Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №344/18318/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18318/26

Провадження № 2-о/344/485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Домбровської Г.В.,

секретаря с/з Петришин Р.Р.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , яким просить визначити строком на 6 місяців наступні тимчасові обмеженням прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків:

1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати у місці спільного проживання постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою:

АДРЕСА_2 ) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця навчання постраждалої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою:

АДРЕСА_3 ) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням буде перебувати (перебуває) у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею;

6) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 , який наразі є чоловіком ОСОБА_1 , з яким вони перебувають у процесі розлучення (справа №344/8627/26 про розірвання шлюбу), систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство щодо неї, ОСОБА_1 , протягом тривалого часу. Під час спільного проживання заінтересована особа систематично нецензурно лається, погрожує фізичною розправою, штовхає, переслідує та публічно принижує, в тому числі, в присутності дитини. на думку заявниці, такі дії становлять реальну небезпеку для їх життя та здоров`я. Стосовно ОСОБА_2 виносилися термінові заборонні приписи. За вчинення домашнього насильства в стані алкогольного сп`яніння заінтересовану особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, заявниця звертає увагу на те, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до приписів ч. ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Заявник в судовому засіданні підтримала подану заяву у повному обсязі, просила її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання двічі повідомлявся належним чином. Письмових пояснень, інших заяв чи клопотань від заінтересованої особи не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є подружжям.

Наразі у провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває цивільна справа №344/8627/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Від першого шлюбу ОСОБА_1 виховує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з донькою вони проживають у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності (на підставі договору дарування від 13.05.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Підхомною О.Д.) (Відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3363627 від 23.09.2026).

Як випливає з пояснень заявниці ОСОБА_1 , вона працює за адресою: АДРЕСА_4 (магазин Гайд). Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у ліцеї №25 за адресою: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

У поданій до суду заяві та в судовому засіданні заявник посилається на те, що під час спільного проживання заявниці з заінтересованою особою останній чинить різні форми домашнього насильства щодо заявниці, поводить себе агресивно.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.01.2025 року у справі №760/29684/24, яка набрала законної сили 14.01.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.

Як зазначено у даній постанові, «13.11.2024 року близько 23 год. 11 хв. ОСОБА_2 , з ознакам алкогольного сп`яніння перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , вчинив домашнє насильство психологічного і фізичного характеру відносно своєї дружини гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, словесно ображав, буянив, не віддавав особисті речі, штовхав, вдарив дружину в присутності малолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить довідка про фіксацію тілесних ушкоджень № 13 від 14.11.2024, вигоняв на вулиці з помешкання, чим завдав шкоду здоров`ю, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.».

02.09.2026 року щодо ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА №нечитабельний.

Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII).

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Згідно пункту 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі №754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 (провадження № 61-21337св19) зроблено висновок, що «відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18(провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20).

Отже, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, надані докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 є особою, яка зазнала домашнього насильства.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та її поясненнями в судовому засіданні, які підтверджуються документально.

Зокрема, Суд враховує, що стосовно ОСОБА_2 правоохоронними органами складалися протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виносилися термінові заборонні приписи.

Також Суд при вирішенні даної заяви враховує наведену заявницею інформацію про неодноразове притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, 130 КУпАП у справах:

№758/15221/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124657535)

№757/56118/24-п (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124047290)

№759/11600/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121003837)

№761/44612/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123628964)

№752/23884/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124405974)

Зважаючи на все зазначене вище, Суд знаходить підстав для задоволення заяви, у зв`язку з доведеністю заявником обставин, викладених у змісті поданої нею заяви та доведеність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпадає під ознаку кривдника відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

В ході розгляду справи Судом встановлено правові підстави для видачі обмежувального припису, оскільки заявником наведено конкретні обставини та надано докази на підтвердження вчинення заінтересованою особою систематичного домашнього насильства у розумінні вищевказаних положень закону, що має наслідком задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Таким чином, вимоги заявниці щодо покладення на кривдника зазначених у прохальній частині її заяви обов`язків є підставними; заявник обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, і її права та права її доньки мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, строком на 6 місяців, оскільки, з огляду на зазначені в судовому засіданні та встановлені судом обставини заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є постраждалими особами від домашнього насильства, а їх кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .

На підставі досліджених доказів, які підтверджують факт застосування психологічного та фізичного насильства, та свідчать що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб, і такі ризики є реальними, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінюючи сам вид насильства (психологічне та фізичне (лиш щодо заявниці), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить до висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців.

Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким строком на 6 місяців визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, а саме:

1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати у місці спільного проживання постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою:

АДРЕСА_2 ) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця навчання постраждалої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою:

АДРЕСА_3 ) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням буде перебувати (перебуває) у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею;

6) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та пілписано 23.09.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.