, а також неустойки за неналежне виконання зобов`язань за 365 днів в період з 16.01.2014 до 16.01.2015 в сумі 146000,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення магазинів № 37 та № 44 загальною площею 185,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із застосування визначеної статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу.

Вирішено звільнити іпотечне майно, а саме: нежитлові приміщення магазинів № НОМЕР_1 та № 44 загальною площею 185,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , від майна та речей відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та будь-яких інших речей або майна.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі по 670,96 грн з кожного та витрати, пов`язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача ОСОБА_1 по 99,60 грн з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили.

19.02.2016 Дзержинський районний суд м. Харкова постановив ухвалу, якою заочне рішення від 14.03.2014 скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Крім того, 24.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із заявою про перегляд заочного рішення від 02.06.2015, за результатами розгляду якої 10.05.2016 суд постановив ухвалу, якою вказане заочне рішення скасував, а справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційного збільшення боргу, трьох процентів річних та неустойки за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, призначив до розгляду в загальному порядку.

Враховуючи те, що вказані заочні рішення відповідними ухвалами були скасовані, а відповідні справи були призначені до розгляду в загальному порядку, то ці рішення вважаються такими, що не породжують за собою жодних ані правових, ані зобов`язальних наслідків.

Крім того, в подальшому вказані дві цивільні справи взагалі були залишені без розгляду.

До того ж, у розглядуваному наразі позові ОСОБА_5 крім іншого, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що дві позовні заяви, які ОСОБА_2 пред`являв до боржників, наразі залишені без розгляду, що на його думку свідчить про те, що ніби у нього не має жодних боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 .

Однак, позивач не врахував того факту, що з визначених законодавством підстав припинення зобов`язань немає такої підстави, як залишення позовної заяви, наприклад, про стягнення боргу, звернення стягнення та інших, без розгляду.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 207 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Тобто, наразі ОСОБА_2 не позбавлений права повторно звернутися в суд для відновлення своїх порушених прав кредитора із вимогами про стягнення з боржників на свою користь заборгованості за договором позики.

Тому, посилання ОСОБА_1 на залишення позовних заяв без розгляду в якості підтвердження нібито відсутності його боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 не є та в жодному випадку не можуть бути підтвердженням припиненням боргових правовідносин, у зв`язку з чим підстав для припинення іпотечного договору та зняття заборони із заставленого в іпотеку нерухомого майна наразі не існує.

У свою чергу, 26.04.2016, тобто майже через вісім років прострочення виконання з повернення позичених коштів, на картковий рахунок ОСОБА_2 були перераховані кошти у розмірі 248658,31 грн у якості часткового погашення заборгованості солідарних боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договором позики від 28.12.2007.

Відповідно до п. 3.2.2. договору позики від 28.12.2007, в якому сторони дійшли згоди про те, що «в разі, якщо позичальники, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , прострочать повернення чергової частини суми позики, позикодавець, тобто ОСОБА_2 , з шостого дня прострочення нараховує неустойку в розмірі 400 грн за кожен день прострочення.

З урахуванням того, що боржники не здійснили платіж у розмірі 105720,00 грн, призначений сторонами на 28.12.2008, то, з урахуванням п`ятиденного пільгового терміну, прострочення повернення суми позичених коштів почалося 03.01.2009 і до моменту перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_2 , тобто до 26.04.2016, тривало 2670 днів.

Тобто, неустойка за вказаний період прострочення виконання зобов`язання з повернення позичених коштів складає: 2670 днів прострочки * 400 грн = 1068000,00 грн.

Більш того, оскільки боржники належним чином не виконали своїх зобов`язань у строк, передбачений договором, то за таке невиконання обов`язків з повернення позичених коштів у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, окрім як передбаченої договором позики неустойки, нараховується індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи приписи даної норми, ОСОБА_2 врахував внесену на його банківський рахунок суму у розмірі 248658,31 грн в рахунок погашення своїх вимог щодо сплати боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 неустойки за договором позики.

Крім того, 10.05.2016 ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направив боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за Договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про їх виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, а також з Вимогою про добровільне звільнення нежитлових приміщень, що є предметом іпотеки.

У вказаній письмовій вимозі ОСОБА_2 , крім іншого, вимагає від боржників сплатити йому борг за Договором позики від 28.12.2007 у визначеному ним розмірі в сумі 1422503,20 грн, яка складається з нарахованих ним сум за весь період прострочення боржниками виконання їх зобов`язань з повернення ними боргу, а саме:

- неповернутої суми позики у розмірі 105720,00 грн;

- інфляційного збільшення боргу за період з січня 2009 року по квітень 2016 року у розмірі 471581,08 грн;

- 3% річних за період з 03.01.2009 до 10.05.2016 у розмірі 23322,12 грн;

- неустойки за період з 03.01.2009 до 10.05.2016 у сумі 821880,00 грн (з урахуванням внесених на картковий рахунок ОСОБА_2 суми коштів).

З метою зафіксувати не лише факт направлення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та/або отримання ними листів із зазначеною вимогою, але ще й зміст вкладення до таких листів, на адресу боржників цю вимогу було направлено цінними листами з оголошеною цінністю і, відповідно, описами вкладення.

Задля підвищення ймовірності отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вимоги, її було направлено ще й рекомендованою кореспонденцією – адже, згідно із абз. 2 п. 92 Правил надання послуг поштового зв`язку, рекомендовані листи підлягають доставці додому.

Однак, всі листи як цінні, так і рекомендовані були проігноровані та отримані боржниками не були, у зв`язку з чим вони були повернуті на адресу відправника з відміткою про причини такого повернення – за закінченням терміну зберігання.

Навіть не дивлячись на повернення листів із вимогою, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважаються належним чином повідомленими ОСОБА_2 про їхнє порушення умов договору та обов`язку повернути позичені у нього грошові кошти у повному обсязі.

При цьому, слід зазначити, що у вказаній вище вимозі ОСОБА_2 були враховані перераховані на його картковий рахунок грошові кошти.

Однак, з огляду на те, що зарахованої суми у розмірі 248658,31 грн об`єктивно було не достатньо для повного погашення заборгованості боржників за договором позики, ОСОБА_2 врахував її в якості часткового погашення неустойки за весь період прострочення виконання зобов`язання, а саме з 03.01.2009 до 10.05.2016, сума якої на день складання та направлення вимоги складала 1073600,00 грн, у зв`язку з чим у вимозі сума неустойки була зменшена з до 821880,00 грн.

Отже, із врахуванням повного ігнорування боржниками їх зобов`язань за повернення позичених коштів ОСОБА_2 та не виконання цих зобов`язань належним чином та у строк, передбачений договором позики, у вказаній вимозі ОСОБА_2 цілком законно та обґрунтовано вимагав повернути йому залишок неповернутої суми боргу у розмірі 105720,00 грн, нараховані ним суми інфляційного збільшення боргу за період з січня 2009 року по квітень 2016 року у розмірі 471581,08 грн та 3% річних за період з 03.01.2009 до 10.05.2016 у розмірі 23322,12 грн, а також неустойку за період з 03.01.2009 до 10.05.2016 в сумі 821880,00 грн, сума якої, як вже зазначалося вище, була зменшена у зв`язку із зарахуванням на картковий рахунок ОСОБА_2 коштів.

Тобто, загальна сума заборгованості боржників перед ОСОБА_2 станом на 10.05.2016, тобто на день направлення вимоги, становила 1422503,20 грн.

Але, боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проігнорували законні та обґрунтовані вимоги ОСОБА_2 щодо повернення ними у повному обсязі позичених коштів, у зв`язку з чим боргові зобов`язання боржників залишаються не виконаними і досі.

Більш того, оскільки вказані зобов`язання не виконані боржниками належним чином і досі, то загальна сума заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 кожного дня все збільшується та збільшується у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 3.2.2. укладеного між сторонами договору позики.

Враховуючи вищевикладене, наразі у боржників досі є та тривають боргові зобов`язання з повернення позичених коштів ОСОБА_2 , які станом на момент складання та подання вказаної вище вимоги складали 1422503,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, солідарні боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань у повному обсязі належним чином не виконали, то це зобов`язання не припинилося.

За таке невиконання боржники несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену законом та умовами Договору позики.

Отже, у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов`язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору.

З огляду на те, що зобов`язання з повернення позичених коштів боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у повному обсязі та належним чином не виконали, вбачається що таке боргове зобов`язання не припинилось. У зв`язку з цим, з урахуванням ст. 17 Закону України «Про іпотеку», наразі відсутні будь-які підстави для припинення іпотечного договору та зняття заборони із заставленого в іпотеку нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень магазинів № 37 та № 44, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Більш того, у жодного із солідарних боржників наразі немає та не може бути жодного безспірного доказу про те, що ними зобов`язання з повернення позичених за договором позики коштів були належним чином виконані.

Крім іншого, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що дві позовні заяви, які ОСОБА_2 пред`являв до боржників, наразі залишені без розгляду, що на його думку свідчить про те, ніби у нього не має жодних боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 .

Однак, позивач не врахував того факту, що з визначених законодавством підстав припинення зобов`язань немає такої підстави, як залишення позовної заяви, наприклад, про стягнення боргу, звернення стягнення та інших, без розгляду.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 207 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Тобто, наразі ОСОБА_2 не позбавлений права повторно звернутися в суд для відновлення своїх порушених прав кредитора із вимогами про стягнення з боржників на свою користь заборгованості за договором позики.

Тому, посилання ОСОБА_1 на залишення позовних заяв без розгляду в якості підтвердження нібито відсутності його боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 не є та в жодному випадку не можуть бути підтвердженням припиненням боргових правовідносин, у зв`язку з чим підстав для припинення іпотечного договору та зняття заборони із заставленого в іпотеку нерухомого майна наразі не існує.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

28.12.2007 ОСОБА_2 передав у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 138720,00 грн, а останні зобов`язалися повернути ОСОБА_2 зазначену суму частинами у визначені договором порядку та строки, але не пізніше 28.01.2008, на підтвердження чого у відповідності із нормою ч.1 ст.1047 ЦК України між ними в той же день в письмовій формі був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М. за реєстровим № 5150.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали надану їм в позику зазначену в договорі грошову суму в повному обсязі ще до підписання договору, що підтверджується змістом п. 2 договору позики від 28.12.2007.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2014, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу, позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошей від 28.12.2007 у розмірі 251720,00 грн та судові витрати в розмірі 1260,00 грн з кожного.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.02.2016 заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2014 скасовано. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу – залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили.

Отже, Дзержинським районним судом м. Харкова не ухвалено рішення по суті позовних вимог.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на те, що на теперішній час у нього відсутні будь-які непогашені боргові зобов`язання перед ОСОБА_2 , що на його думку підтверджується постановою головного державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківської області від 30.03.2016 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Однак, суд не бере до уваги в якості доказу, для підтвердження погашення заборгованості позивачем перед ОСОБА_2 , постанову головного державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківської області від 30.03.2016 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, так як вже зазначалося судом раніше Дзержинським районним судом м. Харкова не ухвалено рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2 , а судове рішення, за яким видано виконавчий лист, скасовано.

Тому у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 було сплачено на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 251720,00 грн не в якості виконання рішення суду від 14.03.2014, оскільки воно було скасовано, а відповідно до договору позики грошей від 28.12.2007.

Відповідно до п. 3.1. договору позики грошей строк (термін) повернення позики – двадцять восьме грудня дві тисячі восьмого року.

Пунктом 3.2.2. договору позики грошей передбачено, що в разі, якщо позичальники прострочать повернення чергової частини суми позики, позикодавець з шостого дня прострочення нараховує неустойку в розмірі 400 гривень за кожен день прострочення.

Позивачем не заперечувався той факт, що станом на 28.12.2008 він не повернув ОСОБА_2 грошові кошти в повному обсязі.

Зі змісту п. 8. договору вбачається, що сторони ознайомлені зі змістом ст. 1046, 1048, 528, 529, 533, 534, 599-607, 610, 612-614, 616, 617 ЦК України.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 сплачуючи на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 251720,00 грн усвідомлював, що зазначені кошти в першу чергу ідуть на погашення заборгованості за неустойкою.

Крім того, відповідно до п.п. 3.5., 4.1. договору позикодавець на підтвердження одержання суми позики (її частини) від позичальників повинен їм видати негайно розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Позика вважається повернутою з моменту видачі позикодавцем розписки про одержання виконання в повному обсязі. В разі відмови позикодавця видати позичальникам розписку, відповідно до п. 3.4. цього договору, позичальники мають право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення позикодавця.

Позивачем відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження одержання ОСОБА_2 суми позики (її частини) від ОСОБА_1 або доказів відмови ОСОБА_2 видати позичальнику розписку.

28.12.2007, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з повернення ОСОБА_2 боргу за договором позики від 28.12.2007, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М. за реєстровим № 230, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав позивачу в іпотеку нежитлові приміщення магазинів №37 та №44 загальною площею 185,30 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 02.11.2002 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим №2883, зареєстрованому у Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №500461 від 07.05.2003 за номером запису 2 в книзі 1 реєстраційним №969247.

Як вбачається з п. 4 зазначеного іпотечного договору, предмет іпотеки належить на праві спільної сумісної власності подружжя та дружина іпотекодавця ОСОБА_3 надала свою згоду на передачу нерухомості в іпотеку, така заява залишилась на зберіганні у нотаріуса Палєвої О.М.

Згідно ст. 1, ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Законом «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених законом (ст.17).

Отже, аналіз зазначених норм показує, що припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином, а часткове повернення грошових коштів та залишення позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов`язання.

Умовами, укладеного 28.12.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору іпотеки встановлено, що договір діє до повного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання.

Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав.

Отже, суд констатує, що позивач дійшов передчасного висновку про те, що зобов`язання сторін за іпотечним договором припинилися у зв`язку з виконанням ним основного зобов`язання за договором позики від 28.12.2007 та набранням чинності ухвал про залишенням ОСОБА_6 без розгляду позовних вимог.

Адже, ОСОБА_2 не утратив суб`єктивне право звернення до суду із позовом про стягнення боргу, інфляційного збільшення боргу, трьох процентів річних та неустойки за договором позики.

Згідно із ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позивач не довів свій позов і відмовляє у задоволені позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Палєва Олена Миколаївна, про припинення договору іпотеки та зняття заборони відчуження нежилих приміщень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його отримання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості, що не проголошуються:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

представник позивача – ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ;

третя особа - Приватний нотаріус ХМНО Палєва Олена Миколаївна, адреса: м. Харків, вул.Сумська, 23, к.2-б;

третя особа - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2026.

Суддя Т.П. Даниленко