Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №298/568/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/568/26

Номер провадження 2/298/179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Зизич В.В.,

за участю секретаря судового засідання Керецман Х.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні с-щі Великий Березний в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивує тим, що 08.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №182654908.

Зазначає, що 12.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/48, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Зауважує, що відповідно до розрахунку заборгованості, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 48084,00 грн., з яких: 15599,84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31548,16 грн. - сума заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії за надання кредиту – 936,00 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії №182654908 в розмірі 48084,00 грн., а також понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 1 червня 2026 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, витребувано докази.

15.06.2026 на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані докази.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи шляхом направлення тексту судової повістки на електронну адресу, у судове засідання 17.09.2026 не з`явився. У позові наявне клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача. Зазначає, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, 17.09.2026 повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не подав.

Судом надіслане повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання відповідача, що встановлена в порядку передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, однак поштова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», іншої адреси відповідача суду не повідомлено. В силу приписів ст.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.

Неявка учасників справи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

17.09.2026 Великоберезнянським районним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

За наслідком розгляду даної справи, 17.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст.244 ЦПК України відклав судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 22.09.2026 о 10.30 год.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.05.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №182654908 шляхом надсилання заявки на отримання грошових коштів в кредит від 08.05.2025, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 9800 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Згідно п.2.3 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 9800 грн 08.05.2025 (що є датою надання кредиту).

Відповідно до п.2.4. Договору другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна сума Кредиту за цим Договором становить 9800 грн., разом з тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Відповідно до п.п. 7.2 - 7.3 Договору в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7., кінцева дата повернення кредиту 07.06.2030.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.

Відповідно до п. 14.1 Договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Пунктом 14.2 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів Сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Договір №182654908 підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором CTSC.

Додатком до вказаного вище Договору є паспорт споживчого кредитування продукту «СМАРТ», який містить інформацію щодо основних умов кредитування, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту.

Також 19.05.2025, 11.06.2025, 15.06.2025, між Товариством з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до договору кредитної лінії №182654908, за якими відповідачу надано додаткові транші в сумі 1000 грн., 2000 грн., 2800 грн.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 08.05.2025 зазначено персональні дані позичальника ОСОБА_1 та загальну інформацію про номер договору, дату його укладення, суму кредиту, строк кредитування та номер карти, на яку має бути перерахована сума кредиту: 4441114467233720.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 15600 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», листами ТОВ «ПрофітГід» про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, а також даними АТ «Універсал Банк», відповідно до яких особа - отримувач ОСОБА_1 на платіжну карту отримувача: НОМЕР_1 було зараховано 08.05.2025 07:26:44 – 9800 грн., 19.05.2025 10:59:41 – 1000 грн., 11.06.2026 19:19:27 – 2000 грн., 15.06.2025 07:26:34 – 2800 грн. від :payway1*tr7av.

Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним.

Відповідач же ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, а саме: не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка становить 48084 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон плюс».

12.08.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №МВ-ТП/48, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №МВ-ТП/48 від 12.08.2025 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №182654908 у сумі 34022,08 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 становить 48084,00 грн., з яких: 15599,84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31548,16 грн. - сума заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії за надання кредиту – 936,00 грн.

Отже, ТОВ «Таліон Плюс», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в нього заборгованості за Договором кредитної лінії №182654908, що повністю узгоджується з положеннями ст. 514 ЦК України.

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом ст. 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

З наданих та досліджених судом доказів убачається, що відповідач ОСОБА_1 08.05.2025 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Договір кредитної лінії №182654908, за яким отримав кредитні кошти на загальну суму 15600 грн., користувався ними, однак у строки встановлені договором їх не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як вбачається з цього договору, він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, та його РНОКПП.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №2-383/2010 стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання по поверненню кредиту, порушивши цим умови договору, то утворилась заборгованість в розмірі 48084,00 грн., з яких: 15599,84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31548,16 грн. - сума заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії за надання кредиту – 936,00 грн.

При цьому суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався і доказів погашення кредитної заборгованості в повному обсязі відповідачем суду не подано.

Протягом розгляду цивільної справи відповідач, з огляду на вимоги ст.ст.12,81 ЦПК України, не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в розмірі 48084,00 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути в користь ТОВ «Таліон Плюс» судові витрати в сумі 2 662.4 гривень судового збору.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 5 000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

З оглянутих Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, Додаткової угоди, Акту приймання передачі наданих послуг від 14.04.2026 та платіжної інструкції кредитового переказу коштів №262 від 14.04.2026 судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 5 000 гривень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, тому така вимога підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №182654908 від 08.05.2025 в розмірі 48084 (сорок вісім тисяч вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень 00 копійок, всього 7662 (сім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Великоберезнянським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 39700642, місцезнаходження: 14017,Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Зизич В.В.