Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №300/8351/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8351/24 пров. № А/857/2408/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О. І.,

Запотічного І. І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08 грудня 2025 року (головуючий суддя Біньковська Н.В.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківськ, у справі № 300/8351/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

01.11.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління), в якому просила: визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати пенсії з розрахунку страхового стажу 20 років 10 місяців 6 днів, замість страхового стажу 39 років 6 місяців 5 днів; визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092950014310 від 20.10.2023 в частині нарахування та виплати пенсії з розрахунку страхового стажу 20 років 10 місяців 6 днів, замість страхового стажу 39 років 6 місяців 5 днів; зобов`язати провести перерахунок і виплатити пенсію починаючи з часу звернення 16.10.2023, з розрахунку страхового стажу 39 років 6 місяців 5 днів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08 грудня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до заяви від 16.10.2023 долучила усі документи, якими підтверджено внесення до трудової книжки змін щодо прізвища позивача. Відтак, ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії від страхового стажу 39 років 06 місяців 05 днів саме з дати призначення пенсії. Як наслідок, спірне рішення підлягає до скасування. При цьому суд зазначив, що вимога позивача визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії з розрахунку страхового стажу 20 років 10 місяців 6 днів, замість страхового стажу 39 років 6 місяців 5 днів, охоплюється висновком суду про визнання рішення №092950014310 від 20.10.2023 про призначення пенсії в частині нарахування та виплати пенсії з розрахунку страхового стажу 20 років 10 місяців 6 днів протиправним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08 грудня 2025 року та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачці з 16.10.2023 призначено пенсію за віком відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій. Розрахунок пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 21 рік 15 днів. За результатами розгляду документів, поданих разом із заявою від 16.10.2023, до страхового стажу не було враховано окремі періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Причиною цього є те, що запис про зміну прізвища ОСОБА_2 було внесено без посилання на дату документа (свідоцтва про шлюб), на підставі якого вносилися зміни, що є порушенням пункту 2.12 Інструкції від 20.07.1974 №162. Відповідач зазначає, що у разі подання додаткових документів пізніше тримісячного строку, передбаченого законом, пенсія перераховується відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058 - з дня звернення. 28.08.2024 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про уточнення страхового стажу, набутого до 01.01.2004. За результатами розгляду цієї заяви здійснено перерахунок пенсії з 01.09.2024, відповідно до строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону №1058, тобто з дати звернення. Після проведеного перерахунку страховий стаж склав 39 років 6 місяців 5 днів. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій (а.с.40).

До вказаної заяви позивачем, серед іншого, було надано свідоцтво про шлюб, свідоцтво про шлюб (А) та трудову книжку (а.с.41).

Згідно рішення від 20.10.2023 №092950014310 позивачу з 16.10.2023 призначено пенсію за віком відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій. Страховий стаж позивача становив 20 років 10 місяців 06 днів (а.с.35).

З 16.10.2023 позивачу здійснено перерахунок пенсії від страхового стажу 21 рік 0 місяців 15 днів, що підтверджується рішенням про перерахунок від 07.12.2023 за №092950014310 (підстава перерахунку МП допризначення, сплата внесків (абз. 2, п. 4.3 Порядку №22-1) (а.с.36-37).

До страхового стажу зараховано періоди з 01.02.2000 по 21.07.2000, з 31.01.2001 по 31.12.2003, з 22.04.2004 по 12.04.2006, з 18.01.2008 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 30.09.2023 (а.с.37).

28.08.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004 (а.с.62).

До заяви додано такі документи: паспорт серії НОМЕР_2 , довідку про прийняття на роботу (навчання) АТ №1034079, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера № НОМЕР_3 .

Згідно рішення про перерахунок пенсії від 05.09.2025 №092950014310 позивачу у зв`язку із уточненням даних електронної пенсійної справи здійснено перерахунок пенсії з 01.09.2024. Страховий стаж внаслідок перерахунку становить 39 років 06 місяців 05 днів (а.с.61, 64).

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 16.09.2024 листом від 14.10.2024 за №8531-7185/Г-02/8-0900/24 повідомив про те, що ОСОБА_1 з 16.10.2023 призначено пенсію за віком відповідно до абз. 6 п. 3 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій. Розрахунок пенсії проведено при страховому стажі 21 рік 15 днів, коефіцієнті страхового стажу 0,21000 та заробітної плати, врахованої за період з 01.07.2000 по 30.09.2023 відповідно до даних персоніфікованого обліку, коефіцієнту заробітку - 1,58337. За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 16.10.2023, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки запис про зміну прізвища ОСОБА_2 виконане без посилання на дату документу (свідоцтва про одруження), на підставі якого вносились зміни, чим порушено п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держпраці СРСР від 20.07.1974 № 162. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону № 1058, тобто з дня звернення. 28.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр м. Івано-Франківськ) із заявою щодо зміни страхового стажу набутого до 01.01.2004. За результатами розгляду заяви проведено перерахунок пенсії з 01.09.2024. Після проведеного перерахунку страховий стаж становить 39 років 6 місяців 5 днів, коефіцієнт стажу - 0,38500. Заробітна плата врахована за період з 01.07.2000 по 30.09.2023, коефіцієнт заробітку - 1,68736. Пенсія перерахована відповідно до норм чинного законодавства (а.с.14).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини в даній справі врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XІІ (надалі, також – Закон № 1788-ХП), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі, також – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).

Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 16.10.2023 не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_5 від 15.08.1981 з тих підстав, що запис про зміну прізвища ОСОБА_2 виконаний без посилання на дату документу (свідоцтва про одруження).

До заяви про призначення пенсії від 16.10.2023 позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_5 від 15.08.1981. В графі прізвище вказано « ОСОБА_2 ». Колишнє прізвище « ОСОБА_3 » закреслено. Також зазначено (мовою оригіналу): «запись по фамилии ОСОБА_4 на основаними свид. о браке IV НОМЕР_6 вид. 24.12.1983 Тираспольським горЗАГС».

Вказаний запис на титульному аркуші про зміну прізвища місить підпис відповідальної особи та відтиск печатки (а.с.45).

Крім того, вказаний запис містить дату і номер свідоцтва про шлюб позивача.

Також позивач до заяви про призначення пенсії від 16.10.2023 додала копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області 28.06.1996 (а.с.8).

Так, на першій сторінці світлокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 у графі «прізвище, ім`я, по батькові» зазначено ОСОБА_1 , а на другій сторінці вказано (російською мовою) - « ОСОБА_1 » (а.с.8).

На титульному аркуші трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 15.08.1981 в рядках: «прізвище, ім`я, по батькові, дата народження вказано (мовою оригіналу): « ОСОБА_1 » (а.с.45). На вказаному титульному аркуші трудової книжки позивача міститься відтиск печатки підприємства.

Також позивачем до заяви від 16.10.2023 було долучено копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 та військовий квиток серії НОМЕР_8 від 28.03.2022, в яких у графі «прізвище, ім`я, по батькові» зазначено ОСОБА_1 (а.с.44, 55).

До заяви про призначення пенсії від 16.10.2023 позивач долучила архівну виписку із актових записів про шлюб від 24.11.2015 за №52/2545, видану Отделом ЗАГС г. Тирасполя и г. Днестровска, у якій вказано, що під актовим записом номер 2012 значиться шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначено, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано 17.10.1989, а/з №111 (а.с.43).

Окрім цього, до заяви від 16.10.2023 ОСОБА_1 додала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_9 від 19.08.1995 згідно якого ОСОБА_8 та ОСОБА_6 19.08.1995 уклали шлюб, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_2 (а.с.42).

В пенсійній справі позивача також наявна ще одна копія трудової книжки серії НОМЕР_5 від 15.08.1981. На титульному аркуші в рядках: «прізвище, ім`я, по батькові, дата народження вказано: « ОСОБА_1 ». Закреслено колишні прізвища (мовою оригіналу) « ОСОБА_3 , ОСОБА_9 ». Також міститься запис про те, що прізвище ім`я по батькові ОСОБА_1 змінено на підставі даних паспорта НОМЕР_2 , виданий Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області 28.06.1996 (а.с.52).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що трудова книжка НОМЕР_5 від 15.08.1981 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу за спірний період, такі записи є чіткими та послідовними, без перекреслень та виправлень.

Суд також звертає увагу, що невідповідність в зазначенні прізвища позивача є формальною неточністю, яка за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

В свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними чи того, що трудова книжка не належить позивачеві.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Як наслідок, підстави неврахування записів трудової книжки серії НОМЕР_5 від 15.08.1981 при розгляді заяви від 16.10.2023 є формальними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.08.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004. До заяви додано, зокрема, і трудову книжку серії НОМЕР_5 від 15.08.1981.

У розписці-повідомленні позивачка також зазначила таке: «Прошу врахувати при розрахунку пенсії період навчання з 01.09.1980 по 01.08.1981 згідно з атестатом №958, враховуючи запис російською мовою. Довідки про зміну прізвища долучено до матеріалів електронної пенсійної справи, а також прошу врахувати період роботи з 28.07.1981 по 21.07.2000 згідно з записом у трудовій книжці».

Пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії позивача у зв`язку із уточненням даних електронної пенсійної справи. Страховий стаж внаслідок перерахунок становить 39 років 06 місяців 05 днів. Такий перерахунок здійснено з 01.09.2024, а не з дати призначення пенсії (16.10.2023).

Таким чином, що пенсійний орган за результатами розгляду заяви позивача від 28.08.2024 мав здійснити перерахунок пенсії позивача з 16.10.2023, а не з 01.09.2024, оскільки під час призначення пенсії протиправно не врахував усі документи, додані до заяви від 16.10.2023.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач до заяви від 16.10.2023 долучила усі документи, якими підтверджено внесення до трудової книжки змін щодо прізвища позивача, тому має право на перерахунок пенсії від страхового стажу 39 років 06 місяців 05 днів саме з дати призначення пенсії (16.10.2023).

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір правильно зобов`язав відповідача здійснити з 16.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку страхового стажу 39 років 06 місяців 05 днів, з врахуванням проведених платежів.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08 грудня 2025 року у справі № 300/8351/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний