Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №297/2189/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області, у якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,8 кв. м, житловою площею 75,2 кв. м, допоміжною площею 137,6 кв. м, а також на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2120488400:20:000:0190, із цільовим призначенням 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за тією самою адресою.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить спірне нерухоме майно. Житловий будинок зведений спадкодавцем на наданій йому у встановленому на час будівництва порядку земельній ділянці. Право спадкодавця на будинок за життя не було зареєстроване, а правовстановлюючий документ у сучасному розумінні відсутній. У зв`язку з цим нотаріальне оформлення спадкових прав позивачки виявилося неможливим, що й зумовило звернення до суду.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась. При цьому, згідно поданої заяви просила провести розгляд без її участі.

Представник Виконавчого комітету Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджує родинний зв`язок між позивачкою та спадкодавцем: батьком ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що інших спадкоємців, які прийняли спадщину та заявляють права на спірне майно, немає; заповіт від імені спадкодавця не посвідчувався; спору між спадкоємцями щодо належності майна не існує.

Свідоцтво про право на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, видане 08 серпня 1990 року на ім`я ОСОБА_3 , будівельний паспорт індивідуального забудовника, акт від 21 грудня 1992 року про відведення земельної ділянки, а також дозвіл на виконання будівельних робіт підтверджують, що земельну ділянку було відведено спадкодавцю для спорудження індивідуального житлового будинку і що забудова здійснювалася ним на законній підставі.

Із зазначених документів вбачається, що забудовником житлового будинку за тодішньою адресою: АДРЕСА_2 , був ОСОБА_3 ; будівельні роботи були розпочаті у 1992 році та завершені у 1994 році. Ці документи є узгодженими між собою щодо особи забудовника, місця забудови та призначення об`єкта.

Довідкою виконавчого комітету Батівської селищної ради № 103 від 15 травня 2026 року підтверджено, що в облікових документах Свободянського старостинського округу земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у АДРЕСА_1 записана за АДРЕСА_1 та була надана покійному ОСОБА_3 .

Згідно довідки виконавчого комітету Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 67 від 03 липня 2026 року підтверджено, що населений пункт с. Свобода перейменовано на с. Бадів рішенням десятої сесії шостого скликання від 14 липня 2011 року, а АДРЕСА_1 перейменовано на вул. Сагайдачного розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 квітня 2016 року № 173.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500540582026 від 02 липня 2026 року підтверджено формування земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 2120488400:20:000:0190, місце розташування: АДРЕСА_1 ; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 02 липня 2026 року. Відомості про зареєстроване речове право у витягу відсутні.

Кадастровий план та експлікація земельних угідь узгоджуються з витягом із Державного земельного кадастру щодо площі, конфігурації, місця розташування й цільового призначення земельної ділянки.

Технічним паспортом, виготовленим 02 червня 2026 року та сформованим 24 червня 2026 року, ідентифіковано об`єкт як житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . За даними експлікації загальна площа будинку становить 212,8 кв. м, житлова - 75,2 кв. м, допоміжна - 137,6 кв. м. До складу домоволодіння входять житловий будинок літ. «А», котельня літ. «Б», кладова літ. «В», колодязь № 1, хвіртка № 2, ворота № 3 та паркан № 4.

Висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Уж-консалтинг» на підставі договору від 30 липня 2026 року № 6/н, визначено ринкову вартість житлового будинку станом на 31 липня 2026 року в сумі 269 364 грн. Висновок містить відомості про сертифікат суб`єкта оціночної діяльності та кваліфікацію оцінювача, а характеристики об`єкта оцінки відповідають технічному паспорту: адреса - АДРЕСА_1 , загальна площа - 212,8 кв. м, житлова площа - 75,2 кв. м. Суд бере цей висновок до уваги як доказ вартості будинку та правильності визначення ціни відповідної частини позову.

Листом приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Похил Наталії Михайлівни № 50/01-16 від 30 липня 2026 року підтверджено звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріус роз`яснила, що за відсутності оригіналів документів, які посвідчують право спадкодавця на нерухоме майно, свідоцтво про право на спадщину видати неможливо, та рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання права власності. Отже, позивачка використала позасудовий спосіб оформлення спадкових прав, однак він виявився неефективним через відсутність правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця.

За статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу, зокрема шляхом визнання права. Власник майна відповідно до статті 392 ЦК України може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який його засвідчує.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України, передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України, спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого статтею 1270 цього Кодексу строку не заявив про відмову; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем, подає нотаріусу заяву про прийняття спадщини особисто у шестимісячний строк, установлений статтями 1269, 1270 ЦК України.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Водночас право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спірний будинок збудовано у 1991-1994 роках. Під час вирішення питання про належність майна спадкодавцю суд виходить із законодавства, яке регулювало виникнення відповідного права на час завершення будівництва, та оцінює документи, що в той період підтверджували надання земельної ділянки, дозвіл на забудову і завершення будівництва. Відсутність пізнішої державної реєстрації сама по собі не припиняє права, правомірно набутого до запровадження сучасної системи державної реєстрації.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачка є спадкоємцем першої черги, належним чином прийняла спадщину, однак не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку через відсутність зареєстрованого за спадкодавцем права та правовстановлюючого документа. Обраний спосіб захисту є належним і ефективним, оскільки судове рішення усуває перешкоду для державної реєстрації права власності позивачки та не підміняє нотаріальне оформлення за наявності можливості його здійснити.

Доказів існування інших осіб, права чи охоронювані законом інтереси яких порушувалися б задоволенням позову, накладення арештів або інших обтяжень, а також доказів самочинності будівництва суду не подано. Відповідачем належність об`єктів спадкодавцю та заявлені технічні характеристики не спростовано.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про обґрунтованість позову.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, відповідає обраному способу захисту та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1268, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,8 кв. м, житловою площею 75,2 кв. м, допоміжною площею 137,6 кв. м. та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2120488400:20:000:0190 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у випадку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО