Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №140/13752/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13752/24 пров. № А/857/13553/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 140/13752/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції – Костюкевич С.Ф.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 032950010934 від 29.10.2024 про відмову призначенні пенсії; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи період з 02.12.1997 по 29.06.2000 у групі по організації дитячого харчування при відділі у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Любешівської РДА смт. Любешів Любешівського району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та станом на 01.01.1993 прожила на території радіоактивного забруднення більше трьох років, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, однак рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29.10.2024 №032950010934 їй відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю стажу необхідного для призначення пенсії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 032950010934 від 29.10.2024 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.12.1997 по 14.01.1998, з 16.06.1998 по 31.12.1998, з 01.06.1999 по 31.07.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.06.2000 по 29.06.2000 в шкільній їдальні села Погулянка.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.12.1997 по 14.01.1998, з 16.06.1998 по 31.12.1998, з 01.06.1999 по 31.07.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.06.2000 по 29.06.2000 в шкільній їдальні села Погулянка.

В задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує, що спірний період роботи з 02.12.1997 по 29.06.2000, внесений в трудову книжку з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в трудовій книжці ОСОБА_1 запис про звільнення не відповідає даті наказу, тому даний період роботи врахований до страхового стажу на підставі довідки про нараховану заробітну плату від 21.10.2024 № 120/15-13/2-24, крім періоду роботи з липня по грудень 1998 років, оскільки в цей період роботи відсутні нарахування заробітної плати.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційних вимог, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією.

22.10.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Івано-Франківській області, яким і прийнято рішення № 032950010934 від 29.10.2024 про відмову призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що згідно наданих документів та відомостей персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 24 роки 1 день; спірний період роботи з 02.12.1997 по 29.06.2000, внесений в трудову книжку з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в трудовій книжці ОСОБА_1 запис про звільнення не відповідає даті наказу, тому даний період роботи врахований до страхового стажу на підставі довідки про нараховану заробітну плату від 21.10.2024 № 120/15-13/2-24, крім періоду роботи з липня по грудень 1998 року, оскільки в цей період роботи відсутні нарахування заробітної плати. Враховуючи вище викладене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як постраждалій ІІІ категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з відсутністю стажу необхідного для призначення пенсії.

Незгода позивача із відмовою у зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи 02.12.1997 по 29.06.2000 у групі по організації дитячого харчування при відділі у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Любешівської РДА смт. Любешів Любешівського району Волинської області стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача з 02.12.1997 по 29.06.2000 в шкільній їдальні села Погулянка (запис 6) відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та Законом №1058-ІV.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону №1058-IV.

Статтею 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент заповнення Трудової книжки позивача, діяла «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

У подальшому діяла Інструкція №58.

За правилами пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції № 162).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції № 162).

В постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Як встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення № 032950010934 від 29.10.2024 про відмову призначенні пенсії, в якому зазначено, що згідно наданих документів та відомостей персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 24 роки 1 день; спірний період роботи з 02.12.1997 по 29.06.2000, внесений в трудову книжку з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в трудовій книжці ОСОБА_1 запис про звільнення не відповідає даті наказу, тому даний період роботи врахований до страхового стажу на підставі довідки про нараховану заробітну плату від 21.10.2024 № 120/15-13/2-24, крім періоду роботи з липня по грудень 1998 року, оскільки в цей період роботи відсутні нарахування заробітної плати.

Вказані відповідачем недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Позивач жодним чином не впливала на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки.

До того ж, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

В той же час, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу у спірні періоди.

Записами трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 14.12.1989 підтверджується, що позивач:

- 02.12.1997 згідно наказу № 48 від 02.12.1997 прийнята на посаду старшої кухарки в шкільну їдальню села Погулянка (запис 6);

- 29.06.2000 наказом № 254 від 30.08.200 звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КзПП згідно поданої заяви (запис 7).

Трудова книжка позивача має чіткі записи про періоди роботи, чітко вказано реквізити документів на підставі яких здійснено запис про період роботи, а розбіжність у даті наказу про звільнення та даті запису про звільнення у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні трудового стажу особи, на яку не покладено обов`язку з контролю за правильністю заповнення трудової книжки роботодавцем.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача з підстав розбіжності дати звільнення позивача у наказі про звільнення та записах у трудовій книжці.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів підтримує висновок першої інстанції, що належним відновленням порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.12.1997 по 14.01.1998, з 16.06.1998 по 31.12.1998, з 01.06.1999 по 31.07.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.06.2000 по 29.06.2000 в шкільній їдальні села Погулянка.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 140/13752/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний