Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №298/130/23 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/130/23

Номер провадження 1-кп/298/48/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12022071070000153 від 23.10.2022 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з позицією сторони обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 23 жовтня 2022 року, в період часу з 07 години 00 хвилин по 09 годину 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , розпивав спиртні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 .

Після цього ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розпочав реалізовувати свій раптово виниклий злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 шляхом підпалу, а саме – ОСОБА_6 вийшов із будинку, попрямував до сараю, який знаходиться на території вказаного дворогосподарства, де взяв пластикову каністру з бензином, повернувся в будинок та почав виливати бензин з каністри на груди ОСОБА_4 , після чого відклав вбік каністру з бензином, дістав з кишені штанів запальничку та підпалив верхній одяг на ОСОБА_4 , після чого відійшов в бік та спостерігав як горить потерпіла.

На крики ОСОБА_7 із сусідньої кімнати вибігла її 8 річна донька ОСОБА_8 , яка, налякавшись, почала лити на маму воду, після чого ОСОБА_6 взяв покривало та накинув його на палаючу ОСОБА_4 .

В результаті вказаних неправомірних дій ОСОБА_6 ОСОБА_7 отримала термічні опіки третього ступеня, а саме – опіки голови та дихальних шляхів.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2 від 12 січня 2023 року своїми неправомірними діями ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження, які кваліфікуються за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, і за цією ознакою, згідно з п. 2.1.3. (р) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Сторона обвинувачення стверджує, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України – незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину визнав частково та пояснив, що орієнтовно за два тижні до події він з потерпілою «гостилися» у вітчима вдома. Через деякий час обвинувачений запропонував потерпілій піти додому, на що остання відповіла, щоб обвинувачений йшов, а вона його дожене. Десь годин у 08.20 вечора він пішов за нею до вітчима – ОСОБА_9 . Коли він зайшов до хати, то побачив, що потерпіла стоїть роздягнена знизу по пояс, а вітчим повністю голий. У зв`язку з цим обвинувачений запідозрив потерпілу у зраді з вітчимом. Обвинувачений суду вказав, що коли побачив цю картину, захотів знищити і ОСОБА_10 , і потерпілу. Після цього обвинувачений пішов додому і чекав потерпілу, якої не було цілу ніч. Потім обвинувачений сказав, що потерпіла прийшла понад ранок біля 4 годин вся мокра, на що він не сказав їй ні слова й не бив. А потерпіла переодягалася і лягла спати. Потім потерпіла попросила вибачення, сказала, що виправиться, і обвинувачений її пробачив. Через два – три дні після цієї події обвинувачений сказав, що пішов у ліс ще з сусідом і там йому стало погано – втратив свідомість. Сусід обвинуваченого з ліса звів, там була швидка допомога поміряли йому тиск, спитали, чи пив учора, на що він відповів, що пив. І потім йому сказали, що йому треба їхати в Ужгород лікуватися, бо має проблеми з серцем має. Також обвинувачений вказав, що має двоюрідну сестру в Ужгороді і він їй подзвонив й сказав, що треба забрати його в лікарню. Після чого вона спитала, чи обвинувачений десь спішить та він відповів їй, що не спішить. А сестра сказала, що треба їй квартиру зробити. Далі сестра прийшла за ним, забрала у лікарню, а потім забрала з лікарні в понеділок, десь 15 – 16 числа, точно не пам`ятає. Обвинувачений пішов до сестри на квартиру порахував, що скільки буде коштувати та який треба купити матеріал, й попросив у сестри 5 000 грн. аванс. І в понеділок обвинувачений поїхав додому, купив дрова, а братові дав 5 000 грн., щоб він заплатив за дрова. У вівторок обвинувачений сів на перший автобус та поїхав в Ужгород робити квартиру. У суботу 22 жовтня обвинувачений вказав, що усе доробив купив дітям додому солодощі й дві пляшки горілки. Одну пляшку горілки обвинувачений поклав на кухню, а іншу пляшку сховав надворі, щоб було на ранок. Обвинувачений покликав кума допомогти з дровами. Далі вони сіли випили, потерпіла з ними випила пару раз. Потім ще одну пляшку. Потім потерпіла пішла з дітьми спати. А обвинувачений далі продовжував випивати з кумом. На другий ранок обвинувачений встав, відкрив пляшку горілки, випив 50 грам, потім ще раз й почав будити потерпілу. Спитав, чи вона буде пити. Потім він налив їй один раз, потім другий. Вона спитала, чи можна сигарету, обвинувачений сказав, що можна. А далі потерпіла побачила, що хтось дзвонить обвинуваченому, взяла телефон і побачила, що телефонує ОСОБА_11 на це потерпіла приревнувала обвинуваченого, звинувативши його, в тому, що він по курвам ходить. У результаті наведеного обвинувачений сказав, що у нього з потерпілою виникла словесна перепалка, а далі вони почали битися. Обвинувачений ударив долонею потерпілу в затилок, після чого потерпіла почала замахуватися на обвинуваченого у відповідь, на що останній почав відхилятися. Далі на це обвинувачений попередив потерпілу, що буде баламута. Але потерпіла продовжувала чіплятися до обвинуваченого, на що обвинувачений ударив її ліктем, від чого потерпіла упала. Після цього обвинувачений указав, що випадково пару разів ударив потерпілу ногою разів 4 – 5, точно не пригадує. При цьому обвинувачений суду вказав, що розумів, що міг завдати потерпілій тілесні ушкодження, але виправдував такі свої дії тим, що був випивший. При цьому обвинувачений вказав, що бив потерпілу через те, що сталося, а також через реакцію потерпілої на те, що у нього в телефоні сестра була записана не ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 . Через те, що потерпіла його приревнувала. Обвинувачений вказав, що те, як вони билися, бачили сусіди, які їх роз`єднали. Сусідка забрала потерпілу з собою і обвинувачений не бачив, де вона пішла. А обвинувачений пішов їсти і ще собі налив 50 грам. Далі прийшла потерпіла і знову почала сварку з обвинуваченим. Вона собі сіла збоку, обвинувачений сів біля вікна. Попросила сигарету, закурилася. А далі він ще налив обвинувачений потерпілій 50 грам. І сказав потерпілій, щоб вона зізналася, чи було щось у неї з ОСОБА_14 . На це потерпіла відповіла обвинуваченому, що може було, а може й ні, та що йому до того нема діла, та що він може її хоч забити. У відповідь на це обвинувачений указав, що пригрозив потерпілій, що буде біда. На що потерпіла сказала обвинуваченому, що, чи спалить він її. А обвинувачений сказав, що спалить і що потерпіла зараз це побачить. І далі обвинувачений вказав, що пішов за каністрою з бензином, який вони наливали у пилу, а також про те, що знав, що в каністрі було може 30 – 50 грам бензину. Пішов за бензином він тому, що хотів налякати потерпілу, щоб потерпіла сказала правду про стосунки з вітчимом. Обвинувачений вказав, що вказаний бензин з каністри бризнув на потерпілу у той час, коли вона сиділа. Бензин обвинувачений наливав на самі груди. Також указав, що розумів, що наливає бензин на важливі життєві органи потерпілої – дихальні. Після цього обвинувачений указав, що відійшов від потерпілої десь на метр чи може більше, далі дістав із кармана запальничку і підпалив її, продовжуючи погрожувати потерпілій, що буде біда. При цьому обвинувачений зауважив, що розумів, що на відстані більше одного метра бензин не загорається. Далі обвинувачений вказав, що спитав потерпілу, чи бачить вона, що відбувається, на що потерпіла відповіла йому, щоб він її палив. Обвинувачений вказав, що стояв з підпаленою запальничкою. В сторону потерпілої не рухався. При цьому вказав, що потерпіла встала і хотіла вибити запальничку з рук обвинуваченого своєю рукою, при цьому обвинувачений назустріч їй не йшов. Він стояв. Обвинувачений вказав, що займання потерпілої почалося із її руки, у той момент, коли вона відбивала цією рукою запальничку. Через пару секунд потерпіла спалахнула, упала і почала пищати. На думку обвинуваченого, потерпіла горіла може секунд 10 – 15, може більше, може менше, не пам`ятає точно. Не рахував. Далі обвинувачений сказав, що одразу накинув на потерпілу, яка горіла, одіяло. Потім він налив на потерпілу помиї, які були в посуді, воду з каструлі об`ємом приблизно 8 літрів, в якій було приблизно 4 літрів рідини. Після цього прибігла старша донька потерпілої і подзвонила сусідам, які викликали швидку. Він не просив, щоб хтось викликав швидку. При цьому обвинувачений указав, що коли зайшла донька, потерпіла уже була накрита ковдрою та обвинувачений лив на неї воду. Коли точно донька прийшла обвинувачений не зміг указати. При цьому ствердив, що це було після того, як він уже потушив потерпілу. Також вказав, що не може сказати, чи вчиняла донька якісь дії, щоб спасти потерпілу, бо не бачив. Далі обвинувачений указав, що після цього сусіди прибігли. Він сказав, що не хотів цього, а так сталося. Обвинувачений вказав, що розумів, які наслідки можуть бути, але пояснив це тим, що був випивший. При цьому обвинувачений також вказав, що розумів, що якщо потерпіла буде горіти то вона може померти. Водночас зауважив, що нікуди не тікав. Коли прийшла швидка, вони знаходилися вдома з потерпілою надворі. Потерпіла сиділа, укутана одіялом. А обвинувачений неподалік. Після цього з потерпілою не спілкувалися. Допомогу окрім того, що потушив, не надавав. А далі вже прийшла швидка допомога і сусіди. Коли приїхала швидка, потерпіла сама пішла на дорогу. Обвинувачений вказав, що розумів, що після того, як уже відбулось гасіння потерпілої, її життя було в смертельній небезпеці. Крім того, указав, що також отримав тілесні ушкодження унаслідок того, що гасив потерпілу. При цьому обвинувачений наголосив, що не бажав смерті потерпілій та шкодує про вчинене. Ніяких заходів щодо приховування речових доказів не вживав. Крім того, вказав, що до цього інциденту у нього з потерпілою також були сварки та він піднімав руку на потерпілу. Одного разу побив через те, що потерпіла 6 січня зимою упала у воду.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 , зауважив, що стороною обвинувачення не доведено вини обвинуваченого за кваліфікацією по ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Зокрема, вказав, що стороною обвинувачення не доведено наявність у ОСОБА_6 прямого умислу на позбавлення життя потерпілої. За твердженнями сторони захисту, дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України – як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення та призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати винуватим обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що 22.10.2022 вона з обвинуваченим сильно посварилася та він її цього ж дня уранці дуже сильно побив, бо ревнував до вітчима. Після цього сусідка ОСОБА_15 закрила потерпілу у пивницю, там, де у них сіно, щоб обвинувачений потерпілу більше не бив. Далі потерпіла вказала, що захотіла попити води та пішла до хати. Коли потерпіла пішла до хати, обвинувачений з потерпілою продовжили сваритися, де в ході сварки обвинувачений сказав потерпілій, щоб вона дивилася, що він зараз зробить. Тоді обвинувачений пішов по бензин у «бовду», там, за версією потерпілої, бензину було небагато (20 – 30 грам), вилив бензин на лице і потім сказав, щоб потерпіла дивилася, як буде горіти і підпалив. Потерпіла вказала, що обвинувачений підпалив її запальничкою, яка була у нього в кармані. Також вказала, що там, де вони знаходились, були дві запальнички – одна на столі, одна в кармані в обвинуваченого. Та, що на столі запальничка була, за її твердженням, була не робоча. Робоча була та запальничка, що знаходилась в кармані у обвинуваченого. ОСОБА_4 вказала, що запальничку зі столу, яка не горіла, обвинувачений не брав, а брав ту, що в кармані була. Потерпіла вказала, що обвинувачений хотів взяти ту запальничку, що на столі була, щоб її налякати, але взяв ту, що горіла. При цьому потерпіла вказала, що запальничку обвинувачений близько до неї не підносив та не кидав на неї. У момент, коли обвинувачений підпалив запальничку, потерпіла стояла на відстані близько метра від обвинуваченого. Потерпіла вказала, що обвинувачений хотів її налякати. Займання відбулось у той момент, коли потерпіла відбивала руку обвинуваченого з підпаленою запальничкою, рухаючись з цією метою обвинуваченому назустріч. Також вказала, що коли вона відбивала запальничку, яка горіла, запальничка відскочила в її бік, у результаті чого відбулось займання вогнем потерпілої. При цьому зауважила, що, коли обвинувачений тримав запальничку, вона розуміла, що обвинувачений хотів її запалити та може її запалити. Потерпіла вказала, що мала на собі кофту синтетичну, яка також зайнялася. Кофта горіла, потерпіла її не могла зняти, бо вона зачепилася за лице та вуха і лице почало горіти, і вуха, і руки. Також потерпіла вказала, що коли вона загорілася, то обвинувачений просто стояв та дивився на те, як вона горить. На думку потерпілої, обвинувачений запалив її, бо ревнував до вітчима. При цьому вказала, що обвинувачений не погрожував їй вбивством, вказала, що не думала, що обвинувачений це зробить. Далі потерпіла вказала, що на її крики прибігла донька та почала лити на неї воду. А після того, як донька вилила воду на потерпілу, обвинувачений накинув на потерпілу ковдру. Коли донька вилила воду, потерпіла вже не горіла. Однак на кофті ще була десь грань, обвинувачений боявся, що потерпіла ще загориться, і накинув на потерпілу ковдру. Далі потерпіла вказала, що не пам`ятає, що було далі. Також потерпіла вказала, що обвинувачений не надавав першу медичну допомогу. Швидку донька викликала сама. Обвинувачений не ініціював того, щоб викликати швидку. Також наголосила, що обвинувачений не казав, що бажає смерті потерпілій. Потерпіла вказала, що раніше в їх сім`ї були конфлікти та рідко були побиття. Потерпіла вказала, що не пам`ятає, скільки приблизно часу горіла, але думає, що це було більше хвилини, та коли горіла відчувала загрозу своєму життю, їй було страшно за своє життя. А тепер у неї життя покалічене. Крім того, потерпіла вказала, що обвинуваченому не пробачила, вважає, що обвинувачений не розуміє, що зробив, зазначає, що він майже вбив маму своїх дітей. Наразі думка про обвинуваченого змінилася, бо обвинувачений з новою дівчиною їй погрожував. Також указала, допомога обвинуваченого полягала в тому, що він накрив її покривалом. Іншу допомогу надавала донька та сусіди. Що після цього обвинувачений робив потерпіла не знає, бо він пішов з хати.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 вказала, що 22 жовтня 2022 року близько 7 години ранку задзвонив телефон, на який вона не відповіла, а просто скинула. Згодом ще був дзвінок, і свідок знову його скинула. Телефонували з ОСОБА_17 телефону. Десь через дві години після того, як був дзвінок, свідок зателефонувала на вказаний телефон. ОСОБА_18 не ОСОБА_19 , підняла дитина ОСОБА_8 , яка на той час була її учениця, і сказала свідку, щоб та йшла до них, бо тато маму запалив. Свідок залишила дитину і побігла. Коли свідок прийшла до обвинуваченого та потерпілої, двері були закриті, а вони обоє сиділи в будинку. Свідок постукала і обвинувачений відкрив двері. Вказала, що у кімнаті були лише двоє – обвинувачений та потерпіла та обоє були напідпитку. Напередодні так само обвинувачений та потерпіла цілу ніч випивали. Дітей не було біля них, діти були в іншій кімнаті. Свідок вказала, що ОСОБА_19 сиділа, накрита одіялом, обвинувачений був біля неї. Потім свідок спитала, що сталося, що вони натворили. Потім з переляку свідок побігла додому, лишилася з дитиною, а туди прибігла її бабуся. Що було потім, свідок вказала, що не знає. Крім того, вказала, що сусіди викликали поліцію і швидку. На той час вона вже також туди прийшла. ОСОБА_19 вийшла вже, ОСОБА_20 також уже був надворі і потім їх вже забрала швидка і поліція. Свідок указала, що вважає винуватим як обвинуваченого, так і потерпілу. Але вказала, що хоче захистити обвинуваченого, зауваживши, що він досить працьовитий та саме він як сім`янин заробляв гроші. Крім того, свідок вказала, що їй відомо про інші випадки насильства в цій сім`ї. Також указала, що коли вона прийшла до них, то потерпіла сиділа та просто мовчала, також їй дуже запам`яталася її понівечена шия. Чи були на ОСОБА_6 тілесні ушкодження, свідок не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 вказала, що в середині жовтня 2022 року вела корову в чергу. В той день обвинувачений з потерпілою сварилися і билися біла дроварні. Коли свідок до них прийшла, потерпіла лежала на землі. При цьому обвинувачений казав, чому потерпіла таке зробила. Після цього свідок роз`єднала обвинуваченого з потерпілою. І потім обвинувачений пішов до дітей, а потерпілу свідок закрила на ключ у пелевні. Після цього свідок пішла корови пасти. Також свідок указала, що далі десь через 20 хвилин їй подзвонила сусідка і сказала, що обвинувачений запалив ОСОБА_19 , на що свідок побігла до них. Коли свідок прийшла, ОСОБА_19 вже була підпалена, у одіялі сиділа, сусіди викликали швидку, поліцію. Обвинувачений був на вулиці, а потерпіла у хаті замотана у одіялі. Поліція зі швидкою забрали ОСОБА_19 та ОСОБА_22 , а дітей свідок забрала до себе. Свідок вказала, що, якби обвинувачений з потерпілою не пили, було би все добре. Свідок зауважила, що там усе п`янка наробила. Свідок також вказала, що обвинувачений лікувався в алкодиспансері, а потерпіла до нього ходила. Також указала, що не пам`ятає, чи були тілесні ушкодження на обвинуваченому.

Під час судового розгляду сторона обвинувачення відмовилася від допиту малолітнього свідка ОСОБА_8 – доньки обвинуваченої, яка згідно з обвинувальним актом тушила палаючу ОСОБА_4 .

Судом досліджені також письмові та речові докази, надані стороною обвинувачення, відповідно до яких встановлено таке.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.10.2022, заступник начальника – начальник відділення поліції № 2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_23 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071070000153 від 23 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, 23 жовтня 2022 року о 13 годині 00 хвилин в приміщенні відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, в присутності адвоката ОСОБА_5 , якому заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання: без відео фіксації, відповідно до ст. ст. 40, 104, 131,132, 208-211, 213 КПК України затримав особу – ОСОБА_6 , який 20 квітня 1993 року народився в с. Вишка, Великоберезнянського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого, за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з протоколом огляду місця події від 23.10.2022 та фототаблицею до протоколу огляду місця події, який проводився на підставі заяви ОСОБА_6 від 23.10.2022, якою останній надав добровільну згоду працівникам поліції на огляд будинку та дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом ОСОБА_24 у присутності понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , за участю власника домоволодіння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведено огляд місця події, а саме – будинку за адресою АДРЕСА_1 . Проведеним оглядом встановлено, що дана територія не огороджена, має вільний доступ. Увійшовши на дворогосподарство по лівій стороні знаходиться господарська прибудова (пивниця), по правій стороні знаходиться також господарська прибудова, а саме – майстерська, сарай, дроварня. Прямо знаходиться житловий одноповерховий будинок, побудований з дерева, вкритий шифером, цоколь з каміння. Вхід до будинку обмежений дерев`яними дверима білого кольору, зверху із вставками скла 180 на 100 см, замок врізаний, на вигляд не робочий. Увійшовши у будинок, наявний коридор, у якому з лівої сторони наявний стіл, на якому знаходяться різні речі, стільчики, над якими наявне дерев`яне вікно 120 на 140 см., під яким знаходиться односпальне ліжко, на якому лежать подушки та ковдра. Прямо від входу стіл, на якому знаходиться посуд, вкритий клейонкою, під столом лежить дерев`яний стілець перевернутий, каструля та пакет, біля якого стоїть каністра темно-сірого кольору із кришкою блідо-жовтого кольору, в якій знаходиться невідома речовина, запахом схожа на бензин. Зі слів ОСОБА_6 , з даної каністри він облив співмешканку ОСОБА_4 . Також біля каністри знаходиться запальничка з візерунком ока, якою, зі слів ОСОБА_6 , підпалив бензин на ОСОБА_4 . Неподалік запальнички знаходяться пластикові окуляри сірого кольору, поплавлені та два скла з них. За столом по правому боці знаходиться піч та дрова, на якій знаходиться алюмінієва кастрюля з водою, поряд з нею знаходиться алюмінієва миска (глибока тарілка). Біля печі лежать поколоті дрова, навпроти печі знаходиться дерев`яна шафа, в якій знаходяться різні побутові речі, та біля яких знаходиться умивальник. Підлога в даному коридорі залита водою, валяється сміття та різні недопалки. Під столом зліва також було виявлено пляшку з-під горілки, об`ємом 0,5 л. На столі було виявлено телефон. Також в будинку наявні ще три кімнати, в яких обстановка не порушена. В подальшому також було виявлено обгорілі речі потерпілої ОСОБА_4 біля дороги, де їй надавали медичну допомогу, а саме: кофта (светр) рожевого кольору обгорівший, майка на бретельках рожевого кольору також обгоріла та майка блідо-зеленого кольору зі слідами пошкодження (обгорівша). Згідно з протоколом огляду місця події від 23.10.2022 під час огляду виявлено та вилучено: каністру пластикову темно-сірого кольору із кришкою блідо-жовтого кольору (із рідиною); запальничку із візерунком ока; пластикові окуляри, поплавлені, сірого кольору; алюмінієву миску (глибока тарілка); пляшку з-під горілки; мобільний телефон; обгорівші речі (кофта (светр) рожевого кольору обгорівші, майка на бретельках блідо-зеленого кольору обгорівша та майка рожевого кольору також обгорівша) .

До протоколу огляду місця події додано фототаблицю, яка досліджена в ході судового розгляду, на якій містяться зображення будинку № 290 з прибудинковими територіями, каністри, з якої згідно з протоколом огляду місця події ОСОБА_6 , за його словами, облив ОСОБА_4 бензином (фото № 7), запальничка з візерунком ока, яку згідно з протоколом огляду місця події, зі слів ОСОБА_6 , він підпалював у присутності ОСОБА_4 .

Згідно з листом директора КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради від 26.10.2022 № 194/01-12 останній повідомляє слідчому СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області на запит від 24.10.2022 № 5397 про те, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії з Діагнозом: термічний опік полум`ям голови, шиї, тулубу, обох рук та правої нижньої кінцівки ІІ-І ст. 40%. Опіковий шок П-І ст. Опік дихальних шляхів П ст.

Згідно з висновком експерта № 2 від 12.01.2023 на основі даних судово-медичного обстеження громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням даних медичної документації, відповідно з питаннями, поставленими на вирішення даної експертизи, експерт дійшов таких висновків: на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: опікових поверхонь в ділянці обличчя та фаланг пальців кистей рук, а також накладених численних бинтових пов?язок на ділянку волосистої частини голови, шиї, верхньої половини грудної клітини і спини, обох верхніх та обох нижніх кінцівок. Згідно даних медичної документації, в неї встановлено: Термічний опік полум?ям голови, шиї, тулуба, обох рук та правої нижньої кінцівки 2 - 3 ст. 40% площі тіла. Опіковий шок 2 - 3 ст. Опік дихальних шляхів 2 - 3 ст. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок місцевої дії надмірно високої температури, джерелом якої могла бути полум?я при горінні легкозаймистих речовин, не виключено при обставинах, які викладені в постанові. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної документації, вкладаються в час події, яка мала місце в ніч з 22.10.2022 на 23.10.2022. Дані тілесні ушкодження кваліфікуються за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (р) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Зменшення вираженості ушкодження обличчя, згідно даних медичної карти №10730 потребувало оперативного втручання – пластики, а тому може вважатися невиправним. Згідно п. 2.1.8. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 М103 України від 17.01.1995 ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнано судом як таким, що знівечило обличчя.

Згідно з талоном № 11819/751 від 23.10.2022, виданим Травматологічним пунктом КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, ОСОБА_6 23.10.2022 діагностовано термічний опік правої кисті ІІ ступеня.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 12 січня 2023 року, ОСОБА_4 просила вжити заходів щодо свого співмешканця ОСОБА_6 , який 23.10.2022 облив її бензином за їхнім спільним місцем проживання та підпалив.

Згідно з характеристикою, виданою старостою Вишківського старостинського округу від 23.10.2022 № 02/23, ОСОБА_6 , народився та проживає в с. Вишка, за період проживання в селі зарекомендував себе з посередньої сторони, ніде не працює, має схильність до вживання алкогольних напоїв, проживає зі співмешканкою ОСОБА_4 , 1995 р.н. В даній сім`ї є четверо малолітніх дітей, дочка ОСОБА_8 , 2014 р.н. приїхала з мамою, а троє народились під час спільного проживання: дочка ОСОБА_27 , 2017 р.н.; дочка Вікторія, 2020 р.н., яку за рішенням виконкому Вишківської сільської ради в 2020 році вилучено з сім?ї; та син ОСОБА_28 , 2021 р.н.

Згідно з довідкою про склад сім`ї від 23.10.2022 № 204 у ОСОБА_6 наступний склад сім`ї: ОСОБА_4 , 1995 р.н., співмешканка; ОСОБА_29 2014 р.н., ОСОБА_30 , 2017 р.н., дочка; ОСОБА_31 2020 р.н., дочка; ОСОБА_32 , 2021 р.н., син; ОСОБА_33 , 1975 р.н., мама; ОСОБА_34 , 1995 р.н., брат.

Згідно з листом директора КНП «Великоберезнянська лікарня» Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 25.10.2022 № 200/01-16 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , на психіатричному та наркологічному обліках станом на 25.10.2022 не перебуває.

У судовому засіданні досліджено речові докази:

- кофту рожевого кольору з ознаками обгорання, упаковану у спецпакет НПУ ГСУ

№SUD3007185, яку потерпіла впізнала, вказавши, що була одягнена у вказану кофту у момент підпалу;

- майку блідо-рожевого кольору, упаковану у спецпакет НПУ ГСУ № SUD3007185, яку потерпіла впізнала, вказавши, що була одягнена у вказану майку у момент підпалу;

- миску алюмінієву, упаковану у спецпакет НПУ ГСУ № SUD3005088, яку обвинувачений впізнав як таку, з якої наливав воду на потерпілу;

- мобільний телефон марки «ZTE», упакований в спецпакет № SUD1130972, який обвинувачений впізнав, вказавши, що він належить йому.

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

- постанову про визнання речовим доказом від 23.10.2022, відповідно до якої визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12022071070000153 від 23 жовтня 2022 року - светр чорного кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, джинси синього кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, кросівки червоного кольору та мобільний телефон марки «ZTE»; речові докази у кримінальному провадженні № 12022071070000153 - светр чорного кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, джинси синього кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, кросівки червоного кольору та мобільний телефон марки «ZTE» - передати на зберігання до КЗРД ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області;

- постанову про визнання речовим доказом від 23.10.2022, відповідно до якої визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12022071070000153 від 23 жовтня 2022 року - пластикову каністру темно-сірого кольору, із рідиною по запаху схожою на бензин, яку упаковано до спец - пакету НІТУ ГСУ № INZ3007182, запальничку із візерунком ока, яку упаковано до паперового крафтакету, пластикові окуляри, розплавлені, які упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027626, алюмінієву миску з-під води, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD3005085, півлітрова пляшка з-під горілки, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027855, обгорілі речі, які належать потерпілій ОСОБА_7 - светр рожевого кольору, футболка рожевого кольору - упаковані до спец пакету НПУ ГСУ № INZ3007185; Речові докази у кримінальному провадженні № 12022071070000153 - пластикову каністру темно-сірого кольору, із рідиною по запаху схожою на бензин, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № INZ3007182, запальничку із візерунком ока, яку упаковано до паперового крафтпакету, пластикові окуляри, розплавлені, які упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027626, алюмінієву миску з-під води, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD3005085, півлітрова пляшка з-під горілки, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027855, обгорілі речі, які належать потерпілій ОСОБА_4 - светр рожевого кольору, футболка рожевого кольору - упаковані до спец пакету НІУ ГСУ № INZ3007185 - передати на зберігання до КЗРД ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області;

- супровідний лист заступника начальника – начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_35 від 24.10.2022 № 6897/106/25/3-2022, про направлення речових доказів в кімнату зберігання речових доказів по кримінальному провадженні № 12022071070000153: светр чорного кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, джинсів синього кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, кросівок червоного кольору та мобільного телефон марки «ZTE» - речові докази, які були вилучені у ОСОБА_6 , під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України; пластикова каністра із різким запахом бензину, яку упаковано до картонної коробки; запальничка із візерунком ока, яку упаковано до паперового крафтпакету; пластикові окуляри, розплавлені, які упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027626; алюмінієва миска з-під води, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD3005085; півлітрова пляшка з-під горілки, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027855; обгорілі речі, які належать потерпілій ОСОБА_7 - светр рожевого кольору; футболка рожевого кольору - упаковані до спец пакету НПУ ГСУ № INZ3007185.

- квитанцію про отримання 24.10.2022 на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №153, а саме – светр чорного кольору, джинси синього кольору, кросівки, моб. тел. «ZTE», каністра, запальничка, пластикові окуляри, алюмінієва миска, півлітрова пляшка, обгорілі речі, футболка рожевого кольору;

- ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (провадження № 1-кс/298/329/22), якою накладено арешт із забороною на відчуження, користування та розпорядження на майно, вилучене в ході проведеного 23 жовтня 2022 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: светр чорного кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, джинси синього кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, кросівки червоного кольору та мобільний телефон марки «ZTE»;

- ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (провадження № 1-кс/298/330/22) , відповідно до якої накладено арешт із забороною на відчуження, користування та розпорядження на вилучені в ході огляду місця події від 23 жовтня 2022 року, а саме: запальничку із візерунком ока; пластикові окуляри, розплавлені; алюмінієву миску з-під води; півлітрову пляшку з-під горілки; обгорілі речі, які належать потерпілій ОСОБА_4 - светр рожевого кольору та футболку рожевого кольору;

- ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (провадження № 1-кс/298/328/22), відповідно до якої накладено арешт із забороною на відчуження, користування та розпорядження на вилучену в ході огляду місця події від 23 жовтня 2022 року пластикову каністру із різким запахом бензину.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Вказані докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку, встановлену законом, та сумніву у своїй законності та достовірності не викликають.

Наданий стороною обвинувачення речовий доказ, а саме – мобільний телефон марки Huawei у чохлі, який потерпіла ОСОБА_4 впізнала як такий, що їй належить, упакований в спецпакет №SUD 1027855, суд відхиляє як недопустимий, оскільки такий в межах вказаного кримінального провадження речовим доказом не визнавався.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 інкримінуються діяння, передбачене за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України – незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вказані діяння ОСОБА_6 орган досудового розслідування інкримінує за таких обставин: діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розпочав реалізовувати свій раптово виниклий злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 шляхом підпалу, а саме – ОСОБА_6 вийшов із будинку, попрямував до сараю, який знаходиться на території вказаного дворогосподарства, де взяв пластикову каністру з бензином повернувся в будинок та почав виливати бензин з каністри на груди ОСОБА_4 , після чого відклав вбік каністру із бензином, дістав з кишені штанів запальничку та підпалив верхній одяг на ОСОБА_4 , після чого відійшов в бік та спостерігав як горить потерпіла.

Оцінивши у сукупності наявні у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також сукупність наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, в порядку ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи із засад справедливості, виваженості та неупередженості, керуючись законом, приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового провадження з огляду на таке.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Так у рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Водночас ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Як зазначив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 29.07.2026 у справі № 202/8513/24 «правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

В ч. 1 ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК України). Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (ч. 3 ст. 15 КК України)

За змістом ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Аналіз наведених законодавчих положень у їх взаємозв`язку показує, що кваліфікація дій за положеннями ст. 15 КК України можлива лише за умов доведеності в діях особи прямого умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі – тобто усвідомлення особою, суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбачення суспільно небезпечних наслідків такого діяння та безпосередньої спрямованості бажання особи на настання таких наслідків.

Отже, для кваліфікації дій особи за ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України недостатньо встановити лише те, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачала можливість настання смерті потерпілого.

Необхідно встановити, що смерть потерпілого охоплювалася психічним ставленням особи саме як бажаний наслідок її дій, тобто що особа діяла з прямим умислом на позбавлення потерпілого життя.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»

(далі – Постанова Пленуму ВСУ № 2) замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

При цьому наявність прямого умислу на позбавлення життя не може вважатися встановленою лише на підставі припущення про те, що особа, усвідомлюючи небезпечність своїх дій, повинна була розуміти можливість настання смерті потерпілої.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість настання смерті людини і бажав її настання (постанови Верховного Суду в справах №311/1739/20, №640/20173/18, №760/19781/18).

У разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за відсутності умислу на вбивство (наприклад, з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання його смерті), дії винного необхідно кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.

Замах на умисне вбивство можливий лише із прямим визначеним (конкретизованим) умислом, який виражається в тому, що особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає настання конкретного суспільно небезпечного наслідку і бажає його.

Вказане узгоджується із з усталеною правовою позицією Верховного Суду щодо неможливості вчинення замаху на злочин із непрямим умислом, викладеною, зокрема, у постановах у справах № 639/5940/21 (провадження №51-1483км25), № 643/4662/23 (провадження № 51-243км25) та №939/2393/21 (провадження № 51-1346км25).

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.05.2026 у справі 284/321/24 зазначив, що визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство й у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.

Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується в цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. У разі неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і чи бажав їх настання, можна лише шляхом ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Верховний Суд неодноразово зазначав про це у постановах та вказував на необхідність врахування суб`єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій (постанови від 9 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, від 18 жовтня 2018 року у справі № 348/1153/17, від 08 листопада 2018 року у справі № 360/718/16-к, від 18 грудня 2018 року у справі № 569/2944/16-к, від 17 вересня 2020 року у справі № 286/4163/19 та інші).

Згідно з пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ № 2 питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Як неодноразово зазначив Верховний Суд: питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 243/1397/20).

З огляду на викладене, пред`явлення ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає необхідність встановлення та доведення стороною обвинувачення наявності у нього прямого умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_4 .

Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених судом доказів, зокрема, показань обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4 , які узгоджуються між собою, показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , протоколу огляду місця події, висновку експерта, судом встановлено, що 23 жовтня 2022 року в ході конфлікту, який виник на ґрунті ревнощів між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_4 по місцю їхнього спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 під час спільного розпивання ними спиртних напоїв ОСОБА_6 погрожував потерпілій ОСОБА_4 її підпалити. Для цього обвинувачений, діючи умисно, вийшов із будинку, попрямував до сараю, який знаходився на території вказаного дворогосподарства, звідки взяв пластикову каністру, в якій знаходився бензин в незначній кількості, повернувся з вказаною каністрою в будинок та вилив бензин з каністри в область обличчя та грудей ОСОБА_4 . Після цього обвинувачений відійшов від потерпілої на відстань близько одного метра, дістав з кишені штанів запальничку та підпалив цю запальничку, погрожуючи підпалити останню. Після цього, потерпіла, побоюючись за своє життя, рухаючись в напрямку обвинуваченого, відбила запальничку, що горіла, з його рук, у результаті чого запальничка відскочила в сторону потерпілої та відбулось загорання потерпілої. В цей час обвинувачений стояв та спостерігав як горить потерпіла. На крики ОСОБА_7 із сусідньої кімнати вибігла її 8 річна донька ОСОБА_8 , яка, налякавшись, почала лити на потерпілу воду, у результаті чого вогонь погас, після чого ОСОБА_6 взяв покривало та накинув його на палаючу ОСОБА_4 , щоб потушити залишки вогню.

Встановлені судом фактичні обставини не в повному обсязі узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Так, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 , реалізуючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_4 шляхом підпалу, після обливання потерпілої бензином дістав із кишені запальничку та безпосередньо підпалив нею верхній одяг потерпілої, після чого відійшов убік та спостерігав за тим, як вона горить.

Разом із тим за результатами судового розгляду встановлено, що після обливання потерпілої бензином ОСОБА_6 відійшов від неї приблизно на один метр, дістав із кишені запальничку та запалив її, продовжуючи погрожувати останній підпалом. При цьому судом не встановлено тієї обставини, що після підпалювання запальнички на відстані близько метра від потерпілої, обвинувачений вчиняв дії, безпосередньо спрямовані на піднесення ним запаленої запальнички до потерпілої, тобто безпосереднє вчинення ним підпалу потерпілої.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_4 , побоюючись за своє життя та здоров`я, сама наблизилася до ОСОБА_6 та відбила запалену запальничку з його руки, у результаті цього запальничка відскочила у напрямку потерпілої й за наслідками чого відбулося займання ОСОБА_4 ..

Таким чином, відмінність між обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та фактичними обставинами, встановленими судом, полягає, зокрема, у безпосередньому механізмі виникнення займання: відповідно до обвинувального акта безпосередній підпал потерпілої здійснив ОСОБА_6 , тоді як судом такого факту не встановлено; судом встановлено, що займання відбулося після активних дій потерпілої, яка відбила запалену запальничку із рук обвинуваченого, який стояв від неї на відстані близько одного метра та погрожував підпалом, та саме потерпіла самостійно наблизилась з метою відбиття запальнички в бік обвинуваченого.

Зазначені обставини мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження та, зокрема, для визначення спрямованості умислу ОСОБА_6 і його психічного ставлення до можливих наслідків своїх дій.

Суд при цьому не залишає поза увагою дій самого ОСОБА_6 , який перед цим умисно облив потерпілу бензином та, перебуваючи на відстані близько одного метра від неї, запалив запальничку і погрожував підпалити її, оскільки саме такі його дії створили реальну небезпеку займання потерпілої та заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень.

Водночас зазначені обставини самі по собі не є достатніми для безумовного висновку про те, що ОСОБА_6 бажав настання смерті потерпілої.

До того ж під час розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений та потерпіла пребували в цивільному шлюбі, мають спільних дітей, між ними виникла побутова суперечка на фоні ревнощів, у результаті якої обвинувачений пішов по каністру з бензином, який знаходився на його дворогосподарстві та облив бензином потерпілу, погрожуючи підпалити, стоячи при цьому на метер від останньої.

При цьому суд враховує також показання самої ОСОБА_4 , яка під час судового розгляду неодноразово зазначала, що ОСОБА_6 не говорив, що хоче її вбити. Водночас, як зазначила сама потерпіла, своїми діями ОСОБА_6 намагався її налякати. Зазначена обставина заслуговує на увагу з огляду на те, що потерпіла під час судового засідання також пояснювала, що, на її думку, обвинувачений спочатку мав намір взяти зі столу запальничку, яка не працювала, однак натомість узяв іншу запальничку, яка була справною.

Суд не сприймає зазначені пояснення потерпілої як безпосереднє встановлення психічного ставлення ОСОБА_6 до наслідків своїх дій, оскільки висновок про спрямованість умислу є компетенцією суду. Разом із тим її показання щодо характеру поведінки обвинуваченого до та під час події є одним із доказів, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами кримінального провадження.

Крім того, суд також враховує поведінку ОСОБА_6 після виникнення займання.

Як встановлено судом, після того, як потерпіла загорілася, обвинувачений певний час стояв та спостерігав за нею. Разом із тим після того, як малолітня донька потерпілої почала лити на неї воду та основне полум`я було погашено, ОСОБА_6 взяв покривало та накинув його на потерпілу, вживаючи таким чином заходів для припинення залишків горіння, побоюючись за те, щоб потерпіла не загорілася, на що вказувала сама потерпіла в судовому засіданні.

Зазначені дії суд оцінює у сукупності з усіма іншими встановленими обставинами та вважає їх такими, що мають значення для встановлення психічного ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій.

Таким чином, оцінюючи характер поведінки ОСОБА_6 до, під час та після події, механізм виникнення займання, обставини, за яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, її поведінку безпосередньо перед займанням, а також подальшу поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених доказів не дає можливості поза розумним сумнівом встановити, що саме заподіяння смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_6 бажав, вчиняючи відповідні дії.

Суд зазначає, що сам факт усвідомлення обвинуваченим небезпечності своїх дій, передбачення ним можливості настання тяжких наслідків або навіть можливості настання смерті потерпілої не може ототожнюватись із прямим умислом на її вбивство, оскільки для встановлення останнього необхідно довести саме бажання настання смерті як наслідку вчинених дій.

За таких обставин суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявності в ОСОБА_6 прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 , а тому його дії не можуть бути кваліфіковані як незакінчений замах на умисне вбивство за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Разом із тим висновок суду про недоведеність прямого умислу ОСОБА_6 на позбавлення життя ОСОБА_4 не свідчить про відсутність у його діях умисної форми вини щодо заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.

На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про те, що у вказаній ситуації ОСОБА_6 діяв з неконкретизованим, тобто непрямим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті потерпілої, а відтак він повинен нести відповідальність за фактично заподіяні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України умисним тяжким тілесним ушкодженням є умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

В ч. 2 ст. 121 КК України встановлено кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 умисно облив ОСОБА_4 бензином в область обличчя та грудей, після чого, перебуваючи безпосередньо поблизу потерпілої, запалив запальничку та погрожував їй підпалом.

Таким чином, дії ОСОБА_6 не були випадковими чи необережними. Його дії свідчать про те, що він цілеспрямовано використав легкозаймисту речовину, якою облив потерпілу, після чого створив безпосередню можливість її займання шляхом використання відкритого полум`я.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 усвідомлював небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та, свідомо припускав настання таких наслідків, що визнав сам обвинувачений в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2 від 12 січня 2023 року у ОСОБА_4 виявлено термічні опіки голови та дихальних шляхів, які за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, між діями ОСОБА_6 та заподіяними ОСОБА_4 тяжкими тілесними ушкодженнями наявний безпосередній причинний зв`язок.

Встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_6 , хоча і не мав доведеного прямого умислу на позбавлення потерпілої життя, проте він умисно вчинив дії, які були безпосередньо спрямовані на заподіяння шкоди її здоров`ю, та він усвідомлював реальну можливість заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень та не виключав можливість настання її смерті.

При цьому спосіб вчинення ОСОБА_6 умисних протиправних дій – підпал, засіб його вчиненні – легкозаймиста речовина, взаємовідносини між обвинуваченим та потерпілою, психічне ставлення обвинуваченого до таких дій, тяжкість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, а також те, що ОСОБА_6 після того, як потерпіла загорілася, деякий час спостерігав за цим, та вчинив дії, спрямовані на її гасіння, лише після того, як зайшла малолітня донька потерпілої, свідчать про те, що діяння ОСОБА_6 вчинено у спосіб, що має характер особливого мучення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 перед виникненням займання умисно облив ОСОБА_4 бензином в область обличчя та грудей, після чого запалив запальничку та, перебуваючи на відстані близько одного метра від потерпілої, погрожував їй підпалити її.

Таким чином, обвинувачений не випадково опинився в ситуації, за якої потерпіла могла загорітися, а своїми умисними діями послідовно створив умови саме для її займання.

У сукупності зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював не лише можливість заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, а й те, що використання бензину та відкритого полум`я спричинить їй значні фізичні страждання, пов`язані з горінням та отриманням термічних опіків.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений своїми діями створив саме таку обстановку, за якої потерпіла мала горіти, та, побачивши наслідок своїх дій, не припинив його негайно, а спостерігав за потерпілою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заподіяння потерпілій фізичних страждань шляхом її займання та горіння охоплювалося умислом ОСОБА_6 як спосіб заподіяння їй тілесних ушкоджень.

При цьому суд розмежовує психічне ставлення обвинуваченого до двох різних наслідків його дій: позбавлення потерпілої життя та заподіяння їй фізичних страждань і тяжких тілесних ушкоджень.

Як зазначено вище, достатніх доказів того, що ОСОБА_6 бажав саме смерті ОСОБА_4 , судом не встановлено. Водночас встановлені обставини дають підстави для висновку, що обвинувачений бажав застосувати до потерпілої вогонь, усвідомлював характер такого впливу та бажав, щоб потерпіла зазнала фізичних страждань від горіння.

Відсутність доведеного прямого умислу на позбавлення життя потерпілої не виключає наявності умислу на заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення.

Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 умисно заподіяв ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження способом, який мав характер особливого мучення, оскільки обраний ним спосіб впливу полягав у використанні бензину та відкритого полум`я для спричинення потерпілій фізичних страждань від горіння життєво важливих органів, а зазначені наслідки, як установлено в ході судового розгляду, охоплювалися умислом обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до норми ст. 12 КК України діяння, яке інкримінується обвинуваченому за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. В свою чергу, діяння за ч. 2 ст. 121 КК України належить до тяжких злочинів.

З огляду на те, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України як умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, покращує його становище, суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації його дій за вказаною нормою кримінального закону.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_6 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого в ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, за змістом яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також ст. 65 КК України, якими визначено загальні засади призначення покарання.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 121 КК України за злочин, передбачений диспозицією наведеної норми, встановлено відповідальність у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Вказаний злочин у розумінні положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , є надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Суд не визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття ОСОБА_6 з огляду на таке.

Як зазначив Верховни Суд, зокрема у своїй постанові від 02.11.2021 у справі №643/13256/17, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Суд констатує, що за обставин цього кримінального провадження обвинувачений ані безпосередньо після підпалу та гасіння потерпілої, ані надалі не вживав жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків вчиненого, зокрема щодо відшкодування шкоди, заподіяної її здоров`ю.

Крім того, під час судового розгляду судом не встановлено такої поведінки обвинуваченого, яка б свідчила про щирість його каяття. Навпаки, ОСОБА_6 не виявляв готовності нести відповідальність за вчинене, пояснюючи свої дії вживанням алкоголю та ревнощами, які, за його твердженням, були зумовлені поведінкою самої потерпілої.

Суд також враховує позицію потерпілої, яка в судовому засіданні зазначила, що обвинувачений разом із своєю новою дівчиною погрожують їй.

Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину у присутності дитини, а також щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.

Відтак, враховуючи те, що обвинувачений вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, наявність однієї пом`якшуючої обставини, наявність трьох обтяжуючих обставин, враховуючи особу обвинуваченого, який ніде не працює, згідно з даними медичної документації на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, те, що він має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, враховуючи, те що згідно з довідкою про судисмості обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності та є несудимий в силу положень ст. 89 КК України, керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та співмірності заходів примусу, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції ч. 2 ст. 121 КК України, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуттям покарання в місцях позбавлення волі в межах мінімального розміру санкції, встановленого в ч. 2 ст. 121 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

З огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, обраний ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (номер провадження 1-кс/298/331/22) та продовжений ухвалами Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, востаннє ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 29.07.2026 (справа № 298/130/23) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня його затримання, тобто з 23 жовтня 2022 року.

Строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 слід зарахувати в строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку одиному дню попереднього ув`язнення дорівнює один день позбавлення волі.

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на речові докази, слід скасувати.

В ч. 9 ст. 100 КПК України закріплено обов`язок суду під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, вирішити питання про долю речових доказів.

Питання долі речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду встановлено факт зникнення частини речових доказів, що встановлено, зокрема, ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19.08.2026.

Водночас, вирішуючи питання щодо долі зниклих речових доказів, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.01.2024 у справі № 521/12715/19, де суд касаційної інстанції підтвердив ту обставину, що факт зникнення речових доказів не скасовує обов`язок суду вирішити їх долю.

Крім того, суд зауважує, що мобільний телефон марки Huawei у чохлі, який належить потерпілій ОСОБА_4 та був упакований у спеціальний пакет НПУ ГСУ № SUD1027855, не визнавався речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

У зв`язку з цим питання щодо долі зазначеного телефону, наданого стороною обвинувачення для дослідження в судовому засіданні, у цьому кримінальному провадженні судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим за

ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 23 жовтня

2022 року, зарахувавши в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (провадження

№ 1-кс/298/329/22), на майно, вилучене в ході проведеного 23 жовтня 2022 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: светр чорного кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, джинси синього кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, кросівки червоного кольору та мобільний телефон марки «ZTE», скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (провадження

№1-кс/298/330/22) майно на вилучене в ході огляду місця події від 23 жовтня 2022 року, а саме: запальничку із візерунком ока; пластикові окуляри, розплавлені; алюмінієву миску

з-під води; півлітрову пляшку з-під горілки; обгорілі речі, які належать потерпілій

ОСОБА_4 – светр рожевого кольору та футболку рожевого кольору, скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.10.2022 у справі № 298/1487/22 (провадження

№ 1-кс/298/328/22) на пластикову каністру із різким запахом бензину, скасувати.

Речові докази у справі: светр чорного кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, джинси синього кольору із різким запахом паливно-мастильних матеріалів, кросівки червоного кольору; пластикову каністру темно-сірого кольору, із рідиною по запаху схожою на бензин, яку упаковано до спец - пакету НПУ ГСУ № INZ3007182, запальничку із візерунком ока, яку упаковано до паперового крафтакету, пластикові окуляри, розплавлені, які упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027626, алюмінієву миску з-під води, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD3005085, півлітрову пляшку з-під горілки, яку упаковано до спец пакету НПУ ГСУ № SUD1027855, обгорілі речі, які належать потерпілій ОСОБА_7 , - светр рожевого кольору, футболку рожевого кольору - упаковані до спец пакету НПУ ГСУ № INZ3007185, передані на зберігання до КЗРД ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Речовий доказ у справі – мобільний телефон марки «ZTE», переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили – повернути останньому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено учасниками кримінального провадження до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча ОСОБА_1