Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №348/1866/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/1866/26

Провадження № 2/348/1738/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

18 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 , пред`явила позов до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позову зазначає, що 12 травня 2007 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 10. Після державної реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

У шлюбі сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повноліття, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані та проживають разом із матір`ю.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2016 року у справі № 348/1136/15-ц шлюб між сторонами розірвано, місце проживання дітей визначено разом із матір`ю. Рішення набрало законної сили 05 лютого 2016 року.

Рішенням цього ж суду від 11 квітня 2016 року у справі № 348/188/16-ц з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2019 року у справі № 348/644/19 розмір аліментів змінено, визначено їх у твердій грошовій сумі та постановлено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі по 1500 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Рішення набрало законної сили 05 лютого 2020 року.

На момент звернення до суду повноліття досягла донька ОСОБА_7 , у зв`язку з чим обов`язок зі сплати аліментів на її утримання припинився. Аліменти, визначені на утримання сина ОСОБА_8 , не забезпечують належного рівня його матеріального утримання, що зумовлює необхідність звернення позивача до суду з вимогою про збільшення їх розміру.

Місце проживання дітей зареєстроване та фактично визначене разом із матір`ю, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади та актом обстеження матеріально-побутових умов від 05 травня 2026 року. Окрім сина, народженого у шлюбі з відповідачем, на її утриманні перебуває малолітня дитина — ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що її матеріальне становище зазнало істотного погіршення. Вона не перебуває у трудових відносинах, отримує нерегулярні доходи від тимчасових заробітків, що не забезпечує стабільного рівня утримання дитини.

З моменту визначення розміру аліментів істотно зросли витрати на утримання сина ОСОБА_8 , зокрема у зв`язку з його станом здоров`я. Дитина перебуває на обліку в психіатричному кабінеті Комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району» Надвірнянської міської ради та має статус дитини з інвалідністю. З метою забезпечення розвитку дитини вона відвідує заняття з інформаційних технологій за програмою "Junior Way” у Комп`ютерній академії "ITway” (ФОП ОСОБА_10 ) з 15.03.2025. Вартість навчання становить 1980 грн на місяць.

Зазначені обставини свідчать про об`єктивне збільшення витрат позивача на утримання дитини. Додатково, зміна економічних умов підтверджується зростанням прожиткового мінімуму та рівня інфляції.

Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей відповідного віку становив 1 699 грн та 2118 грн.

Станом на 2026 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн. Індекс інфляції за 2020-2025 роки становив: 105,0%, 110,0 %, 126,6 %, 105,1 %, 112,0%, 108,0%, що загалом свідчить про істотне зростання вартості життя.

Вказує, що вона не має постійного доходу, підприємницької діяльності не здійснює, інших джерел доходу не має. На її утриманні перебувають двоє дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю.

Водночас відповідач є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, однак тривалий час здійснює трудову діяльність у Королівстві Нідерланди на будівельних роботах, отримуючи стабільний дохід у розмірі від 1600 до 2000 євро щомісячно. Інших осіб на утриманні, крім спільної дитини, не має.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При таких обставинах та зібраних доказах, вважає, що відповідач, ОСОБА_3 має змогу та повинен платити аліменти на утримання сина розмірі в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку.

Окрім вище наведеного у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів. На підставі виданого виконавчого листа № 348/644/19 постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження, яке на даний час перебуває на виконанні в Надвірнянському відділі ДВС Надвірнянського району. Виконавче провадження № 62035421. Як вбачається з розрахунку із сплати аліментів виданого державним виконавцем Оксаною Бабчук, відповідач з 05 лютого 2020 року оплачував аліменти нерегулярно, а з лютого 2024 року взагалі перестав сплачувати аліменти. Внаслідок цього, станом на червень 2026 року у нього виникла заборгованість на загальну суму 85 097 грн. 07 коп. Така поведінка відповідача свідчить про злісне ухилення останнього від виконання свого батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

Вказує, що оскільки відповідач протягом тривалого часу не сплачував аліменти, внаслідок чого виникла немала заборгованість виключно з вини відповідача, позивач як одержувач аліментів на утримання неповнолітніх дітей, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Зазначає, що у відповідача станом на 01.06.2026 наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 85 097 грн 07 коп. Згідно розрахунків за період з лютого 2020 року по травень 2026 року включно сума неустойки (пені) становить 484 410 грн. 82 коп. Зазначені обставини підтверджуються доданими до заяви документами та розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Загальна сума пені становить 484 410 грн. 82 коп. Оскільки згідно ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені за несплату аліментів не може бути більшим 100 відсотків заборгованості, розмір позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів становить 85 097 грн 07 коп. В цю суму входять заборгованість по аліментах нарахованих з 05.02.2020 року по 31.05.2026 рік в сумі 81 176,50 грн та 3 920,57 грн заборгованості, яка існувала на момент відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, просить змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, які присуджені рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2019 року, справа № 348/644/19, та стягувати з ОСОБА_3 , на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_3 на її користь 85 097 грн 07 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідач ОСОБА_3 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначив, що сторона позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та судових повісток. Проте, до суду повернуто конверти з відправленням, згідно довідки підприємства поштового зв`язку причина невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також виклик відповідача у справі у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.01.2016 у справі № 348/1136/15-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 10, розірвано. Неповнолітніх дітей від шлюбу, залишено проживати з матір`ю.

У шлюбі в сторін народився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовим записом № 26 від 23.04.2012, вчинений виконкомом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.04.2012, видане виконкомом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області по справі № 348/644/19 від 09.10.2019, яке набрало законної сили 05.02.2020, збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.04.2016 року (справа №348/188/16-ц) у твердій грошовій сумі та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн помісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.

Згідно паспорту позивача та витягів з реєстру територіальної громади позивач та неповнолітній син сторін зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту матеріально-побутових умов проживання, складеного 05.06.2026 депутатом Пасічнянської сільської ради, ОСОБА_2 проживає з дітьми за вище вказаною адресою. Батько сина ОСОБА_11 у вихованні дитини участі не приймає, фінансової допомоги не надає, дитина повністю на утриманні матері.

Позивачем долучено до позову копію посвідчення серії НОМЕР_2 , яке видане Надвірнянським УСЗН 31.08.2020, дію продовжено до 01.12.2027, відповідно до якого призначено особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , державну соціальну допомогу, а також вказано дані про законного представника (опікуна) дитини з інвалідністю ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки, виданої 12.06.2026 КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району» Надвірнянської міської ради, ОСОБА_6 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті.

Довідкою, виданою 06.06.2026 ФОП ОСОБА_10 підтверджено,що ОСОБА_12 відвідує заняття з інформаційних технологій за програмою "Junior Way” у Комп`ютерній академії "ITway” з 15.03.2025 року. Вартість навчання становить 1 980 грн на місяць (8 занять).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №424, його батьками вказано ОСОБА_13 та ОСОБА_2 .

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №348/644/19 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі по 1 500 грн щомісячно, починаючи з 05.02.2020, здійсненого державним виконавцем, станом на 01.06.2026 сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів із розміру аліментів, визначеному у виконавчому документі по 1 500 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття за період з 05.02.2020 по травень 2026 року становить 85 097,07 грн.

Згідно розрахунку позивача, загальна сума пені становить 484 410 грн 82 коп. Пеню розраховано виходячи з суми боргу за аліментами та кількості днів прострочення сплати таких починаючи з першого дня наступного місяця, у якому повинні були сплачені аліменти.

Відповідно до частин першої і другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом вказаних норм закону обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно вимог ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

При цьому законодавець не обмежує право сторони в справі про зміну розміру аліментів звернутися у суд тільки з підстав зміни матеріального стану чи стану здоров`я, а вказує і на інші випадки передбачені Кодексом.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21, провадження № 61-3728 св 22).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанови Верховного Суду від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20,від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21).

Згідно роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня становить 3 512 грн.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що син сторін проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. При цьому, раніше визначених аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1 500 грн є недостатньо для рівня життя необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Зі збільшенням віку дитини, яка є дитиною з особливими потребами, вона природньо потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. Матеріальне становище позивачки також погіршилося у зв`язку із забезпеченням навчання дитини, її розвитком, забезпеченням її особливих потреб, пов`язаних із наявними особливостями нейророзвитку, дозвіллям, внаслідок інфляційних процесів у державі, подорожчанням продуктів харчування та товарів загального вжитку, що є загальновідомим фактом.

З часу визначення розміру аліментів (2019 рік) зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Рішенням суду аліменти у твердій грошовій сумі визначено у розмірі, що на цей час є менший ніж передбачений законом 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які є гарантованим розміром аліментів на одну дитину.

Таким чином на цей час раніше визначений розмір аліментів є недостатнім.

Доказів того, що відповідач не може надавати сину матеріальну допомогу, має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, суду не надано.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши, врахувавши стан здоров`я платника аліментів, відсутність даних про матеріальний стан відповідача та інших документально підтверджених його утриманців, а також, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо утримання дітей і цей обов`язок не може бути покладено лише на одного з них, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зміни способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1 500 грн щомісячно на 3/10 частини від всіх видів доходу відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду такий розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості, є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з врахуванням наявних у неї особливостей нейророзвитку, і не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

Визначений судом розмір аліментів на дитину не є надмірним, а є об`єктивним та справедливим з врахуванням встановлених судом обставин, відповідає вимогам закону та може забезпечувати частину потреб неповнолітньої дитини, а також не призведе до критичного погіршення забезпеченості відповідача. При цьому інтереси дитини будуть захищеними, оскільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , буде забезпечений матеріальним утриманням від батька, з яким не проживає.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Позивач ОСОБА_2 , посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 196 СК України, просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з розрахунку із сплати аліментів виданого державним виконавцем Оксаною Бабчук, відповідач з 05 лютого 2020 року оплачував аліменти нерегулярно, а з лютого 2024 року взагалі перестав сплачувати аліменти. Внаслідок цього, станом на червень 2026 року у нього виникла заборгованість на загальну суму 85 097 грн 07 коп.

Відповідачем не спростовано презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 484 410 грн 82 коп. Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, суд уважає за необхідне застосувати положення ст. 196 СК України та стягнути з ОСОБА_3 85 097 грн 07 коп. пені за період з 05.02.2020 по 31.05.2026, з врахуванням заборгованості, яка існувала на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, збільшення їх розміру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн на користь державного бюджету України.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 51/06/2026 про надання правничої допомоги, укладеного 25.06.2026 між позивачем та адвокатом Романишиним Д.М., згідно якого у відповідності до п. 3.6 договору визначено фіксований розмір гонорару в сумі 5 000 грн, ордера №1143440 від 26.06.2026 виданого на підставі договору № 51/06/2026 про надання правничої допомоги, укладеного 25.06.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 26.06.2026, квитанцію про сплату коштів на користь адвоката в сумі 5 000 грн за надання адвокатських послуг згідно договору за № 51/06/2026 від 25.06.2026 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Романишину Д.М.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи, предмет спору в цій справі, характер позовних вимог, час виречений представником для участі у судових засіданнях, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 5 000,00 грн є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитиниОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3/10 частини від всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 85 097,07 (вісімдесят п`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 07 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) грн судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитиниОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі виконавчого листа у справі №348/644/19, виданого Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2019, припинити з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКППНОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 22.09.2026.