Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №339/233/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 339/233/26 пров. № А/857/34350/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року, прийняте суддею Сметанюком В.Б. у м. Болехів, повне судове рішення складено цим же числом в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

08.05.2026, ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області (надалі – УПП, відповідач) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7066660 від 22.04.2026 та закриття вказаної справи.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що відповідачем, разом із відзивом на адміністративний позов, було долучено відеозапис із портативного відеореєстратора поліцейського.

Під час огляду відеофайлів встановлено, що на момент складання оскаржуваної постанови транспортний засіб Mercedes-Benz 208, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , мав пошкодження - тріщину вітрового скла в зоні роботи склоочисників, а також наступні несправності і невідповідності: два місця для сидіння включно із місцем водія, що не відповідає відомостям свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, несправні замки задніх дверей, а також відсутня аптечка, що відповідає вимогам ДСТУ, оскільки, термін придатності ліків, що містилися в наданій водієм аптечці минув у 2018, що було прокоментовано працівником поліції та не заперечено ОСОБА_1 .

Із вказаного відеозапису також з`ясовано, що лейтенант поліції Безруков Ю.С., оголосивши про початок розгляду справи, роз`яснив позивачу права передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вважає, що вказане рішення суду першої інстанції ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та істотним порушенням норм процесуального права, а також, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню.

Покликання маються на те, що судом безпідставно взято до уваги як доказ відеозапис. Відсутні докази в матеріалах справи про переобладнання транспортного засобу, несправність замків. Не досліджено тріщину на лобовому склі автомобіля та чи обмежувала вона оглядовість і створювала небезпеку для дорожнього руху.

Суд вказав, що в аптечці були медикаменти із терміном придатності до 2018, однак оспорена постанова містить інше формулювання, а саме, відсутня аптечка, що відповідає вимогам ДСТУ.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Стороною відповідача подано відзив з якого заперечуються доводи апеляційної скарги, а судове рішення вважається законним.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього року, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7066660, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 22 квітня 2026 о 09:54 год. на автодорозі Київ-Чоп 54 км керував транспортним засобом Mercedes-Benz 208, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому були наявні тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, а також переобладнаний без погодження з МВС, а саме кількість місць для сидіння з місцем водія встановлено два, а згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вказано дев`ять, окрім того, несправні замки задніх дверей, а також відсутня діюча аптечка, що відповідає вимогам ДСТУ, чим порушено вимоги п.п. 31.1, 31.3 «а», 31.4.7 «г», 31.4.7 «є» ПДР України.

Не погодившись з вказаною постановою позивач звернувся до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі як і раніше – ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7066660 від 22.04.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь – яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 13 лютого 2020 у справі №524/9716/16-а.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає не обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушення відповідачем процедури притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Відтак, доводи ОСОБА_1 стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП, не спростовуються матеріалами справи, позаяк будь-якого доказу долученого в пункті 7 до оспореної постанови не зазначено, а відтак, відсутні докази які брались за основу при прийнятті такої. Наявний в матеріалах справи відеозапис не є належним доказом в розумінні наведених вище правових норм та позиції Верховного Суду з тотожних правовідносин.

Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (керування транспортним засобом в якому були наявні тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, а також переобладнання без погодження з МВС, а саме кількість місць для сидіння з місцем водія встановлено два, а згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вказано дев`ять, окрім того, несправність замків задніх дверей та відсутність діючої аптечки, що відповідає вимогам ДСТУ) не знайшли свого підтвердження, то колегія суду вбачає підстави для скасування постанови серії ЕНА № 7066660 від 22.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності, а в нашій ситуації все ґрунтується на оспореній постанові та відео яке не є належним доказом, не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Така позиція суду базується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

З огляду на викладене, як було вже зазначено вище по тексту, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.

Також слід закцентувати увагу на тому, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 та Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголосили, що у справах про адміністративні правопорушення діє конституційний принцип презумпції невинуватості, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд виходить з того, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку доводам сторони позивача, викладеним у позовній заяві, не надано правової оцінки наявним доказам, відтак має місце порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційним судом слід стягнути в користь позивача понесені судові витрати за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року у справі №339/233/26 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7066660 від 22 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ: 40108646, м. Львів вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1664 (тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 23.09.2026.