Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №206/1771/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/1771/26

Провадження 2/206/2422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра: у складі головуючого судді Плінської А.В., за участю секретаря Габісонії Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 21.09.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений кредитний договір № 27795-09/2023, згідно з умовами якого відповідач отримала 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Кредитний договір був укладений шляхом використання електронного підпису відповідача.

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.

Сума заборгованості відповідача становить 17325,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн.; заборгованість за процентами 14325,00 грн.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в окремо наданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутність, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

4 серпня 2026 року відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог зважаючи на таке. Вказує, що лист АТ КБ «Приватбанк» про зарахування коштів в сумі 3000 грн. є неналежним та допустимим доказом, відсутні обов`язкові реквізити платіжного документа і вказане не є операцією з надання фінансового кредиту. Реально зарахована сума становить 2985 грн., а комісія у вигляді 15 грн. незаконно покладається на відповідача. Відповідно є незаконним нарахуванням відсотків на суму 15 грн. Також позивач не виконав умови договору, оскільки замість 3000 грн. кредиту надав на 15 грн. менше. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності у відповідності до ст. 258 ЦК України та вказує, що відсутні докази укладення договору електронним підписом.

В свою чергу представник позивача 10 серпня 2026 року подав до суду відповідь на відзив. Зокрема вказують, що позивачем надані належні та допустимі докази в підтвердження укладення кредитного договору та перерахунку кредитних коштів. Розрахунок заборгованості є деталізованим. Позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, а тому просять задовольнити позов.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 21.09.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений кредитний договір № 27795-09/2023, згідно з умовами якого відповідач отримала 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 26 червня 2026 року та виписки по рахунку відповідача 21 вересня 2023 року, на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 3000 грн. При цьому із виписки по рахунку слідує, що було утримано комісію в розмірі 15 грн. В даному випадку абсолютно очевидним є, що правовідносини щодо утримання комісії виникли між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», позивач же в даному випадку умови договору щодо надання кредиту в розмірі 3000 грн. виконав в повному обсязі. В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаною угодою належним чином не виконала, не надала своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, відповідно тіло кредиту в розмірі 3000 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача. Відповідачкою також заявлено клопотання щодо застосування строків позовної давності до вимог щодо сплати штрафів та пені, однак позивачем такі вимоги не заявлялись, тож відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Що стосується відсотків за користування кредитним коштами.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року: доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;

доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %;

у пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Враховуючи, що договір про споживче кредитування між сторонами укладено 21 вересня 2023 року, вищевказані норми на дані правовідносини не розповсюджуються, адже договір не продовжувався під час дії вказаної норми.

Станом на 21 вересня 2023 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 21 вересня 2023 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Сторони погодили між собою розмір відсотків за користування кредитом, їх розмір не спростовано відповідачем, не надано відповідачем власних «контрозрахунків» за таких обставин, суд знаходить вимоги позивача щодо стягнення відсотків підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за кредитом у 17325,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн.; заборгованість за процентами 14325,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позов задоволений повністю, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Отже, виходячи з конкретних обставин даної справи (справа є не дуже складною), а також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також виходячи з критерію розумності їхнього розміру, суд погоджується із слушністю доводів позивача про наявність підстав для стягнення 4000,00 грн. на професійну правничу допомогу, та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача до стягнення згадану суму.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263,265, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ""ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором №27795- 09/2023 від 21.09.2023 року у сумі 17325,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 4000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.В. Плінська