Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №402/1561/25 — Благовіщенський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/1561/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Благовіщенський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Терновенко А.В.

секретаря судового засідання - Рудь Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 року представник Позивача адвокат Забуранний Т.А. звернувся до суду із позовом, яким просив:

1. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме та нерухоме майно, а саме:

- легковий автомобіль ВАЗ 11183, тип ТЗ – седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі – НОМЕР_2 ;

- житловий будинок з надвірними будівлями, який зареєстрований в АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця значилася ОСОБА_3 );

- земельну ділянку кадастровий номер 3525588600:51:000:0060, площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку,

господарських будівель і споруд;

- земельну ділянку кадастровий номер 3525588600:51:000:0061, площею 0,1753 га., яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована в с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості спільного сумісного майна, в сумі - 251757 грн. 96 коп .

Судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 13.10.2007 р. по 17.04.2024 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо.

За період шлюбу шлюбу за спільні кошти сторін було придбано наступне рухоме та нерухоме майно:

- легковий автомобіль ВАЗ 11183, тип ТЗ – седан, реєстраційним номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі – НОМЕР_2 , який зареєстрований 08.12.2022 року на ОСОБА_2 ;

- житловий будинок з надвірними будівлями, який зареєстрований в АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця значилася ОСОБА_3 );

земельна ділянка кадастровий номер 3525588600:51:000:0060, площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

земельна ділянка кадастровий номер 3525588600:51:000:0061, площею 0,1753 га., яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;

земельна ділянка кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вважає позивач ,дане майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Загальна вартість нажитого майна складає 503515 грн. 92 коп., з яких 1/2 частина вартості спільно нажитого майна становить 251757 грн. 96 коп., що і складає ціну позовних вимог.

Ставлячи позовні вимоги, Позивач посилається на частину 2 статті 372 ЦК України, якою встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У подальшому представник позивача - адвокат Заабуранний Т.А. вибув із справи, та вступила у справу новий представник - адвокат Анікєєнко Є.О.

Представник Позивача - адвокат Анікєєнко Є.О. 23.06.2026 року подала до суду заяву про зміну предмету позову , в якій посить змінити предмет позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, шляхом заміни позовних вимог в частині поділу житлового будинку, загальною площею 36,4 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 3525588600:51:000:0060, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , іншими, а саме:

- визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 36,4 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 3525588600:51:000:0060, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна

ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовні вимоги залишити без змін.

Таким чином незмінними залишились вимоги з первісного позову : визнати спільною сумісною вланістю подружжя легковий автомобіль ВАЗ 11183, тип ТЗ – седан, реєстраційним номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , який зареєстрований 08.12.2022 року на ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3525588600:51:000:0061, площею 0,1753 га., яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та стягнути з ОСОБА_8 а користь ОСОБА_9 1/2 частину вартості спільного сумісного майна в сумі 2517 57 грн.96 к.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить його задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що поскільки майно придбане в шлюбі воно має бути поділене між подружжям , та у позивача в зв"язку з цим виникає право на половину всього спірного майна. та йому має бути компенсовано половину вартості автомобіля в сумі 105900 грн.

Представник відповідача - адвокат Тітаренко В.Е. у судовому засіданні проти позову заперечив. Позиція узгоджена з відповідачкою. Зазначив , що жодну із позовних вимог виони не визнають з наступних підстав.

Щодо наступного майна :земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказав , що дана земельна ділянка була набута відповідачкою в порядку спадкування та розподілу не підлягає.Щодо земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:51:000:0061, площею 0,1753 га., яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка була набута відповідачкою 15.07.2015 року в процесі приватизації. Вказана земельна ділянка не підлягає поділу між подружжям. Вона є особистою приватною власністю відповідача (дружини) за законом.

Щодо автомобіля , представник відповідача виклав наступну позицію . сторона відповідача визнала що даний автомобіль у відповідності до закону є спільним майном подружжя і визнанням його спільним майном подружжя через судове рішення не вимагається. Однак оскільки позивач не ставив питання про визнання частки в цьому майні , а лише представник позивача вказав на необхідність копменсувати вартість даного автомобіля в сумі 105900 грн. то відповідач. зважаючи на необгрунтованість вимоги з нею не погодився.

Щодо житлового будинку, загальною площею 36,4 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Представник відповідача зазначив ,що даний будинок був набутий відповідачкою ще у 2004 році. що підтверджується рішенням Ульяновського районного суду від 14 жовтня 2014 року . Фактично вона його набула сплативши добросовісному набувачу власні кошти і почала в ньому проживати. Факт визнання права власності за набувальною давністю в 2014 році не дає підстав стороні вважати дане майно спільною сумісною власністю, набутою під час шлюбу.

Щодо земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3525588600:51:000:0060, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна

ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зазначив , що земельна ділянка приватизувалася саме для обслуговування будинку, який належить відповідачці особисто, то за нормами статті 57 Сімейного кодексу України така ділянка визнається особистою приватною власністю того з подружжя, хто її приватизував і розподілу не підлягає. Просить в позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши позиції сторін, проаналізувавши обставини та надані докази , суд дійшов наступного.

Щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме та нерухоме майно, а саме легковий автомобіль ВАЗ 11183, тип ТЗ – седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі – НОМЕР_2 та стягнення 105900 грн. його вартості. судом встановлено що у відповідності до договору купівлі-продажу автомобіля від 8.12.2022 року даний автомобіль був придбаний в період перебування сторін в шлюбі. (а.с.94)

Згідно зі статтями 60 та 61 Сімейного кодексу України, будь-яке майно, куплене за час шлюбу (крім речей індивідуального користування або придбаних за особисті кошти, що належали до шлюбу чи отриманих у спадок/подарунок), належить і дружині, і чоловіку рівною мірою. Навіть якщо машина зареєстрована лише на одного з них, статус спільної власності зберігається. Сама відповідачка визнала , що даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. щодо компенсації позивачеві 105900 грн . вартості автомобіля. про яку в судовому засіданні заявила представник позивача, суд не погоджується з її позицією , оскільки у відповідності до звіту №В-274 від 10.12.2025 року автотоварознавчої експертизи вартість автомобіля складає 105900грн. При цьому сторона не ствила позовних вимог про порядок розподілу даного майна .Згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), позивач зобов`язаний чітко зазначити спосіб захисту свого права або розподілу майна. Автомобіль є неподільною річчю (ст. 183 ЦК України). Позивач мав би чітко вказати спосіб розподілу даного майна та обгрунтувати суму компенсації.

Відповідно до ст. 71 СК України та сталої практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 209/3085/20), присудження грошової компенсації замість частки у майні допускається лише за згодою сторін, крім окремих випадків. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (наприклад, у справі № 344/7436/19): суд не може присудити неподільну річ відповідачу та зобов`язати його виплатити позивачу грошову компенсацію, якщо відповідач проти цього заперечує або заявляє про відсутність у нього коштів. Суд не може створювати для сторони боргове зобов`язання проти її волі.

Щодо визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована в с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та компенсації її вартості . Судом встановлено , що дана земельна ділянка була отримана відповідачкою у власність як спадкове майно. що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31.07.2012 року де зазначено що відповідачка набула в порядку спадкування за заповітом право власності на земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована в с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України, майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу в порядку спадкування, є його особистою приватною власністю. таким чином дана земельна ділянка не є їх спільною сумісною власністю.Інших обставин , які б спростовували факт набуття в приватну власність відповідачкою або доказів , щоб підтверджували режим спільної сумісної власності спірного майна прнедставником позивача не надано .

Щодо визнання спільною сумісною власністю житлового будинку, загальною площею 36,4 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3525588600:51:000:0060, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном. (Постанова ВС у справі 595/324/17)Судом встановлено , що спірний будинок набутий ОСОБА_8 на підставі рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю 14 жовтня 2014 року , тобто в період шлюбу. Однак попри те, що право власності за рішенням суду було офіційно зареєстроване у 2014 році (тобто під час шлюбу), це майно не підлягає поділу.За сталою практикою Верховного Суду (зокрема, у подібній правовій логіці щодо джерел походження коштів), для визначення статусу майна як спільної сумісної власності подружжя мають значення два чинники: час набуття майна. та джерела набуття (грошові кошти або праця).Презумпція спільності майна повністю спростовується самим текстом судового рішення Благовіщенського районного суду від 14.10.2014 року . яке набрало законної сили , не змінене та нескасоване. (а.с.82) У рішенні суду чітко зафіксовано юридичний факт: відповідачка фактично придбала (передала гроші за розпискою) майно у 2004 році. Шлюб було укладено у 2007 році. Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, майно, набуте до шлюбу, або майно, набуте в шлюбі, але за особисті кошти, що належали особі до шлюбу, є її особистою приватною власністю. Набувальна давність (ст. 344 ЦК України) вказує на те, що особа володіла майном тривалий час як власним. Судове рішення 2014 року лише юридично закріпило (легалізувало) той стан і права володіння, які одноособово виникли у відповідачки ще у 2004 році - за 3 роки до шлюбу. Другий з подружжя жодним чином не брав участі у заробітку коштів на це майно у 2004 році. Принаймі цю обставину представник позивача в судовому засіданні не спростував.

Щодо вимог Позивача про поділ земельної ділянки площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, приватизованої Відповідачкою 13.07.2015 року, суд зазначає таке. Згідно з матеріалами справи, Відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку площею 0.25 га 13 липня 2015 року в порядку безоплатної приватизації, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .Статтею 60 Сімейного кодексу України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована, якщо правовий статус майна визначений законом як особиста приватна власність одного з подружжя. Законом України № 4766-VI від 17.05.2012 року «Про внесення змін до статті 57 Сімейного кодексу України щодо правового режиму майна подружжя» (який набрав чинності 13.06.2012 року) частину першу статті 57 СКУ було доповнено пунктом 5 такого змісту :«Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянкою, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України».Оскільки спірна земельна ділянка була набута відповідачкою у власність шляхом приватизації 13.07.2015 року, тобто після набрання чинності зазначеними змінами до сімейного законодавства, на неї поширюється правовий режим особистої приватної власності. Належність цієї ділянки виключно відповідачці прямо імперативно передбачена законом, незалежно від перебування сторін у шлюбі на момент приватизації.Окрім того, судом встановлено, що вказана земельна ділянка має цільове призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та призначена для обслуговування житлового будинк Оскільки, як вважає суд, вказаний будинок визнано особистою приватною власністю відповідачки (як такий, що фактично придбаний за її особисті дошлюбні кошти у 2004 році), земельна ділянка під ним, виходячи з принципу єдності юридичної долі будівлі та земельної ділянки, також не може бути предметом поділу.З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю та її поділу є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідачки компенсації в сумі 251757 грн. за 1/2 частину на користь позивача. суд вважає дану вимогу не обгрунтованою та вважає що вона задоволенню не підлягає.

У випадку повної відмови в задоволенні позову розподіл судового збору регулюється Частиною 1 або 2 Статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. За даних обставин судові витрати має нести позивач.

Якщо суд відмовляє в задоволенні позову, вжиті заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання судовим рішенням законної сили (ч. 9 ст. 158 ЦПК України). Суд зобов`язаний одночасно з ухваленням рішення скасувати такі заходи.

Керуючись ст. 141, ч. 9 ст. 158, ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

«Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Благовіщенського районного суду від 24.12.2025 року у справі № 402/1561/25 шляхом зняття арешту з майна , що зареєстроване за ОСОБА_2 а саме з

-легкового автомобіля – ВАЗ 11183, тип ТЗ – седан, реєстраційним номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі – НОМЕР_2 , який зареєстрований 08.12.2022 року на ОСОБА_2 ;

- житлового будинку з надвірними будівлями, який зареєстрований в АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця значилася ОСОБА_3 );

земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:51:000:0060 площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору;

- земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:51:000:0061, площею 0,1753 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий номер 3525588600:02:000:0437, площею 3,3452 га, яка розташована в с.Сабатинівка, Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.- після набранням рішення законної сили.

Судові витрати и у вигляді судового збору покласти на позивача та йому не відшкодовувати.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_10 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Альона Терновенко