Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №216/931/19 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/931/19

провадження 2/216/223/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути зОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі – КПТМ «Криворіжтепломережа») заборгованість за період з 01.11.2013 по 01.04.2024 в розмірі 46 858,79 грн, з яких: за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2013 по 01.04.2024 в розмірі 46 312,78 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.04.2024 в розмірі 546,01 грн, та судовий збір в розмірі 1921 грн.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до тарифів на теплову енергію затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка. Також, за вказаною адресою нараховано плату за абонентське обслуговування. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за відповідачкою утворилась заборгованість.

Процесуальні дії у справі

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/931/19 від 07 жовтня 2020 року задоволено первісний позовКПТМ «Криворіжтепломережа», стягнено з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за централізоване опалення в розмірі 14 384,63 грн, та судовий збір в розмірі 1921 грн.

Ухвалою суду від 05.04.2024 скасовано заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/931/19 від 07 жовтня 2020.

26 квітня 2024 року представник відповідачки Колісніченко Є.Ю. звернувся до суду з відзивом. Відповідачка визнає первісний позов частково, в розмірі 10 612,19 грн нараховані у період з 13.02.2016. Вважає, що вимоги позивача за період з 01.11.2013 по 13.02.2016 заявлені з пропуском строку позовної давності, оскільки до суду він звернувся 13.02.2019.

29 квітня 2024 року представник позивача у заяві про збільшення позовних вимог, окрім обставин викладених у первісному позові зазначив, що згідно розрахунку заборгованості у період з 01.11.2013 по 01.04.2024 відповідачка проводила частково оплату тим самим переривала строк позовної давності. Крім того, звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є підставою для переривання строку позовної давності. Просила суд стягнути з відповідачки загальний розмір заборгованості за період з 01.11.2013 по 01.04.2024 в сумі 46 858,79 грн.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. від 06.01.2025 після повторного автоматизованого розподілу справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву представника позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» Жданюк Т.С. від 29.04.2024.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі по тексту – Правила), надає населенню м. Кривого Рогу, а також підприємствам, установам і організаціям теплову енергію для потреб опалення, у тому числі й за місцем проживання відповідачки.

Згідно довідки бухгалтерії КПТМ «Криворіжтепломережа» з 1997 року відповідачказареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2024 встановлено, що відповідачці належить на праві власності 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З розрахунку, наданого позивачем, підтверджений факт наявності заборгованості відповідачки за період з листопада 2013 року по квітень 2024 року в розмірі 46 858,79 грн, з них: за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2013 по 01.04.2024 в розмірі 46 312,78 грн, плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.04.2024 в розмірі 546,01 грн.

Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно статті 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зокрема має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів. Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (далі - Правила), які є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до пункту 3 зазначених Правил наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем; межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; тепловикористаль не обладнання - комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб;

Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (пункт 5 Правил).

Згідно пункту 14 Правил споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання, а відповідно до приписів пункту 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (стаття 40 Правил).

Комунальне підприємство «Криворіжтепломережа» надає послуги з централізованого опалення для потреб гарячого водопостачання, відповідно до Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875 - IV), та «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.

За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до наказів КПТМ «Криворіжтепломережа» № 712 (зі змінами), № 791 відповідно від 03.11.2021, 30.11.2021 Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, Про внесення змін до наказу від 03.11.2021 № 712, встановлено плату за абонентське обслуговування. Граничний розмір плати встановлений Постановою КМУ № 808 від 21.08.2019 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг», інформація про які розміщується на офіційному веб-сайті виконавця даної послуги.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка є співвласницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг КП «Криворіжтепломережа».

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості надані наступні докази: довідку з бухгалтерії, розрахунок заборгованості, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2024.

Відповідачка визнає факт отримання та користування послугами теплової енергії, що встановлено з відзиву на первісний позов, однак суму боргу визнає в межах строку позовної давності за період з 13.02.2016 по в розмірі 10 612,19 грн, виходячи із суми загальної заборгованості в сумі 14 384,63 грн, заявленої позивачем у первісному позові.

Вирішуючи питання щодо строку позовної давності суд виходить з наступного.

Ухвалою Центрально-Міського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.02.2018, скасовано судовий наказ від 15.01.2018 у справі № 216/6493/17 за заявою комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване опалення та гаряче водопостачання з ОСОБА_1 за період з 01.11.2013 по 01.10.2017 в розмірі 9350,41 грн, та судовий збір у розмірі 800 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом 13 лютого 2019 року та заявив вимогу про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01.11.2013 по 01.04.2024, вважаючи, що позовна давність перервалася поданням заяви про видачу судового наказу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України), тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 138)).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 160 ЦПК України).

Суд вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

Вказаний висновок узгоджений з постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року, у справі № 712/8916/17.

Подання позивачем заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. Також, письмові матеріали справи не містять підтвердження щодо здійснення відповідачкою періодичної проплати заборгованості в спірний період.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було порушено строк позовної давності, оскільки останній звернувся до суду з позовом 13.02.2019, заборгованість відповідачки перед КПТМ «Криворіжтепломережа» виникла за період з 01.11.2013 по 01.04.2024, з урахуванням трирічного строку позовної давності заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, та плата за абонентське обслужування підлягає стягненню за період з 01.02.2016 по 01.04.2024, та виходячи з розрахунку заборгованості наданого позивачем заборгованість за вищевказаний період складає 43 386,09 грн, з яких: послуга з постачання теплової енергії 42 840,08 грн (з 01.02.2016 по 01.04.2024), та плата за абонентське обслуговування 546,01 грн (з 05.11.2021 по 01.04.2024).

З огляду на викладене з відповідачки слід стягнути заборгованість в межах строку позовної давності в розмірі 43 386,09 грн.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1778,63 грн (43 386,09 х 1921 : 46 858,79 = 1778,63).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2016 по 01.04.2024, які складаються із послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2016 по 01.04.2024 в розмірі 42 840,08 грн; та плати за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.04.2024 в розмірі 546,01 грн, всього – 43 386(сорок три тисячі триста вісімдесят шість) грн 09 (дев`ять) коп.

В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 63 (шістдесят три) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», код ЄДРПОУ: 03342184, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дежньова, буд. 9.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО