Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №500/3518/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/3518/25 пров. № А/857/37751/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 500/3518/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 12 серпня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р 961170818476 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація), з 12 січня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 23.11.2016, як отримувач пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI. Станом на 01.04.2023 страховий стаж позивача становить 40 років 04 місяці 17 днів, із них 21 рік 02 місяці 13 днів в російській федерації. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р НОМЕР_1 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено позивачу в переході з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії згідно з Законом №1058-VI, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії. При цьому при обчисленні пенсії, встановлено, що страховий стаж згідно наданих документів та з урахуванням висновків суду, станом на 12.01.2024 становить 40 років 07 місяців 24 дня. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати без врахування заробітної плати за періоди роботи на території російської федерації: 0,30353. Проведений обрахунок розміру пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки показав недоцільність такого розрахунку, оскільки розмір пенсії зменшується та становить 2760,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 500/3518/25 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р 961170818476 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація), з 12 січня 2024 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення спору, прийняття рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що при обчисленні пенсії, встановлено, що страховий стаж згідно наданих документів та з урахуванням висновків суду, станом на 12.01.2024 становить 40 років 07 місяців 24 дня. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати без врахування заробітної плати за періоди роботи на території російської федерації: 0,30353. Проведений обрахунок розміру пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки показав недоцільність такого розрахунку, оскільки розмір пенсії зменшується та становить 2760,00 грн.

Крім цього, зазначає, що з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 23.11.2016, як отримувач пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI. Станом на 01.04.2023 страховий стаж позивача становить 40 років 04 місяці 17 днів, із них 21 рік 02 місяці 13 днів в російській федерації.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 у справі №500/1283/24, якою, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.01.2024 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсії за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи:

з 01.09.1994 р. до 09.09.1994 р. на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (Російська Федерація), згідно із довідкою №33 від 30.12.2015 виданою АО «ДРСУ»,

з 19.09.1994 р. до 30.11.2015 р. на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (Російська Федерація), згідно з довідками №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 виданими АО «ДРСУ», Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсії за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р НОМЕР_1 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено позивачу в переході з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.

Зі змісту спірного рішення видно, що при обчисленні страховий стаж згідно наданих документів та з урахуванням висновків суду станом на 12.01.2024 становить 40 років 07 місяців 24 дня. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати без врахування заробітної плати за періоди роботи на території російської федерації: 0,30353. Проведений обрахунок розміру пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки показав недоцільність такого розрахунку, оскільки розмір пенсії зменшується та становить 2760,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р 961170818476 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація) є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У відповідності до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи 12.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії (за віком) згідно з Законом №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 січня 2024 року №961170818476, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058-IV, що стало підставою для звернення до суду з позовом у справі №500/1283/24.

За результатами розгляду даної справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року в справі №500/1283/24 скасовано та прийнято постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 18.01.2024 о/р НОМЕР_1 , яким відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсії за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.01.2024 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсії за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи:

з 01.09.1994 р. до 09.09.1994 р. на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (Російська Федерація), згідно із довідкою №33 від 30.12.2015 виданою АО «ДРСУ»,

з 19.09.1994 р. до 30.11.2015 р. на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (Російська Федерація), згідно з довідками №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 виданими АО «ДРСУ».

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV). для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.»

Суд встановив те, що позивач надав довідки №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 про період роботи позивача з 01.09.1994 р. до 09.09.1994 р. на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 р. до 30.11.2015 р. на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація) та отриману заробітну плату за цей період. У довідках зазначено, що із нарахованих сум заробітної плати сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 у справі №500/1283/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 №146 з урахуванням висновків суду.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р 961170818476 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено позивачу в переході з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.

Зазначено, що на час призначення пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_1 (23.11.2016р.) діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.

Колегія суддів зазначає, що 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно зі ст. 3 Угоди усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до ст. 5 Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з ч. 2-3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі ст. 7 вказаної Угоди розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф від 14.01.1993 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Вірно зазначено судом першої інстанції, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з російською федерацією.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам..

Згідно із абзацами першим та другим пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Оскільки на час роботи позивача в РФ (з 01.09.1994 по 30.11.2015), Україна була учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та вийшла з неї з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу, який підтверджений рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року в справі №500/1283/24 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року № о/р 961170818476 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація) та наявність підстав для його скасування. Відповідно, належним відновленням порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідок АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 №33, 34, 35, 36 від 30.12.2015 за період роботи з 01.09.1994 до 09.09.1994 на посаді водія в АОЗТ «Автокомбинат №29» (російська федерація), з 19.09.1994 до 30.11.2015 на посаді водія першої категорії в ГКП «Транспортник» (перейменовано на АО «ДРСУ») (російська федерація), з 12 січня 2024 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 500/3518/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний