Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №344/9586/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9586/25

Провадження № 2/344/4659/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13.03.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8606865, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №8606865 від 13.03.2024) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

Враховуючи умови чинного законодавства та пункт 3.2.6. кредитного договору №8606865 від 13.03.2024, Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

29.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024.

Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024 було передано позивачу від первинного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024. Сума заборгованості відповідача становить 38970,00 гривень, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 26370,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією – 600,00 гривень.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23773549/4280 від 23.04.2025.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024 у сумі 38970,00 гривень, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень (а.с. 1-6).

04 червня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 надано до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у даній справі, оскільки дана справа підлягає розгляду виключно в господарському суді.

Відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/397/24 про визнання ОСОБА_1 неплатоспроможною фізичною особою.

Позивач є цесіонарієм, тобто набув право вимоги після передачі боргу, але не заявив вимог у процедурі банкрутства, не оскаржив план реструктуризації, намагається обійти процедуру шляхом позову в цивільному суді.

Даний позов поданий позивачем у цивільному провадженні, але є таким, що суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, порушує дію мораторію, дублює предмет, що вже вирішується в господарському суді, не може бути задоволений у цивільному процесі, а вимога про судовий збір не може існувати окремо (а.с. 46-51).

11 червня 2025 року відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що дії позивача у цій справі він розцінює як навмисне зловживання процесуальними правами з метою обійти законодавчо визначений механізм врегулювання заборгованості фізичної особи у процедурі банкрутства. Відповідач вважає, що позивач, усвідомлюючи, що його вимоги не були заявлені у встановлені строки в межах господарської справи № 909/397/24, замість використання передбачених Кодексом України з процедур банкрутства механізмів, звернувся до суду загальної юрисдикції з відверто безперспективним та протиправним позовом. Такі дії свідчать не лише про повне нерозуміння правової природи інституту банкрутства фізичної особи, а й про зухвале ігнорування положень процесуального закону, спрямоване на створення паралельного провадження з метою подвійного переслідування боржника, що є недопустимим з точки зору правової визначеності. Позивач не просто помилився у виборі юрисдикції, він свідомо спробував використати цивільний процес як інструмент тиску, шантажу та маніпуляції, нехтуючи при цьому прямою нормою спеціального закону: Кодексу України з процедур банкрутства. Такі дії мають всі ознаки судового формалізму в найгіршому прояві, коли правові механізми використовуються не для захисту права, а як інструмент для шкідництва. У разі, якщо позивач несе реальні вимоги, то вони мали бути реалізовані у межах справи № 909/397/24, або ж він навмисно вийшов за межі правового поля для досягнення неправомірної вигоди.

Відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають розгляду в цивільному порядку (а.с. 59-60).

Процесуальні дії у справі.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 39).

Ухвалою суду від 03 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 40-41).

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року передано цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Господарського суду Івано-Франківської області (а.с. 81-86).

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відмовлено у прийнятті до розгляду справи №344/9586/25. Матеріали цивільної справи №344/9586/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38970,00грн повернуто до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (а.с. 90-91).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 квітня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 95).

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 98-100).

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року відкладено судове засідання з розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 18 вересня 2026 року на 13 годину 00 хвилин. Визнано обов`язковою явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання на 18 вересня 2026 року на 13 годину 00 хвилин (а.с. 117-118)

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 122).

У судове засідання відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, про розгляд справи без його участі до суду не надано.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 18 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, був укладений договір про споживчий кредит № 8606865, за умовами якого сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 гривень, кредит надається загальним строком 105 днів (а.с. 7-15).

Відповідно до платіжного доручення №125440011 від 13.03.2024, ОСОБА_1 було перераховано кошти у сумі 12000,00 гривень (а.с. 16).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено (а.с. 16 зворот, а.с. 17).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024 вбачається, що заборгованість становить 38970,00 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 26370,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією – 600,00 гривень (а.с. 17 зворот).

29.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», Новим Кредитором, укладений договір відступлення прав вимоги №108-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 18-27, 28 зворот).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачено кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за договором відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024 (а.с. 28)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було надіслано письмову претензію ОСОБА_1 про погашення кредитної заборгованості вих. № 23773549/4280 від 23.04.2025 (а.с. 29).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зареєстровано як юридична особа (а.с. 29 зворот, а.с.30).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2025 року по справі №909/61/24 постановлено:

1. Затвердити план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_1 ).

2. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражної керуючої Белінської Н.О.

2.1. Залишити без розгляду клопотання арбітражної керуючої Белінської Н.О. про звільнення її від виконання повноважень керуючої реструктуризацією у справі.

3. План реструктуризації боргів ОСОБА_1 набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів.

4. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

5. Крім договорів, які передбачені планом реструктуризації боргів ОСОБА_1 протягом реструктуризації не має права:

- здійснювати правочини щодо відчуження або обтяження нерухомого та рухомого майна боржника, включаючи майнові і немайнові об`єкти, цінні папери тощо, вартість яких перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати;

- укладати договори позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передачі в довірче управління майна боржника;

- виступати поручителем за зобов`язаннями інших осіб.

6. Протягом дії плану реструктуризації боргів боржник ОСОБА_2 зобов`язаний повідомляти кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів, про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів, у тому числі про придбання товарів у кредит, повідомляти інші сторони перед укладенням таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів.

7. Не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник ОСОБА_3 зобов`язана надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з доданням доказів задоволення вимог кредиторів згідно з таким планом (а.с. 54-58).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої-другої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства зазначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Згідно з частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Згідно з частинами шостою-сьомою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, та інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, до місцевих судів загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, до органу державної прикордонної служби, державного органу з питань банкрутства, а також іншим учасникам справи та особам, які мають право взяти участь у такій справі.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (частина перша статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2024 по справі № 909/397/24 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , призначено керуючу реструктуризацією ОСОБА_4 .

24.06.2024 року здійснено публікацію на офіційному сайті ВГСУ, номер публікації 73451. Встановлено строк для подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Ухвалою від 23.09.2025 Господарський суд Івано-Франківської області постановив припинити процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 у справі, припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, закрити провадження у справі №909/397/24 Довести до відома сторін у справі, що вимоги кредиторів, які мали бути прощені (списані) на умовах плану реструктуризації боргів, відновлюються в повному обсязі. Вказана ухвала набрала законної сили.

Таким чином, у зв`язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність відповідача через невиконання плану реструктуризації зобов`язання боржника перед кредитором відновилися до попереднього стану.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша-друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з ним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідач 13.03.2024 року уклали договір про споживчий кредит № 8606865.

З кредитного договору № 8606865 від 13.03.2024 вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору 822877, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки кредитний договір № 8606865 від 13.03.2024 укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором 13.03.2024 о 22:50:16, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 8606865 від 13.03.2024 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №8606865 від 13.03.2024.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору № 8606865 від 13.03.2024, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідач не оспорював даний договір у судовому порядку.

У кредитному договорі зазначено, що сторони погодили умову про перерахування Позичальнику коштів на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 (пункт 2.1).

Саме на дану карту було перераховано кошти у розмірі 12000,00 гривень, про що свідчить платіжне доручення №125440011 від 13.03.2024.

З матеріалів справи вбачається факт надання коштів за укладеним кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024 у розмірі 12000,00 гривень та факт невиконання відповідачем належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

Докази, які б спростовували факт надання кредитних коштів, у матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що він не має карткового рахунку НОМЕР_2 та кредитні кошти у сумі 12000,00 гривень не були зараховані на його картковий рахунок.

Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) за договором № 8606865 від 13.03.2024 у розмірі 12000,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У кредитному договорі 8606865 від 13.03.2024 сторонами погоджені наступні умови:

1.3. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 13.03.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28.03.2024 (рекомендована дата платежу).

1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 26.06.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

1.4. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 28.03.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 26.06.2024 (останнього дня строку кредитування).

1.5. Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2130.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 14130.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 26970.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 38970.00 гривень. Денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає: (26970.00 грн. / 12000.00 грн.) / 105 днів * 100% = 2.14%. Opієнтовна реальна річна процентна ставка (за весь строк кредитування) дорівнює 5901.00 відсотків річних. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження Позичальником строку кредитування, якщо інше не встановлено законодавством.

1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1530.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,85 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24840.00 грн., які нараховуються стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

1.6. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2.2.3 цього Договору.

1.7. Позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором (з урахуванням додаткових угод/договорів до цього Договору) та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця не можуть бути збільшені Кредитодавцем без згоди Позичальника.

Зі змісту Відомостей про щоденні нарахування за договором № 8606865 від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 не сплачено жодних коштів: ні на погашення тіла кредиту, ні на погашення процентів, ні на погашення комісії.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що сума відсотків за користування кредитом за умовами договору у розмірі 26370,00 гривень розрахована позивачем з 14.03.2024 по 26.06.2024, тобто в межах узгодженого сторонами строку кредитування.

У період з 14.03.2024 по 28.03.2024 проценти нараховані згідно пункту 1.5.2 договору за ставкою 0,85 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового період у розмірі 1530,00 гривень.

Розмір процентів у розмірі 1530,00 гривень розрахований позивачем в межах визначених умов договору та відповідає чинному на той час законодавству.

У період з 29.03.2024 по 26.06.2024 проценти нараховані згідно пункту 1.5.3 за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду у розмірі 24840,00 гривень.

Проте щодо розміру процентів з 29.03.2024 по 26.06.2024 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір був укладений з відповідачем 13 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, у період з 29.03.2024 по 26.06.2024 проценти нараховуються за

такою формулою: 12000,00 (тіло кредиту) * 1,00 % = 120,00 гривень – нарахований відсоток за день, 120,00*90= 10800,00 гривень - нараховані відсотки.

Отже, стягненню підлягають проценти у загальному розмірі 12330,00 гривень, а саме з 14.03.2024 по 28.03.2024 у розмірі 1530,00 гривень, з 29.03.2024 по 26.06.2024 у розмірі 10800,00 гривень.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, то суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору № 8606865 від 13.03.2024 комісія за надання кредиту: 600.00 грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

Вказана сума комісії у розмірі 600,00 гривень пов`язана з наданням послуги, а саме: пов`язана з наданням кредиту.

Сума одноразово нарахованої при видачі кредиту комісії в розмірі 600,00 гривень підлягає стягненню з відповідача, оскільки таку комісію передбачено умовами договору та не суперечить вимогам законодавства.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 8606865 від 13.03.2024 у загальному розмірі 24930,00 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 12000,00 гривень, простроченої заборгованості за сумою відсотків розмірі 12330,00 гривень, простроченої заборгованості за комісією у розмірі 600,00 гривень.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 8304 від 28.04.2026, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 38).

Позовні вимоги задоволені частково на 63,97 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1549,61 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про споживчий кредит №8606865 від 13 березня 2024 року у розмірі 24930,00 гривень (двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 1549,61 гривень (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять гривень шістдесят одна копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 22 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.