Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №140/11632/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/11632/25 пров. № А/857/13118/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 140/11632/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького міськрайонного суду Волинської області про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області (далі також відповідач), в якому просив суд:

- визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові розглядати по суті клопотання ОСОБА_1 від 29.07.2025 про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012, та зобов`язання відповідача розглянути зазначене клопотання по суті, надати письмову відповідь із зазначенням правових підстав прийнятого рішення;

- визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові розглядати по суті клопотання ОСОБА_1 від 28.07.2025 про надання довідки щодо наявності (відсутності) документа в матеріалах кримінальної справи № 0308/1851/2012, та зобов`язання відповідача розглянути зазначене клопотання по суті та за результатами розгляду надати офіційну письмову довідку із зазначенням, чи міститься відповідний документ у матеріалах справи, із посиланням на том і аркуш або із зазначенням його відсутності;

- визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові надавати інформацію, запитувану позивачем у межах його права на доступ до публічної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є стороною у кримінальній справі № 0308/1851/2012, розглянутій Луцьким міськрайонним судом Волинської області, за результатами якої 17.09.2012 було ухвалено вирок, який набрав законної сили після розгляду апеляційної скарги Апеляційним судом Волинської області 07.02.2013.

З метою підготовки заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами позивач подав до Луцького міськрайонного суду низку клопотань, зокрема: - клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи DVD-дисків, які є доказами у справі; - клопотання про надання довідки щодо наявності або відсутності в матеріалах справи довідки Апеляційного суду Волинської області про повідомлення про проведення оперативно-технічних заходів відповідно до пункту 14 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». На зазначені клопотання позивач отримав листи-відповіді, підписані посадовими особами Луцького міськрайонного суду, в яких повідомлялося, що: суд не має повноважень розглядати клопотання після ухвалення вироку, що набрав законної сили; позивач може самостійно ознайомитися з матеріалами справи для отримання інформації.

Вказує, що фактично Луцький міськрайонний суд не розглянув подані клопотання по суті, не прийняв процесуального рішення, а лише відмовився здійснювати їх розгляд, чим порушив права позивача на доступ до інформації, гарантовані законом.

Покликаючись у пункті 5 тексту позовної заяви на статті 13, 14, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI), позивач заявив зазначені вище позовні вимоги.

Луцький міськрайонний суд Волинської області звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що позивач оскаржує дії Луцького міськрайонного суду Волинської області щодо розгляду його клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи після завершення кримінального провадження. Надання відповіді на таке звернення є формою реалізації судом своїх процесуальних повноважень у межах кримінального судочинства. Оскаржувані дії безпосередньо пов`язані із здійсненням судом правосуддя. Діяльність відповідача, яка оскаржується, є нічим іншим, як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судової справи, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям «здійснення правосуддя». Оскарження дій суду або судді, що пов`язані зі здійсненням правосуддя, не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.

Позивач подав заперечення на заяву про закриття провадження у справі. Вказує, що позов у цій справі не спрямований на перегляд судового рішення, не є втручанням у здійснення правосуддя та не підміняє апеляційне чи касаційне провадження. Також зазначає, що фактично у цій справі оскаржуються: відмова суду розглянути звернення та клопотання, що подані поза межами судового розгляду; відмова у наданні інформації та відповіді, що має характер адміністративної установи; бездіяльність суду як органу державної влади, а не як складу суду у конкретному кримінальному провадженні; жодне судове рішення у кримінальній справі не оскаржується та жоден процесуальний акт суду не переглядається.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року заяву Луцького міськрайонного суду Волинської області про закриття провадження у справі задоволено частково. Провадження у справі № 140/11632/25 за позовом ОСОБА_1 до Луцького міськрайонного суду Волинської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрити в частині позовних вимог (а саме: про визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові розглядати по суті клопотання ОСОБА_1 від 29.07.2025 про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012, та зобов`язання відповідача розглянути зазначене клопотання по суті, надати письмову відповідь із зазначенням правових підстав прийнятого рішення). В решті вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення спору, прийняття рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що фактично Луцький міськрайонний суд не розглянув подані клопотання по суті, не прийняв процесуального рішення, а лише відмовився здійснювати їх розгляд, чим порушив права позивача на доступ до інформації, гарантовані законом.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга не містить належних і переконливих аргументів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про те, що вимога щодо оцінки можливості розгляду клопотання апелянта про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012 не належить до юрисдикції адміністративних судів. Зазначає, що адміністративне судочинство не призначене для контролю за процесуальними діями або бездіяльністю суду щодо відповідної судової справи. Такий контроль здійснюється лише у формах, прямо передбачених відповідним процесуальним законом — шляхом подання заяв, клопотань, заперечень, апеляційних або касаційних скарг.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 140/11632/25 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 140/11632/25 в оскарженій частині залишити без змін.

У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Луцького міськрайонного суду від 17.09.2012, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Волинської області від 07.02.2013, у кримінальній справі № 0308/1851/2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строк на 3 роки з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

29.07.2025 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про проведення комп`ютерно-технічної (або судово-технічної) експертизи дисків, які містяться в матеріалах кримінальної справи № 0308/1851/2021.

Листом від 05.08.2025 № 0308/1851/2012/64543/2025 відповідач повідомив позивача, що у суду відсутні повноваження щодо призначення експертизи після прийняття кінцевого процесуального рішення вироку, що набрав законної сили.

06.08.2025 позивач звернувся до відповідача із скаргою на відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, у відповідь на яку листом від 26.08.2025 № 03-16/249/2025 позивачу роз`яснено, що у разі подання заяви, оформленої відповідно до вимог процесуального законодавства, питання щодо призначення експертизи буде вирішено судом під час здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

28.07.2025 позивач звернувся до відповідача із клопотанням, у якому просив повідомити на електронну адресу про те, чи містять матеріали справи № 0308/1851/2012 довідку Апеляційного суду Волинської області про те, що Апеляційний суд Волинської області було повідомлено про оперативно-технічні заходи, які здійснювалися під час викриття та затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якщо так зазначити, чи є у внутрішньому описі судової справи інформація про наявність цієї довідки у справі та місцезнаходження у ній (том, аркуш справи), а також долучити до відповіді копію аркуша внутрішнього опису судової справи, де зазначено про наявність довідки у справі, а також копію цієї довідки.

Листом від 05.08.2025 № 0308/1851/2012/64520/2025 відповідач повідомив позивача про те, що з метою отримання запитуваної інформації він або його адвокат має право з`явитися до відділу забезпечення розгляду кримінальних проваджень Луцького міськрайонного суду Волинської області для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 0308/1851/2012.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду із позовом.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що заявлене позивачем клопотання про проведення комп`ютерно-технічної (або судово-технічної) експертизи дисків, які містяться в матеріалах кримінальної справи № 0308/1851/2021, що було подано з метою подальшого звернення із заявою про перегляд вироку у кримінальній справі за нововоявленими обставинами, не підлягало вирішенню по суті відповідно до законодавства про доступ до публічної інформації, та позивачу листами від 05.08.2025 № 0308/1851/2012/64543/2025, від 26.08.2025 № 03-16/249/2025 роз`яснено, що у разі подання заяви, оформленої відповідно до вимог процесуального законодавства, питання щодо призначення експертизи буде вирішено судом під час здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №1340/4052/18, а також у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 320/3328/19, від 26.05.2021 у справі №460/9271/20, від 06.07.2021 у справі № 240/533/21, від 31.01.2023 у справі № 640/13808/21, від 30.05.2025 у справі № 440/11265/24, від 16.10.2025 у справі № 160/32428/24.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 08.10.2020 у справі № 826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви (скарги) та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі відповідного порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суду. Таким чином, позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності, які стосуються вчинення/невчинення судом (суддею) передбачених процесуальним законом дій, не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.

При вирішенні поданої заяви суд враховує, що 29.07.2025 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про проведення комп`ютерно-технічної (або судово-технічної) експертизи дисків, які містяться в матеріалах кримінальної справи № 0308/1851/2021.

Заявлене позивачем клопотання про проведення комп`ютерно-технічної (або судово-технічної) експертизи дисків, які містяться в матеріалах кримінальної справи № 0308/1851/2021, що було подано з метою подальшого звернення із заявою про перегляд вироку у кримінальній справі за нововоявленими обставинами, не підлягало вирішенню по суті відповідно до законодавства про доступ до публічної інформації, та позивачу листами від 05.08.2025 № 0308/1851/2012/64543/2025, від 26.08.2025 № 03-16/249/2025 роз`яснено, що у разі подання заяви, оформленої відповідно до вимог процесуального законодавства, питання щодо призначення експертизи буде вирішено судом під час здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спір в частині вимог, що стосуються розгляду клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012, не можна класифікувати як публічно-правовий та він не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, з огляду на те, що спірні правовідносини щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29.07.2025 про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012 за своїм змістом не є владно-управлінськими, а стосуються дій суду щодо процесуальних питань у межах конкретної кримінальної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 140/11632/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний