Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №197/1116/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1116/26

Провадження № 2/197/1021/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Дніпровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Дніпровський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме про стягнення оплати за виконання суспільно-корисних робіт у сумі 10284,59 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості 22.12.2022 з питання працевлаштування. Наказом Криворізької філії № НТ230601 від 01.06.2023 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної з 22.12.2022 та призначена допомога по безробіттю. Згідно обміну даних між Державним центром зайнятості та МФУ, встановлено, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання і згідно довідки № 56 від 30.05.2023, є здобувачем освіти у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запах військовослужбовців з 01.09.2020 по 15.02.2024. Про даний випадок 21.06.2023 складений акт № 44 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України. Криворізькою філією 21.06.2023 виданий наказ № 88 про відшкодування коштів та разом з листом вихідний номер 01-10/1148 від 21.06.2023 направлений ОСОБА_1 поштою. Також, ОСОБА_1 , як безробітна особа, була направлена на участь у суспільно корисних роботах до КП "Широківська лікарня" Широківської селищної ради. Між нею та зазначеною установою були укладені договори: договір від 10.04.2023, терміном дії з 11.04.2023 по 28.04.2023 та договір від 28.04.2023, терміном дії з 01.05.2023 по 19.05.2023. Згідно довідок про виконання суспільно корисних робіт всього ОСОБА_1 отримала 11590,05 грн. Враховуючи факт того, що ОСОБА_1 була зарахована на денну форму, вона не мала права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримати статус безробітного, а відповідно не мала права виконувати суспільно користі роботи. Внаслідок таких дій, ОСОБА_1 незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 11880,54 грн та оплату за виконання суспільно корисних робіт у сумі 11590,05 грн, чим нанесла збитки Дніпропетровському обласному центру зайнятості на загальну суму 23470,59 грн. У добровільному порядку ОСОБА_1 повернула кошти у сумі 13186 грн, з них це допомога про безробіттю у сумі 11880,54 грн та частина коштів як оплата за суспільно - корисні роботи у сумі 1305,46 грн. Залишок не повернутих коштів, це заробітна плата, що виплачена ОСОБА_1 КП "Широківська лікарня" за участь у суспільно корисних роботах і складає суму 10284,59 грн, що і становить ціну позову.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. 07 вересня через систему "Електрооний суд" подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка до суду не з`явилася, про місце, дату та час проведення судового засідання була повідомлений належним чином. 22 вересня 2026 року від відповідачки до суду надійшла заява, згідно з якою вона позовні вимоги визнає.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з питання працевлаштування. Наказом Криворізької філії № НТ230601 від 01.06.2023 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної з 22.12.2022.

Згідно довідки № 56 від 30.05.2023 ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання і є здобувачем освіти у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запах військовослужбовців з 01.09.2020 по 15.02.2024 (а.с. 14).

21 червня 2023 Криворізькою філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості складений акт № 44 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України (а.с. 13).

Криворізькою філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості 21.06.2023 виданий наказ № 88 про відшкодування коштів та разом з листом вихідний номер 01-10/1148 від 21.06.2023 направлений ОСОБА_1 (а.с. 16-17).

ОСОБА_1 , як безробітна особа, була направлена на участь у суспільно корисних роботах до КП "Широківська лікарня" Широківської селищної ради. Між нею та зазначеною установою були укладені договори: договір від 10.04.2023, терміном дії з 11.04.2023 по 28.04.2023 та договір від 28.04.2023, терміном дії з 01.05.2023 по 19.05.2023. Згідно довідок про виконання суспільно корисних робіт за травень 2023 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату у сумі 5599,52 грн, за квітень 2023 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату у сумі 5990,53 грн. Всього ОСОБА_1 отримала 11590,05 грн. (а.с. 20-23).

28 серпня 2023 Криворізькою філією видано наказ № 122 про відшкодування коштів та разом з листом вихідний № 01-10/1568 від 28.08.2023 направлено ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Відповідно до розрахунку допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 , підлягає поверненню 11880,54 грн (а.с.15). Таким чином, ОСОБА_1 незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 11880,54 грн та оплату за виконання суспільно корисних робіт у сумі 11590,05 грн, чим нанесла збитки Дніпропетровському обласному центру зайнятості на загальну суму 23470,59 грн.

У добровільному порядку ОСОБА_1 повернула кошти у сумі 13186 грн, з них допомога про безробіттю у сумі 11880,54 грн та частина коштів як оплата за суспільно - корисні роботи у сумі 1305,46 грн. Залишок не повернутих коштів, це заробітна плата, що виплачена ОСОБА_1 КП "Широківська лікарня" за участь у суспільно корисних роботах і складає суму 10284,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний – особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що реєстрація безробітного припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 грудня 2022 року звернулася до Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з питання працевлаштування, за результатами чого їй було надано статус безробітної з 22 грудня 2022 року та призначено допомогу по безробіттю.

Разом з тим, відповідно до довідки № 56 від 30 травня 2023 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року до 15 лютого 2024 року була здобувачкою освіти Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців та навчалася за денною формою навчання.

Таким чином, на момент перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання відповідних соціальних виплат ОСОБА_1 навчалася за денною формою, що відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" свідчить про її належність до зайнятого населення. Відтак вона не відповідала встановленим законом умовам для набуття статусу безробітної та отримання передбачених для безробітних соціальних послуг.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що про виявлені обставини Криворізькою філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості 21 червня 2023 року складено акт № 44 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, а наказом № 88 від 21 червня 2023 року вирішено питання про відшкодування коштів.

Відповідно до розрахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 безпідставно отримала допомогу по безробіттю в сумі 11880,54 грн, яку вона добровільно повернула позивачу.

Крім того, перебуваючи на обліку як безробітна, ОСОБА_1 була направлена для участі у суспільно корисних роботах до КП "Широківська лікарня" Широківської селищної ради. На виконання зазначених робіт між ОСОБА_1 та КП "Широківська лікарня" були укладені договори від 10 квітня 2023 року та від 28 квітня 2023 року, за якими вона виконувала суспільно корисні роботи у періоди з 11 квітня 2023 року по 28 квітня 2023 року та з 01 травня 2023 року по 19 травня 2023 року.

Згідно з довідками про виконання суспільно корисних робіт ОСОБА_1 за квітень 2023 року отримала оплату в сумі 5990,53 грн, а за травень 2023 року – 5599,52 грн, а всього 11590,05 грн.

Відповідно до п. 5 Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753, до суспільно корисних робіт залучаються, зокрема, безробітні.

Отже, можливість участі ОСОБА_1 у суспільно корисних роботах була безпосередньо пов`язана з наявністю у неї статусу безробітної. Оскільки такий статус було надано їй за відсутності передбачених законом підстав, отримана нею оплата за виконання суспільно корисних робіт підлягає оцінці як кошти, отримані за відсутності належної правової підстави.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У добровільному порядку ОСОБА_1 повернула позивачу 13186,00 грн, з яких 11880,54 грн – допомога по безробіттю та 1305,46 грн – частина коштів, отриманих як оплата за виконання суспільно корисних робіт.

Таким чином, із загальної суми 11590,05 грн, отриманої ОСОБА_1 , як оплату за виконання суспільно корисних робіт, неповернутою залишилася сума 10284,59 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому положення ст. 1215 ЦК України, відповідно до яких не підлягають поверненню, зокрема, заробітна плата та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності набувача, у даному випадку не виключають обов`язку ОСОБА_1 повернути отримані кошти.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачка, перебуваючи на обліку як безробітна, фактично навчалася за денною формою навчання, тобто належала до зайнятого населення та не відповідала встановленим законом умовам для набуття статусу безробітної. Водночас саме наявність статусу безробітної була підставою для її направлення на суспільно корисні роботи та отримання відповідної оплати.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до поданої письмової заяви відповідачки від 22.09.2026, остання визнає позов у повному обсязі.

Разом з тим, суд ухвалює рішення про задоволення позову за умови наявності законних підстав для такого. Разом з тим, у разі, якщо таких законних підстав для задоволення позову судом не встановлено, у такому випадку судом відмовляється у прийнятті визнання відповідачем позову та ухвалюється рішення про відмову у такому позові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про зайнятість населення" метою державної політики у сфері зайнятості населення є забезпечення соціального захисту осіб у разі настання безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 р. № 753 передбачено, що суспільно корисні роботи - види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, а також не можуть бути пов`язані з підприємництвом або іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.

Згідно п. 5 Порядку до суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров`я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також осіб, залучених до здійснення заходів національного спротиву), в тому числі, але не виключно, зареєстровані безробітні та інші незайняті особи, зокрема внутрішньо переміщені.

Відповідно до п. 10 Порядку працівникам функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати не може бути нижчим від розміру середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Іншим працездатним особам за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати у разі виконання норми праці не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на дату її нарахування за повністю виконану місячну (годинну) норму праці, встановлену з урахуванням положень Законів України «Про оплату праці» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Фінансування суспільно корисних робіт здійснюється за рахунок коштів замовника суспільно корисних робіт, коштів місцевих бюджетів, благодійних внесків чи пожертвувань, інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються зареєстрованими безробітними та незайнятими внутрішньо переміщеними особами працездатного віку з числа застрахованих осіб, які не мають статусу зареєстрованого безробітного, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду на відповідні цілі, а також коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ, організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються особами, зазначеними в абзаці четвертому цього пункту, може здійснюватися за рахунок коштів Фонду в повному обсязі, а у разі, коли замовником суспільно корисних робіт заявлено про інші джерела фінансування таких робіт, - на умовах співфінансування за рахунок коштів Фонду та інших джерел фінансування.

Організація суспільно корисних робіт, для фінансування яких використовуються кошти Фонду, здійснюється на підставі договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування, що укладається між регіональним центром зайнятості та замовником суспільно корисних робіт, який зазначений у рішенні відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У договорі про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування обов`язково зазначаються права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, вид (перелік видів) суспільно корисних робіт, до виконання яких замовником суспільно корисних робіт залучаються особи, порядок фінансування суспільно корисних робіт, зокрема джерела фінансування суспільно корисних робіт та умови фінансування таких робіт, порядок внесення змін до договору та умови його розірвання, припинення.

У договорі про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування обов`язково передбачається право центру зайнятості (регіональні центри зайнятості, їх філії, а також міські, районні, міськрайонні центри зайнятості (до їх припинення) проводити перевірку цільового використання коштів Фонду, що спрямовуються на фінансування таких суспільно корисних робіт, та обов`язок замовника суспільно корисних робіт надавати під час проведення такої перевірки необхідні документи та пояснення, а у разі виявлення факту нецільового використання коштів - повернути суму коштів, використану не за призначенням.

Невід`ємною частиною договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування є кошторис витрат із фінансування суспільно корисних робіт - фінансовий план щодо використання коштів на виконання таких робіт із визначенням обсягу та напрямів їх використання.

Примірна форма договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування затверджується Мінекономіки.

У строки, визначені в договорі про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування, замовник суспільно корисних робіт надає центру зайнятості (філії регіонального центру зайнятості або міському, районному чи міськрайонному центрам зайнятості (до їх припинення) довідку про виконання суспільно корисних робіт особами, залученими замовником суспільно корисних робіт до виконання таких робіт та з якими ним укладено строкові трудові договори, за формою, затвердженою Мінекономіки.

Відповідальність за цільове використання коштів Фонду, що спрямовуються на фінансування суспільно корисних робіт, покладається на сторони договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування.

Встановлення належності особи до застрахованих осіб здійснюється Державним центром зайнятості на підставі даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, одержаних в порядку інформаційної взаємодії з Пенсійним фондом України. Порядок інформаційної взаємодії між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України, структура та формат інформації, зазначеної в цьому абзаці, що передається, визначаються в договорі інформаційної взаємодії.

Фінансування суспільно корисних робіт здійснюється шляхом спрямування коштів на:

- виплату основної та додаткової заробітної плати, розмір якої не може перевищувати півтора розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на дату її нарахування, за повністю виконану місячну (годинну) норму праці, встановлену з урахуванням положень Законів України «Про оплату праці» та «;Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

- сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

- оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

- оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у суспільно корисних роботах (у разі потреби).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплати допомоги по безробіттю призупиняються на період участі в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру або в умовах воєнного стану - у суспільно корисних роботах.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дніпропетровський обласний центр зайнятості просив стягнути з відповідачки заробітну плату (винагороду), отриману нею за свою працю у порядку виконання суспільно корисних робіт.

Частиною першою статті 1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню заробітна плата й платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування,якщо їхня виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку й недобросовісності з боку набувача. Окрім того, правильність здійснених розрахунків, на основі яких була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц.

В межах даного спору предметом доказування є правомірність (підставність) отримання відповідачем відповідної оплати за виконання суспільно корисної роботи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 уклала з роботодавцем два строкові трудові договори та виконала їх умови, у зв`язку з чим отримала винагороду, обумовлену положеннями договорів.

При цьому, судом не встановлено отримання відповідачкою неправомірної винагороди з причини невиконання трудових обов`язків.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки оплати за виконання суспільно корисних робіт задоволенню не підлягають, оскільки це суперечить конституційній гарантії на своєчасне одержання винагороди за працю.

З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також оскільки відповідачка визнала позов у повному обсязі, про що подала письмову заяву, суд дійшов висновку, про неприйняття визнання відповідачкою позову, з підстав того, що для такого визнання відсутні законні підстави, а в задоволенні позову вбачає необхідність відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, понесений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідачки.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

в позові Дніпровського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Савченка Юрія, 12, код ЄДРПОУ:03490909) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів - відмовити.

Понесені Дніпровським обласним центром зайнятості судові витрати не відшкодовувати.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 22.09.2026.

Суддя М.В. Панчук